Рішення

від 04.03.2013 по справі 904/658/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04.03.13р. Справа № 904/658/13-г За позовом Приватного підприємства "Регіон-маркет", м. Краматорськ, Донецька область

до Приватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення 154 208,32грн. за договором на виконання робіт

Суддя Назаренко Н.Г.

Секретар судового засідання Булана Ю.М.

Представники:

від позивача - Борозенцев С. В., дов. № б/н. від 08.02.2013 р.;

від відповідача - Бідний С.С., дов. №015/1-06 від 02.03.2013 р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 129 999,76 грн., пені - 20 361,85 грн., 3% річних - 3 846,71 грн. за договором підряду № 20 від 07.06.2011р.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач у судовому засіданні 11.02.2013р. надав клопотання № 015/1-729 від 08.02.2013р. про припинення провадження у справі на підставі п.5 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з тим, що у договорі від 07.06.2011р. № 20, укладеному між сторонами є третейське застереження, отже, вважає відповідач, справа повинна розглядатись у третейському суді.

Позивач надав пояснення у справі від 04.03.13р. в яких заперечив проти клопотання відповідача, зазначивши при цьому, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі та ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена. Крім того, позивач зазначив, що у третейському застереженні, що міститься у п. 8.1. договору, не зазначено ні склад третейського суду, який повинен розглядати справу, ні його адресу.

Суд відхилив клопотання відповідача про припинення провадження у справі на підставі наступного.

Відповідно до приписів п.5 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо, зокрема, сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду.

При цьому, одним із способів реалізації права кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань у сфері цивільних та господарських правовідносин є звернення до третейського суду (абзац перший пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі про виконання рішень третейських судів від 24 лютого 2004 року N 3-рп/2004).

Відповідно до чинного законодавства підвідомчий суду загальної юрисдикції спір у сфері цивільних і господарських правовідносин може бути передано його сторонами на вирішення третейського суду, крім випадків, встановлених законом (стаття 17 Цивільного процесуального кодексу України, стаття 12 Господарського процесуального кодексу України, стаття 6 Закону).

Згідно з положеннями частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Суд, здійснюючи правосуддя, забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави (підпункт 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі про призначення судом більш м'якого покарання від 2 листопада 2004 року N 15-рп/2004).

Відповідно до рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців сьомого, одинадцятого статті 2, статті 3, пункту 9 статті 4 та розділу VIII "Третейське самоврядування" Закону України "Про третейські суди" (справа про завдання третейського суду) від 10.01.2008 року № 1-рп/2008, за приписами ст. 124 Конституції України, ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, ч. 3 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу;угода про відмову від права на звернення до господарського суду є недійсною.

Тому в контексті статті 55 Конституції України органи судової влади здійснюють функцію захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних або юридичних осіб у сфері цивільних і господарських правовідносин.

Третейський розгляд спорів сторін у сфері цивільних і господарських правовідносин - це вид недержавної юрисдикційної діяльності, яку третейські суди здійснюють на підставі законів України шляхом застосування, зокрема, методів арбітрування. Здійснення третейськими судами функції захисту, передбаченої в абзаці сьомому статті 2, статті 3 Закону України "Про третейські суди", є здійсненням ними не правосуддя, а третейського розгляду спорів сторін у цивільних і господарських правовідносинах у межах права, визначеного частиною п'ятою статті 55 Конституції України.

Таким чином, укладення до виникнення спірних правовідносин третейської угоди у вигляді третейського застереження у договорі або у вигляді окремої письмової угоди зумовлює виникнення у зацікавленої сторони права на звернення до третейського суду у випадку виникнення спору, проте такі обставини не обмежують право на звернення до господарського суду.

Отже, припинення провадження у справі на підставі того, що даний спір повинен розглядатись лише третейським судом, прямо порушує норми Конституції України та права особи на судовий захист встановленого процесуальним законом, оскільки звернення за вирішенням спору до третейського суду є правом особи, яка самостійно на свій розсуд вибирає способи захисту порушених або оспорюваних інтересів. Третейська угода (третейське застереження) є обов'язковою і головною умовою звернення особи з позовом до третейського суду, проте її наявність не свідчить про обов'язок особи у разі виникнення спору звертатись за його вирішенням лише до третейського суду, не тягне за собою позбавлення права особи на звернення з позовом до господарського суду та не забороняє господарському суду розглядати і вирішувати по суті такий спір.

