Ухвала

від 06.03.2013 по справі 2а/1270/9533/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Головуючий у 1 інстанції - Тихонов І.В.

Суддя-доповідач - Бишов М. В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2013 року справа №2а/1270/9533/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Бишова М.В.

суддів Шальєвої В.А., Компанієць І.Д.

при секретарі Куліш А.М.

з участю представника відповідача Шеховцова О.О.

представника позивача Врембяка А.Ч.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 03 січня 2013 року по адміністративній справі №2а/1270/9533/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферум-Строй-Сервіс» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферум-Строй-Сервіс» звернулося до суду із позовом до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби України про скасування податкових повідомлень-рішень №0002082310 та №0002092310 від 20.11.2012 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення були винесені на підставі акту перевірки №1831/22/36128848 від 05.11.2012р., в якому зазначено про відсутність достатніх підстав для підтвердження факту здійснення операцій з поставки товару, та реального здійснення господарських операцій з поставки товару від контрагента TOB «Чєйз» на адресу TOB «Ферум-Строй-Сервіс» у травні 2012р., чим ставиться під сумнів господарська операція яка відбулась відповідно до договору купівлі-продажу №5/15 від 15.05.2012р., видаткової накладної №РН-154 від 30.05.2012р., рахунку №154 від 30.05.2012р., на підставі якої видана податкова накладна №154 від 30.05.2012р.

Податковим органом встановлено порушення вимог п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України від 02.12.2010 р. № 2755-VI, неправомірність включення TOB «Ферум-Строй-Сервіс» до складу податкового кредиту суму ПДВ, сплаченого за договором, укладеним з TOB «Чейз», а також завищення податкового кредиту позивачем у травні 2012р. на суму ПДВ 22680 грн. В результаті цього порушення, позивачем занижено податок на додану вартість за травень 2012 року на суму ПДВ 22680 грн.

Перевіркою встановлено, що суми придбаного товару по вищезазначеним видатковим накладним було включено до складу витрат декларації з податку на прибуток підприємства позивача за II квартал 2012р. на загальну суму 113400 грн.

Також податковим органом встановлено порушення п.138.1, п.138.2, п.138.4, п.138.8 ст.138 ПК України від 02.12.2010 року №2755-VІ, в результаті чого занижено податок на прибуток з придбання товарів TOB «Ферум-Строй-Сервіс» у TOB «Чейз» за II квартал 2012 року у розмірі 23814грн.

Крім того, податковим органом встановлено що у TOB «Чейз» з моменту реєстрації матеріальна база відсутня, а саме: відсутні трудові, будь які автотранспортні засоби для здійснення доставки товару та надання послуг, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, що робить фактичне виконання умов угод неможливими, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

Позивач вважав, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені з порушенням норм чинного законодавства, в зв'язку з чим просив визнати протиправними та скасувати оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 03 січня 2013р. позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферум-Строй-Сервіс» задоволений, внаслідок чого скасовані податкові повідомлення-рішення від 20.11.2012р. №0002082310р., яким позивачу збільшено суму податку на прибуток у розмірі 23814 грн та нараховані штрафні санкції 11907 грн та №0002092310р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 22680 грн та нараховані штрафні санкції 11340грн.

Стягнуто з Державного бюджету на користь позивача судові витрати із сплати судового збору в сумі 697,41 грн.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга органу державної податкової служби мотивована тим, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Порушення, на думку апелянта, полягають у тому, що судом першої інстанції не прийняті до уваги доводи податкового органу про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентом ТОВ «Чейз» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності. Наведене підтверджується актом від 17.07.2012р. №624/15-300/31260351 «Про неможливість проведення зустрічної звірки TOB «Чейз» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за травень 2012р». Окрім того, за юридичною адресою ТОВ «Чейз» не знаходиться. Під час проведення перевірки позивачем не було надано документів на підтвердження факту здійснення транспортних перевезень, відвантаження та отримання товару. До перевірки не були надані сертифікати якості придбаного позивачем товару.

Представник відповідача у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, просив суд задовольнити її у повному обсязі та скасувати рішення суду першої інстанції.

Представник позивача в судовому засіданні просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін. перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне в задоволенні вимог, викладених в апеляційній скарзі, відмовити, виходячи з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Ферум-Строй-Сервіс» (далі - TOB «Ферум-Строй-Сервіс») зареєстровано 11.09.2008р. відділом ліцензування, державної реєстрації та міської ради, свідоцтво про державну реєстрацію від 11.09.2008р. №13821020000015406, код ЄДРПОУ 36128848.

Позивача взято на податковий облік в органах державної податкової служби 12.09.2008р. за №06716, на теперішній час перебуває на обліку в ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська Луганської області ДПС.

TOB «Ферум-Строй-Сервіс» є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 26.09.2008 року №100141508 виданого Ленінською МДПІ у м. Луганську.

ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська Луганської області ДПС на підставі наказу №1074 від 23.10.2012р. згідно з п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, п. 79.2 ст.79, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку TOB «Ферум-Строй-Сервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з TOB «Чейз», код за ЄДРПОУ 31260351 за період з 01.05.2012 року по 31.05.2012 року.

За результатами перевірки було складено акт від 05.11.2012р. №1831/22/36128848, в якому встановлено порушення ТОВ «Ферум-Строй-Сервіс»:

- п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ, в результаті чого TOB «Ферум-Строй-Сервіс» занижено податок на додану вартість за травень 2012 року на суму ПДВ 22680 грн;

- п.138.1, п.138.2, п.136.4, п.138.8 ст.138 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ, в результаті чого занижено податок на прибуток з придбання товарів «Ферум-Строй-Сервіс» у ТОВ «Чейз» на загальну суму за ІІ квартал 2012 року 23814 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення:

- №0002082310 від 20.11.2012р., яким збільшили суму податку на прибуток на загальну суму 23814 грн та нарахування штрафної санкції 11907 грн;

- №0002092310 від 20.11.2012р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 22680 грн, та нарахування штрафної санкції 11340 грн.

Висновок про заниження позивачем податку на додану вартість за перевіряємий період вмотивований тим, що в ході перевірки встановлено відсутність реальної можливості поставок товарів (робіт, послуг) позивачу від контрагента - постачальника ТОВ «Чейз», а саме відсутність трудових ресурсів, власних або орендованих складських приміщень та земельних ділянок, основних фондів, що не підтверджує реальність здійснення господарських відносин, неможливість встановити вид транспорту, розмір витрат, особу, яка понесла дані витрати, на здійснення таких операцій з поставки матеріалів та шлях пересування цього товару.

На підставі акта невиїзної документальної перевірки від 05.11.2012р. №1831/22/36128848 ДПІ у Жовтневому районі м. Луганську ДПС згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та абзацом 2 пункту 123 статті 123 Податкового кодексу України винесено податкове повідомлення-рішення - №0002082310 від 20.11.2012р., яким збільшили суму податку на прибуток на загальну суму 23814 грн та нарахували штрафну санкцію 11907грн та податкове повідомлення-рішення №0002092310 від 20.11.2012р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 22680 грн та нарахування штрафної санкції 11340 грн.

Суд першої інстанції вважав, що у даному випадку у відповідача не було підстав для прийняття зазначеного податкового повідомлення - рішення.

Відповідно до п. 14.1.179, 14.1.181, ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом Податкового кодексу, а податкове зобов'язання - це загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Згідно ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту виникає в разі здійснення операцій зокрема з придбання товарів. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту вважається дата тієї дії, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів; дата отримання платником податків товарів, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пп. 201.8 ст. 208 Податкового кодексу України, право на нарахування ПДВ та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податків.

Згідно пп. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту.

Податковим кодексом України передбачено лише єдиний випадок не включення юридичними особами, які зареєстровані платниками ПДВ, до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - це відсутність податкової накладної. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість Податковий кодекс України не передбачає.

Абзацом 1 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог Податкового кодексу України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими Податковим кодексом України.

При цьому абзацом 2 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, встановлено, що у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до Податкового кодексу України.

З наведених правових норм вбачається, що умовою правомірності формування платником податків валових витрат та податкового кредиту є придбання ним товарів або послуг з метою їх використання у своїй господарській діяльності. Метою укладання таких угод повинно бути настання реальних наслідків з придбання товарів або послуг.

Необхідною умовою для віднесення сплачених (нарахованих) у ціні товарів сум ПДВ до податкового кредиту є факт придбання товарів з метою їх використання в господарській діяльності.

Отже, для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ витрати платника щодо сплати (нарахування) відповідної суми податку у складі ціни товару мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та бухгалтерську звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, то відповідні документа не можуть вважатися первинними для цілей податкового обліку навіть за наявності усіх формальних реквізитів, що передбачені для певного виду документа чинним законодавством.

Частинами 2, 3 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Податковий кредит формується при дотриманні платником податку вказаних вимог закону.

При цьому, господарські операції (поставка, продаж тощо) є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов'язань.

Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з легітимними рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податку.

Аналіз реальності господарських операцій може здійснюватися на підставі даних податкового та бухгалтерського обліку платника податків та інших обставин, в тому числі реального економічного змісту господарських операцій та підтвердження їх первинними документами (видаткові накладні, акт приймання - передачі товару).

Відповідно до п. 2, 5, 18 Наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 №165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.97 за №233/2037 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення» податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість (п. 2 Порядку заповнення податкової накладної); податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку (п.5 Порядку заповнення податкової накладної); всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця (п.18 Порядку заповнення податкової накладної).

Підставою для формування податкового кредиту, а в подальшому для відшкодування від'ємного значення між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду є належним чином оформлена податкова накладна, зокрема, наведені в ній відомості повинні відповідати дійсності.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки і збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

Наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними за умови реального вчинення дій по виконанню господарської операції.

Між ТОВ «Ферум-Строй-Сервіс» та контрагентом «Чейз» був укладений договір купівлі-продажу №5/15 від 15.05.2012р., відповідно до якого позивач придбав у TOB «Чейз» матеріали, а саме труба ДН 122*4, що у подальшому було виготовлено роликоопори та ролики з подальшим поставленням на адресу TOB «Компанія МАКС» відповідно до договору поставки №76-2/11 від 01.11.2011р. специфікації №13 від 21.05.2012р.; специфікація №14 від 05.06.2012р.; специфікація №15 від 11.06.2012р., специфікація №16 від 18.06.2012р., рахунок №154 від 30.05.2012р. На підтвердження виконання умов договору з ТОВ «Чейз» позивачем надано накладні, податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортна накладна та банківська виписка.

На момент укладання, виконання угоди, здійснення господарських операцій, складання податкових накладних контрагент позивача мав повну загальну та спеціальну правоздатність суб'єкта господарювання та платника податку на додану вартість. Зазначене спростовує висновки податкового органу, що укладення договору не передбачало настання реальних наслідків.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що позивачем податковий кредит з податку на додану вартість по господарським операціям з контрагентом ТОВ «Чейз» сформовано у відповідності до вимог Податкового кодексу України.

Виконання господарських операцій ТОВ «Ферум-Строй-Сервіс» з контрагентом ТОВ «Чейз» знайшли своє підтвердження та підтверджується матеріалами справи.

Колегія суддів вважає, що відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, не довів суду правомірності своїх рішень, що є підставою для задоволення адміністративного позову.

Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги відповідача та вважає їх безпідставними,

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення вимог позивача.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.2, 11, 159, 160, 167, 184, 195, 1951, 196-198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 03 січня 2013 року по адміністративній справі №2а/1270/9533/2012 - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 03 січня 2013 року по адміністративній справі №2а/1270/9533/2012 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання ухвали у повному обсязі.

У повному обсязі ухвала складена 07 березня 2013 року.

Колегія суддів М.В. Бишов

В.А. Шальєва

І.Д. Компанієць