Ухвала

від 06.03.2013 по справі 2а-7575/09/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2013 року Справа № 36563/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Багрія В.М.,

суддів Кушнерика М.П., Старунського Д.М.,

з участю секретаря судового засідання Грущенко І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 1.11.2010 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-американське підприємство «Ренесанс - ДР» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2009 року товариство з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-американське підприємство «Ренесанс - ДР» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Позивач просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 3.02.2009 року № 0000312321/0/23270446 про донарахування податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій з податку на прибуток на загальну суму 414168,00 грн., в тому числі основний платіж 276112,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції 138056,00 грн. та № 0000322321/0/23270446 від 3.02.2009 року про донарахування податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість на загальну суму 331335,00 грн., в тому числі основний платіж 220890,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції 110445,00 грн.

Позивач посилався на невідповідність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень вимогам чинного податкового законодавства.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 1.11.2010 року позов задоволено. Визнано протиправними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова від 3.02.2009 року № 0000312321/0/23270446 та від 3.02.2009 року № 0000322321/0/23270446.

Постанову суду першої інстанції оскаржила Державна податкова інспекція у Галицькому районі м. Львова, яка в апеляційній скарзі ставить питання про її скасування та прийняття нового рішення про відмову позивачу в задоволенні позову.

Апеляційні вимоги обгрунтовує тим, що суд першої інстанції, порушивши норми матеріального та процесуального права, безпідставно задовольнив позов. При цьому не взяв до уваги, що позивач неправомірно включив до складу валових витрат за 3 кв.2006 року понесені витрати в сумі 144540,00 грн. по господарському зобов'язанню з ТзОВ «Агроспецселект ХХІ», неправомірно включив до податкового кредиту за липень 2006 року податкову накладну на суму 144540,00 грн. по господарському зобов'язанню з ТзОВ «Агроспецселект ХХІ». Суд не взяв до уваги, що операція позивача по уступці корпоративних прав у вигляді частки у статутному фонді СП ТзОВ «Українська хвиля» у розмірі 4% компанії з іноземними інвестиціями ЛІФПРЕМ КОПМАНІ ЛТД підлягає включенню до складу валових витрат та є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Вислухавши суддю-доповідача, представника апелянта, який апеляційну скаргу підтримав, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

З матеріалів справи видно, що за результатами позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-американське підприємство «Ренесанс - ДР» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1.07.2006 року по 30.09.2008 року Державна податкова інспекція у Галицькому районі м. Львова склала акт № 63/23-209/23270446 від 23.02.2009 року, в якому зазначено порушення позивачем вимог п. 1.1, п.1.2, п. 1.6, п. 1.8, п.1.23, п. 1.31, п. 1.32 ст.1 пп.4.1.1 п. 4.1 ст.4, п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5, ст. 11 чинного на час спірних правовідносин Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Податковий орган прийшов до висновку про заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємства на загальну суму 276112,00 грн., в т.ч. за 3 кв. 2006 року в сумі 30112,00 грн. та 2 кв. 2008 року в сумі 246000,00 грн.

Крім того, як зазначено в акті, підприємство допустило порушення вимог пп.3.1.1 п.3.1 ст. 3, п.4.1 ст.4, пп. 7.2.1, пп. 7.2.3, пп.7.2.4 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 чинного на час спірних правовідносин Закону України «Про податок на додану вартість» та занизило податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 220890,00 грн. (за липень 2006 року в сумі 24090,00 грн. та за червень 2007 року в сумі 196800,00 грн.)

На підставі акта перевірки № 63/23-209/23270446 від 23.02.2009 року податковий орган прийняв оскаржувані податкові повідомлення-рішення від № 0000312321/0/23270446 про донарахування податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій з податку на прибуток на загальну суму 414168,00 грн., в тому числі основний платіж 276112,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції 138056,00 грн. та № 0000322321/0/23270446 від 3.02.2009 року про донарахування податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість на загальну суму 331335,00 грн., в тому числі основний платіж 220890,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції 110445,00 грн.

В справі встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-американське підприємство «Ренесанс - ДР» та товариство з обмеженою відповідальністю «Агроспецселект ХХІ» уклали договір субпідряду № 19/ СП від 4.07.2006 року, предметом якого є виконання робіт по впорядкуванню полів почесних поховань на нижньому рівні поля № 76 на території музею «Личаківський цвинтар» в м. Львові.

З наявного в матеріалах справи акту №1 приймання виконаних підрядних робіт за липень 2006 року та податкової накладної від 31.07.2006 року № А0583/0731 на суму 144540,00 грн. (в т.ч. ПДВ 24090,00 грн.) видно, що ТзОВ «Агроспецселект ХХІ» в повному обсязі виконало передбачені договором підрядні роботи, а платіжними дорученнями № 274 від 238.09.2006 року, № 283 від 9.10.2006 року та № 304 від 16.10.2006 року, банківськими виписками підтверджено факт оплати позивачем як замовником вартості виконаних підрядних робіт в повному об'ємі на суму 144540,00 грн. (в т.ч. ПДВ 24090,00 грн.).

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 тут і далі чинного на час спірних правовідносин Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються:

суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього ж Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п. 5.11 цього ж Закону установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Оскільки витрати позивача на оплату виконаних субпідрядником робіт за договором від 4.07.2006 року підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, вони підлягають зарахуванню до складу валових його витрат.

Доводи податкового органу в тій частині, що установчі (статутні) документи ТзОВ «Агроспецселект ХХІ» визнані недійсними та скасовані в судовому порядку, тому витрати за договором субпідряду не належать до валових витрат, є безпідставними, оскільки відповідач як суб'єкт владних повноважень не подав доказів наявності з цього приводу відповідного рішення Святошинського районного суду м. Києва від 26.02.2007 року. З наявної в справі довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців видно, що вказане підприємство не виключене з Єдиного державного реєстру станом на час розгляду справи в суді першої інстанції, зокрема на 24.06.2010 року.

Крім того, колегія суддів приходить до висновку, що сам факт визнання в судовому порядку недійсними установчих документів підприємства, його державної реєстрації, свідоцтва платника податку на додану вартість не є підставою для визнання недійсними всіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації та до моменту виключення його з державного реєстру.

Далі, як видно з матеріалів справи, податковий орган прийшов до висновку про заниження позивачем скоригованого валового доходу на загальну суму 984000,00 грн., що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємства за 2 кв. 2008 року в сумі 24600,00 грн. Відповідач вважав, що за період з 1.07.2006 року по 30.09.2008 року позивач уступив свої корпоративні права у вигляді частки у статутному фонді СП ТзОВ «Українська хвиля» в розмірі 4%, компанії з іноземними інвестиціями ЛІФПРЕМ КОМПАНІ ЛТД , тому сума підлягала включенню до валового доходу.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Валовий доход включає, зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

В справі встановлено, що 9.12.1998 року між ТзОВ «Ренесанс - ДР», СП ТзОВ «Українська хвиля» та Європейським банком реконструкції та розвитку (ЄБРР) укладено договір про заставу частки ТзОВ «Ренесанс - ДР» у статутному фонді СП ТзОВ «Українська хвиля» для забезпечення виконання зобов'язань останнього перед банком з приводу повернення позики.

ЄБРР своє право вимоги повернути позику уступив компанії з іноземними інвестиціями ЛІФПРЕМ КОМПАНІ ЛТД.

Оскільки боржник - СП ТзОВ «Українська хвиля» своїх зобов'язань щодо повернення позики не виконав, позивач на виконання договору застави від 9.12.1998 року уступив свою частку у статутному фонді СП ТзОВ «Українська хвиля» (корпоративні права) в розмірі 4% , що складає 984000,00 грн. новому кредитору - компанії з іноземними інвестиціями ЛІФПРЕМ КОМПАНІ ЛТД, вийшовши в зв'язку з цим з учасників СП ТзОВ «Українська хвиля».

Відповідно до пп. 4.1.3 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход включає доходи від операцій, передбачених статтею 7 цього Закону.

Згідно з абз. 3 пп.7.6.1 п. 7.6 ст. 7 цього ж Закону якщо протягом звітного періоду доходи від продажу кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами чи деривативами такого ж, виду минулих періодів), прибуток включається до складу валових доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду.

Відповідно до п. 7.6.4 п. 7.6 ст. 7 цього ж Закону під терміном "доходи" слід розуміти суму коштів або вартість майна, отриману (нараховану) платником податку від продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів та деривативів, збільшену на вартість будь-яких матеріальних цінностей чи нематеріальних активів, які передаються платнику податку в зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням.

Аналізуючи зазначені норми, які встановлюють спеціальний порядок оподаткування операцій з корпоративними правами, є підстави для висновку, що платник податку не може отримати дохід від операцій з корпоративними правами до моменту їх продажу та отримання позитивного фінансового результату цієї операції у вигляді грошової суми чи майна в рахунок компенсації вартості відчужених корпоративних прав. Тому в разі не проведення платником податку операцій з продажу корпоративних прав, збільшення його валового доходу не відбувається.

