Постанова

від 04.03.2013 по справі 5009/2003/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2013 р. Справа № 5009/2003/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКота О.В. суддівКролевець О.А. Саранюка В.І. - доповідача у справі розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову відДонецького апеляційного господарського суду 11.12.2012 у справі господарського суду№ 5009/2003/12 Запорізької області за позовомОСОБА_4 доТовариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Овочівник" простягнення 733 800, 00 грн. за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_5, ОСОБА_6

від відповідача - Касьяненко М.І.

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_4 звернулась до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальність "Агрофірма "Овочівник" 860 040,00 грн.

У процесі провадження у справі позивач подав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, у якій просив стягнути з відповідача 733 800,00 грн. Вказана заява прийнята судом до розгляду.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 25.10.2012 (суддя Горохов І.С.) у справі № 5009/2003/12 позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено; вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Овочівник" на користь ОСОБА_4 частку у статутному капіталі товариства в розмірі 733 800,00 грн., судовий збір в розмірі 14 676,00 грн.

Додатковим рішенням господарського суду Запорізької області від 01.11.2012 вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Овочівник" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональне судово-експертне бюро" 5 000 грн. витрат на проведення судової економічної експертизи та з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Овочівник" на користь ОСОБА_4 5 000 грн. витрат на проведення судової економічної експертизи.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 11.12.2012 у даній справі (колегія суддів у складі: головуючий суддя Кододова О.В., судді Азарова З.П., Геза Т.Д.), за результатами розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Овочівник", рішення господарського суду Запорізької області від 25.10.2012 та додаткове рішення від 01.11.2012 скасовано та відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про стягнення 733 800 грн.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11.12.2012 у даній справі скасувати та залишити в силі рішення господарського суду Запорізької області від 25.10.2012.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку встановлених обставин справи, а також правильність застосування апеляційним господарським судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 30.12.2010 ухвалою Мелітопольського міськрайсуду Запорізької області по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_8 про поділ спільного майна, за участю третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Овочівник", була затверджена мирова угода, відповідно до якої ОСОБА_4 згодна з її виходом зі складу учасників відповідача та згодна отримати її частку в статутному капіталі товариства та інші виплати станом на 30.12.2010, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Овочівник" зобов'язується сплатити на користь ОСОБА_4 до 30.12.2011 її частку у статутному капіталі разом з іншими виплатами станом на 30.12.2010 у грошовому вигляді.

06.01.2011 було проведено загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Овочівник", за результатами яких складено протокол № 30. На цих зборах було розглянуто умови мирової угоди та прийнято рішення вивести ОСОБА_4 зі складу учасників товариства на умовах, вказаних у мировій угоді, а саме: виплатити їй до 30.12.2011 частку у статутному капіталі в грошовому вигляді, розраховану станом на 30.12.2010 та інші виплати, які нараховуються у зв'язку з виходом її із членів товариства. На загальних зборах товариства були присутні учасники, які володіють у сумі 68% статутного капіталу товариства.

Державна реєстрація змін до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Овочівник" (нова редакція), прийнятих на загальних зборах 06.01.2011 була проведена державним реєстратором 13.01.2011.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 06.04.2011 було скасовано ухвалу суду першої інстанції від 30.12.2010 про затвердження мирової угоди, справу направлено до першої інстанції для подальшого розгляду.

Ухвалою Мелітопольського міськрайсуду Запорізької області від 21.06.2011 по справі №2-2039/11 була частково задоволена заява позивача про поворот виконання судового рішення (ухвали від 30.12.2010) і зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Овочівник" на загальних зборах учасників поновити ОСОБА_4 у якості учасника товариства за станом на 30.12.2010 шляхом внесення змін до установчих документів (статуту) товариства.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 25.08.2011 зазначену вище ухвалу суду першої інстанції від 21.06.2011 скасовано, заяву ОСОБА_4 про поворот виконання судового рішення залишено без задоволення.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 22.11.2011 у справі № 33/5009/7147/11 у задоволенні позову ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Овочівник" про поновлення її у складі учасників товариства відмовлено.

Посилаючись на те, що на загальних зборах учасників відповідача від 30.12.2010 прийнято рішення вивести ОСОБА_4 зі складу учасників товариства на умовах, вказаних у мировій угоді, а саме: виплатити їй до 30.12.2011 частку у статутному капіталі в грошовому вигляді, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 733 800,00 грн. (з урахуванням зменшених позовних вимог) вартості її частки у статутному капіталі відповідача.

