Постанова

від 27.02.2013 по справі 2а-1332/11/0970

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2013 року Справа № 62995/11

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Пліша М.А. та Гуляка В.В.

за участі секретаря судового засідання Рибак О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу приватного підприємства «Леді-ІФ» на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.06.2011р. у справі за позовом Державної податкової інспекції у м.Івано-Франківську до приватного підприємства «Леді-ІФ» про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

15.04.2011 року Державна податкова інспекція в м. Івано-Франківську (далі ДПІ в м. Івано-Франівську) звернулася до суду з адміністративним позовом до Приватного підприємства «Леді-ІФ» (далі ПП «Леді-ІФ») про стягнення заборгованості в сумі 2 341 881,45 грн. з розрахункових рахунків та за рахунок готівки, що належить відповідачу і надання дозволу у разі недостатності коштів для погашення податкового боргу на розрахункових рахунках платника податків погасити борг за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі. Свої вимоги аргументує тим, що відповідачем, всупереч вимог податкового законодавства станом на 29.11.2010 року допущено заборгованість по сплаті податків і зборів на загальну суму 2 341 881,45 грн., з них: 1 079 089,25 грн. по податку на додану вартість, 8,59 грн. по комунальному податку та 1 262 075,79 грн. по податку на прибуток. Заборгованість на даний час відповідачем не сплачена, в адміністративному чи судовому порядку не оскаржена, а тому підлягає стягненню.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.06.2011р. позовні вимоги задоволені в повному обсязі.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою в позові відмовити.

Зокрема звертає увагу на те, що судом першої інстанції не перевірено правильність розрахунків при нарахуванні розміру боргу по податку на додану вартість, по податку на прибуток та штрафних санкцій, нарахованих на цей вид податків. Просить звернути увагу на те, що судом першої інстанції не було допущено в судове засідання представника відповідача, оскільки були відсутні документи на підтвердження повноважень, а пред'явлення паспорта не переконало суд першої інстанції щодо участі у судовому засіданні керівника підприємства.

Сторони в судове засідання апеляційного суду не з'явились, що не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності. В силу вимог ч.1 ст.41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення. При цьому колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції було встановлено, що згідно витягу з ЄДРПОУ станом на 29.11.2010 року ПП «Леді-ІФ» є юридичною особою -суб'єктом господарської діяльності та як платник податків взяте на облік у Державній податковій інспекції в м. Івано-Франківську (а.с.7). Станом на 29.11.2010 року відповідачем допущено заборгованість по сплаті податків і зборів на загальну суму 2341881,45 грн., з них:

-1 079 089,25 грн. по податку на додану вартість, що виник внаслідок несплати узгоджених податкових зобов'язань згідно поданих декларацій на суму 716 328,75 грн., штрафних санкцій нарахованих за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання в сумі 362 760,50 грн.;

-8,59 грн. по комунальному податку, що виник внаслідок несплати узгоджених податкових зобов'язань згідно поданих розрахунків на суму 6,80 грн. та пені що нарахована на суму несплаченого податкового боргу в сумі 1,79 грн.;

-1 262 075,79 грн. по податку на прибуток, що виник внаслідок несплати штрафних санкцій згідно акту перевірки на суму 839 922 грн., штрафних санкцій нарахованих за несвоєчасне подання звітності в сумі 420 263,50 грн..

Відповідачу направлялись перша та друга податкові вимоги № 1/2850/65951/10/24-150 від 24.11.2008 року 2/101/32410/24-150/142 від 10.01.2009 року, які відповідачем залишено без виконання (а.с.9,10).

Судом першої інстанції сформовано висновок, що податковий борг по податку на додану вартість, комунальному податку та податку на прибуток виник на підставі проведених ДПІ в м. Івано-Франківську документальних невиїзних перевірок з питань своєчасності подання податкової звітності та з питань правильності визначення податкових зобов'язань за період 2008, 2009 та 2010 років за матеріалами кримінальної справи №320934, порушеної стосовно директора ПП «Леді-ІФ» за фактами умисного ухилення від сплати податків та службового підроблення за ч.1 ст.212 та ч.2 ст.366 Кримінального кодексу України, на підставі наказу ДПІ в м. Івано-Франківську №593 від 09.04.2010 року та Постанови слідчого з ОВС відділення розслідування кримінальних справ відділу податкової міліції ДПА в Івано-Франківській області від 04.03.2010 року.

Також свої твердження суд першої інстанції обґрунтував долученим до справи актом документальної невиїзної перевірки з питань правильності визначення податкових зобов'язань по податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 04.08.2008 року по 31.12.2009 року за матеріалами порушеної кримінальної справи № 8583/23-1-35915876 від 05.05.2010 року. На підставі акта перевірки податковим органом 07.05.2010 року прийнято два податкові повідомлення рішення № 0000302301/0, яким відповідачу визначено додаткове зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем 839 167 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 419 583,50 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0000312301/0, яким відповідачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 715 665 грн., а за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 357 832,50 грн. (а.с.29, 30).

Крім того, відповідачем порушено строки подання податкової звітності з податку на додану вартість та податку на прибуток, що є порушенням вимог п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (чинного на момент виникнення правовідносин).

Суд першої інстанції, покликаючись на положення п.5.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» якими встановлено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації, а тому вважає такий борг узгодженою сумою податкового зобов'язання. Відповідно до п.п. 5.3.1. п.5.3 ст.5 Закону платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації. Узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків (п.п.5.4.1 п.5.4 ст.5 вказаного Закону).

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, вважає, що висновок щодо наявності узгодженого податкового боргу у підприємства відповідача є передчасним та необґрунтованим по ряду обставин.

Відповідно до п. 1.2 п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181 (далі-Закон 2181, чинного на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами) податкове зобов'язання та податковий борг - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів узгоджене самостійно платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, або у порядку та строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону № 2181 податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до п. 4.2. та п. 4.3. ст. 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених пп. 5.2.2. цього пункту.

За визначенням пп. 5.2.2. п. 5.2. ст. 5 Закону № 2181 у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу зі скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати; скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується; контролюючий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку; у разі коли контролюючий орган надсилає платнику податків рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий платник податків має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня, а при повторному повному або частковому незадоволенні скарги - до контролюючого органу вищого рівня із дотриманням зазначеного десятиденного для кожного випадку оскарження та зазначеного двадцятиденного строку для відповіді на нього. Відповідно до пп. 5.2.5. п. 5.2 ст. 5 Закону № 2181 з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення; платник податків зобов'язаний письмово повідомляти контролюючий орган про кожний випадок судового оскарження його рішень.

Нормами Податкового кодексу України також передбачено вимоги щодо оформлення результатів перевірок та прийняття податкових повідомлень-рішень ( ст.86), а статтею 87.2 визначено, що джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно платника податків з урахуванням обмежень, визначених Податковим кодексом, а також іншими законодавчими актами.

До матеріалів справи долучений акт перевірки документальної невиїзної перевірки з питань правильності визначення податкових зобов'язань по податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 04.08.2008 року по 31.12.2009 року за матеріалами порушеної кримінальної справи № 8583/23-1-35915876 від 05.05.2010 року. На підставі акта перевірки податковим органом 07.05.2010 року прийнято два податкові повідомлення рішення № 0000302301/0, яким відповідачу визначено додаткове зобов'язання по податку на прибуток та податкове повідомлення-рішення № 0000312301/0, яким відповідачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість. Колегія суддів звертає увагу на те, що в суді першої інстанції не було з'ясовано момент завершення процедури оскарження винесених податкових повідомлень - рішень, а також те, чому податковий орган при розрахунку заборгованості по податкам станом на 29.11.2010 року (а.с. 6) подає інші суми заборгованості по податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств, що належать до комунальної власності міста. Вимогу суду апеляційної інстанції щодо представлення відповідного розрахунку податкового боргу не виконав жоден з учасників судового спору.

Колегія суддів вважає, що позивачем не доведено факту отримання податкових повідомлень-рішень відповідачем та вчинення подальших дій податковим органом, у разі відмови платника податків від отримання кореспонденції такого виду. З долучених до матеріалів справи документів вбачається про наявність виставлення першої податкової вимоги від 24.11.2008 року про стягнення податку на прибуток та комунального податку на загальну суму 456,70 грн., та виставлення другої податкової вимоги від 10.01.2009 року про стягнення податків вказаного виду. Долучені до справи податкові повідомлення -рішення від 07.05.2010 року не містять доказів про надсилання їх за юридичною адресою підприємства. З врахуванням цього сторона позивача належно не аргументувала підстави застосування норм Податкового кодексу України до правовідносин, що мали місце в період дії Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Згідно з пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Відповідно до пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги. Відповідно до пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття органом державної податкової служби рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення органу державної податкової служби підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою органу державної податкової служби. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом державної податкової служби. Пункт 95.4 статті 95 Податкового кодексу України встановлює, що орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у Порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Наведені правові норми свідчать, що стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків здійснюється органом державної податкової служби виключно на підставі рішення суду.

Колегія суддів зазначає, що вчинення таких дій передбачає виставлення, насамперед, податкової вимоги. Ця норма діяла і в редакції Закону України №2181, так і нового закону, на час дії якого податковий орган звернувся з позовними вимогами. Зокрема, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу. Податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Долучені до справи документи, а саме: Акт № 6718/15-2/35915876 від 03.06.2009 року, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004451502/0 від 11.06.2009 року на суму 510 грн. штрафних (фінансових) санкцій (а.с.23,25) ; Акт № 8895/152/35915876 від 05.08.2009 року, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005631502/0 від 05.08.2009 року на суму 340 грн. штрафних (фінансових) санкцій (а.с.14,15); Акт № 11100/15-1/35915876 від 10.09.2009 року, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення № 0014821501/0 від 18.09.2009 року на суму 340 грн. штрафних (фінансових) санкцій (а.с.42,43); Акт № 15491/152/35915876 від 03.11.2009 року, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення № 0008811502/0 від 03.11.2009 року на суму 510 грн. штрафних (фінансових) санкцій (а.с.26,27); Акт № 4839/152/35915876 від 12.03.2010 року, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001591502/0 від 12.03.2010 року на суму 680 грн. штрафних (фінансових) санкцій (а.с.12,13); Акт № 6383/15-1/35915876 від 26.03.2010 року, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення № 0008371501/0 від 31.03.2010 року на суму 340 грн. штрафних (фінансових) санкцій(а.с.39,40); Акт № 6988/152/35915876 від 12.04.2010 року, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002371502/0 від 12.04.2010 року на суму 170 грн. штрафних (фінансових) санкцій (а.с.16,17); Акт № 14345/152/35915876 від 01.09.2010 року, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005611502/0 від 01.09.2010року на суму 680 грн. штрафних (фінансових) санкцій (а.с.19,20) у своїй загальній сумі відрізняються від заявленого у позовній заяві розміру штрафних санкцій. Суперечливим є твердження податкового органу щодо повернення поштової кореспонденції, надісланої за адресою, м. Івано-Франківськ, вул. Івана Павла Другого, 16 кв.74, оскільки така адреса було зазначена в Акті за результатами документальної перевірки підприємства від 05.05.2010 року, про що засвідчує особиста участь керівника підприємства, що підписував відповідний акт та апеляційна скарга у якій зазначену саме цю юридичну адресу.

Вказані обставини не дають можливість колегії суддів вважати про наявність у відповідача розміру податкового боргу, що зазначений у позовній заяві та перевірити правильність дій позивача щодо застосування штрафних санкцій у відповідності до вимог закону, чинного на момент виникнення правовідносин між сторонами.

Узагальнюючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на неповно з'ясованих обставинах справи, прийнята з порушенням норм матеріального права, що підтверджує доводи апеляційної скарги та є підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Керуючись ст. 160, ст.ст. 195, 196, п.3 ч.1 ст.198, ст.202, ч.2 ст. 205, ст.ст.207, 254 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Леді-ІФ» задоволити.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.06.2011р. у справі № 2а-1332/11/0970 скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Н.М. Судова-Хомюк

Судді М.А.Пліш

В.В. Гуляк