Постанова

від 05.02.2013 по справі 1170/2а-2470/12

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2013 року Справа № 1170/2а-2470/12

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А., при секретарі судового засідання Тарасенко О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Тандем-Центр" до Гайворонської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тандем-Центр" (надалі - ТОВ "Тандем-Центр") звернулося до суду з позовом до Гайворонської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (надалі - Гайворонська МДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Позов мотивовано тим, що Гайворонською МДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Тандем-Центр" з питань достовірності вчинених правочинів та дотримання вимог законодавства з питань оподаткування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП "Магістраль-Дніпро" за період з 01.08.11 по 31.10.11 та з ПП "Буйнагар" за період з 01.11.11 по 31.12.11, результати якої оформлені актом №43/2200/36761266 від 21.06.12. На підставі цього акту відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення №0000592200 від 07.07.12, яким ТОВ "Тандем-Центр" донараховано податку на додану вартість у сумі 59 108, 46 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 14 777, 12 грн. Підставою для цього стали висновки відповідача про безпідставність включення до складу податкового кредиту декларацій по податку на додану вартість за вересень, жовтень 2011 року 59 108, 46 грн. у зв'язку з нікчемністю правочину та відсутністю господарської операції з ПП "Магістраль-Дніпро". Позивач, стверджуючи, що такі висновки не відповідають фактичним даним про характер його взаємовідносин з ПП "Магістраль-Дніпро", які підтверджені належними первинними документами, просить суд визнати протиправним та скасувати спірне податкове повідомлення - рішення №0000592200 від 07.07.12.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, та надані у справу матеріали і документи, а також наполягаючи на відсутності судових рішень про визнання недійсними спірних угод, щодо яких податковий орган дійшов висновку про їх нікчемність.

Представники відповідача у письмових запереченнях та у судовому засіданні позовні вимоги не визнали, стверджуючи про правомірність висновків акту №43/2200/36761266 від 21.06.12, згідно з якими дані податкового обліку у серпні, вересні, жовтні, листопаді, грудні 2011 року сформовані позивачем за правочинами, укладеними з ПП "Магістраль-Дніпро", ПП "Буйнагар", які здійснені без мети настання реальних наслідків, а тому визнані податковим органом нікчемними. За результатами перевірки встановлено, що позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ з вартості отриманих товарів (робіт, послуг), використання яких у межах господарської діяльності підприємством не доведено, а саме - 691 160,33 грн. у серпні, вересні, жовтні 2011 року по операціях з ПП "Магістраль-Дніпро", 129 220,43 грн. у листопаді, грудні 2011 року по операціях з ПП "Буйнагар". Податковий орган дійшов до висновку, що ТОВ "Тандем-Центр" за рахунок взаємовідносин з ПП "Магістраль-Дніпро" сформував податкову вигоду у вигляді заниження податку на додану вартість, що підлягав сплаті до бюджету на суму 59 108, 46 грн., у зв'язку з чим і було винесено податкове повідомлення - рішення №0000592200 від 07.07.12 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на 59108, 46 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 14 777, 12 грн. Стверджуючи про правомірність спірного податкового повідомлення - рішення, просили суд у позові відмовити.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази, суд встановив такі обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тандем-Центр" з 19.07.10 зареєстроване як юридична особа Гайворонською районною державною адміністрацією Кіровоградської області (а.с.13, 16, т.1), перебуває на податковому обліку в Гайворонській МДПІ (а.с. 14, т.1), є платником податку на додану вартість (а.с. 15, т.1).

Посадовою особою Гайворонської МДПІ на підставі наказу №105 від 07.06.12 (а.с. 135, т.1) 08-14.06.12 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Тандем-Центр" з питань достовірності вчинених правочинів та дотримання вимог законодавства з питань оподаткування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП "Магістраль-Дніпро" за період з 01.08.11 по 31.10.11 та з ПП "Буйнагар" за період з 01.11.11 по 31.12.11, результати якої оформлено актом №43/2200/36761266 від 21.06.12 (а.с. 139-160, т.1).

Відповідно до висновків акту перевірки встановлено такі порушення:

1) ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "Тандем-Центр" при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст.ст. 662, 655 та 656 ЦК України. Відсутність поставок товарів, надання послуг (виконання робіт) ПП "Магістраль-Дніпро" та ПП "Буйнагар" платнику податків ТОВ "Тандем-Центр" у серпні-грудні 2011 року свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків. Отже, відповідно до ч.1, ч.5 ст.203, ч.1, ч.2 ст.215 ЦК України зазначені правочини є нікчемними і в силу ст.216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

2) перевіркою не підтверджено об'єкт оподаткування з ПДВ при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 01.08.11 по 31.12.11, які підпадають під визначення п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України:

- податковий кредит, сформований за рахунок контрагентів-постачальників ПП "Магістраль-Дніпро" та ПП "Буйнагар" та відповідні дані, наведені у деклараціях з податку на додану вартість за період: серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2011 року про обсяги придбання є недійсними;

- безпідставно сформовано податкові зобов'язання, за рахунок сум податку на додану вартість контрагентам-покупцям та відповідні дані, наведені у деклараціях з податку на додану вартість за період: серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2011 року про обсяги продажу є недійсними.