Рішення суду першої інстанції про задоволення позову мотивоване посиланням на ст.ст. 148, 190 Цивільного кодексу України, ст.ст. 10, 12, 52, 54, 64 Закону України "Про господарські товариства". При цьому місцевий господарський суд виходив із того, що рішення загальних зборів учасників відповідача від 06.01.2011, оформлене протоколом №30 про вихід зі складу учасників ОСОБА_4 та виплати їй частки не скасовано та не визнано недійсним в судовому порядку, державна реєстрація змін до статуту відповідача проведена державним реєстратором 13.01.2011. Також суд першої інстанції зазначив, що експертним висновком № 247-12 Б визначено, що документально підтверджується внесення ОСОБА_4 до статутного фонду (капіталу) відповідача майна у розмірі 860 000,00 грн. та з урахуванням балансу товариства станом на 31.12.2010 сума вартості частини майна товариства пропорційно частці ОСОБА_4 у статутному капіталі товариства станом на 31.12.2010 становить 733 800,00 грн.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду, апеляційний господарський суд виходив із того, що заяви про вихід з числа учасників відповідача позивач у встановленому порядку не складав та не подавав, а на загальних зборах учасників відповідача від 06.01.2011 вирішено вивести (а не виключити) ОСОБА_4 зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Овочівник". При цьому постанова суду апеляційної інстанції мотивована посиланням на ст. 167 Господарського кодексу України, ст.ст. 100, 145 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 50, 51, 54, 59, 64 Закону України "Про господарські товариства".

У касаційній скарзі ОСОБА_4 зазначає про те, що рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Овочівник" від 06.01.2011 щодо виходу зі складу учасників позивача та виплати йому частки не визнано недійсним та породжує відповідні правові наслідки, що підтверджується рішенням господарського суду Запорізької області від 22.11.2011 у справі № 33/5009/7147/11.

Колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість доводів касаційної скарги з огляду на наступне.

Згідно з п. "в" ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" учасники товариства мають право, зокрема, вийти в установленому порядку з товариства.

Аналогічні положення містяться у п. 3 ч. 1 ст. 116 Цивільного кодексу України, відповідно до якого учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом вийти з товариства.

Відповідно до ч. 1 ст. 148 Цивільного кодексу України учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом.

При вирішенні спорів, пов'язаних із виходом учасника з товариства, господарські суди повинні керуватися тим, що відповідно до Цивільного кодексу України та Закону України "Про господарські товариства" учасник ТОВ чи ТДВ вправі у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв'язку з цим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку.

Таким чином, право на вихід з товариства є безумовним суб'єктивним правом учасника, яке не залежить від згоди товариства чи інших його учасників та реалізація якого має наслідком припинення корпоративних відносин між учасником і товариством. При цьому на учасника покладається обов'язок повідомити товариство про свій вихід шляхом подання або вручення відповідної заяви.

Згідно зі ст. 54 Закону України "Про господарські товариства" при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі.

Частиною 2 ст. 148 Цивільного кодексу України передбачено, що учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства.

Відповідно до ст. 64 Закону України "Про господарські товариства" учасника товариства з обмеженою відповідальністю, який систематично не виконує або неналежним чином виконує обов'язки, або перешкоджає своїми діями досягненню цілей товариства, може бути виключено з товариства на основі рішення, за яке проголосували учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства. При цьому цей учасник (його представник) у голосуванні участі не бере. Виключення учасника з товариства призводить до наслідків, передбачених статтями 54 і 55 цього Закону.

Отже, право одержати вартість частини майна, пропорційну частці у статутному капіталі товариства виникає в особи при її виході зі складу учасників товариства шляхом подання відповідної заяви або виключенні особи з товариства на основі рішення зборів учасників.

Однак, у матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про вихід ОСОБА_4 зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Овочівник" у встановленому законодавством порядку або про її виключення з товариства відповідно до ст. 64 Закону України "Про господарські товариства".

Відтак, у зв'язку з відсутністю обставин, з настанням яких законодавець пов'язує виникнення права на виплату вартості частки, апеляційний господарський суд дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Доводи за касаційною скаргою не спростовують правильних висновків суду апеляційної інстанції, зводяться до переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, передбачених ст.ст. 111 5 , 111 7 Господарського процесуального кодексу України, а тому підстав для зміни або скасування прийнятої у цій справі постанови Донецького апеляційного господарського суду від 11.12.2012 колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11.12.2012 у справі № 5009/2003/12 залишити без змін.

Головуючий суддя Кот О.В.

судді Кролевець О.А.

Саранюк В.І.