Постанова

від 25.02.2013 по справі 801/1153/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 лютого 2013 р. Справа №801/1153/13-а

(12:47) м. Сімферополь

Окружний адміністративний суд АР Крим у складі головуючого судді Шкляр Т.О., при секретарі Желудковій О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт-сервіс"

до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

за участю представників сторін:

від позивача - Джаббаров Т.Р., дов.,

від відповідача - Григор'єва Т.В., дов.

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Стандарт-сервіс" звернулась до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001042200 від 28.12.12р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправність оскаржуваного повідомлення-рішення, вказуючи на підтвердження всіх валових доходів первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Відповідачем надані письмові заперечення проти позову за тих підстав, що позивачем занижено податок на прибуток у перевіряємому періоді, відсутність підтвердження здійснених господарських операцій позивачем з контрагентами, вказаним в акті перевірки.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, просив відмовити в задоволенні позову.

З урахуванням вищевикладеного, положень ст. 122 КАС України, заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши ї у сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Стандарт-Сервіс" є юридичною особою, ЄДРПОУ 31503765, зареєстровано 24.03.2010 р. Красногвардійською райдержадміністрацією АР Крим за адресою місцезнаходження: 97060, АР Крим, Красногвардійський р-н, смт. Октябрське, пров. Водопроводний, буд. 9, про що свідчить Виписка з ЄДР, довідка статистики.

14.12.2012 р. Джанкойською ОДПІ АР Крим ДПС проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Стандарт-Сервіс" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 р. по 30.09.2012 р., про що складено акт № 3774/22-00/31503765.

Згідно з п. 1 висновків вказаного акту перевірки № 3774/22-00/31503765 від 14.12.2012 р. перевіркою встановлені порушення п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14, п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п.п. 138.8, 138.2, п.п.138.10.3 ст. 138, п.п. 139.1.5, п.п. 139.1.9 ст. 139, п. 146.11, 146.12, 146.19 ст. 146, п. 153.7 ст. 157 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього в сумі 309601 грн., в тому числі: 2 квартал 2011 р. - в сумі 145311 грн., 3 квартал 2011 р. в сумі 67951 грн., 4 квартал 2011 р. в сумі 69214 грн., 1 квартал 2012 р. в сумі 15180 грн., 2 квартал 2012 р. в сумі 3624 грн., 3 квартал 2012 р. в сумі 8321 грн.

Зокрема в п.п. 3.1.1 акту перевірки вказано про те, що за період з 01.04.2011 р. по 30.09.2012 р. ТОВ "Стандарт-Сервіс" задекларовано скоригований валовий дохід в сумі 23008815 грн.

Перевіркою повноти визначення доходу, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за період з 01.04.2011 по 30.09.2012 встановлено його заниження всього у сумі 533248 грн., у тому числі за 2 квартал 2011 року в сумі 308080 грн., 3 квартал 2011 року в сумі 139907 грн., 4 квартал 2011 року в сумі 6115 грн., 1 квартал 2012 року в сумі 28330 грн., 2 квартал 2012 року у сумі 816 грн.

Перевіркою достовірності відображених показників у поданих Деклараціях з податку на прибуток підприємств за період з 01.04.2011р. по 30.09.2012р., зокрема:

1) показника декларації по рядку 02 Декларації "дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг)" за період 01.04.20011р. по 30.09.2012р. в сумі 23599287 грн., - встановлено, що на формування цих показників мало вплив здійснення операцій із реалізації автотоварів оптом і в роздріб (автошини, акумулятори, фільтри масляні, масла машинні, тосол, запасні частини та інше) та операцій з реалізації послуг із технічного обслуговування автомобілів.

2) показника декларації по рядку 03 Декларації "інші доходи" період з 01.04.2011р. по 30.09.2012р. в сумі (-590 472) грн., - встановлено, що у періоді, який перевірявся, на формування цього показника мало вплив здійснення операцій з оплатою агентської винагороди за страхуванням страховими компаніями, отримання премії-бонусу за угодами з ТОВ «Нокіан Шина» за реалізацію товару, зміною суми компенсації вартості товарів у зв'язку з їх поверненням покупцями (відповідно коригуються і витрати) на підставі таких документів: Головної книги, оборотно-сальдової відомості по рахункам 311, 361, 631, 685, 732, 733, прибуткових ордерів, виписок з банків та них документів; встановлено заниження задекларованих суб'єктом господарювання показників у 03 декларації "інші доходи" всього у сумі 533248 грн., у тому числі за 2 квартал 2011 року в сумі 308080 грн., квартал 2011 року в сумі 139907 грн., 4 квартал 2011 року в сумі 56115 грн., 1 квартал 2012 року в сумі 330 грн., 2 квартал 2012 року у сумі 816 грн.

На порушення пп.135.5.4, п.135.5 ст.135, пп.14.1.11 п.14.1 ст.14 Податкового Кодексу України від 2.12.2010 р. № 2755-УІ зі змінами і доповненнями, підприємством до складу доходів до рядку 03 "інші входи" у 2 кварталі 2011 року не включена сума безнадійної кредиторської заборгованості по простроченої кредиторської заборгованості з постачальниками в загальній сумі 533248 грн. В результаті допущеного порушення валовий дохід ТОВ "Стандарт-Сервіс" був занижений всього на суму 533248 грн., у тому числі за 2 квартал 2011 року в сумі 308080 грн., 3 квартал 2011 року в сумі 139907 грн., 4 квартал 2011 року в сумі 56115 грн., 1 квартал 2012 року в сумі 28330 грн., 2 квартал 2012 року у сумі 816 грн.

Кредиторська заборгованість по розрахункам з постачальниками, по яким минув термін позовної давності в періоді з 01.04.2011р. по 30.09.2012р. та які не були включені суб'єктом господарювання в валовий дохід, виникла по наступним контрагентам: ТОВ "Абрис", ТОВ "Адвенчер Ленд", ПП "Альфа Ком", ТОВ "Астелит", ТОВ "Будівельник", ПП "Диво-Світ", ТОВ "Золотой век", ТОВ "Італавто", ТОВ "Престиж-Авто", - на загальну суму 533248 грн.

В п.п. 3.1.2 акту перевірки вказано, що за період з 01.04.2011р. по 30.09.2012 р. ТОВ "Стандарт-Сервис" задекларовано витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, у сумі 22186533 грн.

