Ухвала

від 18.02.2011 по справі 24199/10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" лютого 2011 р. справа № 2-6129/2010

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Нагорної Л.М.

суддів: Уханенка С.А. Дадим Ю.М.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Павлоград Дніпропетровської області

на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 вересня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Павлоград Дніпропетровської області про визнання неправомірними дій та зобов'язання нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу «Дітям війни», -

в с т а н о в и л а:

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 вересня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено частково. Визнано неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Павлоград Дніпропетровської області щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 підвищення пенсії, згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з 01 січня 2010 року по 31 липня 2010 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком; зобов`язанно Управління Пенсійного фонду України в м. Павлоград Дніпропетровської області здійснити перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_1 підвищення пенсії, згідно ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з 01 січня 2010 року по 31 липня 2010 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, з урахуванням суми, яка була виплачена у цей період. Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в м. Павлоград Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування витрат по оплаті судового збору у сумі 08 грн. 50 коп. та витрат на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 37 грн., а разом 45 грн. 50 коп. В задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав на нього апеляційну скаргу, в якій просив суд скасувати рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 вересня 2010 року. Обґрунтовував свої вимоги тим, що механізм розрахунку підвищення пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", не визначений на законодавчому рівні, не вказано, яким саме органом, за рахунок яких коштів і джерел та в якому процедурному порядку він здійснюється. Посилались на неможливість застосування до даних правовідносин положень ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Позивачка заперечень на апеляційну скаргу до суду не подавала, рішення суду не оскаржувала.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Апеляційний перегляд даної справи проводиться за нормами КАС України з урахуванням положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами»від 18 лютого 2010 року, що були чинними на час виникнення спірних правовідносин, Рішення Конституційного Суду України від 09 вересня 2010 року № 19-рп/2010, положень, викладених у листі Вищого адміністративного суду України № 1425/11\13-10 від 13.10.2010 року та відповідно до Закону України «Про внесення змін до розділу ХІІ «Прикінцеві положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів»щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатами, який набрав чинності 30.12.2010 року.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 відповідно до положень абз.1 ч.1 ст.1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", має статус дитини війни.

Частина 2 статті 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи до уваги той факт, що Рішенням Конституційного суду України № 6-рп від 09 липня 2007 року положення ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" про зупинення дії ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2007 рік втратили чинність з 09.07.2007 року, відповідач повинен був здійснити перерахунок та виплатити щомісячну доплату до пенсії ОСОБА_1 відповідно до чинного законодавства, починаючи з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно, у розмірах не менше 30% мінімальної пенсії за віком.

Сторонами визнано, що Управління Пенсійного фонду України в м. Павлоград Дніпропетровської області будь-яких дій, пов'язаних з нарахуванням підвищення до пенсії позивачці з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, включно, не здійснювало, відповідних виплат - не проводило, що свідчить про протиправність дій відповідача за указаний період та право позивачки на поновлення порушених прав шляхом зобов'язання відповідача провести відповідний перерахунок підвищення до пенсії позивачці у розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни ".

Вирішуючи питання щодо строків проведення такого перерахунку, колегія суддів зазначає, що звернення особи до 09 вересня 2010 року до місцевого загального суду з позовною заявою в межах строку, визначеного ЦПК України, яка не була розглянута у зв'язку з ухваленням Конституційним судом України рішення від 09 вересня 2009 року у справі за конституційним поданням Верховного суду України щодо відповідності Конституції України положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами», є поважною причиною пропуску строку звернення до адміністративного суду (лист Вищого адміністративного суду України № 1425/11\13-10 від 13.10.2010 року). Більш того, питання застосування строків позовної давності при розгляді даної справи відповідачем не ставились.

За таких обставин колегія суддів вважає, що порушені права позивачки у 2007 році підлягають поновленню шляхом зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в м. Павлоград Дніпропетровської області здійснити перерахунок та виплатити щомісячну доплату до пенсії ОСОБА_1, як дитині війни за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, включно, з урахуванням при цьому норм ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

При цьому слід зазначити, що частиною 3 статті 62 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік»встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком, відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом 5 частини 1 цієї статті, збільшений на 1 %, що складає відповідно: 410.06 гривни та 415.11 гривни. Посилання в ч.3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на те, що вказаний розмір мінімальної пенсії за віком застосовується виключно до пенсій, що призначаються на умовах цього Закону, на думку колегії суддів, не може слугувати перешкодою для застосування даної величини мінімального розміру пенсії за віком до обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", мінімального розміру пенсії за віком.