Аналогічну правову позицію викладено і в постановах Вищого господарського суду України від 26.11.2012р. у справі 21/5005/5276/2012, від 19.09.2012р. 32/14-65/294-2012, від 11.01.2012 р. у справі №25/5005/12528/2011., від 20.03.2012 у справі № 19/80, від 29.02.2012р. у справі № 16/5025/1454/11, від 13.06.2012р. у справі № 42/287, від 28.08.2012р. у справі № 17/085-11/4 (а.с. 110-143).

Крім того, слід зазначити, що відповідно до абз.1, 2 ст. 14 Закону України „Про третейські суди" сторони мають право вільно призначати чи обирати третейський суд та третейських суддів. За домовленістю сторін вони можуть доручити третій особі (юридичній або фізичній) призначення чи обрання третейського суду чи суддів. Для призначення чи обрання третейських суддів у кожній справі необхідна їхня згода.

Отже, в разі відсутності згоди будь-якої із сторін спору, розгляд даної справи в третейському суді буде неможливим.

З урахуванням наведеного, за спірних правовідносин суд не вправі відмовити особі в розгляді позовної заяви, якщо з матеріалів справи вбачається, що даний спір підвідомчий господарському суду, на підставі чого, клопотання позивача задоволенню не підлягає.

Відповідач у судовому засіданні 04.03.13р. надав відзив на позов, в якому зазначив, що він не заперечує проти суми основного боргу та зазначив, що позивачем при розрахунку пені не враховано приписи п.6 ст. 232 ГК України, та, відповідно, пеня повинна становити 10 793,56 грн.

Позивач проти розрахунку відповідача не заперечив.

Клопотання про використання засобів технічної фіксації судового процесу при розгляді цієї справи представниками сторін не заявлялись.

11.02.2013р. в судовому засіданні розгляд справи відкладався до 04.03.2013р.

В судовому засіданні 04.03.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

07.06.2011 року між Приватним підприємством "Регіон-маркет", (надалі - Підрядник, Позивач) та Приватним акціонерним товариством "Криворізький завод гірничого обладнання" (надалі - Замовник, Відповідач) був укладений договір підряду № 20 (надалі - Договір).

За умовами п. 1.1. відповідно до Договору, Підрядник зобов'язується на своїх виробничих площах провести власними силами роботи по капітальному ремонту токарно-винторізного станка моделі 1А660 інв. 42163 в МСЦ №1 (1), вказані в дефектних відомостях (додаток №1, №1А), надалі „Роботи", та здати у встановлені строки обумовлений договором об'єкт, а Замовник зобов'язується прийняти від Підрядника, по акту виконаних робіт, об'єкт та сплатити за виконані роботи, відповідно до умов Договору.

Відповідно до п. 2.1. Договору ціна робіт складає 458 333,00грн., НДС 20% - 91 666,60, всього з НДС 549 999,60грн. та підтверджується кошторисною документацією (додаток № 2, 2А, 2Б), яка є невід'ємною частиною Договору.

Відповідно до умов п. 2.4. Договору оплата Замовником суми договору здійснюється шляхом перерахування на поточний рахунок Підрядника, на підставі рахунку:

- передплати в розмірі 40% ціни робіт, на підставі рахунку,

- залишкової суми, в розмірі 60%, в термін 20-ти календарних днів, з моменту підписання акта виконаних робіт форми КБ-2 В.

Роботи повинні бути виконані в 4 місячний строк, з моменту перечислення передплати та датою виконання робіт вважається дата підписання сторонами акта виконаних робіт (п.п. 4.1., 4.2. Договору).

Пунктом 6.1. Договору передбачено, що передача робіт Підрядником та прийняття їх Замовником здійснюється підписанням виконаних робіт на території Замовника.

Відповідно до умов п. 10.8. передбачено, що у випадку порушення Замовником строків оплати виконаних робіт, Замовник сплачує Підряднику пеню в розмірі 0,2% від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення, при цьому розмір пені не може перевищувати розмір подвійної облікової ставки НБУ, діючої на період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 11.3. строк дії Договору: початок - з моменту підписання, закінчення - до 31.12.2011р. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання тих обов'язків, які залишились невиконаними.

Згідно п. 1.1. Договору роботи Позивачем були виконані у повному обсязі та в узгоджені строки.

В підтвердження цього 30.12.2011р. Приватне акціонерне товариство "Криворізький завод гірничого обладнання" підписало згідно п. 6.1. Договору акти виконаних робіт у типовій формі № КБ-2в:

- за № 20/1 на суму 50 307,60грн.;

- за № 20/2 на суму 254 624,40грн.;

- за № 20/3 на суму 245 067,60грн.