Перевіркою повноти визначення валових витрат за період з 01.04.2011р. по 30.09.2012 р. встановлено їх завищення всього в сумі 824076 грн., в тому числі: за 2 квартал 2011 року в сумі 323705 грн., 3 квартал 2011 р. в сумі 155533 грн., 4 квартал 2011 року в сумі 244817 грн., 1 квартал 2012 року в сумі 43955 грн., 2 квартал 2012 року у сумі 16441 грн., за 3 квартал 2012 року у сумі 39625 грн.

Перевіркою достовірності відображених показників у поданих Деклараціях з податку на прибуток підприємств за період з 01.04.2010р. по 31.03.2011р. зокрема:

1) відображених у рядку 05.1СВ "собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)" показників за період з 01.04.2011р. по 30.09.2012р. у загальній сумі 17240805.грн. встановлено, що суб'єкт господарювання включав до складу валових витрат витрати, що формують собівартість придбаних та реалізованих товарів та послуг, які складаються з прямих матеріальних витрат на придбання реалізованих товарів, (робіт, послуг), оплату праці, амортизаційні відрахування та ін.; здійснював операції з придбанням автотоварів для подальшої їх реалізації оптом і в роздріб (автошини, акумулятори, фільтри масляні, масла машинні, тосол, запасні частини), товарно-матеріальних цінностей для використання у власній господарській діяльності (придбання паливно-мастильних матеріалів, запасних частин, канцелярських товарів тощо) та послуг (оренда, послуги зв'язку, транспортні послуги та інше).

Згідно з даними акту перевірки № 3774/22-00 від 14.12.2012 р. проведеною перевіркою відображеного показника за 2-4 квартали 2011 року в сумі 9388863 грн., 1-3 квартали 2012 року в сумі 7851942 грн. встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 05.1СВ "собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)" у сумі 3328,10 грн. в т.ч. 4 кварталі 2011р. на суму 3328,10 грн.

На стор. 9 акту перевірки вказано, що ТОВ "Стандарт Сервис" до складу валових витрат у 4 кварталі 2011р включало ТМЦ, які отримані від контрагента ТОВ "Аксесс Трейд КО" (ЕДРПОУ 33938928) згідно податкової накладної №3267 від 16.11.2011р. на суму 3328,10грн. (автотовари Дт 28 Кт 631), операції з ТОВ "Аксесс Трейд КО" (ЕДРПОУ 33938928) у листопаді 2011 року визначені неправомірними з урахуванням податкового кредиту, з огляду на що підприємством завищено витрати на суму 3328,10 грн. в т.ч. в 4 кварталі 2011р. в сумі 3328,10 грн. в порушення п.п.138.8, п. 138.2 ст. 138 Податкового Кодексу України.

2) відображених у рядку 06.2, 06.1 "Адміністративні витрати", послуг, за період з 01.04.2011р. по 30.09.2012р. у сумі 927497 грн. встановлено, що суб'єкт господарювання включав до складу валових витрат витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством.

Перевіркою встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 06. "Адміністративні витрати" всього у сумі 24000 грн. т.ч. за 3 квартал 2012р. у сумі 24000 грн.

В серпні 2012р. до складу витрат згідно акту надання послуг ФОП ОСОБА_4 (іпн НОМЕР_2) м. Київ від 20.08.12 за № 01\08 до договору від 13.08.2012 № 02\03 віднесено 24000 грн. за надані юридичні послуги. Підприємством не доведено безпосередній зв'язок таких витрат з господарською діяльністю платника податків та не підтверджено первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Кодексу, чим вчинено порушення п.138.2 ст.138 та п.п. 139.1.9 ст. 139 Податкового Кодексу України.

3) показників, відображених у рядку 06.2, 06.3 "Витрати на збут" за період з 01.04.2011р. по 30.09.2012р. у сумі 4229307 грн., - встановлено, що суб'єкт господарювання включав витрати, спрямовані на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів (робіт, послуг) підприємством.

Проведеною перевіркою показників, відображених у рядку 06.2, 06.3 "Витрати на збут" період з 01.04.2011р. по 30.09.2012р. у сумі 4229307 грн. встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 06.3 ВЗ, 06.2 "витрати на збут" всього в сумі 263502,07 грн., в тому числі: за 2 квартал 2011р. в сумі 15625,41грн., за 3 квартал 2011р. в сумі 15625,41грн., за 4 квартал 2011р. в сумі 375,02 грн., за 1 квартал 2012р. в сумі 15625,41грн., за 2 квартал 2012р. в сумі 15625,41грн., за 3 квартал 2012р. в сумі 15625,41грн., зокрема:

а) на порушення пп. 138.10.3 ст. 138, 139.1.5, ст. 139 п. 146.11, 146.12, 146.19, ст.146, п.153.7 ст. 157 Податкового Кодексу України до складу витрат на збут підприємством безпідставно віднесено амортизаційні відрахування на суму реконструкції складського приміщення № 4 під станцію технічного обслуговування в м. Сімферополь, яку проводило ПП "Будторг-Техно" (ЄДРПОУ 34700734) та операцію з яким у період проведення цієї реконструкції визнано нікчемною всього в сумі 93752,46 грн., в тому числі: за 2 квартал 2011р. в сумі 15625,41 грн., за 3 квартал 2011р. в сумі 25,41грн., за 4 квартал 2011р. в сумі 15625,41грн., за 1 квартал 2012р. в сумі 15625,41грн., за 2 квартал 2012 р. в сумі 15625,41грн., за 3 квартал 2012р. в сумі 15625,41грн.

б) на порушення п.138.2 ст. 138 та п.п. 139.1.9 ст. 139 Податкового кодексу України підприємством до складу витрат на збут (р. 06.3) включена вартість наданих послуг, яка не підтверджена відповідними документами всього на суму 169749,61 грн., в тому числі за 4 квартал 2011 р. в сумі 169749,61 грн., а саме рекламні послуги.

4) показників, відображених у рядку 06.5 ІВ "інші витрати звичайної діяльності та 06.4 "операційні витрати" за період з 01.04.2011р. по 30.09.2012р. у сумі (-)262076 грн., - встановлено, що суб'єкт господарювання включав до складу валових витрат витрати на касове обслуговування, від'ємне значення курсових різниць та зменшення витрат у зв'язку з поверненням товару продавцям, встановлено заниження задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 06.5 ІВ, 06.4 "інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати" всього на суму 533248 грн., у тому числі за 2 квартал 2011 року в сумі 308080 грн., 3 квартал 2011 року в сумі 139907 грн., 4 квартал 2011 року в сумі 56115 грн., 1 квартал 2012 року в сумі 28330 грн., 2 квартал 2012 року у сумі 816 грн.

