Ухвала

від 26.02.2013 по справі 2а-3080/12/2070

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2013 року м. Київ К/9991/54207/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуСпеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби на постанову та ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 29.03.2012 року Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.07.2012 року у справі№ 2а-3080/12/2070 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Слобожанський миловар» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби проскасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.03.2012 року у справі № 2а-3080/12/2070, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.07.2012 року, позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 28.02.2012 року № 0000050844 Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби про зменшення суми бюджетного відшкодування ТОВ «Слобожанський миловар»з податку на додану вартість на суму 83 944,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями на суму 41 972,00 грн.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нову постанову про відмову в позові. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 129 Конституції України, ст. ст. 69, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами заявника не погоджується, просить залишити без змін судові рішення у справі.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Харкові документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Слобожанський миловар»з питань законності декларування від'ємного значення з податку на додану вартість по декларації з ПДВ за жовтень 2011 року, листопад 2011 року та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за листопад 2011 року складено акт від 17.02.2012 року № 118/44-016/30357250, яким зафіксовано порушення вимог п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 «ґ», 201.10 ст. 201, п. 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ у листопаді 2011 року на 83 944,41 грн., та п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 «Ґ», 201.10 ст. 201, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у листопаді 2011 року на 4 411,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 28.02.2012 року № 0000050844 про зменшення суми бюджетного відшкодування ТОВ «Слобожанський миловар»з податку на додану вартість на суму 83 944,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями на суму 41 972, 00 грн., та від 28.02.2012 року № 0000060844 про зменшення розміру від'ємного значення з податку на додану вартість в сумі 4 411,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з відсутності порушень з боку позивача при формуванні податкового кредиту, як наслідок необґрунтованість спірних податкових повідомлень-рішень відповідача.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною ( п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями.

Згідно з п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

На підставі дослідження наявних в матеріалах справи доказів судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що господарські операції по виконанню договору купівлі-продажу масложирової продукції № 37 від 29.07.2011 року, укладеного між ТОВ «Слобожанський миловар»та ТОВ «Міро-Енерго», мають реальний характер, транспортування товару відбувалось засобами ТОВ «Міро-Енерго», що підтверджується копіями товарно-транспортних накладних, договору про надання послуг № 38 -1 від 01.08.2011 року, укладеним між ТОВ «Міро-Енерго»та ТОВ «Авто-Фрах-Ю.Г.», договору доручення про надання транспортно-експедиційних послуг з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполученні № 851/49 від 04.10.2011 року, укладеним між ТОВ «Міро-Енерго»та Дочірнім транспортно-експедиційним підприємством «Іст-Захід» .

Також судами встановлено, що між ТОВ «Слобожанський миловар»та ТОВ «ТВО «Східбуд»укладено договір підряду № 14/09-СМ від 12.09.2011 року, згідно з п. 1.1 якого позивач доручає ТОВ «ТВО «Східбуд»і оплачує, а ТОВ «ТВО «Східбуд»приймає на себе виконання зобов'язань по наступних роботах: ремонтно-будівельні роботи за адресою: Харківська область, Дергачівський район, село Подвірки, вулиця Свердлова, 53 згідно погодженого сторонами кошторисів, що додаються, які є невід'ємною частиною цього договору.

Виконання підрядних робіт за договором підтверджуються належними первинними документами, зокрема, копіями довідок про вартість виконаних будівельних робіт/ та витратах, актів приймання виконаних будівельних робіт, податкових накладних, відкритого листа на переміщення будівельних матеріалів, довіреності, платіжних доручень.

Первинні документи, складені при виконанні договору купівлі-продажу № 37 від 29.07.2011 року, укладеного між ТОВ «Слобожанський миловар»та ТОВ «Міро-Енерго», та договором підряду № 14/09-СМ від 12.09.2011 року між ТОВ «Слобожанський миловар»та ТОВ «ТВО «Східбуд»за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства.

Вказані контрагенти на час їх оформлення були зареєстровані органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платника податку на додану вартість.

Посилання відповідача на неправомірність включення позивачем сум з податку на додану вартість до податкового кредиту на підставі отриманих ним податкових накладних від ТОВ «Міро-Енерго»та ТОВ «ТВО «Східбуд»через неможливість проведення зустрічних перевірок вказаних контрагентів, колегія суддів відхиляє, оскільки нормами законодавства право платника податку на бюджетне відшкодування не поставлене в залежність від проведення або не проведення зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого продавця товарів (послуг).

Враховуючи встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини, колегія суддів вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, податковий орган не довів висновки щодо безтоварності господарських операцій з вказаними контрагентами, колегія суддів вважає що ТОВ «Слобожанський миловар»правомірно включав до складу податкового кредиту жовтня - листопада 2011 року суми податку згідно податковим накладним, виписаними ТОВ «ТВО «Східбуд»та ТОВ «Міро - Енерго».

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки встановлених судами обставин, що відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.03.2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.07.2012 року у справі № 2а-3080/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак