Рішення

від 04.03.2013 по справі 5015/5358/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.03.13 Справа № 5015/5358/12

Господарський суд Львівської області у складі судді Козак І.Б.

при секретарі Ділай М.М.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Львів,

до відповідача: Старосамбірського дочірнього лісогосподарського підприємства обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства «Галсільліс», Львівська область, м. Старий Самбір,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Стальгруп», м. Харків,

про: стягнення 20 000 грн. 00 коп. заборгованості та стягнення судових витрат.

За участю представників:

Від позивача: ОСОБА_3- представник (довіреність в матеріалах справи);

Від відповідача: не з'явився;

Від третьої особи: не з'явився.

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені статтею 22 ГПК України, зокрема, підстави відводу судді відповідно до статті 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано. Представник позивача не наполягає на фіксації судового процесу технічними засобами.

Суть спору: розглядається справа за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Старосамбірського дочірнього лісогосподарського підприємства обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства «Галсільліс» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Стальгруп» про стягнення 20 000 грн. 00 коп. заборгованості та стягнення судових витрат.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 18.12.2012 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 15.01.2013 року, про що сторони були належним чином повідомлені під розписку: позивач - 24.12.2012 року рекомендованою поштою №79020 0137466 3 та №80300 0286731 7, відповідач - 27.12.2012 року рекомендованою поштою №82000 0054749 0 (оригінали повідомлень про вручення поштових відправлень в матеріалах справи).

Судові засідання неодноразово відкладались з підстав, викладених у відповідних ухвалах суду по справі.

Ухвалою від 29.01.2013 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Стальгруп».

Представник позивача в судове засідання з'явився, подав додаткові пояснення (вх. №5986/13), в просить суд витребувати від відповідача докази у справі, позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених в позовній заяві та додаткових поясненнях.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча був належно повідомлений про час та місце розгляду справи в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах, затвердженою Наказом ВГСУ від 25.10.2004 року №64.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча був належно повідомлений про час та місце розгляду справи в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах, затвердженою Наказом ВГСУ від 25.10.2004 року №64.

Суд відхиляє заявлене позивачем у письмових поясненнях (вх. №5986/13) клопотання про витребування доказів з наступних підстав:

Приписами статті 38 ГПК України передбачено, що сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.

Статтею 69 ГПК України встановлено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Судом встановлено, що позовна заява №5015/5358/12 надійшла до суду 18.12.2012 року, а ухвалою від 12.02.2013 року продовжено процесуальний строк розгляду справи на 15 днів з метою витребування додаткових доказів по справі.

Таким чином, в суду відсутні правові підстави для відкладення розгляду справи з метою задоволення клопотання позивача про витребування доказів, так як останнім днем процесуального строку розгляду справи, встановленого статтею 69 ГПК України (з урахуванням продовження процесуального строку) є 05 березня 2013 року.

В ході судового розгляду встановлено:

Позивач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 є суб'єктом підприємницької діяльності без створення юридичної особи, їй присвоєно ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: 79007, АДРЕСА_1, що підтверджується Довідкою з ЄДРЮО та ФОП НОМЕР_2 (докази в матеріалах справи).

Відповідач: Старосамбірське дочірнє лісогосподарське підприємство обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства «Галсільліс» є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 30742131, знаходиться за адресою: 82000, Львівська область, Старосамбірський район, м. Старий Самбір, вул. Вітовського, буд. 21, що підтверджується Витягом з ЄДРЮО та ФОП серії АЖ №198912 (докази в матеріалах справи).

04.02.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стальгруп» (надалі - третя особа, первісний кредитор) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі - позивач, новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги (цесії), на умовах якого ТзОВ «Стальгруп», як первісний кредитор, передав ФОП ОСОБА_1 - новому кредиторові право вимоги належне первісному кредиторові у відповідності до Платіжних доручень до Старосамбірського дочірнього лісогосподарського підприємства обласного спеціалізованого підприємства «Галсільліс».

Згідно пункту 2 договору новий кредитор набуває право вимагати від боржника оплати за поставлений первісним кредитором товар в сумі 20 000 грн. 00 коп.

Пунктом 4 договору сторони погодили, що копії документів, визначених пунктом 3 договору, передаються первісним кредитором новому кредитору в момент підписання договору.