Щодо поновлення порушених прав позивачки у 2008 році, колегія суддів виходить з наступного.

Рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнано неконституційним положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" від 28 грудня 2007 року щодо викладення положень ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в новій редакції.

Таким чином, з 22 травня 2008 року вихідним критерієм обрахунку підвищення пенсії дітям війни виступав мінімальний розмір пенсії за віком, який, відповідно до частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", вираховувався, виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а саме: у 2008 році - статтею 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ".

Відповідно до статті 58 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" затверджено на 2008 рік прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність, в розрахунку на місяць у розмірі: з 1 січня - 470 грн., з 1 квітня - 481 грн., з 1 липня - 482 грн., з 1 жовтня - 498 грн.

Отже, відповідач повинен був здійснити перерахунок та виплатити щомісячну доплату до пенсії ОСОБА_1 відповідно до чинного законодавства, починаючи з 22 травня 2008 року.

Проте, Управління Пенсійного фонду України в м. Павлоград Дніпропетровської області після 22.05.2008 року відповідне підвищення пенсії ОСОБА_1 як "дитині війни" здійснено не було, що свідчить про те, що відповідач продовжує діяти протиправно і після 22.05.2008 року, хоча змін до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не вносилось, правовий статус позивачки не змінився, а пенсія призначена довічно.

Таким чином, порушені права позивачки підлягають поновленню шляхом зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в м. Павлоград Дніпропетровської області здійснити перерахунок та виплатити щомісячну доплату ОСОБА_1, як дитині війни за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з урахуванням при цьому норм ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та за мінусом отриманих сум за вказаний період.

Відповідно до вимог ст. 54 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" від 26.12.2008р. встановлено, що у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, визначається у розмірах, що діяли у грудні 2008 року. Тобто, цей розмір складає 498 грн.

Відповідно до вимог ст. 52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»N 2154-VI від 27.04.2010 встановлено, що у 2010 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 825 гривень, з 1 квітня - 839 гривень, з 1 липня - 843 гривень, з 1 жовтня - 861 гривні, з 1 грудня - 875 гривень та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідач у 2009 році та у 2010 році не нараховував та не виплачував позивачці підвищення до пенсії, як дитині війни у розмірах, що передбачені ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", а тому дії відповідача за вказаний період також були протиправними.

Згідно до п.2 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2007 року № 1261, Пенсійний фонд України організовує у межах своїх повноважень виконання актів законодавства, здійснює контроль за їх реалізацією, узагальнює практику законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції з питань вдосконалення цього законодавства і в установленому порядку вносить їх на розгляд Міністерства праці та соціальної політики.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при розрахунку підвищення пенсії, яке передбачено статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", застосуванню підлягає мінімальний розмір пенсії за віком, який вираховується, виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законами про Державний бюджет України на певний рік, а не розмір, що установлений постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", на яку міститься посилання в апеляційній скарзі.

Отже, посилання апелянта на відсутність встановленого на законодавчому рівні механізму визначення розміру мінімальної пенсії за віком, що застосовується при обчисленні підвищення до пенсії особам, яким встановлено статус "дитина війни", визнається колегією суддів безпідставним, і не звільняє суб'єкта владних повноважень, діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та Законами України, і ні в якому разі не є підставою для обмеження законних прав, встановлених ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" для цієї категорії осіб.

Доводи апеляційної скарги відповідача стосовно того, що відповідно до вимог ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком як розрахункова величина застосовується лише до правовідносин, що регулюються цим законом, і до такої категорії громадян як "діти війни" не застосовується, а згідно ст. 7 Закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій "дітей війни" здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, і Пенсійний фонд України не повинен нести відповідальність за позовами вказаної категорії громадян -є хибними та спростовані вищенаведеними висновками.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Павлоград Дніпропетровської області - залишити без задоволення.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 вересня 2010 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Л.М. Нагорна

Суддя: С.А. Уханенко

Суддя: Ю.М. Дадим