3) п.198.1, 198.2, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту за період з 01.08.11 по 31.12.11 в сумі 820 380,76 грн., в тому числі в розрізі звітних періодів: за серпень 2011 року в сумі 86 599,60 грн.; за вересень 2011 року в сумі 177 777,32 грн.; за жовтень 2011 року в сумі 426 783,41 грн.; за листопад 2011 року в сумі 52 433,33 грн.; за грудень 2011 року в сумі 76 787,10 грн., за рахунок включення до його складу податку з придбаного товару по нікчемних правочинах, укладених з ПП "Магістраль-Дніпро" та ПП "Буйнагар", що призвело до заниження податку на додану вартість в сумі ПДВ 59 108,46 грн., в т.ч. в розрізі звітних періодів: за вересень 2011 року - на суму 40 121,31 грн., за жовтень 2011 року - на суму 18 987,15 грн.

4) п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення податкових зобов'язань за період з 01.08.11 по 31.12.11 в сумі 797 237 грн., в тому числі в розрізі звітних періодів: за серпень 2011 року в сумі 91 301 грн.; за вересень 2011 року в сумі 146 983, 48 грн.; за жовтень 2011 року в сумі 409 846, 37 грн.; за листопад 2011 року в сумі 55 820, 69 грн.; за грудень 2011 року в сумі 93 284, 18 грн., за рахунок включення до складу податкового зобов'язання з ПДВ сум по операціях з реалізації товарно-матеріальних цінностей контрагентам -покупцям: ПП "Леон-Ш", ТОВ "Подільські цукроварні", ФГ "Агро", ТОВ "Агро кряж", ФГ "Олена", ПСП "Явір", ТОВ "Крижопільський елеватор", ПРАТ "Зернопродукт МХП".

На підставі цього акту Гайворонською МДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №0000592200 від 07.07.12, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК України та відповідно до п. п. 123.1 ст. 123 ПК України, за порушення п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 ПК України позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 73 885,57 грн., з яких 59 108,46 грн. - за основним платежем, 14 777,12 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 17, 138 т.1).

Перевіряючи правомірність спірного податкового повідомлення-рішення, суд встановив, що за висновками акту перевірки №43/2200/36761266 від 21.06.12, виявлені порушення податкового законодавства, які стали підставою для донарахування позивачеві грошового зобов'язання з ПДВ, кваліфіковані податковим органом за п.185.1 ст.185, п.198.1, 198.2, 198.3 ст.198 ПК України і полягали в тому, що позивач сформував податкові зобов'язання та податковий кредит з ПДВ за господарськими операціями, з ПП "Магістраль-Дніпро", ПП "Буйнагар", які фактично не здійснювалися.

Згідно з поясненнями представників відповідача, на розмір донарахованого позивачу спірним податковим повідомленням-рішенням №0000592200 від 07.07.12 грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 59 108,46 грн. вплинули висновки акту перевірки про безпідставність формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ПП "Магістраль-Дніпро", за рахунок якого позивач отримав податкову вигоду, будучи вигодонабувачем у розумінні наказу Державної податкової адміністрації України від 18.04.08 №266 "Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів".

Вирішуючи спір, суд виходив з того, що згідно з пунктом 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку окрема з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій зокрема з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. (пункт 198.2 статті 198 ПК України).

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, витрати по сплаті податку на додану вартість для цілей включення до складу податкового кредиту та визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Воднораз, за відсутності факту придбання товарів чи послуг, або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Як передбачено пунктом 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, воднораз під господарською операцією слід розуміти дію або подію, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку первинних документів регулюється Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.95 за №168/704 (надалі - Положення №88).

Пунктом 1.2 Положення №88 передбачено, що господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи. (пункт 2.2 Положення №88).

Згідно з пунктами 2.4, 2.5 Положення №88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. (п.2.16 Положення №88).

Суд зауважує, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту. Відповідні документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Отже, на підтвердження даних податкового обліку можуть прийматися лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

У ході судового розгляду справи представники позивача посилалися на те, що дані податкового обліку ТОВ "Тандем-Центр", у яких відображені взаємовідносини з ПП "Магістраль-Дніпро" і які не визнаються відповідачем, підтверджені належними первинними документами - договорами поставки, податковими накладними, видатковими накладними, актами виконаних робіт, платіжними дорученнями.

Натомість, представники відповідача, посилаючись на висновки акту перевірки, наполягали на відсутності фактичних господарських відносин між позивачем та ПП "Магістраль-Дніпро" та недостовірності первинних документів, наданих позивачем на підтвердження цих відносин.

Досліджуючи у ході судового розгляду справи обставини реальності здійснення господарських операцій позивача, на підставі яких ним були сформовані дані податкового обліку, поставлені під сумнів відповідачем, суд встановив, що виявлені податковим органом під час перевірки позивача порушення стосуються господарських зобов'язань, що випливають із укладених ним з ПП "Магістраль-Дніпро" договорів поставки.

Так, між ПП "Магістраль-Дніпро" (виконавцем, постачальником) та ТОВ "Тандем-Центр" (замовником, покупцем) укладено договорів поставки №20/06-11 від 20.06.11, за умовами якого постачальник зобов'язується постачати товар (передавати у власність покупця) для використання у підприємницькій діяльності, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах договору (а.с. 76-78, т.1) Згідно з пунктом 1.2 вказаного договору предметом поставки є такий товар: відсів, щебінь та інші будівельні матеріали.