Пунктом 5 договору встановлено, що новий кредитор повідомлений про заперечення, які існують у боржника на момент підписання договору і які можуть бути висунуті проти вимог нового кредитор, а також про зміст листування і переговорів між первісним кредитором і боржником.

У пункті 6 договору сторони встановили обов'язок нового кредитора повідомити боржника про відступлення права вимоги за договором протягом року з моменту набрання ним чинності.

Вказаний договір укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками сторін, їх підписи засвідчено відтисками печаток юридичних осіб - сторін за договорами, що відповідає вимогам статті 207 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України), в силу статті 204 ЦК України, є правомірними правочинами.

Договором від 05.02.2011 року про внесення змін до договору про відступлення права вимоги (цесії) від 04.02.2011 року сторони погодили викласти пункт 1 договору від 04.02.2011 року у наступній редакції:

1. В порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний кредитор відступає новому кредиторові, а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредиторові у відповідності до платіжних доручень від 01.10.2010 року №1446, від 30.09.2009 року №191 та від 02.10.2009 року №196 до Старосамбірського дочірнього лісогосподарського підприємства обласного комунального підприємства «Галсільліс».

Окрім того, позивач і третя особа домовились викласти пункт 3 договору від 04.02.2011 року в наступній редакції:

3. право вимоги засновано на платіжних дорученнях від 01.10.2010 року №1446, від 30.09.2009 року №191 та від 02.10.2009 року №196.

Приписами пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до частини першої статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Статтею 516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно приписів частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Частиною другою вказаної статті встановлено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Повідомленням б/д б/н позивач, на підставі пункту 6 договору цесії від 04.02.2011 року, повідомив відповідача про те, що кредитором по заборгованості за платіжними дорученнями від 01.10.2010 року №1446, від 30.09.2009 року №191 та від 02.10.2009 року №196 став позивач та запропонував погасити вказану заборгованість в десятиденний строк з дня отримання повідомлення. Вказане повідомлення отримано відповідачем 13.01.2012 року, про що свідчить відповідна відмітка на повідомленні про вручення поштового відправлення №79020 0097344 0.

Відповідач у своїх письмових поясненнях, поданих до суду 15.01.2013 року (вх. №980/13) проти позовних вимог заперечує в повному обсязі, зазначає що третя особа не могла передати право вимоги позивачу, оскільки заборгованість відповідача перед третьою особою погашена в повному обсязі.

Так, відповідач вказує на те, що третя особа отримувала у відповідача лісопродукцію і платіжними дорученнями, на які позивач посилається, як на підставу своїх позовних вимог, третя особа здійснювала оплату поставленої відповідачем лісопродукції. Так, в період з 04.02.2011 року по 09.04.2011 року третя особа отримала лісопродукцію на суму 29 034 грн. 30 коп., внаслідок чого станом на 01.05.2011 року третя особа мала дебіторську заборгованість перед відповідачем в розмірі 165 грн. 50 коп.

В подальшому, третя особа за товарно-транспортними накладними від 12.05.2009 року №003931 та від 13.05.2009 року №003932 отримала у відповідача лісопродукцію на суму 8 326 грн. 50 коп.

Так, 30.09.2009 року платіжним дорученням №191 третя особа частково погасила заборгованість за поставлену лісопродукцію, яка виникла в січні - травні 2009 року в розмірі 5 000 грн. 00 коп.

Як зазначає відповідач, платіжним дорученням від 01.10.2009 року №1446 на суму 10 000 грн. 00 коп. здійснено погашення заборгованості за поставлені лісоматеріали в розмірі 3 492 грн. 00 коп. та передоплата лісоматеріалів в розмірі 6 508 грн. 00 коп.,а 02.10.2009 року платіжним дорученням №196 третьою особою перераховано на користь відповідача 5 000 грн. 00 коп. Таким чином, сальдо по розрахунках з ТзОВ «Стальгруп» по кредиту станом на 01.01.2010 року становило 11 508 грн. 00 коп.

За товарно-транспортними накладними від 19.03.2010 року №003365, від 24.04.2010 року №003470, від 30.04.2010 року №003618, від 09.06.2010 року №003623, від 09.06.2010 року №003624, від 06.07.2010 року №004029, від 06.08.2010 року №004123 третя особа отримала у відповідача лісоматеріали на загальну суму 11 617 грн. 30 коп., вена слідок чого виникла дебіторська заборгованість ТзОВ «Стальгруп» перед ДЛГП «Галсільліс» в розмірі 109 грн. 30 коп. (належним чином завірені копії вищевказаних товарно-транспортних накладних та платіжних доручень долучено до матеріалів справи).

Таким чином, відповідач вважає, що належно виконав свої зобов'язання з поставки лісоматеріалів третій особі, так як зауважень і заперечень щодо фактів та обсягу поставки, а також неточностей у відображенні вищенаведених господарських операцій у бухгалтерській звітності від третьої особи не надходило.

Окрім того, відповідач, в заперечення проти позовних вимог, посилається на той факт, що позивачем не надано суду жодного належного доказу в підтвердження невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань перед третьою особою, а позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів ґрунтуються лише на платіжних дорученнях, а не на договорі, за яким здійснювалась поставка лісопродукції.

Відповідно до приписів частини першої та пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

Частиною 2 цієї статті визначено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-го сподарські зобов'язання, а частиною 3, що сторони можуть за взаємною згодою конкретизу вати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановле но інше.

Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передба чених законом, а також з угод, не передбачених зако ном, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок ін шої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної вла сності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Відповідно до статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Окрім того, суд, ухвалою від 21.02.2013 року по справі, зобов'язував позивача, серед іншого, надати оригінал Договору купівлі-продажу лісоматеріалів від 04.02.2009 року №12, а також оригінали платіжних доручень від 30.09.2010 року №191, від 01.10.2010 року №1446, від 02.10.2010 року №196; накладних, за якими передавався товар за договором від 04.02.2009 року №12; рахунків, на підставі яких здійснювалось перерахування коштів за платіжними дорученнями від 30.09.2010 року №191, від 01.10.2010 року №1446, від 02.10.2010 року №196.

Також суд в ухвалах від 15.01.2013 року, від 29.01.2013 року, від 12.02.2013 року та від 21.02.2013 року по справі зобов'язував позивача надати оригінали доказів, якими позивач підтверджує позовні вимоги для огляду у судовому засіданні. Вказану вимогу суду позивачем залишено без реагування.

Натомість позивач у своїх додаткових поясненнях, поданих до суду 04.03.2013 року за вх. №5986/13, вказує на те, що за договором про відступлення права вимоги від 04.02.2011 року не передавався Договір купівлі-продажу від 04.02.2009 року №12, а тому такий в позивача відсутній.

Окрім того, позивач вказує на те, що згідно приписів статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Статтею 627 встановлено, що відповідно до статті 6 цього кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частинами другою та третьою статті 6 ЦК України передбачено, сторони мають право врегулювати в договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено законом або договором.

Згідно приписів частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Таким чином, первісний кредитор в підтвердження факту існування та визначення обсягу зобов'язання боржника перед первісним кредитором мав передати новому кредитору за договором цесії від 04.02.2011 року оригінал Договору купівлі-продажу від 04.02.2009 року №12 та інші документи, які підтверджують факт наявності та розмір заборгованості ДЛГП «Галсільліс» перед ТзОВ «Стальгруп».

Відповідно до статті 4 -3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно приписів статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Так, суд дійшов до висновку про те, що позивачем не подано суду належних і допустимих доказів в підтвердження фактичних обставин, на які позивач покликається як на підставу своїх позовних вимог, оскільки саме у Договорі купівлі-продажу від 04.02.2009 року №12 повинні були встановлюватись терміни, спосіб та порядок розрахунків між сторонами, що його уклали.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Заслухавши пояснення представника позивача, оглянувши та дослідивши матеріали справи і подані документи, оцінивши їх в сукупності, суд прийшов до висновку, що позов не є документально та нормативно обґрунтований, відповідачем спростований повністю, а тому в його задоволенні слід відмовити повністю.

Судові витрати покласти на сторони відповідно до статті 49 ГПК України.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 20, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 77, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

04.03.2013 року прийнято, підписано та проголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальну частину рішення оформлено відповідно до статті 84 ГПК України 05.03.2013 року.

Рішення може бути оскаржено в порядку ст. ст. 91 - 93 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України.

Суддя Козак І.Б.