За таких обставин позиція податкового органу щодо заниження позивачем коригованого валового доходу на суму 984000,00 грн., а в зв'язку з цим заниження податку на прибуток підприємства в 2 кв. 2008 року в сумі 246000,00 грн. не ґрунтується на законі. Його доводи щодо відсутності бухгалтерського обліку з розрахунків при виході позивача з числа учасників СП ТзОВ «Українська хвиля» на ці висновки не впливають. Доводи апелянта щодо відсутності доказів повернення майна (коштів) позивачу боржником, за якого було виконано зобов'язання про повернення позики банку також не є обґрунтованими, оскільки з матеріалів справи видно, що СП ТзОВ «Українська хвиля» в добровільному порядку не повертало суми боргу 984000,00 грн., в зв'язку з чим у липні 2010 року позивач звернувся з позовом до господарського суду про примусове стягнення зазначеної суми.

Як зазначено в акті перевірки, податковий орган вважав, що позивач занизив свої податкові зобов'язання з податку на додану вартість за липень 2006 року, безпідставно включивши до податкового кредиту суму ПДВ по податковій накладній від 31.07.2006 року № А0583/0731 сплачену суму ПДВ в розмірі 24090,00 грн. по господарській операції з ТзОВ «Агроспецселект ХХІ».

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 чинного на час спірних правовідносин Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього ж Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Факт реальності укладеного договору субпідряду № 19/ СП від 4.07.2006 року, укладеного між позивачем та ТзОВ «Агроспецселект ХХІ» та його виконання сторонами стверджується наведеними вище документами первинного бухгалтерського обліку, не спростованими відповідачем, а також податковою накладною від 31.07.2006 року № А0583/0731, відносно якої у податкового органу не виникло застережень ні по формі, ні по змісту.

За таких обставин позивач вправі був віднести до податкового кредиту за липень 2006 року суму сплаченого ПДВ в розмірі 24090,00 грн. по господарській операції з ТзОВ «Агроспецселект ХХІ». Посилання податкового органу на наявність судового рішення про скасування установчих документів, державної реєстрації цього підприємства є не обґрунтованим з підстав, викладених в даній ухвалі при оцінці даної господарської операції при дослідженні обставин справи щодо податку на прибуток підприємства.

Крім того, податковий орган прийшов до висновку, що позивач занизив податкові зобов'язання з податку на додану вартість за червень 2007 року в сумі 196800,00 грн. за рахунок того, що при здійсненні переуступки корпоративних прав компанії з іноземними інвестиціями ЛІФПРЕМ КОМПАНІ ЛТД, та здійсненні при цьому поставку товарів і послуг, повинен був сплатити податок на додану вартість.

Відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», який передбачає об'єкти оподаткування, не визначено в якості такого об'єкту уступку корпоративних прав.

Згідно з п. 1.4 ст. 1 цього ж Закону поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання.

Згідно з пп. 3.2.1 п. 3.2 ст. 3 цього ж Закону не є об'єктом оподаткування операції з випуску (емісії), розміщення у будь-які форми управління та продажу (погашення, викупу) за кошти цінних паперів, що випущені в обіг (емітовані) суб'єктами підприємницької діяльності, Національним банком України, Міністерством фінансів України, органами місцевого самоврядування відповідно до закону, включаючи інвестиційні та іпотечні сертифікати, сертифікати фонду операцій з нерухомістю, деривативи, а також корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах; обміну зазначених цінних паперів та корпоративних прав, виражених в інших, ніж цінні папери, формах, на інші цінні папери; розрахунково-клірингової, реєстраторської та депозитарної діяльності на ринку цінних паперів, а також діяльності з управління активами (у тому числі пенсійними активами, фондами банківського управління), відповідно до закону.

Аналізуючи вказані норми закону, слід прийти до висновку, що корпоративні права не є товаром, а операції з їх уступки не підлягають оподаткуванню податком на додану вартість.

Доводи апелянта в частині того, що уступка корпоративних прав, зокрема, частки у статутному фонді іншого підприємства, закордонній компанії з іноземними інвестиціями ЛІФПРЕМ КОМПАНІ ЛТД підлягає оподаткуванню на загальних підставах, в зв'язку з наведеним, є безпідставними.

За таких обставин, постанова суду першої інстанції ухвалена на підставі повного з'ясування обставин справи, правильної оцінки доказів та застосування норм матеріального та процесуального права, тому скасуванню не підлягає. Доводи апеляційної скарги підставою для її задоволення бути не можуть.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 1.11.2010 року в справі № 2а-7575/10/1370 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.М. Багрій

Судді : М.П. Кушнерик

Д.М. Старунський