Також, між ПП "Магістраль-Дніпро" (виконавцем, постачальником) та ТОВ "Тандем-Центр" (замовником, покупцем) укладено інший договір поставки №21/06-11 від 21.06.11, за умовами якого постачальник зобов'язується постачати товар (передавати у власність покупця) для використання у підприємницькій діяльності, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах договору (а.с. 80-82, т.1). Згідно з пунктом 1.2 цього договору предметом поставки є такий товар: бітум, мазут, паливо дизельне та інші нафтопродукти.

Пунктами 2.1.1, 2.1.2, 4.1, 4.2 вказаних договорів передбачено, що товар поставляється покупцю партіями. Кожна партія товару визначається специфікацією, в якій зазначається: найменування товару, кількість товару. Вартість кожної партії товару, що поставляється згідно з цим договором, визначається в специфікації. Розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюється в безготівковому порядку.

Згідно зі специфікаціями №1, №2, №3 до договору №20/06-11 від 20.06.11 між сторонами погоджено договірну ціну на постачання у серпні, вересні, жовтні 2011 року будівельних матеріалів (відсів, щебінь) та передбачено, що в ціну продукції, що поставляється, включено транспортні витрати, які бере на себе виконавець. (а.с. 79, т.1, а.с. 62, 168, т.2).

Згідно зі специфікаціями №1, №2, №4 до договору №21/06-11 від 21.06.11 між сторонами погоджено договірну ціну на постачання у серпні, вересні, жовтні 2011 року паливно-мастильних матеріалів (мазут, бітум) та передбачено, що в ціну продукції, що поставляється, включено витрати на доставку (а.с. 83, т.1, 61, 167, т.2).

Судом установлено, що ПП "Магістраль-Дніпро" виписані позивачу такі первинні документи про поставку товарів/послуг на загальну суму 4 146 962 грн.:

- видаткова накладна №2 від 08.08.11, податкова накладна №2 від 08.08.11 про поставку мазуту вагою 20, 4 т (а.с. 50, 51, т.2),

- видаткова накладна №3 від 09.08.11, податкова накладна №3 від 09.08.11 про поставку щебеня об'ємом 500 куб. м. (а.с. 52, 53, т.2),

- видаткова накладна №4 від 10.08.11, податкова накладна №4 від 10.08.11 про поставку робочого одягу у кількості 160 шт. (а.с. 54, 55, т.2),

- видаткова накладна №5 від 18.08.11, податкова накладна №5 від 18.08.11 про поставку запчастин (а.с. 56, 57 т.2),

- акт виконаних робіт №17 від 29.08.11, податкова накладна №6 від 29.08.11 про надання послуг механізмів (а.с. 58, 60, т.2),

- видаткова накладна №1 від 02.09.11, податкова накладна №1 від 02.09.11 про поставку бітуму вагою 28, 780 т (а.с. 92, 93, т.2),

- видаткова накладна №2 від 05.09.11, податкова накладна №2 від 05.09.11 про поставку відсіву об'ємом 675, 514 куб м., вагою 500 тон (а.с. 95, 96, т.2),

- видаткова накладна №4 від 06.09.11, податкова накладна №4 від 06.09.11 про поставку мазуту вагою 17, 560 т (а.с. 98, 100, т.2),

- видаткова накладна №5 від 06.09.11, податкова накладна №5 від 06.09.11 про поставку щебеня і щебеневої висівки загальним об'ємом 1107 285 куб.м. (а.с. 88, 90, т.1),

- видаткова накладна №6 від 07.09.11, податкова накладна №6 від 07.09.11 про поставку щебеня об'ємом 60 куб.м. (а.с. 91, 93, т.1),

- видаткова накладна №7 від 07.09.11, податкова накладна №7 від 07.09.11 про поставку щебеня об'ємом 175 куб.м. (а.с. 94, 96, т.1),

- видаткова накладна №9 від 08.09.11, податкова накладна №9 від 08.09.11 про поставку запчастин (а.с. 102, 103, т.2),

- видаткова накладна №10 від 12.09.11, податкова накладна №10 від 12.09.11 про поставку бітуму вагою 31, 2 т (а.с. 104, 105, т.2),

- акт виконаних робіт №15 від 29.09.11, податкова накладна №12 від 29.09.11 про надання послуг механізмів (а.с. 108, т.2, а.с. 33, т.3),

- видаткова накладна №2 від 03.10.11, податкова накладна №2 від 03.10.11 про поставку бітуму вагою 57, 9 т (а.с. 147, 148, т.2),

- видаткова накладна №3 від 04.10.11, податкова накладна №3 від 04.10.11 про поставку мазуту вагою 34, 338 т (а.с.30, 31, т.3),

- видаткова накладна №4 від 05.10.11, податкова накладна №4 від 05.10.11 про поставку мазуту вагою 90, 462 т (а.с. 28, 29, т.3),

- видаткова накладна №5 від 06.10.10, податкова накладна №5 від 06.10.10 про поставку щебеня загальним об'ємом 630 куб.м. (а.с. 99, 98, т.1),

