Постанова

від 05.03.2013 по справі 5020-1275/2012

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2013 року Справа № 5020-1275/2012

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Голика В.С.,

суддів Гоголя Ю.М.,

Черткової І.В.,

за участю представників сторін:

позивача, не з'явився, публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України";

відповідача, Серебреннікова Катерина Вікторівна, довіреність № 3 від 14.01.13, товариство з обмеженою відповідальністю "СГС плюс";

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "СГС плюс" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Щербаков С.О.) від 29 січня 2013 року у справі № 5020-1275/2012

за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б.Хмельницького, 6,Київ 1,01001)

до товариства з обмеженою відповідальністю "СГС плюс" (вул. Ангарська, 10,Інкерман,Севастополь,,99704)

про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу у розмірі 2611492,73 грн.

ВСТАНОВИВ :

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" просить стягнуті із товариства з обмеженою відповідальністю "СГС плюс" за договором купівлі - продажу №14/2304/11 від 30 вересня 2011 року заборгованість за поставлений природний газ в розмірі 14287041,11 грн., 3% річних за період із 14 листопада 2011 року по 10 грудня 2012 року у розмірі 288599,47 грн., збитки від інфляції за період із листопада 2011 року по березень 2012 року у сумі 72395,55 грн., пеню за період із 14 листопада 2011 року по 14 травня 2012 в розмірі 1138699,81 грн. та 7% штрафу в сумі 1111797,90 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 231 Господарського кодексу України, статті 625 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що незважаючи на повне виконання позивачем зобов'язань за договором купівлі - продажу природного газу, укладеним між сторонами, відповідач порушив свої зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати поставленого газу, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка стала підставою для звернення позивача з відповідним позовом до суду.

На підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою господарського суду міста Севастополя від 29 січня 2013 року у справі №5020-1275/2012 провадження в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 14287041,11 грн. - припинено.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 29 січня 2013 року у справі №5020-1275/2012 позов задоволено частково, стягнуто із відповідача на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" пеню у розмірі 1138699,81 грн., 7% штрафу в сумі 1111797,90 грн. та 3% річних в сумі 288599,47 грн. В інший частині позову відмовлено.

Позовні вимоги про стягнення 3% річних, пені та штрафу задоволені судом першої інстанції на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та статті 231 Господарського кодексу України. Втім, відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення збитків від інфляції, місцевий господарський суд зазначив, що за заявлений період прострочення виконання грошового зобов'язання в деяких місяцях спостерігалася дефляція, внаслідок чого, при підрахунку зведеного індексу інфляції виявилось, що кредитор не поніс інфляційних втрат взагалі.

Не погодившись з зазначеним рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "СГС плюс" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду змінити та прийняти нове, яким зменшити розмір пені, що підлягає стягненню із товариства до 1,00 грн., та розмір 7% штрафу до 1,00 грн.

Підставою для зміни зазначеного судового акту заявник апеляційної скарги вважає неповне з`ясування судом першої інстанції усіх обставин справи, що призвело до помилкових висновків та невірного застосування норм матеріального права.

Відповідач з посиланням на частину 1 статті 614 Цивільного кодексу України апеляційну скаргу мотивує тим, що в даному випадку існують підстави для зменшення розміру штрафних санкцій через відсутність вини товариства з обмеженою відповідальністю "СГС плюс" за неповне виконання грошових коштів.

Так, відповідач посилається на частину 6 статті 20 Закону України "Про теплопостачання", відповідно до положень якої у разі, якщо тимчасово тариф на теплову енергію встановлено нижче її собівартості з урахуванням граничного рівня рентабельності, то орган, яким установлено цей тариф, повинен передбачити механізми компенсації цієї різниці в порядку, встановленому законодавством. При цьому заявник апеляційної скарги звертає увагу, що заборгованість за отриманий природній газ перед публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" виникла внаслідок несвоєчасного і не повного відшкодування з місцевого бюджету міста Севастополя різниці між затвердженим Севастопольською міською Радою розміром тарифів на надання послуг з теплопостачання та економічно обґрунтованими витратами на їх виробництво.

Під час розгляду справи від Севастопольської міської державної адміністрації надійшов лист, в якому адміністрація повідомляє, що тариф, затверджений органом місцевого самоврядування на послуги опалення та гарячого водопостачання покриває фактичну собівартість на виробництво даного виду послуг для відповідача на 51%, в результаті чого утворюється різниця в тарифах по тепловій енергії, яку повинен компенсувати бюджет. Своєчасність розрахунків за природний газ безпосередньо залежить від термінів відшкодування підприємству різниці в тарифах, на які товариство вплинути не може.

04 березня 2013 року через канцелярію апеляційного суду відповідачем було надано додаткові пояснення та документи, які залучені судовою колегією до матеріалів справи.

У судовому засіданні, що відбулось 28 лютого 2012 року позивач наполягав на вимогах заявленого позову, просив судову колегію апеляційну скаргу залишити без змін. Товариство з обмеженою відповідальністю "СГС плюс" наполягало на зменшенні розміру неустойки та просило апеляційну скаргу задовольнити.

Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши всі представлені сторонами докази, наявні в матеріалах справи, та оцінивши їх в сукупності, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, судова колегія апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "СГС плюс" визнає такою, що підлягає частковому задоволенню із частковим скасуванням рішення господарського суду першої інстанції у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з нижченаведених підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, 30 вересня 2011 року між національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (правонаступником якої є публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України") (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "СГС Плюс" (покупець) укладено договір № 14/2304/11 на купівлю-продаж природного газу, строком дії в частині реалізації газу з 01 жовтня 2011 року до 31 грудня 2012 року, а в частині проведення розрахунків за газ та послуг з його транспортування - до повного погашення заборгованості (т.1 ,а.с. 8-13).

Відповідно до розділу 1 даного договору продавець зобов'язався передати у власність покупцю у IV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах договору.

Матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечується, що на виконання умов укладеного між сторонами договору, позивач поставив відповідачу природний газ на загальну суму 16261488,11 грн., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу (т. 1а. с. 17-23). Однак даний товар був оплачений лише частково, внаслідок чого за товариством з обмеженою відповідальністю "СГС Плюс" утворилась заборгованість в сумі 14287041,11 грн.

Після звернення позивача до господарського суду, відповідачем було погашено основну заборгованість за поставлений природний газ в розмірі 14287041,11 грн., що стало підставою для припинення провадження по справі у даній частині на підставі пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи наявність прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, місцевий господарський суд обґрунтовано застосував частину 2 статті 625 Цивільного кодексу України, та задовольнив позовні вимоги в частині стягнення 3% річних за період із 14 листопада 2011 року по 10 грудня 2012 року у розмірі 288599,47 грн.

Судова колегія також погоджується із висновками господарського суду першої інстанції про відмову у задоволені позовних вимог в частині стягнення збитків від інфляції за період із листопада 2011 року по березень 2012 року у сумі 72395,55 грн., та звертає увагу на наступне.

Частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Вказана норма не надає права позивачу самостійно обирати період, за який нараховувати інфляційні втрати, а чітко вказується, що необхідно здійснити обрахування інфляційних втрат за весь час прострочення. Водночас при розрахунку інфляційних втрат береться зведений індекс інфляції за весь період. Це пов'язано з тим, що у певному періоді прострочення виконання грошового зобов'язання може трапитися ситуація, коли індекс інфляції буде становити більше 100% лише в одному місяці, в інших місяцях може спостерігатися дефляція. При підрахунку зведеного індексу інфляції може виявитися, що кредитор не поніс інфляційних втрат взагалі.

Крім того, сплата основного грошового боргу з урахуванням індексу інфляції це один із видів збитків, які виникли у кредитора за час прострочення виконання боржником грошового зобов'язання. Тому при вибірковому обрахуванні індексу інфляції може скластися ситуація, коли кредитор в одному з місяців отримав збитки внаслідок інфляційних втрат, а в іншому - прибутки, оскільки спостерігалася дефляція.

За розрахунком судової колегії розмір інфляційних втрат не має позитивного значення, при цьому судова колегія виходила з необхідності вираховування індексу інфляції за кожний місяць періоду прострочення платежу, в тому числі і від'ємний (дефляцію). Відповідної правової позиції дотримується також Вищий господарський суд України у Постанові від 23.07.2012 по справі № 5020-1922/2011.

Отже, здійснивши розрахунок інфляційних втрат, колегія дійшла висновку про те, що позивач не поніс втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів у заявлений ним період, оскільки під час прострочення заборгованості частково мала місце дефляція, а тому позовні вимоги в частині стягнення 72395,55 грн. інфляційних втрат задоволенню не підлягають. Окрім того, позивач не оскаржив рішення суду першої інстанції про відмову у стягнення збитків від інфляції.

Отже, на розгляд суду залишилась питання обґрунтованості нарахованих штрафних санкцій, а саме пені та 7% річних.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем, з посиланням на пункт 7.2. договору купівлі - продажу №14/2304/11 від 30 вересня 2011, нарахована пеня за період із 14 листопада 2011 року по 14 травня 2012 в розмірі 1138699,81 грн. та 7% штрафу в сумі 1111797,90 грн.

Стаття 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз цієї статі свідчить, що вона не є імперативною та застосовується за визначених умов на розсуд суду.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Крім того, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до частини 6 статті 20 Закону України "Про теплопостачання" у разі якщо тимчасово тариф на теплову енергію встановлено нижче її собівартості з урахуванням граничного рівня рентабельності, то орган, яким установлено цей тариф, повинен передбачити механізми компенсації цієї різниці в порядку, встановленому законодавством.

Згідно листа Севастопольської державної адміністрації від 25 лютого 2013 року за вих. №1297/24/2-13 (який надано під час апеляційного провадження), адміністрація повідомляє, що товариство з обмеженою відповідальністю "СГС плюс" надає послуги по централізованому опаленню та гарячому водопостачання населення міста Севастополя (460 будинків комунальної власності), установам бюджетної сфери (15 шкіл, 11 дитячих садків та 5 лікарень). Тариф на послуги опалення та гарячого водопостачання покриває фактичну собівартість на виробництво даного виду послуг для відповідача на 51%, в результаті чого утворюється різниця в тарифах по тепловій енергії, яку повинен компенсувати бюджет. Адміністрація зазначає, що своєчасність розрахунків за природний газ безпосередньо залежить від термінів відшкодування підприємству різниці в тарифах, на які товариство вплинути не може.

Суд враховує, що внаслідок невідповідності фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджені відповідним органом місцевого самоврядування постановою Кабінету Міністрів України від 11.06.2012р. № 517 "Про затвердження Порядку та умов надання у 2012 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та відведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування" (зі змінами та доповненнями) визначено порядок погашення заборгованості з різниці в тарифах, що свою чергу підтверджують данні листа Севастопольської державної адміністрації від 25 лютого 2013 року.

Також слід звернути увагу, що в пункті 3 Постанови Кабінету Міністрів України №968 від 15 жовтня 2012 року "Про заходи щодо забезпечення розрахунків за спожитий імпортований природний газ" з метою підвищення відповідальності суб'єктів господарювання, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, за своєчасність розрахунків за використаний газ та забезпечення сталого проходження опалювального періоду 2012/13 року зокрема постановлено, національній акціонерній компанії "Нафтогаз України" здійснювати постачання природного газу суб'єктам господарювання, що виробляють, постачають та транспортують теплову енергію, виключно в межах виділених лімітів за умови забезпечення ними стовідсоткових розрахунків за спожитий у минулих періодах поточного року природний газ за винятком сум заборгованості, яка виникла внаслідок різниці в тарифах відповідно до рішень (затверджених протоколів) територіальних комісій про узгодження обсягу заборгованості з різниці в тарифах, поданих згідно з пунктом 1 цієї постанови.

Так, під час апеляційного провадження відповідачем надано відповідний протокол засідання Міжвідомчої територіальної комісії з погашення заборгованості підприємства паливно - енергетичного комплексу №9 від 27 грудня 2012 року, відповідно до якого було узгоджено суму заборгованості з різниці у тарифах на виробництво теплової енергії та її собівартості, яка склалась у товариства з обмеженою відповідальністю "СГС плюс" станом на 01 листопада 2012 року та очікувану суму у різниці у тарифах станом на 01 грудня 2012 року та узгоджено суму заборгованості за спожитий природний газ перед національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та спосіб її погашення.

Підсумовуючи викладене та зважаючи на те, що кінцевим споживачем основної кількості послуг, для забезпечення надання яких було поставлено природний газ, є населення, якому відповідач, згідно законодавства, не має можливості нараховувати штрафні санкції за несвоєчасне проведення розрахунків, а також те, що порушення зобов'язання відповідачем не потягло за собою значних збитків для позивача, тоді як сплата штрафних санкцій в даному випадку зачіпає не лише майнові інтереси відповідача, а і інші інтереси, зокрема, можливість постачання теплової енергії населенню та організаціям, колегія Севастопольського апеляційного господарського суду вважає за необхідне зменшити на 50% розмір застосованого позивачем штрафу до 555898,95 грн. та пені до 569349,90 грн.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 101, п.3 ч. 1 ст. 83, п. 2 ч.1 ст.103, п. 1 ч. 1 ст.104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "СГС плюс" задовольнити частково.

2. Пункт 2 резолютивної частини рішення господарського суду міста Севастополя від 29 січня 2013 року у справі №5020-1275/2012 скасувати в частині стягнення пені в сумі 569349,90 грн. та 7% штрафу у сумі 555898,95 грн.

Прийняти у цій частині нове рішення, а саме:

Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю "СГС плюс" (99046, Севастополь, просп. Перемоги, 39,кв.3, ЄДРПОУ 32294088; р/р 26006704112402 в АТ "Райффазен Банк Аваль", МФО 380805, або з інших рахунків) на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ЄДРПОУ 20077720, р/р 26001601004109 в ПАТ "Промінвестбанк, Києва, МФО 300012, або на інший рахунок) заборгованість у розмірі 1413848,32 грн., у т.ч. пеню у розмірі 569349,90 грн., 7% штрафу у сумі 555898,95 грн. та 3% річних в розмірі 288599,47 грн.

Іншу частину рішення господарського суду міста Севастополя від 29 січня 2013 року у справі №5020-1275/2012 залишити без змін.

Головуючий суддя В.С. Голик

Судді Ю.М. Гоголь

І.В. Черткова

Розсилка:

1. Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б.Хмельницького, 6,Київ 1,01001)

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "СГС плюс" (вул. Ангарська, 10,Інкерман,Севастополь,99704) (просп. Перемоги, 39-3, Севастополь, 99046)