Ухвала

від 09.09.2014 по справі 2а-4298/12/1070

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-4298/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Панченко Н.Д. Суддя-доповідач: Шостак О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

09 вересня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Шостака О.О.,

суддів: Мамчура Я.С., Желтобрюх І.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксування технічними засобами, в порядку ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від "25" лютого 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мастер Спайс" до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби у якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 05.09.2012 року № 0000102205 та № 0000092205.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від "25" лютого 2013 року позовні вимоги задоволено частково.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду від 25.02.2013 року та прийняте нове рішення, яким відмовити в задоволені позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, щ о судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від "25" лютого 2013 року - залишити без змін, виходячи із наступного. Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як було встановлено судом першої інстанції, у період з 16.08.2012 по 21.08.2012 посадовими особами Броварської ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Блоксоюз», ТОВ «Ньюмодуль 2011», ТОВ «Мастергільдія», ТОВ «Збутпроект-1», ТОВ «Июльський» за період 01.11.2011 по 31.12.2011. За результатами перевірки складений акт від 21.08.2012 № 526/222/36432364, який містить висновки про наявність ознак нікчемності правочинів, укладених позивачем з ТОВ «Блоксоюз» код ЄДРПОУ 37617560 у грудні 2011 року на загальну суму 389304,00 грн., у тому числі ПДВ 64884,08 грн., з ТОВ «Збутпроект-1» код ЄДРПОУ 37617581 у листопаді 2011 року на загальну суму 57260,00 грн., у тому числі ПДВ 9543,33 грн., з ТОВ «Мастергільдія» код ЄДРПОУ 37615233 у листопаді та грудні 2011 року на загальну суму 143305,60 грн., у тому числі ПДВ 23884,27 грн. та з ТОВ «Июльський» код ЄДРПОУ 36176720 у листопаді 2011 року на загальну суму 55800,00 грн., у тому числі ПДВ 9300,00 грн.; порушення позивачем пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 107611,68 грн., в тому числі за листопад 2011 року на суму 40000,00 грн. та за грудень 2011 року на суму 67611,68 грн.; порушення позивачем вимог підпункту 1.2 пункту 1, підпунктів 2.1, 2.4, 2.16 пункту 2 та підпункту 3.2 пункту 3 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704; порушення позивачем вимог пункту 8 розділу 3 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 25.01.2011 № 41, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 16.02.2011 за № 197/18935. На підставі Акта перевірки Броварською ОДПІ були прийняті податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 05.09.2012 № 0000092205, згідно з яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість на суму 50000,00 грн. у тому числі, за основним платежем - 40000,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 10000,00 грн. та повідомлення-рішення форми «В4» від 05.09.2012 за №0000102205, відповідно до якого позивачеві зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 67611,68 грн. задекларованого позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість № 9014019224 за грудень 2011 року. Не погоджуючись з вищевикладеними обставинами, позивач звернувся до суду з відповідним позовом. Чернігівський окружний адміністративний суд прийшов до висновку про необхідність частково задовольнити позовні вимоги. Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне. Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Згідно з підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг, які відповідно до пункту 185.1 статті 185 цього Кодексу є об'єктом оподаткування податку на додану вартість. Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (абзац другий). Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). Первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV. Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Частиною першою статті 9 вказаного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина друга статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункт 2.4 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88). Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Згідно із пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України). Пунктом 201.10 вказаної статті передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 № 969, який зареєстрований у Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за № 1401/18696, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Матеріали справи свідчать, що ТОВ «Мастер Спайс» укладено з ТОВ «Мастергільдія» договір про надання послуг від 03.10.2011 № ДУ-147. Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 даного договору, виконавець зобов'язується надати комплекс послуг, а замовник в свою чергу зобов'язується прийняти та оплатити їх вартість відповідно до умов даного договору та/або погоджених сторонами заявок. Послуги включають в себе просушування спецій, перефасування товару, підготовка товару до продажу. Сторони можуть передбачити надання й інших послуг. Вказаний договір скріплений печатками сторін, містить підписи посадових осіб та всі необхідні реквізити. Факт отримання за вказаним договором послуг підтверджується дослідженими як перевіряючими у ході проведення перевірки так і у судовому засіданні письмовими доказами, які додані до матеріалів справи, а саме актами здачі-прийняття робіт (надання послуг): № 0000124 на зальну суму 60370,00 грн., у тому числі ПДВ 10061,67 грн., № 0000123 на зальну суму 34820,00 грн., у тому числі ПДВ 5803,33 грн. та № 0000122 на зальну суму 31750,00 грн., у тому числі ПДВ 5291,67 грн. Крім цього, на підтвердження виконання даного договору позивачем надано відповідні звіти. На підтвердження розрахунків та сплати в складі ціни отриманих послуг сум податку на додану вартість за вказаними господарськими операціями позивач отримав від ТОВ «Мастергільдія» податкові накладні: від 29.11.2011 № 272 на зальну суму 60370,00 грн., у тому числі ПДВ 10061,67 грн., від 28.11.2011 № 271 на зальну суму 34820,00 грн., у тому числі ПДВ 5803,33 грн. та від 28.11.2011 № 270 на зальну суму 31750,00 грн., у тому числі ПДВ 5291,67 грн. Як вбачається з матеріалів справи, в оплату за отримані послуги позивач перерахував на рахунок ТОВ «Мастергільдія» 03.02.2012 грошові кошти у розмірі 31750,00 грн., 03.02.2012 грошові кошти у розмірі 34820,60 грн. та 26.01.2012 грошові кошти у розмірі 60370,00 грн. Також судом встановлено, що ТОВ «Мастер Спайс» (замовник) з ТОВ «Збутпроект-1» (виконавець) укладено договори про надання послуг від 24.10.2011№ 182/11 та про надання послуг від 27.10.2011 № 183/11. Відповідно до пункту 1.1 договору від 24.10.2011№ 182/11 виконавець приймає на себе зобов'язання надати замовнику послуги з прибирання складських приміщень, а замовник зобов'язується прийняти такі послуги та оплатити їх вартість. Умови, строки, місце і вартість надання послуг визначається у погоджених сторонами заявках (наданих засобами телефону, факсу, електронною поштою) до цього договору (підпункт 1.2 Договору від 24.10.2011№ 182/11). Вартість послуг за даним договором складає суму вартості всіх підписаних сторонами актів здачі-приймання робіт (надання послуг) (підпункт 3.1 Договору від 24.10.2011№ 182/11). Відповідно до пункту 1.1 договору від 27.10.2011№ 183/11 виконавець приймає на себе зобов'язання надати замовнику послуги з проведення інвентаризації ТМЦ на складах, а замовник зобов'язується прийняти такі послуги та оплатити їх вартість. Умови, строки, місце і вартість надання послуг визначається у погоджених сторонами заявках (наданих засобами телефону, факсу, електронною поштою) до цього договору (підпункт 1.2 Договору від 27.10.2011№ 183/11). Вартість послуг за даним договором складає суму вартості всіх підписаних сторонами Актів здачі-приймання робіт (надання послуг) (підпункт 3.1 Договору від 27.10.2011№ 183/11). Факт отримання за вказаними договорами послуг підтверджується письмовими доказам, які додані до матеріалів справи, а саме: актами здачі-прийняття робіт (надання послуг): від 30.11.2011 № 0000370 на загальну суму 42300,00 грн., у тому числі ПДВ 7050,00 грн., № 0000369 від 26.11.2011, № 0000369 на загальну суму 14960,00 грн., у тому числі ПДВ 2493,33 грн..