- видаткова накладна№6 від 06.10.10, податкова накладна №6 від 06.10.10 про поставку щебеня загальним об'ємом 877, 1 куб.м. (а.с. 149, 150, т.2),

- видаткова накладна №7 від 10.10.11, податкова накладна №7 від 10.10.11 про поставку дизельного палива у кількості 21 480 л, дизельної оливи вагою 4 760 т (а.с. 151, 152, т.2),

- видаткова накладна №8 від 10.10.11, податкова накладна №8 від 10.10.11 про поставку щебеня, відсіву загальною вагою 5 230 т (а.с. 153, 154, т.1),

- видаткова накладна №9 від 12.10.11, податкова накладна №9 від 12.10.11 про поставку запчастин (а.с. 156, 157, т.2),

- видаткова накладна №10 від 12.10.11, податкова накладна №10 від 12.10.11 про поставку щебеня об'ємом 879, 235 куб.м. (а.с. 158, 159, т.1),

- видаткова накладна №11 від 13.10.11, податкова накладна №11 від 13.10.11 про поставку будівельних матеріалів (у т.ч. розчин цементний, суміш бетонна) (а.с. 161, 162, т.2),

- акт виконаних робіт №10 від 27.10.11, податкова накладна №12 від 27.10.11 про надання послуг механізмів (а.с. 164, 166, т.2)

Суми ПДВ за вказаними податковими накладними у розмірі 691 160,33 грн. позивачем віднесено до складу податкового кредиту податкових декларації з ПДВ, а саме за серпень 2011 року - 86 599, 60 грн., за вересень 2011 року - 177 777, 32 грн., за жовтень 2011 року - 426 783, 41 грн. (а.с. 60-74, т.1).

Позивачем на банківський рахунок ПП "Магістраль-Дніпро" 07.09.11, 12.09.11, 13.10.11, 04.11.11, 07.11.11 перераховано 1 349 653 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень, наданих представником позивача. (а.с. 106 - 108, т.1).

Аналізуючи зміст договорів №20/06-11 від 20.06.11 та №21/06-11 від 21.06.11, укладених ТОВ "Тандем-Центр" з ПП "Магістраль-Дніпро", та характер відносин сторін, передбачених цими договорами, суд дійшов до висновку, що вказані договори за своєю правовою природою є договорами поставки.

Статтею 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Сторонами договору поставки можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у пунктах 1, 2 частини другої статті 55 цього Кодексу. Поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом.

Згідно зі статтею 266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до статті 267 ГК України договір поставки може бути укладений на один рік, на строк більше одного року (довгостроковий договір) або на інший строк, визначений угодою сторін. Якщо в договорі строк його дії не визначений, він вважається укладеним на один рік. Строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством. У разі якщо сторонами передбачено поставку товарів окремими партіями, строком (періодом) поставки продукції виробничо-технічного призначення є, як правило, квартал, а виробів народного споживання, як правило, - місяць. Сторони можуть погодити в договорі також графік поставки (місяць, декада, доба тощо). У договорі поставки за згодою сторін може бути передбачений порядок відвантаження товарів будь-яким видом транспорту, а також вибірка товарів покупцем.

У судовому засіданні представники позивача пояснили, що поставка товару здійснювалася автомобільним транспортом за рахунок постачальника ПП "Магістраль-Дніпро". Останнім товари доставлялися до міст Калинівка та Гайсин (Вінницька область), що узгоджується з умовами пунктів 2.2.3, 3.4 договорів №20/06-11 від 20.06.11 та №21/06-11 від 21.06.11. У подальшому товари використовувалися у виготовленні асфальтної продукції та реалізовувалися іншим суб'єктам господарювання.

Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 №363, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 20.02.98 за №128/2568, передбачено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів. (п.11.1 Правил).

Розділом 1 цих Правил визначено, що товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до пунктів 11.4, 11.5, 11.6, 11.7 Правил оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Згідно з пунктом 13.1 Правил перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною.

Крім того, з огляду на специфічні властивості вантажів, вказаних у податкових та видаткових накладних про поставку нафтопродуктів (мазуту, бітуму, дизельного палива, дизельної оливи), бетонних та цементних сумішей, суд зазначає, що транспортування цих вантажів потребує додержання певних технологічних вимог, наявності спеціально обладнаних транспортних засобів, а також обов'язкового оформлення відповідних перевізних документів, як це передбачено, зокрема пунктами 22.5, 22.8 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 №363, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 20.02.98 за №128/2568, а також пунктом 7.5 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.08 №281/171/578/155, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 02.09.08 за №805/15496.

Однак, позивачем не надано другі екземпляри товарно-транспортних накладних, які він як вантажоодержувач, повинен був отримати від перевізника, з метою оприбуткування, ведення складського, оперативного та бухгалтерського обліку щодо придбаних товарів. У судовому засіданні представник позивача визнав, що товарно-транспортні накладні при перевезенні ПП "Магістраль-Дніпро" вантажів (у тому числі, небезпечних) не виписувалися.

Статтею 268 ГК України передбачено, що якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів. Номери та індекси стандартів, технічних умов або іншої документації про якість товарів зазначаються в договорі. Якщо вказану документацію не опубліковано у загальнодоступних виданнях, її копії повинні додаватися постачальником до примірника договору покупця на його вимогу. Постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі.

Позивачем не надано доказів одержання від постачальника ПП "Магістраль-Дніпро" товаросупровідних документів на підтвердження якості відвантажених товарів, як-то паспортів на розчини, паспортів якості та сертифікатів відповідності на нафтопродукти, як це передбачено пунктом 22.5.7 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 №363, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 20.02.98 за №128/2568, та Інструкцією з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою наказом Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 04.06.07 №271/121, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 04.07.07 за №762/14029.

Щодо решти товарів (щебеню, відсіву, запчастин, будівельних матеріалів, робочого одягу) позивачем не надано доказів приймання їх від постачальника за кількість та якістю у відповідності з вимогами Інструкцій про порядок прийомки продукції виробничого призначення і товарів народного споживання за кількістю та якістю, затверджених постановами Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.65 №П-6 та від 25.04.66 №П-7.

Відповідно до пункту 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.96 №99, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.96 за №293/1318, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Між тим, позивачем не надано доказів видачі довіреностей своїм уповноваженим особам на отримання від ПП "Магістраль-Дніпро" товарів та цінностей за договорами №20/06-11 від 20.06.11 та №21/06-11 від 21.06.11.

Також позивачем, з огляду на значні обсяги поставок, які відображені у первинних документах, не надано належних та допустимих доказів наявності у нього спеціально обладнаних розвантажувальних майданчиків, ємностей для приймання вантажів, складських приміщень, які б підтверджували зберігання отриманих товарів, а також не доведено оприбуткування цих товарів на складі шляхом відображення на бухгалтерському рахунку 28 "Товари", на якому відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 №291, ведеться облік руху товарно-матеріальних цінностей, що надійшли на підприємство з метою продажу. Надана позивачем копія "журналу записів одержаної та відпущеної продукції" (а.с. 5-8, т.2) не є регістром бухгалтерського обліку у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України".

Отже, у судовому засіданні не знайшов підтвердження факт реальності вчинення господарських операцій з поставки ПП "Магістраль-Дніпро" товарів позивачеві за договорами №20/06-11 від 20.06.11 та №21/06-11 від 21.06.11, зокрема, з огляду на відсутність доказів щодо транспортування цих товарів, їх прийняття та зберігання.

Щодо актів виконаних робіт №17 від 29.08.11, №15 від 29.09.11, №10 від 27.10.11 та податкових накладних до них №6 від 29.08.11, №12 від 29.09.11, №12 від 27.10.11, у яких відображено надання ПП "Магістраль-Дніпро" послуг механізмів, позивачем не надано доказів укладання з ПП "Магістраль-Дніпро" відповідної угоди (угод), у якій були б зафіксовані її умови, що б дало змогу перевірити факт використання цих послуг у власній господарській діяльності позивача та правомірність віднесення сплаченого податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

За визначенням, наведеним у пп. 14.1.185 п.14.1 ст.14 ПК України, постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Відповідно до статей 901, 902 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

У судовому засіданні представники позивача не змогли суду пояснити, у чому фактично полягали надані послуги, відображені в актах виконаних робіт №17 від 29.08.11, №15 від 29.09.11, №10 від 27.10.11 та податкових накладних до них №6 від 29.08.11, №12 від 29.09.11, №12 від 27.10.11, у якому місці вони надавалися, хто був задіяних у їх наданні, як вони використані у господарській діяльності.

Щодо договорів поставки №20/06-11 від 20.06.11 та №21/06-11 від 21.06.11 директор ТОВ "Тандем-Центр" ОСОБА_2 наполягав на тому, що він особисто уклав зазначені договори з директором ПП "Магістраль-Дніпро" ОСОБА_3, попередньо зустрівшись з ним у місті Кіровограді. Після цього з ОСОБА_3 він не зустрічався. Поставка товарів здійснювалась за рахунок ПП "Магістраль-Дніпро" вантажними автомобілями, а транспортні витрати були включені у вартість товарів. Первинні документи від ПП "Магістраль-Дніпро" (податкові та видаткові накладні, акти виконаних робіт) надходили поштою.

Досліджуючи приєднані до справи копії договорів поставки №20/06-11 від 20.06.11 та №21/06-11 від 21.06.11, суд встановив, що у них уповноваженою особою від імені ПП "Магістраль-Дніпро" зазначений ОСОБА_3 У видаткових та податкових накладних на поставку ТМЦ, актах виконаних робіт всупереч статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України", Положення №88, наказу Державної податкової адміністрації України №969 від 21.12.10 "Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення", чинного на час існування спірних правовідносин, відсутнє прізвище особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції і уповноважена здійснювати постачання товарів/послуг.

Як вбачається з матеріалів реєстраційної справи приватного підприємства "Магістраль-Дніпро", наданих на вимогу суду державним реєстратором виконавчого комітету Олександрійської міської ради (а.с.201, т.1, а.с.34-114, т.3), відомості про вказану юридичну особу внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 28.10.05 державним реєстратором виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради. Засновником підприємства значилася ОСОБА_4, керівником - ОСОБА_5, місцезнаходженням - м. Дніпропетровськ, вул.Воровського,16. За даними реєстраційної справи, ОСОБА_3 став засновником та керівником ПП "Магістраль-Дніпро" 22.07.11, коли державним реєстратором була проведена державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи, зокрема щодо зміни керівника юридичної особи та особи, яка має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреностей, у тому числі підписувати договори. Крім того, 28.11.12 проведено державну реєстрацію змін до установчих документів ПП "Магістраль-Дніпро" щодо зміни його місцезнаходження на м. Олександрія Кіровоградської області, вул. Першотравнева, 9.