Підприємством у перевіряємому періоді не відкорегована сума валових витрат у бік зменшення на суму 533248 грн.

В акті перевірки № 3774/22-00 від 14.12.12 р. вказано, що на момент придбання послуг та товарів від постачальників ТОВ "Стандарт Сервіс" витрати у сумі 533248 грн. були віднесені до складу валових витрат; по вказаним операціям ТОВ "Стандарт-Сервіс" не розраховувалось до постачальниками більше ніж 1095 днів, у зв'язку з чим на підставі п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України вказана кредиторська заборгованість є безнадійною, з огляду на що підприємство зависило валові витрати всього на суму 533248 грн., в тому числі за 2 квартал 2011 р. в сумі 308080 грн., 3 квартал 2011 р. в сумі 139907 грн., 4 квартал 2011 р. в сумі 56115 грн., 1 квартал 2012 року в сумі 28330 грн., 2 квартал 2012 р. в сумі 816 грн.

28.12.2012 р. Джанкойською ОДПІ АРК ДПС на підставі акту перевірки № 3774/2200 від 14.12.2012 р. за порушення п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14, п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п.п. 138.8, 138.2, п.п.138.10.3 ст. 138, п.п. 139.15, п.п. 139.1.9 ст. 139, п. 146.11, 146.12, 146.19 ст. 146, п. 153.7 ст. 157 Податкового кодексу України збільшено ТОВ "Стандарт -Сервіс" суму податкового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в розмірі 309601 грн., за штрафними санкціями в розмірі 13563 грн., про що винесено податкове повідомлення-рішення № 0001042200.

Відповідно до п. 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Пп. 75.1.2. п. 75.1. ст. 75 ПК України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках, то відповідно до п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством.

Відповідно до п.п. 135.1 - 135.2 ст. 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п.135.4.1 п. 135.4 ст. 135 Податкового кодексу України дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає, зокрема, дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

Відповідно до п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Згідно з пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до п.п. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України до складу інших витрат включаються витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг:

а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції;

б) витрати на ремонт тари;

в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут;

г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів;

ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом;

д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона);

е) витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки;

є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування;

ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства;

з) інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Відповідно до пп. 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 139 Податкового кодексу України визначений чіткий перелік витрат, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку; вказаний перелік є вичерпним та не підлягає розширеному тлумаченню.

Зокрема, відповідно до п.п. 139.1.5, 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат:

- витрати на придбання, виготовлення, будівництво, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням (виготовленням) нематеріальних активів, які підлягають амортизації згідно зі статтями 144 - 148 цього Кодексу, з урахуванням пунктів 146.11 і 146.12 статті 146 та пункту 148.5 статті 148 цього Кодексу;

- витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Виходячи із системного аналізу вищевикладених норм Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підтвердження здійснення господарської операції проводиться на підставі первинних документів, які складаються під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, про що зазначено у п.п. 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Згідно пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88 у відповідності з ч. 2 ст. 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Тобто будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст. 1 Закону України від 16.07.99 р. № 996 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Тобто податкова накладна є підставою для віднесення відповідних витрат суб'єктом господарювання до складу валових витрат у відповідному податковому періоді.

При цьому дані, наведені в накладній, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, що кореспондується із п. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Тобто реальність господарської операції підтверджується даними податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Отже визначення об'єкта оподаткування виникає у разі підтвердження фактичного здійснення витрат на придбання певного товару належним чином складеними первинними документами, які відображують реальність господарської операції, зокрема відображують: рух активів в процесі здійснення господарської операції, що підтверджується первинними документами, а також фізичними, технічними, технологічними можливостями контрагентів за змістом здійснюваної господарської операції; встановлення зв'язку між фактом придбання товарів та господарською діяльністю платника податку, що підтверджується наявністю певної господарської мети використання придбаного товару в межах господарської діяльності, отримання прибутку, тобто вказує на наявність відповідних економічних причин здійснення платником податку відповідної господарської операції.

Вказане характеризує реальність вчинених господарських операцій.

Тобто, підтвердження постачання товару (надання послуг, робіт) від контрагентів позивача на адресу останнього у перевіряємий період, підтвердження факту отримання вказаного товару (послуг, робіт) у перевіряємий період, підтвердження факту сплати за вказаний товар (надані/отримані послуги, роботи) у перевіряємий період, підтвердження використання в господарській діяльності вказаного товару (отриманих послуг, робіт) у перевіряємий період, - свідчить про реальність вчинення відповідних господарських операцій, а відтак, доводить правильність визначення податкового зобов'язання; правильність сформування валового доходу та валових витрат, визначення податку на прибуток.

Вказане підтверджується первинними документами, що відображують здійснення господарських операцій.

З урахуванням вимог законодавства України в частині визначення первинних документів та їх обов'язкових реквізитів, їх змісту та призначення, до останніх можна віднести:

- договори із зазначенням предмету та істотних умов відповідного правочину, додаткові угоди до них;

- документи на виконання відповідного договору (акт приймання-передачі, акт виконаних робіт, рахунки фактури, податкові та видаткові накладні, довіреність на отримання товару, що містять дані стосовно обсягів та змісту наданих послуг);

- документи, що підтверджують транспортування товару (товарно-транспортні накладні, договори зберігання, перевезення товару);

- фінансово-господарські документи зі сплати коштів за придбаний товар (платіжні доручення, банківські виписки, чеки).

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Стандарт-Сервіс» у перевірямому періоді мадо взаємовідносини з наступними контрагентами:

- ТОВ «Аксесс Трейд КО» - з придбання автотоварів (автоаксесуарів);

- ФОП ОСОБА_4 - з отримання юридичних послуг;

- ТОВ «Рекламно-виробнича компанія «Арттек» - з отримання рекламних послуг;

- ПП «Будторг-Техно» - з проведення реконструкції складського приміщення.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Частина 1 ст. 79 КАС України визначає, що письмовими доказами є документи (у тому числі, електронні документи), акти, листи, телеграми, будь-які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи.

В матеріалах справи наявні наступні документи, надані позивачем на підтвердження реальності здійснених правочинів:

1) По ТОВ «Аксесс Трейд КО»:

- договір поставки № АК-3 від 31.12.2010 р.;

- податкова накладна № 274 від 16.11.2011 р. на загальну суму 3993,72 грн., в тому числі ПДВ в сумі 665,62 грн.;

- платіжні доручення;

2) По ФОП ОСОБА_4:

- договір № 02/03 від 13.08.2012 р. про надання юридичних послуг;

- акт наданих послуг № 01/08 від 20.08.2012 р.;

- звіт про виконані роботи (додаток до договору № 02/03 від 13.08.2012 р.);

- платіжне доручення;

3) ТОВ «Рекламно-виробнича компанія «Арттек»:

- договір № 31/10 на проведення рекламної компанії від 31.10.2011 р.;

- податкова накладна № 100 від 30.11.2011 р. про виготовлення та розміщення реклами на бігбордах загальною вартістю 81499,81 грн., в тому числі ПДВ 13583,30 грн.;

- акт № 100 здачі-прийняття робіт (надання послуг) з виготовлення та розміщення реклами на білбордах в загальній сумі 67916,51 грн.;

- податкова накладна № 364 від 30.12.2011 р. про виготовлення та розміщення реклами на бігбордах загальною вартістю 122199,72 грн., в тому числі ПДВ 20366,62 грн.;

- акт № ОУ-0000038 здачі-прийняття робіт (надання послуг) про виготовлення та розміщення реклами в загальній сумі 101833,10 грн., додаток щодо адресів розміщення реклами на бігбордах у грудні 2011 р.;

- платіжні доручення.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Частина 1 ст. 79 КАС України визначає, що письмовими доказами є документи (у тому числі, електронні документи), акти, листи, телеграми, будь-які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи.

Зокрема, по взаємовідносинам ТОВ «Стандарт-Сервіс» з ТОВ «Аксесс Трейд КО» судом встановлено наступне.

31.12.2010 р. ТОВ "Аксес Трейд Ко" (Постачальник) та ТОВ "Стандарт-Сервіс" (покупець) укладено договір поставки № АК-3 від 31.12.2010 рзгідно п.п. 1.1. якого продавець зобов'язується передати у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити товари згідно специфікацій, накладних, узгоджених по асортименту, цінам та кількості, які є невід'ємною частиною цього договору; відповідно до п.п. 4.1 вказаного договору ціна товару, який продавець передає покупцю, визначається в узгоджених специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору, прайс-листах або в документах (накладних), що супроводжують товар.

Надана позивачем в матеріали справи податкова накладна № 274 від 16.11.2011 р. на виконання умов вказаного вище договору на загальну суму 3993,72 грн., в тому числі ПДВ в сумі 665,62 грн., про отримання від ТОВ «Аксесс Трейд КО» автотоварів не підтверджує реальності вчинених господарських операцій.

Так, з вказаної податкової накладної вбачається, що позивачем придбано наступні товари: килимок протислизький, пилосос для вологого прибирання, столік автомобільний багатофункціональний, трос буксир, кип'ятильник, ключ свічний універсальний, компресор, лопата складна металічна, майка на сидіння, манометр, насос ножний, прикурював, розвітлювач прикурювала на 3 гнізда з USB, скребок для згону води та читки льоду, щітка зі скребком телескопічна, - на які позивачем не надано документів, що свідчили б про призначення вказаних товарів як автоаксесуарів (як-то: паспорт, сертифікат, інструкція використання тощо).

Крім того, з урахуванням положень ч. 1, 2 ст. 9 Закону України № 996 податкова накладна виписується під час здійснення факту постачання товару, транспортування якого підтверджується товаро-транспортною накладною (дорожнім листом).

Позивачем в матеріали справи не надано товарно-транспортних накладних (подорожніх листів), що підтверджують перевезення отриманих від ТОВ «Аксесс Трейд КО» автотоварів на адресу позивача.

Позивачем в матеріали справи не надано доказів підтвердження постачання (придбання, отримання) товарів від контрагента ТОВ «Аксесс Трейд КО» на адресу позивача з врахуванням реального часу здійснення операції, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, у позивача.

Надані позивачем в обґрунтування позовних вимог докази сплати придбаних у ТОВ «Аксесс Трейд КО» товарів (автоаксессуарів) платіжні доручення, зокрема: № 7355 від 14.04.2011 р. на суму 4161,87 грн., №7519 від 10.05.2011 р. на суму 2064,18 грн., №7763 від 08.06.2011 р. на суму 2034,01 грн., №7983 від 08.07.2011 р. на суму 4725,58 грн., №8198 від 04.08.2011 р. на суму 4980,00 грн., № 8473 від 09.09.2011 р. на суму 5730,00 грн., №8661 від 10.10.2011 р. на суму 3230,00 грн., №8930 від 14.11.2011 р. на суму 2490,00 грн., №9220 від 22.12.2011 р. на суму 4370,00 грн., №9349 від 18.01.2012 р. на суму 2480,00 грн., №9593 від 23.02.2012 р. на суму 3470,00 грн., №9759 від 22.03.2012 р. на суму 1550,00 грн., № 9991 від 20.04.2012 р. на суму 866,00 грн., № 10276 від 29.05.2012 р. на суму 275,00 грн., № 10422 від 13.06.2012 р. на суму 5029,29 грн., - що в загальній сумі складає 47455,93 грн., - не підтверджують реальності господарських взаємовідносин ТОВ «Стандарт-Сервіс» та ТОВ «Аксесс Трейд КО» та сплату позивачем отриманих товарів саме за вказаною податковою накладною, оскільки в матеріали справи в обґрунтування позовних вимог позивачем надано договір поставки № АК-3 від 31.12.2010 р., укладений між ТОВ "Аксес Трейд Ко" (Постачальник) та ТОВ "Стандарт-Сервіс" (покупець), та податкову накладну про придбання товарів відповідно до умов вказаного договору, а платіжні доручення про сплату товарів вказаному контрагенту надані позивачем за договором АК29/052010 від 17.05.2010 р., про що вказано у рядку призначення платежу наданих позивачем платіжних доручень.

Більш того, в обґрунтування позовних вимог позивачем доказів оприбуткування придбаних у ТОВ «Аксесс Трейд КО» товарів (автоаксессуарів), зберігання їх у власних або орендованих приміщеннях в матеріали справи не надано.

Тобто з комплексним урахуванням вищезазначених обставин, звертаючи при цьому першочергову увагу на причинно-наслідковий зв'язок між усіма фактами, що повинні бути підтверджені первинними документами, в тому числі - податковими накладними, товаро-транспортними документами, документами про сплату товару, вбачається, що позивачем в матеріали справи доказів на підтвердження реального руху активів під час здійснення господарських операцій по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «Аксесс Трейд КО», а саме: постачання товару від контрагента на адресу позивача за перевіряємий період, підтвердження факту отримання вказаного товару за перевіряємий період, підтвердження факту сплати за вказаний товар за перевіряємий період, підтвердження транспортування вказаного товару за перевіряємий період, - в матеріали справи не надано.

Придбання певного виду товару повинно бути характерним для виробничої діяльності такого платника податку.

Згідно з довідкою статистики до основних видів діяльності позивача за КВЕД відноситься: оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів, торгівля автомобілями та легковими та транспортними засобами, технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів, роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів.

Позивачем не надано доказів, що свідчать про використання у власній господарській діяльності придбаних у ТОВ «Аксесс Трейд КО» товарів (автоаксесуарів), економічну доцільність придбання вказаних товарів, отримання економічної вигоди від їх придбання при подальшій реалізації іншим покупцям, які б в сукупності могли свідчити про обумовленість придбання позивачем вказаних товарів розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання податкової вигоди.

По взаємовідносинам ТОВ «Стандарт-Сервіс» з ФОП ОСОБА_4 судом встановлено наступне.

13.08.2012 р. ТОВ "Стандарт-Сервіс" (замовник) та ФОП ОСОБА_4 (виконавець) укладено договір № 02/03 від 13.08.2012 р., згідно з п.п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених вказаним договором, виконавець зобов'язується за завданням замовника надавати юридичні послуги, а замовник зобов'язується оплачувати зазначені послуги; ціна договору згідно з п.п.4.1 останнього складає 24000,00 грн.

Позивачем на підтвердження витрат, понесених на отримання юридичних послуг, надано:

- акт наданих послуг № 01/08 від 20.08.2012 р. до договору від 13.08.2012 р. № 02/03, з якого вбачається отримання (придбання) позивачем юридичних послуг, а саме: консультацій і роз'яснень з юридичних питань, усних і письмових довідок щодо окремих положень законодавства України, які стосуються поточної діяльності замовника, правової експертизи документів і исновків про можливі варіанти поведінки та вирішення юридичних проблем, аналізу наявних договорів, угод, контрактів, - на загальну суму 24000 грн.;

- звіт про виконані роботи (додаток до договору № 02/03 від 13.08.2012 р.).

При цьому з акту наданих юридичних послуг № 01/08 від 20.08.2012 р. не вбачається чітко, які саме консультації і роз'яснення були надані позивачу, які саме довідки та щодо яких саме питань застосування окремих положень законодавства України були надані позивачу та як останнє стосується безпосередньої господарської діяльності позивача.

У вказаному акті № 01/08 від 20.08.2012 р. не конкретизовано, яка правова експертиза та яких саме документів була здійснена позивачу, які висновки були надані позивачу та щодо яких саме можливих варіантів поведінки та у яких саме конкретних ситуаціях, при вирішенні яких саме проблем юридичного характеру, та як все вищевказане пов'язано з безпосередньою господарською діяльністю позивача.

У вказаному акті № 01/08 від 20.08.2012 р. не зазначено, аналіз яких саме договорів, угод, контрактів було здійснено на користь позивача та в чому саме він мав своє вираження (усна консультація, надання примірних зразків, розясненя щодо практичного застосування окремих положень договорів, угод, контрактів тощо).

Наданий позивачем в матеріали справи звіт про виконання роботи (додатку до договору №02/03 від 13.08.2012 р.) не підтверджує виконання умов вказаного договору та дійсне придбання (отримання) позивачем юридичних послуг, оскільки не містить в собі чітких звітних даних про дати надання вказаних юридичних послуг, вартість кожної окремої послуги, принцип розрахунку загальної (остаточної) вартості юридичних послуг (залежність їх від витрату годин (часу), складності завдання, строковості виконання завдання тощо).

Згідно з поясненнями представника позивача, інших доказів у позивача немає.

З урахуванням викладеного, акт наданих послуг № 01/08 від 20.08.2012 р., звіт про виконання умов договору № 02/03 від 13.08.12 р. про отримання позивачем юридичних послуг на загальну суму 24000,00 грн., платіжне доручення № 10980 від 14.08.2012 р. про сплату консультацій з юридичних питань по договору на загальну суму 24000,00 грн., - не є належним підтвердженням дійсного придбання (отримання) позивачем юридичних послуг, їх використання у власній господарській діяльності, необхідністю придбання (отримання) вкааних послуг позивачем у зв'язку з господарською доцільністю, впливом на поточну або подальшу господарську діяльність позивача; не є доказами безпосереднього зв'язку витрат позивача на придбання юридичних послуг з власною господарською діяльністю.

По взаємовідносинам ТОВ «Стандарт-Сервіс» з ТОВ «Рекламно-виробнича компанія «Арттек» судом встановлено наступне.

31.10.2011 р. ТОВ "Рекламно-виробнича компанія "АРТТЕК" (виконавець) та ТОВ "Стандарт-Сервіс" (замовник) укладено договір № 31/10 на проведення рекламної кампанії від 31.10.2011 р., згідно з п.п. 2.1 якого виконавець зобов'язується професійно та якісно провести рекламну компанію замовника на території України на затверджених замовником робочих поверхнях спеціальних конструкцій; згідно з п.п.2.2, 2.2 договору строк проведення рекламної компанії - з 01.11.2011 р. по 31.01.2012 р. (помісячно), повний перелік робочих поверхонь та вартість розміщення вказуються в додатку № 1 до договору.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про рекламу" № 270 від 03.07.1996 р. реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Рекламні послуги були придбані позивачем на розміщення останніх на бігбордах, що в розумінні ст. 1 Закона України "Про рекламу" є зовнішньою рекламою, яка розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про рекламу" розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 3 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 р. N 2067 (надалі - Типові правила) зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил.

Відповідно до п. 2 Типових правил дозвіл - документ установленої форми, виданий розповсюджувачу зовнішньої реклами на підставі рішення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, який дає право на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці.

Відповідно до п. 9 Типових правил для одержання дозволу заявник подає робочому органу заяву за формою згідно з додатком 1, до якої додаються: фотокартка або комп'ютерний макет місця (розміром не менш як 6 х 9 сантиметрів), на якому планується розташування рекламного засобу, та ескіз рекламного засобу з конструктивним рішенням; копія свідоцтва про державну реєстрацію заявника як юридичної особи або фізичної особи - підприємця.

Відповідно до абз.3, 4 ч. 1 ст. 16 Закону україни «Про рекламу» розміщення зовнішньої реклами у межах смуги відведення автомобільних доріг проводиться відповідно до цього Закону за погодженням з органами державного управління автомобільними дорогами або їх власниками та відповідними державними органами з безпеки дорожнього руху.

