Постанова

від 24.07.2013 по справі 5020-1275/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2013 року Справа № 5020-1275/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Волік І.М.,

Кочерова Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 05 березня 2013 року у справі № 5020-1275/2012 Господарського суду міста Севастополя за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю "СГС ПЛЮС", м. Севастополь, про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу у розмірі 2 611 492,73 грн.,

за участю представників сторін:

позивача - Поліщук Я.П. (дов. № 14-70 від 22.03.13);

відповідача - Дегтярьов Ю.В. (дов. № 15 від 02.04.13),

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2012 року позивач ПАТ "НАК "Нафтогаз України" пред'явив у господарському суді позов до відповідача ТОВ "СГС ПЛЮС" про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу у розмірі 2 611 492,73 грн.

Вказував, що 30.09.11 між ним (постачальником) та відповідачем (покупцем) був укладений договір № 14/2304/11 купівлі-продажу природного газу, згідно умов якого він зобов'язався передати покупцю у ІV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ, а покупець - прийняти і оплатити природний газ в обсязі та за ціною, визначеними договором.

Посилаючись на порушення відповідачем умов договору в частині оплати отриманого газу у жовтні-грудні 2011 року та січні-квітні 2012 року, позивач просив стягнути з відповідача на його користь 14 287 041,11 грн. боргу, 72 395,55 грн. інфляційних втрат, 288 599,47 грн. 3 % річних, 1 138 699,81 грн. пені, 1 111 797,90 грн. штрафу та судові витрати, а всього - 16 898 533,84 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Севастополя від 29 січня 2013 року (суддя Щербаков С.О.) припинено провадження у справі в частині вимог про стягнення 14 287 041,11 грн. основного боргу, на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України в зв'язку з його сплатою відповідачем після порушення провадження у справі.

Рішенням Господарського суду міста Севастополя від 29 січня 2013 року (суддя Щербаков С.О.) позов задоволено частково.

Постановлено стягнути з ТОВ "СГС ПЛЮС" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 288 599,47 грн. 3 % річних, 1 138 699,81 грн. пені, 1 111 797,90 грн. штрафу та 64 104,19 грн. судового збору.

В іншій частині вимог відмовлено.

Рішення в частині задоволення вимог мотивовані посиланнями на порушення відповідачем умов договору в частині оплати отриманого природного газу, що є підставою до покладення на нього обов'язку по сплаті 3 % річних, пені та штрафу.

Рішення в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення інфляційних втрат обґрунтоване відсутністю правових підстав для їх стягнення, оскільки у спірний період мала місце дефляція.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 05 березня 2013 року (колегія суддів у складі: Голика В.С. - головуючого, Гоголя Ю.М., Черткової І.В.) рішення скасовано в частині стягнення 569 349,90 грн. пені та 555 898,95 грн. 7 % штрафу.

Постановлено стягнути з ТОВ "СГС ПЛЮС" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 569 349,90 грн. пені та 555 898,95 грн. 7 % штрафу.

В решті рішення залишено без змін.

Постанова мотивована посиланнями на ступінь виконання відповідачем основного зобов'язання, фінансовий стан обох сторін та встановлене ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України, ст. 83 ГПК України право суду на зменшення їх розміру.

У касаційній скарзі ПАТ "НАК "Нафтогаз України", посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції приписів ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України та ст. 83 ГПК України, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення 569 349,90 грн. пені та 555 898,95 грн. 7 % штрафу та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 30.09.11 між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) був укладений договір № 14/2304/11 купівлі-продажу природного газу, згідно умов якого постачальник зобов'язався передати покупцю у ІV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ, а покупець - прийняти і оплатити природний газ в обсязі та за ціною, визначеними договором.

Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 30 % попередньої оплати вартості планових обсягів поставки природного газу за 5 днів до початку здійснення поставки. Решта 70 % вартості планових обсягів поставки природного газу сплачується покупцем протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюються до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1 договору).

Відповідно до ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судами встановлено та наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу підтверджується, що на виконання умов вказаного договору позивач у жовтні 2011 року - грудні 2012 року передав у власність відповідачу природний газ на загальну суму 16 261 488,11 грн., проте відповідач свої зобов'язання з оплати отриманого газу виконав частково, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 14 287 041,11 грн.

Водночас судами встановлено, що після подачі даного позову до суду і до прийняття рішення судом першої інстанції у даній справі, відповідач платіжними дорученнями № 7 від 03.12.12 та № 5 від 03.12.12 сплатив позивачу 14 287 041,11 грн. основного боргу.

За таких обставин, судами правильно припинено провадження у справі в частині вимог про стягнення 14 287 041,11 грн. основного боргу на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних, суди попередніх інстанцій правильно встановили та виходили з того, що порушення відповідачем договірного зобов'язання в частині своєчасної оплати отриманого природного газу є підставою до покладення на останнього обов'язку по сплаті 3 % річних.

Крім того, пунктом 7.2 договору сторони погодили, що у разі порушення покупцем умов п. 6.1 договору, покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково сплачує штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу.

В силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Позивачем за порушення відповідачем грошового зобов'язання здійснено нарахування пені на суму 1 138 699,81 грн. грн. та штрафу на суму 1 111 797,70 грн.

Положеннями ч. 1 ст. 233 ГК України унормовано, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Встановивши порушення відповідачем договірного зобов'язання в частині повної оплати отриманого природного газу, суд апеляційної інстанції, на підставі ст. 233 ГК України та п. 3 ст. 83 ГПК України, встановивши дійсні обставини справи щодо підстав порушення відповідачем свого грошового зобов'язання та ступінь виконання ним грошового зобов'язання, обґрунтовано скасував рішення місцевого суду в означеній частині вимог та зменшив розмір пені та штрафу до 569 349,90 грн. та до 555 898,95 грн. відповідно.

Натомість суд першої інстанції, задовольняючи вимоги про стягнення пені та штрафу в повному обсязі, не зважив на підстави несвоєчасної оплати відповідачем спожитого природного газу та на відсутність у відповідача перед позивачем основної заборгованості, що вплинуло на об'єктивність оцінки наявності виняткових підстав для зменшення розміру пені та штрафу за порушення відповідачем грошового зобов'язання.

За таких обставин, судом апеляційної інстанції на підставі встановлених фактичних обставин, з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Як вбачається зі змісту касаційної скарги ПАТ НАК "Нафтогаз України" не погоджується з постановою суду апеляційної інстанції лише в частині часткової відмови в задоволенні вимог про стягнення пені та штрафу та посилається при цьому на порушення судами приписів ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України та ст. 83 ГПК України.

Разом з тим, зазначеними правовими нормами передбачено право суду на зменшення розміру штрафних санкцій, тому посилання скаржника на порушення судами даних норм, слід залишити поза увагою суду.

Суд дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає вимогам ст. 43 ГПК України, переоцінка доказів, відповідно до ст. 111 7 ГПК України, не входить до повноважень суду касаційної інстанції.

Постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, доводи касаційної скарги правильності викладених у ній висновків не спростовують, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

2. Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 05 березня 2013 року у справі № 5020-1275/2012 залишити без змін.

Головуючий суддя: Дунаєвська Н.Г.

Судді: Волік І.М.

Кочерова Н.О.