Частиною 1 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", яка визначає статус відомостей Єдиного державного реєстру, передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Згідно з частиною 5 статті 89 Цивільного кодексу України зміни до установчих документів юридичної особи, які стосуються відомостей, включених до єдиного державного реєстру, набирають чинності для третіх осіб з дня їх державної реєстрації.

Отже, з огляду на те, що ОСОБА_3 зареєстрований директором ПП "Магістраль-Дніпро" лише 22.07.11, це унеможливлює укладання та підписання ним договорів з позивачем 21.06.11 та підтверджує доводи відповідача про недійсність цих договорів.

Суд також відмічає, що у наданих позивачем примірниках податкових накладних ПП "Магістраль-Дніпро" у графі "Вид цивільно-правового договору", яка відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України є обов'язковим реквізитом, відсутнє посилання на договори №20/06-11 від 20.06.11 та №21/06-11 від 21.06.11, за якими, за твердженням позивача, здійснювалися поставки товарів та послуг, що дали йому право сформувати спірний податкових кредит з ПДВ.

Допитаний Дніпропетровським окружним адміністративним судом у даній справі в порядку виконання судового доручення свідок ОСОБА_6 дав суду показання, що він став директором ПП "Магістраль-Дніпро" з середини 2011 року, зареєструвавши на себе підприємство на пропозицію раніше невідомого йому чоловіка. Будь-яких господарських відносин з ТОВ "Тандем-Центр" не мав, назва цієї юридичної особи йому невідома. Воднораз, визнав факт підписання ним з боку ПП "Магістраль-Дніпро" договору №20/06-11 від 20.06.11, однак не зміг пояснити обставин, за яких укладено цей договір. Заперечив факт належності йому підписів, що містяться у пред'явлених йому для огляді решті первинних документах. (а.с. 6-17, т.3).

За правовою позицією Верховного Суду України, викладеній в постанові від 21.01.11 у справі №21-37а10, неналежним чином оформлена (підписана невідомою особою) податкова накладна не може бути підставою для нарахування податкового кредиту при наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданої послуги.

Крім цього, у ході розгляду справи судом встановлено, ПП "Магістраль-Дніпро" не мало технічних та технологічних можливостей для поставки товарів та надання послуг, оскільки у нього був відсутній персонал, основні фонди, матеріально-технічні ресурси, транспортні засоби, економічно необхідні для виконання вказаних господарських операцій.

Відповідно до статуту ПП "Магістраль-Дніпро", зареєстрованого 22.07.11, статутний фонд підприємства склав 500 грн. і в подальшому не збільшувався. (а.с. 196-198, т.1).

Як свідчить податкова декларація з податку на прибуток підприємства, подана ПП "Магістраль-Дніпро" за ІІ - ІІІ кв. 2011 року, у підприємства відсутні активи, запаси та основні фонди, які б потребували здійснення адміністративних витрат на їх утримання. (а.с. 236-238, т.2). Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого із них податку за 3, 4 квартали 2011 року ПП "Магістраль-Дніпро" не подавало, хоча повинно було подавати у разі наявності найманих працівників у штаті або залучених за сумісництвом чи за договорами цивільно-правового характеру (а.с. 235, т.2).

Також ПП "Магістраль-Дніпро" не звітувало до органів статистики та не подавало звіти за формою №1-ПВ "Звіт з праці", формою №11-ОЗ "Звіт про наявність і рух основних засобів, амортизацію (знос)", №1-підприємництво "Звіт про основні показники діяльності підприємства", №1-опт "Звіт про продаж і запаси товарів (продукції) в оптовій торгівлі", №51-авто "Звіт про перевезення вантажів та пасажирів автомобільним транспортом", №2-тр "Звіт про роботу автотранспорту", які повинно було подавати у разі ведення підприємницької діяльності, зокрема у сфері торгівлі, наявності основних засобів та працівників. (а.с. 222, 228, т.2).

За інформацією УДАІ УМВС України в Кіровоградській області, за ПП "Магістраль-Дніпро" автомототранспорту не зареєстровано. (а.с. 233, т.2)

З інформації територіального управління Держгірпромнагляду у Дніпропетровській області судом встановлено, що ПП "Магістраль-Дніпро" не отримувало дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки, якими є роботи з небезпечними речовинами (у т.ч. дизельним паливом), та обов'язкове одержання яких передбачено Законом України "Про охорону праці" та Порядком видачі дозволів Державним комітетом з нагляду за охороною праці та його територіальними органами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15.10.03 №1631, чинним на час виникнення спірних правовідносин. (а.с. 252, т.2).

