Ухвала

від 16.07.2014 по справі 2а-1332/11/0970

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" липня 2014 р. м. Київ К/800/18657/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.,

за участю секретаря судового засідання Лисюк І.О.,

представника позивача Ляховича Д.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2013 року

у справі № 2а-1332/11/0970 (62995/11)

за позовом Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківськ (далі - позивач, ДПІ в м. Івано-Франківськ)

до приватного підприємства «Леді-ІФ» (далі - відповідач, ПП «Леді-ІФ»)

про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИЛА:

ДПІ в м. Івано-Франківськ звернулась у квітні 2011 року до суду з адміністративним позовом до ПП «Леді-ІФ» про стягнення заборгованості в сумі 2 341 881,45 гривня з розрахункових рахунків та за рахунок готівки, що належить відповідачу і надання дозволу у разі недостатності коштів для погашення податкового боргу на розрахункових рахунках платника податків погасити борг за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.06.2011 року позов задоволено повністю.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2013 року постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.06.2011 року скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції. Вважає, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору. У судовому засіданні просив залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинство України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що згідно витягу з ЄДРПОУ станом на 29.11.2010 року ПП «Леді-ІФ» є юридичною особою - суб'єктом господарської діяльності та як платник податків взяте на облік у ДПІ в м. Івано-Франківськ. Станом на 29.11.2010 року відповідачем допущено заборгованість по сплаті податків і зборів на загальну суму 2 341 881,45 гривня, з них: 1 079 089,25 гривень по податку на додану вартість, що виник внаслідок несплати узгоджених податкових зобов'язань згідно поданих декларацій на суму 716 328,75 гривень, штрафних санкцій нарахованих за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання в сумі 362 760,50 гривень; 8,59 гривень по комунальному податку, що виник внаслідок несплати узгоджених податкових зобов'язань згідно поданих розрахунків на суму 6,80 гривень та пені що нарахована на суму несплаченого податкового боргу в сумі 1,79 гривня; 1 262 075,79 гривень по податку на прибуток, що виник внаслідок несплати штрафних санкцій згідно акту перевірки на суму 839 922,00 гривні, штрафних санкцій нарахованих за несвоєчасне подання звітності в сумі 420 263,50 гривні.

Відповідачу направлялись перша та друга податкові вимоги № 1/2850/65951/10/24-150 від 24.11.2008 року та № 2/101/32410/24-150/142 від 10.01.2009 року, які відповідачем залишено без виконання.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходячи з положень п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», якими встановлено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації, вважає такий борг узгодженою сумою податкового зобов'язання. Відповідно до пп. 5.3.1. п. 5.3 ст. 5 цього Закону платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 цього Закону для подання податкової декларації. Узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог виходив з того, що позивачем не доведено факту отримання податкових повідомлень-рішень відповідачем та вчинення подальших дій податковим органом, у разі відмови платника податків від отримання кореспонденції такого виду. Суд зазначив, що з долучених до матеріалів справи документів вбачається про наявність виставлення першої податкової вимоги від 24.11.2008 року про стягнення податку на прибуток та комунального податку на загальну суму 456,70 гривень, та виставлення другої податкової вимоги від 10.01.2009 року про стягнення податків вказаного виду. Долучені до справи податкові повідомлення-рішення від 07.05.2010 року не містять доказів про надсилання їх за юридичною адресою підприємства. З врахуванням цього сторона позивача належно не аргументувала підстави застосування норм Податкового кодексу України до правовідносин, що мали місце в період дії Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Суд касаційної інстанції не погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції. При цьому колегія суддів касаційної інстанції виходить з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції при розгляді справи, податковий борг по податку на додану вартість, комунальному податку та податку на прибуток виникли на підставі проведених ДПІ в м. Івано-Франківськ документальних невиїзних перевірок з питань своєчасності подання податкової звітності та з питань правильності визначення податкових зобов'язань за період 2008, 2009 та 2010 років за матеріалами кримінальної справи № 320934, порушеної стосовно директора ПП «Леді-ІФ» за фактами умисного ухилення від сплати податків та службового підроблення за ч. 1 ст. 212 та ч. 2 ст. 366 Кримінального кодексу України, на підставі наказу ДПІ в м. Івано-Франківськ № 593 від 09.04.2010 року та постанови слідчого з ОВС відділення розслідування кримінальних справ відділу податкової міліції ДПА в Івано-Франківській області від 04.03.2010 року.

Так, судом першої інстанції встановлено, що актом документальної невиїзної перевірки з питань правильності визначення податкових зобов'язань по податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 04.08.2008 року по 31.12.2009 року за матеріалами порушеної кримінальної справи № 8583/23-1-35915876 від 05.05.2010 року ДПІ в м. Івано-Франківськ встановлено порушення відповідачем вимог п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, п. 5.2 ст. 5, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п. 6.1 ст. 6, пп. 7.2.1, пп. 7.2.4 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 та пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України « Про податок на додану вартість». З актом відповідач ознайомлений, про що свідчить особистий підпис директора ПП «Леді-ІФ».

На підставі акту перевірки податковим органом 07.05.2010 року прийнято два податкові повідомлення рішення № 0000302301/0, яким відповідачу визначено додаткове зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем 839 167,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 419 583,50 гривні та податкове повідомлення-рішення № 0000312301/0, яким відповідачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 715 665,00 гривень, а за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 357 832,50 гривні.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що відповідачем порушено строки подання податкової звітності з податку на додану вартість та податку на прибуток, що є порушенням вимог пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (чинного на момент виникнення правовідносин).

Дане підтверджується поданими в судове засідання та дослідженими судом першої інстанції актами документальних невиїзних перевірок відповідача та прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями про застосування до відповідача штрафних (фінансових) санкцій за порушення, відповідальність за які передбачена пп. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Судом першої інстанції встановлено, що винесені податкові повідомлення-рішення відповідачем в адміністративному порядку чи в судовому порядку не оскаржувалися, у зв'язку з чим податкові зобов'язання відповідача є узгодженими та підлягають стягненню в судовому порядку.

Відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закону України «Про порядок погашень зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) податковим зобов'язанням визнається зобов'язання платника податків сплатити до бюджету відповідну суму коштів у порядку та строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податковим боргом визнається податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному або судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Відповідно до п. 1.11 ст. 1 даного Закону податкова декларація це документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Положенням п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" встановлено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації і відповідно до пп. 5.3.1. п. 5.3 ст. 5 цього Закону платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків (пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 вказаного Закону).

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судом першої інстанції про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції вважає, що прийняте апеляційним судом нове рішення у справі підлягає скасуванню, а постанова суду першої інстанції - залишенню в силі.

Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Зважаючи на викладене, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а помилково скасована постанова суду першої інстанції - залишенню в силі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160, 167, 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби - задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2013 року у справі № 2а-1332/11/0970 (62995/11) - скасувати.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.06.2011 року у справі № 2а-1332/11/0970 - залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько