Постанова

від 05.03.2013 по справі 16/5005/6154/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" березня 2013 р. Справа № 16/5005/6154/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Т. Дроботової - головуючого Н. Волковицької Л. Рогач за участю представників: прокурораЛук'яненко В.В. - старший прокурор відділу Генеральної прокуратури України позивачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно) відповідачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно) третьої особине з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіссан" на постановувід 18.12.2012 р. Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі№ 16/5005/6154/2012 господарського суду Дніпропетровської області за позовомПрокурора Жовтневого району м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіссан" третя особаВиконавчий комітет Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради проповернення тимчасово зайнятої земельної ділянки В С Т А Н О В И В :

У липні 2012 року Прокурор Жовтневого району м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ТОВ "Кіссан", за участю третьої особи - Виконавчого комітету Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради про зобов'язання відповідача повернути тимчасово зайняту земельну ділянку за кадастровим номером 1210100000:03:318:0065, площею 0,0638 га, розташовану по вул. Шевченка, 20 у м. Дніпропетровську державі в особі Дніпропетровської міської ради за відповідним актом приймання-передачі.

Позовні вимоги з посиланням на приписи статей 116, 125, 211 Земельного кодексу України, статті 34 Закону України "Про оренду землі" обґрунтовані тим, що проведеною прокуратурою перевіркою було встановлено, що спірна земельна ділянка використовується ТОВ "Кіссан" під фактичне розміщення будівлі комерційного призначення на підставі договору оренди земельної ділянки від 05.09.2007 р., який було укладено строком на 2 роки.

Відповідно до пункту 12.3 цього договору, він припинив свою дію 05.09.2009 р.

Прокурор зазначав, що станом на момент подання позову дію договору від 05.09.2007 р. не продовжено, новий договір з міською радою укладено не було.

У поясненнях на позовну заяву виконавчий комітет Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити посилаючись на використання відповідачем земельної ділянки, переданої за договором, який припинив свою дію 05.09.2009 р., за відсутності будь - яких документів на спірну земельну ділянку.

ТОВ "Кіссан" у відзиві на позовну заяву зазначив про необґрунтованість позовних вимог вказуючи на те, що товариством були виконані умови договору, зокрема, пункту 3.3 щодо повідомлення міську раду про продовження строку дії договору шляхом направлення відповідного повідомлення листом від 25.05.2009 р. вих. № 126, про що зазначав і сам голова міської ради у листі прокурору від 21.06.2012 р. При цьому, станом на 01.10.2012 р. ТОВ "Кіссан" не отримувало від Дніпропетровської міської ради листа - повідомлення із запереченнями щодо продовження строку дії договору оренди.

Тобто, відповідач вважає, що його діями права міської ради жодним чином не порушені, а ним здійснюються всі заходи, спрямовані на підготовку документації для продовження строку дії договору та сплачується земельний податок за земельну ділянку.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 02.10.2012 р. (суддя Загинайко Т.В.) позовні вимоги задоволені, зобов'язано ТОВ "Кіссан" повернути державі в особі Дніпропетровської міської ради земельну ділянку (кадастровий номер 1210100000:03:318:0065) площею 0,0638 га, розташовану по вул. Шевченка, 20 у м. Дніпропетровську.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку щодо доведеності та обґрунтованості позовних вимог .

За апеляційною скаргою ТОВ "Кіссан" Дніпропетровський апеляційний господарський суд (судді: Бахмат Р.М., Лотоцька Л.О., Євстигнеєв О.С.) переглянувши рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.10.2012 р. в апеляційному порядку, постановою від 18.12.2012 р. залишив його без змін з тих же підстав.

ТОВ "Кіссан" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить судові рішення у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судами норм матеріального та процесуального права.

Скаржник посилаючись на приписи статті 33 Закону України "Про оренду землі" в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, та статті 764 Цивільного кодексу України вказував на відмінність понять поновлення та продовження договору оренди землі вказуючи, що відповідно до пункту 3.3 договору, відповідач 25.05.2009 року, тобто за 3 місяці 12 днів, звернувся до міського голови з листом про продовження договору оренди землі, виконавши належним чином покладені на нього обов'язки по продовженню договору оренди, проте, станом на 15.10.2012 р. товариством не було отримано від Дніпропетровської міської ради а ні додаткової угоди до договору, а ні листа - повідомлення із запереченнями щодо продовження строку дії договору оренди землі. Заявник вважає, що в даному випадку відсутнє порушення права міської ради з огляду на відсутність заперечень міської ради щодо продовження договору.

ТОВ "Кіссан" також не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі на підставі статті 79 Господарського процесуального кодексу України через подання ТОВ "Кіссан" позовної заяви про поновлення договору оренди землі та порушення ухвалою від 07.11.2012 р. господарського суду Дніпропетровської області провадження у справі № 31/5005/9543/2012 за вказаним позовом товариства.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні прокурора, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення судами першої та апеляційної інстанції, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, 05.09.2007 року між Дніпропетровською міською радою (орендодавець) та ТОВ "Кіссан" (орендар) було укладено договір оренди землі, відповідно до пункту 1.1 якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: по вул. Шевченка в районі будинку № 20 (Жовтневий район) і зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:03:318:0065.