З огляду на те, що документи, надані позивачем на підтвердження здійснення господарських операцій з ПП "Магістраль-Дніпро", мають суперечливий характер, складені з порушенням вимог чинних законодавчих актів, фіксують події, здійснення яких у реальності є неможливим, враховуючи відсутність документів, ведення яких передбачено законодавством, та документів, які б могли достовірно засвідчити фактичне отримання товарів позивачем саме від ПП "Магістраль-Дніпро", суд дійшов висновку про непідтвердження реальності господарських операцій позивача із цим контрагентом, а отже, і про відсутність операцій, які можуть бути об'єктом оподаткування ПДВ.

Як вказав Верховний Суд України у постанові від 08.09.09 №09/143, висновки якої є в силу 244-2 КАС України є обов'язковими для всіх судів України, надання податковому органу належним чином усіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності через відсутність управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

За правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у постанові від 07.02.12 №21-425во10, наявність у позивача податкових накладних, виданих контрагентом, за умови встановлення судом факту нездійснення самої господарської операції, не є підставою для віднесення зазначених у цих накладних сум до податкового кредиту.

Всі первинні бухгалтерські документи, податкові накладні, що підписані невідомою особою від імені директора ПП "Магістраль-Дніпро", щодо укладання та виконання правочинів у періоді, що перевірявся, не мають юридичної сили, не можуть бути підставою для бухгалтерського і податкового обліку та подальшого декларування податкових показників з податку на додану вартість, оскільки від імені підприємства вчинені особою, яка не мала повноважень на їх підписання, а відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Суд не приймає в якості доказів документи, надані представниками позивача на підтвердження факту використання ним у своїй господарській діяльності придбаних у ПП "Магістраль-Дніпро" товарів (видаткові та податкові накладні про поставку товарів покупцям, їхні довіреності, акти виготовлення асфальту з матеріалів замовника, накладні про передачу товарів на відповідальне збереження) оскільки за ними неможливо ідентифікувати поставлені товари, які не визначені індивідуальними ознаками, як такі, що отримані від ПП "Магістраль-Дніпро", встановити їх походження. Між тим, предметом спору у даній справі є не фактична наявність у позивача товарів, а їх походження - фактичне отримання їх саме від ПП "Магістраль-Дніпро" (а не від іншої особи), за податковими накладними якого було сформовано податковий кредит.

За таких обставин, враховуючи непідтвердження фактичного постачання ПП "Магістраль-Дніпро" позивачеві товарів та послуг, суд погоджується з висновками відповідача про безпідставність формування податкового кредиту за такими операціями, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) доказів часткової сплати вартості робіт/послуг. Як встановлено у судовому засіданні, позивач та його контрагент ставили за мету не виконання договорів, а складання документів, які б дали правові підстави позивачеві отримати податкову вигоду шляхом зменшення податкових зобов'язань.

При цьому суд зазначає, що установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідні господарські операції, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків, зважаючи на встановлену відсутність реального вчинення цих господарських операцій та відсутність зв'язку між такими операціями та господарською діяльністю платника податків.

Наслідки порушення податкового законодавства, зокрема у податковому обліку, повинні застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Отже, відсутність судових рішень про визнання недійсними (нікчемними) укладених правочинів, на чому наполягав представник позивача, не може розглядатися як перешкода для коригування (зменшення) податкового кредиту з ПДВ позивачу, з огляду на встановлені порушення податкового законодавства.

Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 ст.44 ПК України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Доводи представників позивача, що на час здійснення спірних господарських операцій, за якими податковий орган визнав неправомірним формування податкового кредиту, ПП "Магістраль-Дніпро" було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мало свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, є непереконливими, оскільки ці обставини не спростовують висновків акту перевірки та встановлені у судовому засіданні обставини щодо недійсності взаємовідносин позивача з цим контрагентом.

А відтак, суд приходить до висновку, що порушення позивачем приписів податкового законодавства під час декларування взаємовідносин з вказаним контрагентом знайшло своє належне підтвердження в ході судового розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем у ході судового розгляду доведено правомірність висновків податкового органу про порушення позивачем п. 185.1 ст.185, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 ПК України, які призвели до завищення податкового кредиту з ПДВ за серпень 2011 року на суму 86 599, 60 грн., за вересень 2011 року на суму 177 777, 32 грн., за жовтень 2011 року на суму 426 783, 41 грн., всього - 691 160,33 грн. Позивачем такі висновки не спростовані, а правомірність формування податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинах з ПП "Магістраль-Дніпро" належними доказами не підтверджена.

Взаємовідносини ТОВ "Тандем-Центр" з ПП "Буйнагар", на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ у листопаді 2011 року на суму 52 433,33 грн., у грудні 2011 року в сумі 76 787,10 грн., який не визнаний відповідачем, у ході судового розгляду не досліджувалися, оскільки висновки відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства при декларуванні цих взаємовідносин не вплинули на розмір грошового зобов'язання з ПДВ, визначеного податковим повідомленням - рішенням №0000592200 від 07.07.12, яке є предметом даного позову.

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

За визначеннями, наведеними у пп.14.1.39, 14.1.156 ст.14.1 ст.14 ПК України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності; податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України, передбачений статтею 200 ПК України.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що у ході перевірки позивача було встановлено завищення як податкового кредиту, так і податкових зобов'язань у деклараціях з податку на додану вартість за відповідні податкові періоди. При цьому висновки податкового органу про завищення позивачем податкових зобов'язань у серпні 2011 року на суму 91 301, 86 грн., у вересні 2011 року на суму 146 983, 48 грн., у жовтні 2011 року на суму 409 846, 37 грн. ґрунтуються на тому, що позивач частково реалізував товари (роботи, послуги), які були придбані у ПП "Магістраль-Дніпро", наступним контрагентам - ПП "Леон-Ш", ТОВ "Подільські цукроварні", ПРАТ "Зернопродукт МХП", ФГ "Олена", ПСП "Явір", ТОВ "Крижопільський елеватор", ФГ "Агро", ТОВ "Агрокряж" (розділ 3.2.2 акту перевірки №43/2200/36761266 від 21.06.12), а тому, на думку відповідача, податкові зобов'язання, сформовані за нікчемним правочином, є недійсними.

Як пояснила суду представник відповідача, у ході перевірки податковий орган керувався Методичними рекомендаціями щодо взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затвердженими наказом Державної податкової адміністрації України від 18.04.08 №266, пунктами 5.9, 5.10 яких передбачено, що при виявленні договору, що суперечить інтересам держави та суспільства і є нікчемним, з'ясовується факт подальшого використання платником ПДВ (отримувачем) у господарській діяльності товару, який був предметом зазначеного договору, встановлюється платник ПДВ - наступний покупець вказаного товару. Інформація про виявлену нікчемність направляється до органу ДПС, в якому такий платник обліковується, з метою визначення підстав визнання договору, укладеного між другою парою контрагентів, нікчемним та відповідно зменшення суми податкового кредиту. Такі дії вчиняються за ланцюгом придбання товару, який був предметом договору, виявленого нікчемним, до платника ПДВ, що має достатні активи для сплати податкових зобов'язань. Підрозділи податкового контролю, оподаткування фізичних осіб відповідно до інформації про рух товару проводять перевірки відповідно до розділу V цих Методичних рекомендацій. Результатом таких перевірок є виявлення нікчемності таких господарських зв'язків за ланцюгом до платника ПДВ, що має достатні активи для сплати податкових зобов'язань, складання Акта позапланової виїзної перевірки та прийняття відповідного повідомлення-рішення.

З огляду на це, відповідач, встановивши наступних покупців товарів, зазначених у податкових накладних ПП "Магістраль-Дніпро", та, вважаючи, що вони отримали податкову вигоду, сформувавши податковий кредит за нікчемним правочинами, направив акт перевірки до органів ДПС за місцем їх обліку, а щодо товарів, які на час перевірки (14.06.12) залишилися у позивача нереалізованими, відповідач дійшов до висновку, що позивач є кінцевим вигодонабувачем на суму ПДВ у розмірі 59 108,46 грн. за податковими накладними №5 від 06.09.11, №6 від 07.09.11, №7 від 07.09.11, №10 від 12.09.11, №5 від 06.10.11, №8 від 10.10.11, №9 від 09.10.11, №10 від 12.10.11 (а.с.209 - 213, т.1), та виніс на вказану суму податкове повідомлення - рішення №0000592200 від 07.07.12.

Суд не погоджується з висновками податкового органу про неправомірність формування позивачем податкових зобов'язань, обґрунтованими порушеннями п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України, які належними доказами не доведені. Вбачається, що обставини реальності здійснення господарських операцій щодо поставок товарів від позивача на адресу його покупців у ході перевірки не перевірялися. Висновки про нікчемність цих правочинів, обґрунтовані посиланням на нікчемність правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, оскільки відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом. Крім того, з огляду на те, що товари (послуги), зазначені у податкових накладних ПП "Магістраль-Дніпро", не визначені індивідуальними ознаками, відповідач не довів, що саме ці товари були предметом поставок, вчинених між позивачем та його покупцями у періоді, що перевірявся, і щодо яких відповідач дійшов висновку про їх нікчемність за ланцюгом придбання.

Судом установлено, що відповідачем при визначенні суми грошового зобов'язання позивача з ПДВ, належного до сплати до бюджету, не дотримано приписи статті 200 ПК України. Однак, оскільки це порушення з боку відповідача не призвела до збільшення зобов'язань позивача з ПДВ, тому не порушує майнові права останнього і не може бути підставою для скасування спірного податкового повідомлення - рішення.

Відповідальність у разі визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання з підстав, зазначених у пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України, встановлена пунктом 123.1 статті 123 ПК України. Згідно з вказаною нормою, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених пп.. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 цього Кодексу, - це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Отже, застосування спірним податковим повідомленням-рішенням №0000592200 від 07.07.12 до позивача штрафу у розмірі 25% суми визначеного податкового зобов'язання, що склало 14 777,12 грн. (а.с. 161, т.1), є правомірним.

Зважаючи на встановлені обставини, суд не вбачає підстав для скасування спірного рішення та відмовляє позивачу у задоволенні його позову.

Враховуючи, що спір вирішено не на користь позивача, підстави для присудження йому судового збору, сплаченого при зверненні до суду, відсутні.

Керуючись ст.ст. 11, 71, 86, 94, 158 - 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Тандем-Центр" відмовити.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання її копії апеляційної скарги, з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.А. Черниш