Загальна вартість робіт згідно п. 2.1. Договору та підписаних актів виконаних робіт склала 549 999,60грн.

Приватне акціонерне товариство "Криворізький завод гірничого обладнання" свої грошові зобов'язання виконав частково:

- 30.06.2011р. - передплату у розмірі 219 999,84 грн.;

- 31.01.2012р. - 200 000,00 грн.

Таким чином сума основної заборгованості Приватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання" перед Приватним підприємством „Регіон-маркет" станом на 14.01.2013р. склала 129 999,76грн.

Згідно з ч.1 ст.173 ГК України господарським судом визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Приписами ч.ч.1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов'язковим до виконання.

За своєю правовою природою договір, укладений між сторонами, має всі ознаки договору підряду.

Згідно із ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу, тобто, законодавець передбачає обов'язкову оплатність договору підряду.

Позивач зі свого боку виконав господарські зобов'язання за договором підряду № 20 від 07.06.2011р. у повному обсязі та належним чином, що підтверджується відсутністю будь-яких претензій з боку відповідача та частковим проведенням розрахунків.

Проте остаточного розрахунку за отримані роботи за вказаним договором Відповідач не провів.

Згідно ст. 199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим кодексом та іншими законами.

До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

У відповідності до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відзиві на позов відповідач не заперечив проти наявності суми основного боргу в розмірі 129 999,76 грн.

Крім того, сторонами підписано Акт звіряння взаєморозрахунків, який також підтверджує зазначену суму боргу.

Відповідно до п.5 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідач має право визнати позов повністю або частково, а також має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов.

За наведеного, є правомірними та обґрунтованими позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача основного боргу у сумі 129 999,76 грн.

Крім основного боргу Позивач просить стягнути з Відповідача пеню у розмірі 20 361,85 грн. та 3 846,71грн. - 3% річних за період з 20.01.2012р. по 14.01.2013р. включно.

Відповідач у відзиві на позов зазначив, що позивачем при розрахунку пені не враховано приписи п.6 ст. 232 ГК України, та, відповідно, пеня повинна становити 10 793,56 грн.

Відповідно до частини першої статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст.6 Цивільного кодексу України, сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу, розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною першою статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час и користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 10.8. Договору передбачено, що у випадку порушення Замовником строків оплати виконаних робіт, Замовник сплачує Підряднику пеню в розмірі 0,2% від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення, при цьому розмір пені не може перевищувати розмір подвійної облікової ставки НБУ, діючої на період, за який сплачується пеня.

Тобто пеню слід нараховувати з 20.01.2012р. по 20.07.12р. включно.

Позивач в судовому засіданні проти розрахунку відповідача не заперечив.

Перевіривши розрахунки, надані суду як позивачем, так і відповідачем, судом встановлено, що до стягнення підлягає пеня в розмірі 10 793, 56грн., з яких :

- з 20.01.12р. по 30.01.12р. - 1 537, 29 грн.,

- з 31.01.12р. по 22.03.12р. - 2 862, 84 грн.,

- з 23.03.12р. по 20.07.12р. - 6 393, 43грн.

В частині стягнення 9 568, 29 грн. пені слід відмовити.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми.

Перевіривши розрахунки Позивача, судом встановлено, що 3% річних за період з 20.01.2012р. по 14.01.2013р. нараховано невірно та до стягнення підлягає 3 847,12 грн., однак суд не може вийти за межі позовних вимог, у зв'язку з чим, стягненню підлягає сума, заявлена Позивачем в розмірі 3 846,71грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи (ч. 1 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

На підставі вище викладеного позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судовий збір відповідно до ст.49 ГПК України слід покласти на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст.173, 175, 193, 199 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 530, 625, 629 Цивільного кодексу України, 4, 22, 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 87, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково .

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання", (50057, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Заводська, буд. 1, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 31550176) на користь Приватного підприємства "Регіон-маркет" (84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Залізнична, буд. 2, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 30073832) 129 999,76 грн. (сто двадцять дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять грн. 45 коп.) - основного боргу, 10 793, 56грн. (десять тисяч сімсот дев'яносто три грн. 56коп.) - пені, 3 846,71 грн. (три тисячі вісімсот сорок шість грн. 71 коп.) - 3% річних, 2 899, 12 грн. (дві тисячі вісімсот дев'яносто дев'ять грн. 12 коп.) - витрат по сплаті судового збору, про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 9 568, 29 грн. пені - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційної скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Н.Г. Назаренко Дата підписання рішення, оформленого відповідно до вимог ст. 84 ГПК України, - 05.03.2013р