Постанова

від 07.03.2013 по справі 825/497/13-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 825/497/13-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2013 р. м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Тихоненко О.М.,

за участі секретаря Тищенко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «Любеч-Ліс 2010» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

04.02.2013 Приватне підприємство «Любеч-Ліс 2010» (далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби (далі - ДПІ у м. Чернігові ДПС) і просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові ДПС від 03.01.2013 № 0000062200 та № 0000052200. Свої вимоги позивач мотивує тим, що прийняті ДПІ у м. Чернігові ДПС податкові повідомлення-рішення якими позивачу: збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 15 631,00 грн. (15 630,00 грн. за основним платежем та 01,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) та зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 12 504,00 грн. є протиправними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки позивачем надані всі первинні документи, згідно з якими отримані від контрагента Приватного підприємства «Кейторг» (далі - ПП «Кейторг») товари (роботи, послуги) пов'язані та були використані в межах господарської діяльності, а тому позивач мав право на віднесення відповідних сум ПДВ до складу податкового кредиту та сум, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду до валових витрат. Крім того, угоди між позивачем та вищезазначеним контрагентом як на момент винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень так і на момент звернення до суду в установленому порядку недійсними не визнані, а тому відсутні будь-які підстави для зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ та збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств та як наслідок оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позові.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просили в їх задоволенні відмовити та зазначили, що ДПІ у м. Чернігові ДПС проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача щодо декларування в податковій звітності з податку на прибуток та ПДВ за період з 01.02.2011 по 28.02.2011 операцій з ПП «Кейторг». За результатами складено акт перевірки, яким встановлено наступні порушення: ДПІ у м. Чернігові ДПС було складено довідку від 06.09.2012 № 36/22/36144332 «Про результати зустрічної звірки ПП «Кейторг» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит за березень, червень-липень, вересень-листопад 2010 року, січень-березень, липень-серпень, листопад-грудень 2011 року, січень-лютий, квітень 2012 року». В довідці зазначено, що від управління оподаткування юридичних осіб отримано доповідну записку № 4875/15-350 від 13.08.2012, якою відділ адміністрування ПДВ управління оподаткування юридичних осіб доводить до відома, що згідно наданих додатків № 5 Розшифровок ПЗ та ПК в розрізі контрагентів до податкових декларацій з ПДВ за березень, червень-липень, вересень-листопад 2010 року, січень-березень, липень-серпень, листопад-грудень 2011 року, січень-лютий, квітень 2012 року та уточнюючих розрахунків з ПДВ в зв'язку з усуненням самостійно виявлених помилок поданих ПП «Кейторг» до ДПІ у м. Чернігові ДПС платником до складу податкового кредиту включено суми ПДВ по контрагентах по яких згідно автоматизованої системи співставлення ПЗ та ПК в розрізі контрагентів обліковуються розбіжності. Станом на 06.09.2012 стан ПП «Кейторг» 7 - до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей. Вищезазначеною довідкою не було встановлено реальність факту здійснення операцій позивача з ПП «Кейторг». Перевіркою встановлено порушення позивача вимог Податкового кодексу України, а тому винесені ДПІ у м. Чернігові ДПС податкові повідомлення-рішення є правомірними та такими, що скасуванню не підлягають.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач 02.04.2010 зареєстрований в якості юридичної особи виконавчим комітетом Чернігівської міської ради та видами діяльності останнього за КВЕД-2010 є: 16.10 лісопильне та стругальне виробництво; 16.23 виробництво інших дерев'яних будівельних конструкцій і столярних виробів; 16.29 виробництво інших виробів з деревини; виготовлення виробів з корка, соломки та рослинних матеріалів для плетіння; 41.20 будівництво житлових і нежитлових будівель; 43.32 установлення столярних виробів; 46.73 оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, що підтверджується довідкою АА № 757492 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с.88).

Судом встановлено, що на підставі направлення від 23.11.2012 № 3503, згідно п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.78.1.1. п.78.1 ст.78, ст.82 ПК України та відповідно до наказу від 23.11.2012 № 3537 проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача щодо декларування в податковій звітності з податку на прибуток та ПДВ за період з 01.02.2011 по 28.02.2011 операцій з ПП «Кейторг» відповідно до затвердженого плану перевірки, за результатами якої складено акт від 03.12.2012 № 2626/22/37022150 (далі - акт перевірки) (а.с.11-24).

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

п.198.2, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 ПК України, в результаті чого завищено залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду за лютий 2011 року на суму 12 504,00 грн.;

п.п.14.1.27 п.14.1, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.138.1 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток у загальній сумі 15 630,00 грн., в тому числі за 1 квартал 2011 року в сумі 15 630,00 грн.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки позивачем 19.12.2012 подано заперечення № 36 (а.с.25-31), однак 26.12.2012 ДПІ у м. Чернігові ДПС надано відповідь № 13928/10/22-610, якою дані заперечення залишено без задоволення (а.с.32-34).

З акту перевірки вбачається, що за період з 01.02.2011 по 28.02.2011 позивачем задекларовано: скоригований валовий дохід у сумі 675 195,00 грн., валові витрати у сумі 629 906,00 грн. та податок на прибуток у розмірі 11 322,00 грн. Також, за період з 01.02.2011 по 28.02.2011 задекларовано податковий кредит по ПДВ в сумі 17 769,00 грн.

Актом перевірки встановлено, що суми враховані при визначенні валових витрат з податку на прибуток на підставі первинних документів з реквізитами постачальників ПП «Кейторг» не підлягають включенню до складу валових витрат відповідного податкового періоду, а тому позивачем безпідставно сформовано витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у вказаних періодах по взаємовідносинам з ПП «Кейторг» так як такі накладні не можуть розглядатись в якості належного підтвердження витрат.

Таким чином в порушення ст.ст.14, 138, 139 ПК України позивачем завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у сумі 62 520,00 грн., в тому числі за І квартал 2011 року у сумі 62 520,00 грн. та занижено податок на прибуток у загальній сумі 15.530,00 грн., в тому числі за 1 квартал 2011 року в сумі 15 630,00 грн.

З акту перевірки вбачається, що позивачем до податкового кредиту за період з 01.02.2011 по 28.02.2011 включено суму ПДВ у розмірі 12 504,00 грн., що не підтверджено довідкою від 06.09.2012 № 36/22/36144332 про результати зустрічної звірки ПП «Кейторг» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит за березень, червень-липень, вересень-листопад 2010 року, січень-березень, липень-серпень, листопад-грудень 2011 року, січень-лютий, квітень 2012 року, а тому документи отримані позивачем від ПП «Кейторг», не можуть мати податкових наслідків.

Таким чином, в порушення вимог ПК України позивачем зменшується сума податкового кредиту по декларації з ПДВ за лютий 2011 року в розмірі 12 504,00 грн. та завищено залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду за лютий 2011 року на суму 12 504,00 грн.

На підставі акта перевірки ДПІ у м. Чернігові ДПС прийнято податкові повідомлення-рішення від 03.01.2013:

№ 0000062200, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 12 504,00 грн. (а.с.9);

№ 0000052200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 15 631,00 грн. (за основним платежем 15 630,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 01,00 грн. (а.с.10).

Частино 1 статті 627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із частиною 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що 03.01.2011 між ПП «Кейторг» (Продавець) та позивачем (Покупець) укладено договір № 3/01 купівлі-продажу продукції, відповідно до якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти у свою власність та оплатити наступну продукцію - піддони дерев'яні розміром 1150*1150 у кількості 10 000 штук за ціною (вартістю), що наводиться у рахунках-фактурах, які є невід'ємною частиною цього Договору. Відповідно до п.2.1 договору передача продукції у власність Покупця здійснюється Продавцем на склад до позивача протягом терміну дії цього договору окремими партіями за попередньою домовленістю сторін. Договір підписано сторонами та скріплено печатками (а.с.35-37).

Виконання даного договору підтверджується видатковими накладними № РН-0000017 від 11.02.2011 на суму з ПДВ 42 019,00 грн., № РН-0000011 від 03.02.2011 на суму з ПДВ 33 002,00 грн., рахунками-фактури № 22 від 11.02.2011 на суму 42 019,00 грн., № 21 від 03.02.2011 на суму 33 002,00 грн., податковими накладними від 03.02.2011 № 3 на суму з ПДВ 33 002,00 грн., від 11.02.2011 № 7 на суму з ПДВ 42 019,00 грн., реєстром отриманих та виданих податкових накладних та витягом з Журналу-ордеру і відомості по рахунку 631, а оплата підтверджується виписками по рахунку (а.с.38-45, 73-76).

З матеріалів справи вбачається, що 01.01.2011 позивачем (Орендар) з метою здійснення виробничої та господарської діяльності укладено договір № 1 оренди нежитлового приміщення та обладнання з Фізичною особою ОСОБА_1 (Орендодавець), відповідно до якого Орендодавець зобов'язується надати Орендарю у тимчасове платне користування нежитлові приміщення та обладнання: адмінбудівля, загальною площею 74,1 кв.м, пилорамний цех, загальною площею 178,9 кв.м, майданчик, загальною площею 141,9 кв.м, пилорама стрічкова - 1 шт., станок торцювальний - 1 шт., станок фуговальний - 1 шт., що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 (далі - приміщення) (Приміщення належать Орендодавцю на підставі договору купівлі-продажу ВВО № 508140 від 23.11.2004 (а.с.81). Договір підписано сторонами та скріплено печатками (а.с.79-80).

В подальшому придбаний товар позивачем було реалізовано Приватно виробничому підприємству «Форест» (далі - ПВП «Форест»), що підтверджується видатковими накладними № ЛЛ-0000004 від 16.02.2011 на суму з ПДВ 37 368,00 грн., № ЛЛ-0000005 від 23.02.2011 на суму з ПДВ 34 876,80 грн., рахунками-фактури № ЛЛ-0000006 від 16.02.2011 на суму з ПДВ 37 368,00 грн., № ЛЛ-0000008 від 23.02.2011 на суму з ПДВ 34 876,80 грн., податковими накладними від 16.02.2011 № 4 на суму з ПДВ 37 368,00 грн., від 23.02.2011 № 5 на суму з ПДВ 34 876,80 грн., а оплата підтверджується виписками по рахунку (а.с.46-53).

Підставою для висновків ДПІ у м. Чернігові ДПС про порушення позивачем вимог ПК України є довідка ДПІ у м. Чернігові ДПС від 06.09.2012 № 36/22/36144332 про результати зустрічної звірки ПП «Кейторг» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит за березень, червень-липень, вересень-листопад 2010 року, січень-березень, липень, серпень, листопад-грудень 2011 року, січень-лютий, квітень 2012 року, якою документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із: постачальниками на суму ПДВ 1 170 709,00 грн. та покупцями на суму ПДВ 1 170 035,00 грн. (а.с.91-120).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже будь-які документи (у тому числі договори, накладні тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричинити реальні зміни в структурі активів та зобов'язань сторони.

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, які брала участь у здійсненні господарської операції.

Дослідивши фактичні обставини нарахування податкового зобов'язання, судом враховано, що згідно пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи із врахуванням визначення терміну «податкове зобов'язання», вказаного в пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Кодексу. При цьому, оскільки в силу пп. 9.1.3 п. 9.1 ст. 9 Кодексу податок на додану вартість відноситься до загальнодержавних податків та зборів, та враховуючи, що податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу (пп. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 Кодексу), саме пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Кодексу визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Також в даних правовідносинах враховується п. 44.1 ст. 44 ПК України, яким встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

При цьому вказаним пунктом наданий виключний перелік підстав коли та чи інша операція не вважається постачанням товарів: не є постачанням товарів випадки, коли основні виробничі засоби або невиробничі засоби ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, а також в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення необоротних активів, або коли платник податку надає органу державної податкової служби відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення необоротних активів в інший спосіб, внаслідок чого необоротний актив не може використовуватися за первісним призначенням.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну

території України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому

числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням

та/або ввезення таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі

таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів

спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі

отримані послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами

оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2. статті 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 201.4 статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/ послуг.

У відповідності до п.201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п.198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п.200.1. ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.2. статті 200 ПК України передбачено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до п. 201.1, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Таким чином, з вищенаведеного вбачається, що підставою для формування податкового кредиту, є саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, та здійснення операції з метою досягнення господарської мети.

З матеріалів справи вбачається, що позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформлених (у повній відповідності з вимогами ПК України) податкових накладних, виданих останньому постачальниками.

Отже, суму податкового кредиту позивач сформував правомірно, оскільки ПДВ входить до складу договірної суми, сплаченої контрагенту, при наявності належним чином складених первинних документів, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Таким чином, відсутні будь-які підстави для виключення зі складу податкового кредиту сум ПДВ сплачених у складі ціни, та як наслідок не прийняття до уваги первинних документів та податкових накладних вказаного контрагента та виключення сум ПДВ за ними зі складу податкового кредиту.

Крім того, посилання ДПІ у м. Чернігові ДПС на довідку ДПІ у м. Чернігові ДПС від 06.09.2012 № 36/22/36144332 про результати зустрічної звірки ПП «Кейторг» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит за березень, червень-липень, вересень-листопад 2010 року, січень-березень, липень, серпень, листопад-грудень 2011 року, січень-лютий, квітень 2012 (а.с.91-120) року, якою встановлено порушення вимог ПК України контрагентом позивача не береться судом до уваги, оскільки чинним податковим законодавством не передбачено право ДПІ у м. Чернігові ДПС при складанні акту перевірки одного платника податків приймати за основу акт перевірки іншого платника податків, як підставу для висновку про наявність порушень з боку першого.

Крім того, на момент укладення договору між позивачем та контрагентом, останній був зареєстрований у встановленому законом порядку (а.с.89).

Також, необхідно зазначити, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником) (п.п.14.1.27. п.14.1. ст.14 ПК України).

Відповідно до п.138.1. ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.2. ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послугу цьому періоді.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Також, необхідно зазначити, що по-перше, відповідно до ст.61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб, по-друге, порушення контрагентом позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про безтоварність відповідних господарських операцій, по-третє, факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва, ухилення від сплати податків та підробка документів, можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду, по-четверте, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам ДПІ у м. Чернігові ДПС, як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень від 03.01.2013 № 0000062200 та № 0000052200.

Відповідно до ч. 1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163, 167, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби від 03.01.2013 № 0000062200, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 12 504,00 грн. та № 0000052200, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 15 631,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України (УК у м. Чернігові/м. Чернігів/22030001, код 38054398, Банк отримувача ГУ ДКСУ у Чернігівській області, код банку 000853592) на користь Приватного підприємства «Любеч-Ліс 2010» (код 37022150) судовий збір в розмірі 281 (двісті вісімдесят одна) грн. 35 коп.

Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені ст.ст. 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: О.М. Тихоненко