Ухвала

від 20.02.2013 по справі 2а-1713/10

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" лютого 2013 р. м. Київ К/9991/34899/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Малиніна В.В.,

Весельської Т.Ф.,

Ситникова О.Ф.,

провівши в порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи

за позовною заявою ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Самарському районі міста Дніпропетровська про стягнення підвищення до пенсії дітям війни,

провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 22 листопада 2010 року, постанову Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 31 грудня 2010 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2011 року,

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2010 року ОСОБА_4 пред'явив у суді позов до Управління Пенсійного фонду України в Самарському районі міста Дніпропетровська (далі -УПФ) про стягнення підвищення до пенсії.

Зазначив, що має статус «дитини війни», у зв'язку з чим, відповідно до статті 6 Закону України від 18 листопада 2004 року № 2195-ІV «Про соціальний захист дітей війни», його пенсія повинна збільшуватися на 30% мінімальної пенсії за віком.

Посилаючись на наведені обставини, просив відновити пропущений строк звернення до суду, визнати бездіяльність УПФ протиправною та зобов'язати здійснити виплату підвищення до пенсії, передбаченого статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 1 січня 2006 року по дату ухвалення рішення у справі.

Ухвалою Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 22 листопада 2010 року позовні вимоги за період з 1 січня 2006 року по 22 травня 2010 року залишено без розгляду через пропуск позивачем строку звернення до суду.

Постановою Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 31 грудня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2011 року, позовні вимоги задоволено -зобов'язано УПФ провести нарахування підвищення до пенсії ОСОБА_4 за період з 22 травня по 22 листопада 2010 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії зі за віком, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»із врахуванням виплачених сум.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить їх рішення скасувати та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до статті 222 КАС України.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення -без змін, якщо визнає, що судом не допущено порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Частиною другою статті 99 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно частини першої статті 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позовну заяву в частині вимог за період з 1 січня 2006 року по 22 травня 2010 року слід залишити без розгляду, оскільки вона подана з пропущенням шестимісячного строку встановленого на звернення до адміністративного суду, а позивачем, в свою чергу, не наведено поважних причин пропуску такого строку.

Судами встановлено, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, є дитиною війни в розумінні статті 1 Закону № 2195-ІV, і має право, відповідно до статті 6 цього Закону, на підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до статті 6 Закону № 2195-ІV дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»будь-яких змін до статті 6 Закону № 2195-ІV, які б зменшували розмір виплат дітям війни, не вносилось.

За перевіркою матеріалів справи та доводів, на які посилається УПФ в своїй касаційній скарзі, у 2010 році підвищення до пенсії позивачу виплачувалось відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», якою встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у розмірах, встановлених цією постановою.

Відповідно до частини четвертої статті 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, що має вищу юридичну силу.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 5 своєї постанови від 1 листопада 1996 року № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", судам при розгляді справи необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.

Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Відтак, виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами, суди дійшли обґрунтованого висновку, що при вирішенні цього спору застосуванню підлягає саме Закон № 2195-ІV, відповідно до статті 6 якого, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, а не згадана постанова Кабінету Міністрів України.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судові рішення є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки судів щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а ухвалу Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 22 листопада 2010 року, постанову Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 31 грудня 2010 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2011 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.

Судді В.В.Малинін

Т.Ф.Весельська

О.Ф.Ситников