Пунктом 2.1 договору оренди землі встановлено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,0638 га, площа частки за яку справляється орендна плата становить 50% або 0,0319 га.

Відповідно до пункту 14.1 договору оренди він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Договір оренди було посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Літаш І.П., про що зроблено запис в реєстрі від 05.09.2007 р. за № 5936, та 05.10.2007 р. зареєстровано у ДМВ ДРФ "Центра" ДЗК за №040710400572 у Державному реєстрі земель.

Відповідно до акта приймання-передачі земельної ділянки від 05.09.2007 р. позивачем було передано, а орендарем прийнято в спільну оренду земельну ділянку, яка знаходиться по вул. Шевченка в районі будинку № 20 у Жовтневому районі м. Дніпропетровська загальною площею 0,0638 га, площа частки, за яку справляється орендна плата становить 50% або 0,0319га.

Пунктом 3.1 договору оренди встановлено, що договір укладено на два роки, тобто до 05.09.2009 р.

У пункті 12.3 Договору оренди передбачено, що дія договору припиняється, в тому числі у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до пункту 3.2 договору оренди після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення; орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (пункт 3.3 Договору оренди).

Судами під час розгляду справи було встановлено, що 25.05.2009 р. ТОВ "Кіссан" у листі № 126, спрямованому міському голові м. Дніпропетровська, просив дати вказівку відповідним службам підготувати проект продовження договору оренди земельної ділянки (державна реєстрація від 05.10.2007р. за № 040710400572) за адресою м. Дніпропетровськ, район вул. Шевченка, буд. № 20 (том 1 а.с. 90).

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога прокурора Жовтневого району м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради про зобов'язання ТОВ "Кіссан" повернути зайняту земельну ділянку площею 0,0638 га, розташовану по вул. Шевченка, 20 у м. Дніпропетровську, з посиланням, зокрема, на приписи статей 116, 125 Земельного кодексу України, статті 34 Закону України "Про оренду землі" з огляду на закінчення строку дії договору оренди землі.

Згідно зі статтею 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Зі змісту частини першої статті 124 Земельного кодексу України вбачається, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Згідно зі статтею 792 Цивільного кодексу України статті за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Законом України "Про оренду землі" встановлено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (стаття 1 Закону).

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, строк дії договору оренди (стаття 15 Закону).

Згідно з частиною 1 статті 631 Цивільного кодексу України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Частиною 1 статті 19 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Договір оренди землі припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено (стаття 31 Закону).

Здійснюючи судовий розгляд справи судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що згідно пункту 3.1 договору оренди, договір укладено на два роки, тобто до 05.09.2009 р.

Відповідно до статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент закінчення строку дії договору - 05.09.2009 р.) після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

Разом з цим, чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством не передбачено автоматичного поновлення договорів оренди землі державної та комунальної власності, реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін можливе лише за наявності відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

При цьому, судами під час розгляду справи було встановлено, що у пункті 3.4 договору оренди сторони погодили, що укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк здійснюється виключно на підставі рішення міської ради про передачу земельної ділянки в оренду шляхом його переукладання та державної реєстрації у встановленому порядку.

Судами встановлено, що строк дії договору оренди землі, укладений між сторонам закінчився, документи, які підтверджують право на оренду відповідачем спірної оренди земельної ділянки, у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до пункту 7.1 договору оренди, після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду; повернення земельної ділянки здійснюється за актом приймання-передачі (пункт 7.8 Договору оренди).

За приписами статті 34 Закону України "Про оренду землі " у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

Судами встановлено, що на момент розгляду справи доказів повернення позивачу земельної ділянки відповідачем не надано.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Враховуючи викладене, беручу до уваги приписи законодавства та встановлені судами першої та апеляційної інстанції під час здійснення судового провадження обставини справи, судова колегія вважає прийняті у справі рішення та постанову такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

Викладені у касаційній скарзі доводи скаржника судова колегія вважає непереконливими та такими, що не відповідають приписам чинного законодавства, спростовуються матеріалами справи та встановленими судами обставинами.

Доводи скаржника стосовно порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права щодо відмови у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у даній справі, судова колегія не приймає до уваги, оскільки за приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення і унеможливлюють розгляд спору до вирішення справи іншим судом через те, що не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.

У даному випадку, суд апеляційної інстанції розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, на підставі встановлених обставин, зокрема, щодо закінчення строку дії договору оренди землі у 2009 році, дійшов правомірного висновку про можливість розгляду даної справи.

Будь - яких інших доводів щодо порушення чи неправильного застосування судами норм матеріального та процесуального права касаційна скарга не містить.

Керуючись пунктом 1 статті 111 9 , статтями 111 5 , 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.12.2012р. у справі № 16/5005/6154/2012 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.10.2012 р. залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: Н. Волковицька

Л. Рогач