Зовнішня реклама на територіях, будинках та спорудах розміщується за згодою їх власників або уповноважених ними органів (осіб).

Відповідно до п. 16 Типових правил дозвіл погоджується з власником місця або уповноваженим ним органом (особою) і спеціально уповноваженим органом з питань містобудування та архітектури. На вимогу робочого органу дозвіл погоджується з: Державтоінспекцією - у разі розміщення зовнішньої реклами на перехрестях, біля дорожніх знаків, світлофорів, пішохідних переходів та зупинок транспорту загального користування; відповідним центральним або місцевим органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини та об'єктів природно-заповідного фонду - у разі розміщення зовнішньої реклами на пам'ятках історії та архітектури, в межах зон охорони таких пам'яток і в межах об'єктів природно-заповідного фонду; утримувачем інженерних комунікацій - у разі розміщення зовнішньої реклами в межах охоронних зон цих комунікацій.

Позивачем в матеріали справи надано копії фотозвітів з розміщення реклами на біг-бордах у листопад-грудні 2011 року, з яких вбачається розміщення реклами торгівельної мережі «Тітан» на відкритих місцевостях, зупинках загального транспорту, на територіях біля розташування багатоквартирних будинків без прив'язки к конкретному місцю; з вказаних фототаблиць неможливо зробити висновок щодо дійсності розміщення реклами позивача.

Позивачем не надано в матеріали справи доказів, що підтверджують безпосереднє відношення торговельної мережі «Тітан» до ТОВ «Стандарт-Сервіс» як доказів, що свідчать про право позивача на включення понесених витрат на рекламу торгівельної мережі «Тітан» до складу власних валових витрат позивача.

Національне законодавство не містить чіткого визначення терміну "бігборд". З системного аналізу положень законодавства про рекламу вбачається, що "бігборд" - зовнішній рекламоносій, великоформатний щит, що стоїть окремо, площею однієї рекламної площини 12 кв.м і більше у разі розташування в одному напрямі - тип, габарити та інтервали між конструкціями повинні бути ідентичними; розташовуються завбільшки на трасах та магістралях.

Тобто зазначений засіб розміщення зовнішньої реклами не повинен створювати будь-яку небезпеку для оточуючих, а саме як рекламоносій може розміщуватися на опорах вуличного освітлення і над проїзною частиною вулиць і доріг з дотриманням вимог техніки безпеки і забезпечення видимості дорожніх знаків, світлофорів, перехрещень, пішохідних переходів, зупинок маршрутних транспортних засобів, а також за умови, що така реклама не повторює (імітує) зображення дорожніх і наказових знаків, про що зазначено у ДСТУ 3587-97 "Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди".

Доказів наявності відповідних дозволів на розміщення зовнішньої реклами на бігбордах позивачем в матеріали справи не надано.

Відповідно до Типових правил розміщення зовнішньої реклами особа, що має бажання розмістити даний різновид реклами подає:

- Заяву встановленої форми (Додаток 1 до Типових правил);

- Фото чи комп'ютерний макет потенційного місця (не менше 6х9 см) розташування рекламного засобу;

- Ескіз рекламного засобу з конструктивним рішенням - це малюнок (начерк), по якому створюють рекламну конструкцію. Це технічний малюнок з додержанням основних правил креслення і пропорцій. В ньому визначається конструктивне рішення рекламного засобу (вивіска, бігборд, лайтбокс, банер). В ескізі визначається матеріал з якого буде виготовлений рекламний об`єкт та спосіб його кріплення.

Позивачем не надано суду доказів, що обґрунтовують позовні вимоги та підтверджують реальне придбання (отримання), виготовлення та розповсюдження рекламних послуг у взаємовідносинах з ТОВ «РВК «Арттек», зокрема:

- докази, що підтверджують виконання зобов'язань за договором № 31/10 від 31.10.2011 р. ;

- доказів звернення за отримання дозволів на розміщення зовнішньої реклами на біг-бордах;

- доказів отримання вказаних дозволів;

- докази, що підтверджують здійснення господарських операцій (затвердження макетів, докази друку великоформатних зображень на бігборди, їх розповсюдження);

- фото чи комп'ютерний макет потенційного місця розташування рекламного засобу;

- ескіз рекламного засобу з конструктивним рішенням (малюнок (начерк), по якому створюють рекламну конструкцію, в якому визначається конструктивне рішення рекламного засобу (зокрема бігборду);

- доказів погодження та затвердження матеріалу, з якого був виготовлений рекламний об`єкт, вказання способу його кріплення згідно з вимогами чинного законодавства;

- зразки виготовленої рекламної продукції

- докази, що чітко підтверджують дати та місця розповсюдження розміщення реклами на бігбордах;

- звітів по датам;

- доказів, які підтверджують використання вказаних послуг в господарській діяльності, як-то: підвищення продаж або купівельного попиту на продукцію позивача.

Крім того, до актів виконаних робіт №100 від 30.11.11р. на суму 67916,51 грн. та № ОУ-0000038 від 30.12.2011 р. на суму 101833,10 грн. доданий один додаток на суму 101833,10 грн., де вказано код, регіон, формат реклами. При цьому не вказано вартість розміщення реклами, повна вартість рекламної компанії, що передбачені договором.

Надані позивачем в матеріали справи: податкова накладна, платіжні доручення, реєстр отриманих податкових накладних, акт звірення взаєморозрахунків, оборотно-сальдові відомості, - не є доказами, що в повній мірі підтверджують реальне виконання замовлених позивачем за договором № 31/10 від 31.10.2011 р. послуг з виготовлення та розміщення реклами на бігбордах у листопаді - грудні 2011 р.; не підтверджують в повному обсязі зв'язок змісту реклами з господарською діяльністю безпосередньо позивача, не конкретизують, для яких саме цілей, де та яким чином використано у господарській діяльності позивача вказану рекламну кампанію; не підтверджують отримання позивачем економічної вигоди від отримання вказаних рекламних послуг.

Надані позивачем в матеріали справи оборотно-сальдові відомості по рахунках: 631 «Контрагенти», 84, 92, 93 «Види діяльності, види витрат» за переірямий період, - не є первинними документами в розумінні податкового законодавства України, оскільки є зведеними обліковими документами для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів; інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку, про що зазначено у ч. 1,3 ст. 9 Закону України № 996.

Тобто вказані документи систематизують та впорядковують дані, які містяться в первинних документах, що здійснюється для спрощення контролю за порядком та правильністю ведення бухгалтерського обліку, на підставі даних якого формується податкова звітність платника податків. Зазначені документи не є первинними документами, які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, а відтак - не підтверджують безпосередньо реальне здійснення господарських операцій позивача з контрагентами у перевірямий період.