Крім цього, на підтвердження виконання даних договорів позивачем надано звіти про виконані роботи (надані послуги) до договору від 24.10.2011 № 182/11 від 26.11.2011 без номера та до договору від 27.10.2011 № 183/11 від 30.11.2011 без номера. На підтвердження розрахунків та сплати в складі ціни отриманих послуг сум податку на додану вартість за вказаними господарськими операціями позивач отримав від ТОВ «Збутпроект-1» податкові накладні від 30.11.2011 № 442 на загальну суму 42300,00 грн., у тому числі ПДВ 7050,00 грн. та від 26.11.2011 № 441 на загальну суму 14960,00 грн., у тому числі ПДВ 2493,33 грн. Як вбачається з матеріалів справи, в оплату за надані послуги позивач перерахував на розрахунковий рахунок ТОВ «Збутпроект-1» 26.01.2012 грошові кошти у розмірі 14960,00 грн. та 12.01.2012 грошові кошти у розмірі 42300,00 грн. Крім цього, між ТОВ «Мастер Спайс» (замовник) та ТОВ «Июльський» (виконавець) був укладений договір про надання послуг від 10.11.2011 № 76/53. Відповідно до пункту 1.1 договору, виконавець зобов'язується надавати замовнику рекламні послуги, а замовник зобов'язується прийняти такі послуги та оплатити їх вартість. Місце, обсяг, термін і вартість надання послуг визначається у заявках до даного Договору (наданих як в усній, так і письмовій формі), що погоджується шляхом підписання сторонами актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) (підпункт 1.2 Договору). Вартість послуг за даним договором складає суму вартості всіх підписаних сторонами Актів здачі-приймання робіт (надання послуг) (підпункт 3.1 договору). Вказаний договір скріплений печатками сторін, містить підписи посадових осіб та всі необхідні реквізити. Факт отримання за вказаним договором послуг підтверджується письмовими доказам, які додані до матеріалів справи, а саме: актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 189 від 30.01.2011 на загальну суму 55800,00 грн., у тому числі ПДВ 9300,00 грн.. Крім цього, на підтвердження виконання даних договорів позивачем надано звіт про виконані роботи (надані послуги) до договору від 21.11.2011 № 76/53 від 30.11.2011 без номера. На підтвердження розрахунків та сплати в складі ціни отриманих послуг сум податку на додану вартість за вказаною господарською операцією позивач отримав від ТОВ «Июльський» податкову накладну від 30.11.2011 № 77 на загальну суму 55800,00 грн., у тому числі ПДВ 9300,00 грн. Як вбачається з матеріалів справи, в оплату за надані послуги позивач перерахував на рахунок ТОВ «Июльський» 10.01.2012 грошові кошти у розмірі 30000,00 грн. та 12.01.2012 грошові кошти у розмірі 25800,00 грн. Як вже було зазначено судом, первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та містити назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Тобто, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Як свідчать матеріали справи, сторони угод на придбання послуг мали цивільну правоздатність, державну реєстрацію та не були позбавлені права укладати будь-які угоди відповідно до чинного законодавства України. Статут позивача не містить будь-яких обмежень чи заборони керівництву підприємства на укладання зазначених угод. Більш того, згідно з частиною першою статті 43 Господарського кодексу України, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Статтею 67 Господарського кодексу України передбачено, що підприємства вільні у виборі предмета договору, визначені зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

На виконання зазначених вище договорів між сторонами були проведені розрахунки у безготівковій формі, результати наданих послуг оформлені у вигляді звітів та передані згідно відповідних актів приймання - передачі, які містять дані щодо обсягів наданих послуг, їх змісту, в них наявна інформація про вартість наданих послуг, а отже зазначені операції є товарними. Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України в України діє презумпція правомірності правочину. Суду не надано доказів визнання недійними у судовому порядку правочинів, що досліджуються. Крім цього, перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. В силу частини четвертої статті 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. На момент укладення правочинів, які відповідач вважає нікчемним, та здійснення господарських операцій, обидві сторони правочину були правоздатними і перебували в якості зареєстрованих юридичних осіб в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та були платниками податку на додану вартість. Оскільки зобов'язання за договорами про надання послуг, укладеними між позивачем та ТОВ «Мастергільдія», ТОВ «Июльский», ТОВ «Збутпроект-1», мали реальний характер (послуги були наданні та оплачені), відсутність взаємних претензій свідчить про те, що укладення правочинів відповідало волі сторін договорів (юридичних осіб). З огляду на викладене, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 25 лютого 2013 року, та не можуть бути підставами для її скасування. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від "25" лютого 2013 року - без змін. Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

В задоволені апеляційної скарги Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби - відмовити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від "25" лютого 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ч. 2 ст. 212 КАС України та може бути оскаржена в двадцятиденний термін шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.О. Шостак

Судді Я.С. Мамчур

І.Л. Желтобрюх

.

Головуючий суддя Шостак О.О.

Судді: Мамчур Я.С

Желтобрюх І.Л.