З акту перевірки вбачається також не включення ТОВ «Стандарт-Сервіс» у 2 кварталі 2011 року до складу доходів суми безнадійної кредиторської заборгованості по простроченій кредиторській заборгованості з постачальниками в загальній сумі 533248 грн., у тому числі за 2 квартал 2011 року в сумі 308080 грн., 3 квартал 2011 року в сумі 139907 грн., 4 квартал 2011 року в сумі 6115 грн., 1 квартал 2012 року в сумі 28330 грн., 2 квартал 2012 року у сумі 816 грн.

Згідно з даними акту перевірки № 3774/22-00 від 14.12.12 р. кредиторська заборгованість по розрахункам з постачальниками, по яким минув термін позовної давності в періоді з 01.04.2011р. по 30.09.2012р. та які не були включені суб'єктом господарювання в валовий дохід, виникла по наступним контрагентам: ТОВ "Абрис", ТОВ "Адвенчер Ленд", ПП "Альфа Ком", ТОВ "Астелит", ТОВ "Будівельник", ПП "Диво-Світ", ТОВ "Золотой век", ТОВ "Італавто", ТОВ "Престиж-Авто".

Відповідно до п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак:

а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;

б) прострочена заборгованість, що не погашена внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, спрямовані на примусове стягнення майна боржника, не призвели до повного погашення заборгованості;

в) заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією;

г) заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних після звернення кредитором стягнення на заставлене майно відповідно до закону та договору, за умови, що інші дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника, визначені нормативно-правовими актами, не призвели до повного покриття заборгованості;

ґ) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;

д) прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, недієздатними або оголошені померлими, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.

Відповідно до пп. 14.1.257 ПКУ сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності, вважається безповоротною фінансовою допомогою та згідно з вимогами пп. 135.5.4 ПКУ включається до складу інших доходів.

Тобто якщо сума кредиторської заборгованості платника податку за неоплачені товари (послуги) залишилась нестягнутою після закінчення терміну позовної давності, такі товари (послуги) є безоплатно отриманими з огляду на відсутність належним чином підтвердженого факту їх придбання, з урахуванням чого платник податку повинен всю суму такої непогашеної кредиторської заборгованості включити до складу інших доходів, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.

Доказів включення безнадійної кредиторської заборгованості позивача до складу інших доходів згідно чинного податкового законодавства у перевіряємий період позивачем в порядку ч.1 ст. 71 КАС України в матеріали справи не надано.

В акті перевірки вказано також про безпідставне віднесення амортизаційних відрахувань на суму реконструкції складського приміщення № 4 під станцію технічного обслуговування в м. Сімферополь, яку проводило ПП "Будторг-Техно" (ЄДРПОУ 34700734) всього в сумі 93752,46 грн., чим порушено позивачем пп. 138.10.3 ст. 138, 139.1.5, ст. 139 п. 146.11, 146.12, 146.19, ст.146, п.153.7 ст. 157 Податкового Кодексу України.

Так, відповідно до п.п. 139.1.5 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати на придбання, виготовлення, будівництво, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням (виготовленням) нематеріальних активів, які підлягають амортизації згідно зі статтями 144 - 148 цього Кодексу, з урахуванням пунктів 146.11 і 146.12 статті 146 та пункту 148.5 статті 148 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 146.11, 146.12, 146.19 ст. 146 Податкового кодексу України первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних із ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція), що приводить до зростання майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єктів у сумі, що перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного податкового року з віднесенням суми поліпшення на об'єкт основного засобу, щодо якого здійснюється ремонт та поліпшення.

Відповідно до п. 145.2 ст. 145 Податкового кодексу України нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється наказом по підприємству при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), але не менше ніж визначено в пункті 145.1 і призупиняється на період його виводу з експлуатації (для реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, консервації та інших причин) на підставі документів, які свідчать про виведення таких основних засобів з експлуатації).

Відповідно до п.п. 145.1.4 п. 145.1 ст. 145 Податкового кодексу України амортизація об'єкта основних засобів нараховується, виходячи з нового строку корисного використання, починаючи з місяця, наступного за місяцем зміни строку корисного використання (крім виробничого методу нарахування амортизації).

Сума витрат, що пов'язана з ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів, у тому числі орендованих або отриманих у концесію чи створених (збудованих) концесіонером у розмірі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року, відноситься платником податку до складу витрат.

Відповідно до п. 146.19 ст. 146 Податкового кодексу України у разі якщо договір оперативної оренди (лізингу) чи концесії зобов'язує або дозволяє орендарю чи концесіонеру здійснювати ремонти та/або поліпшення об'єкта оперативної оренди (лізингу) чи концесії, частина вартості таких ремонтів та/або поліпшень у сумі, що перевищує віднесену на витрати згідно з абзацом другим пункту 146.11 та пункту 146.12 цієї статті, амортизується орендарем чи концесіонером як окремий об'єкт в порядку, встановленому для групи основних засобів, до якої відноситься об'єкт оперативної оренди (лізингу) чи концесії, що ремонтується та/або поліпшується.

При цьому орендарем не враховується балансова вартість об'єктів оперативної оренди/лізингу, за якою вони обліковуються на балансі орендодавця.

Відповідно до п. 153.7 ст. 153 Податкового кодексу України оподаткування операцій лізингу (оренди), концесії здійснюється в такому порядку:

- передача майна в оперативний лізинг (оренду) не змінює податкових зобов'язань орендодавця та орендаря. При цьому орендодавець збільшує суму доходів, а орендар збільшує суму витрат на суму нарахованого лізингового платежу за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування. У такому ж порядку здійснюється оподаткування операцій із оренди землі та жилих приміщень;

- передача майна у фінансовий лізинг (оренду) для цілей оподаткування прирівнюється до його продажу в момент такої передачі. При цьому орендодавець збільшує доходи, а в разі передачі у фінансовий лізинг майна, що на момент такої передачі перебувало у складі основних засобів орендодавця, - прирівнює до нуля балансову вартість відповідного об'єкта основних засобів згідно з правилами, визначеними статтею 146 цього Кодексу для їх продажу, а орендар включає вартість об'єкта фінансового лізингу (без урахування процентів, нарахованих або таких, що будуть нараховані, відповідно до договору) до складу основних засобів з метою амортизації, за наслідками податкового періоду, в якому відбувається така передача.

Згідно з п.п. 14.1.97 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України лізингова (орендна) операція - це господарська операція (крім операцій з фрахтування (чартеру) морських суден та інших транспортних засобів) фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних фондів у користування іншим фізичним чи юридичним особам (орендарям) за плату та на визначений строк.

З аналізу п. 153.7 ст. 153 Податкового кодексу України вбачається, що поняттям "лізингові операції" охоплюються операції з оперативного лізингу (оренди), фінансового лізингу (оренди), зворотного лізингу (оренди), оренди житла з викупом, оренди земельних ділянок та оренди будівель, у тому числі житлових приміщень.

Оперативний лізинг (оренда) - господарська операція фізичної або юридичної особи, що передбачає передачу орендарю основного фонду, придбаного або виготовленого орендодавцем, на умовах інших, ніж ті, що передбачаються фінансовим лізингом (орендою).

За договором оперативного лізингу (оренди) передається майно, яке належить до основного фонду. Так, згідно з пп. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексуУкраїни основними засобами є матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 2500 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 2500 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Фінансовим лізингом (орендою) є господарська операція, що здійснюється фізичною або юридичною особою і передбачає передачу орендарю майна, яке є основним засобом згідно з цим Кодексом і придбане або виготовлене орендодавцем, а також усіх ризиків та винагород, пов'язаних з правом користування та володіння об'єктом лізингу.

Відповідно до п. 153.7 ст. 153 Податкового кодексу України при нарахуванні лізингового платежу орендодавець збільшує доходи, а орендар збільшує витрати на таку частину лізингового платежу, яка дорівнює сумі процентів або комісій, нарахованих на вартість об'єкта фінансового лізингу (без урахування частини лізингового платежу, що надається в рахунок компенсації частини вартості об'єкта фінансового лізингу), за наслідками податкового періоду, у якому здійснюється таке нарахування.

У разі якщо в майбутніх податкових періодах орендар повертає об'єкт фінансового лізингу орендодавцю без придбання такого об'єкта у власність, така передача прирівнюється для цілей оподаткування до зворотного продажу орендарем такого об'єкта орендодавцю за ціною, яка визначається на рівні суми лізингових платежів у частині компенсації вартості об'єкта фінансового лізингу, що є несплаченими за такий об'єкт лізингу на дату такого повернення.

Позивачем з урахуванням положення п. 139.1.5 ст. 139 Податкого кодексу України не надано доказів правомірності віднесення до складу витрат витрати на реконструкцію основного засобу - складського приміщення, з урахуванням пунктів 146.11 і 146.12 статті 146 Податкового кодексу України.

Крім того, в розумінні чинного законодавства, реконструкція - комплекс будівельних робіт та організаційно-технічних заходів щодо зміни призначення або переобладнання об'єктів основного, підсобного та обслуговуючого призначення, зміна основних техніко-економічних показників та характеристик, здійснюване з метою вдосконалення виробництва та підвищення його техніко-економічного рівня, збільшення виробничих потужностей, поліпшення якості обслуговування, збільшення обсягу послуг.

Тобто реконструкція за своєю сутністю передбачає проведення необхідних будівельних, монтажних, пусконалагоджувальних робіт, що здійснюється з чіткою метою підвищення економічного прибутку платника податку за рахунок збільшення обсягу та якості послуг, вдосконалення виробництва, виробничих потужностей.

Позивачем не надано в матеріали справи доказів реального виконання реконструкції складського приміщення № 4 під станцію технічного обслуговування в м. Сімферополь, зокрема:

- договору з відповідною організацією про проведення реконструкції складського приміщення (лізину, концесії);

- проектно-кошторисної документації;

- Довідкок про вартість виконаних будівельних робіт/витрат;

- Актів готовності об'єкта до експлуатації,

- Актів приймання виконаних будівельних робіт у відповідному періоді;

- Доказів понесених витрат на транспортування будівельних матеріалів, установлення, монтаж, налагодження та інш.

Позивачем не надано доказів господарської доцільності проведення вказаної реконструкції, реального збільшення виробничих потужностей ТОВ «Стандарт-Сервіс», доказів використання у власній господарській діяльності реконструйованого приміщення, отримання економічної вигоди від реконструкції складського приміщення під станцію технічного обслуговування.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів.

Відповідно до ч. 3 ст. 86 КАС України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 3 КАС України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, позовні вимоги якої в розумінні ст.ст. 69-71 КАС України повинні бути обґрунтовані та доведені належними доказами.

Тобто позивач при зверненні до суду з позовними вимогами має надати докази, які в повній мірі підтверджують та обґрунтовують його вимоги.

Статтями 69, 71, 106 КАС України встановлений обов'язок позивача надати суду всі докази, які підтверджують та обґрунтовують заявлені позовні вимоги.

Наданими позивачем документами в матеріали справи не підтверджується постачання (надання) товарів (робіт, послуг) від контрагентів позивача, вказаних в акті перевірки, на адресу позивача за перевіряємий період, не підтверджується факт отримання (придбання) вказаного товару (робіт, послуг) за перевіряємий період, не підтверджується транспортування товару за перевіряємий період; не підтверджується використання в господарській діяльності товару (робіт, послуг) за перевіряємий період.

Інших доказів обґрунтованості заявлених позовних вимог позивачем не надано; не повідомлено суд про неможливість самостійно надати відповідні докази, не зазначено причин, через які ці докази не можуть бути надані, не повідомлено суд про те, де знаходяться ці докази чи можуть знаходитись в порядку ч. 3 ст. 71 КАС України.

Адже позивач, звертаючись до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів повинен обґрунтувати свої позовні вимоги. Позивачем не надано належних обґрунтувань та підтверджуючих доказів щодо протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

При цьому належність доказу означає встановлення інформації (фактичних даних), які визначають предмет доказування. Зміст фактичних даних повинен відповідати їх формі, а саме документально підтверджувати певні обставини, на які посилається сторона, тобто мати ознаку допустимості, що виключає суперечливість поєднання змісту та форми доказу. Останній критерій є обов'язковою ознакою для правової придатності доказу та його достовірності, що, в свою чергу, визначає якісну оцінку вже наявного доказу як належного та допустимого, тобто дозволяє перевірити його правдоподібність та відповідність реальній дійсності у співвідношенні з іншими засобами доказування.

З урахуванням вищевикладеного, правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

В судовому засіданні 28.02.13 р. проголошено вступну та резолютивну частину постанови. В повному обсязі постанову складено 04.03.2013 р.

Керуючись ст.ст. 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Шкляр Т.О.