Постанова

від 28.02.2013 по справі 826/1512/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 лютого 2013 року 16:21 № 826/1512/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В., при секретарі Грабовському В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДочірнього підприємства «Веймакс Україна» доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 24.10.2012р., за участю:

позивача - Ледовський О.С.

відповідач -Харитонова А.О.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 28 лютого 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірнє підприємство «Веймакс Україна» (далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 24.10.2012р. №0005102230.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято відповідачем протиправно, а тому підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач проти заявленого позову заперечив, посилаючись на те, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято правомірно.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби проведено перевірку ДП «Веймакс Україна» за результатами якої 09.10.2012р. складено акт №338/1-22-30-32104668 про результати документальної позапланової виїзної перевірки з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Прінт - Експрес» (код ЄДРПОУ 31169944) за період з 01.12.2011р. по 31.12.2011р. (далі по тексту - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення п. 198.6 статті 168 ПК України, в результаті чого підприємством занижено ПДВ на загальну суму 11 672грн., в тому числі за грудень 2011 року - 11 672грн.

На підставі встановленого порушення відповідачем 24.10.2012р. прийнято податкове повідомлення - рішення №0005102230, яким за порушення п. 198.6 статті 168 ПК України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 14 590грн., в тому числі 11 672грн. - основний платіж та 2 918грн. - штрафні санкції.

В порядку адміністративного оскарження податкове повідомлення - рішення залишено без змін.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що у жовтні - листопаді 2011 року між позивачем (Покупець) та ТОВ «Прінт - Експрес» (Продавець) укладені договори купівлі - продажу обладнання та устаткування для поліграфії на загальну суму 2 330 044,31грн., в тому числі ПДВ 288 340,71грн.

На виконання умов вказаних договорів сторонами підписані акти прийому - передачі товару №1 від 06.12.2011р. на суму 1 525 353,08грн. в кількості обладнання - 1штука; акт від 07.12.2011р. на суму 555 435,28грн. в кількості обладнання - 19штук; акт №2 від 08.12.2011р. на суму 164 046,52грн. в кількості обладнання - 4 штуки та акт від 08.12.2011р. на суму 85 209,43грн. в кількості обладнання - 7штук.

Розрахунки між сторонам були проведені шляхом заліку зустрічних однорідних вимог на суму 664 000грн. та емітованими позивачем векселями на суму 1 689 399,60грн.

На виконання умов вказаних договорів ТОВ «Прінт - Експрес» виписані податкові накладні: №11 від 07.12.2011р. на суму з ПДВ 555 435,28грн., №12 від 08.12.2011р. на суму з ПДВ 85 209,43грн., №13 від 08.12.2011р. на суму з ПДВ 164 046,52грн., №10 від 06.12.2011р. на суму з ПДВ 1 525 353,08грн.

Позивачем заявлено суму податкового кредиту з ПДВ в розмірі 388 341грн.

Як вбачається з Акту перевірки податковий орган дійшов висновку, що позивачем завищений податковий кредит за грудень 2011 року в розмірі 388 341грн. у зв'язку з наступним.

Так, від ДПІ у Деснянському районі м. Києва ДПС на адресу відповідача надійшов акт від 19.04.2012р. №297/22-5/31169944 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Прінт - Експрес» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.12.2011р. по 31.12.2011р., відповідно до якого стан підприємства - 9 (направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням).

Крім того, під час перевірки податковою інспекцією встановлено, що колишній директор та засновник ТОВ «Прінт - Експрес» ОСОБА_3 зареєстрований у м. Житомирі. З метою встановлення та опитування ОСОБА_4 направлено запит №719/7/26-351 від 28.02.2012р. до УПМ ДПС у м. Житомирі. Згідно отриманої інформації останній тривалий час не проживає.

Головний бухгалтер підприємства ОСОБА_5 в розмові із співробітником ГВПМ ДПІ у Деснянському м. Києва ДПС повідомила, що 07.12.2011 року (була звільнена з посади головного бухгалтера ТОВ „Прінт-Експрес", на даний час на цьому підприємстві не працює та з приводу фінансово-господарської діяльності і місцезнаходження Підприємства інформацією не володіє. Із директором ОСОБА_3 зв'язків не підтримує.

Крім того, оперуповноваженим головного відділу податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва старшим лейтенантом податкової міліції Пятих М.В. 09 квітня 2012р. отримано пояснення від гр. ОСОБА_7, який згідно АІС „РПП" на даний час значиться директором ТОВ „Прінт-Експрес". Згідно отриманого пояснення встановлено, що ОСОБА_7 до фінансово-господарської діяльності підприємства відношення не має, печаткою підприємства не користувався, підприємницьку діяльність від імені ТОВ „Прінт-Експрес" не здійснював, податкову звітність підприємства не складав, не підписував та не подавав її до ДПІ, нікого не уповноважував на проведення таких дій.

Операції ТОВ „Прінт-Експрес" не підтверджуються стосовно врахування реального часу їх здійснення, місцезнаходження майна, наявності виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. В зв'язку з цим ТОВ „Прінт-Експрес" не могло фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.

Також, в ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів (послуг) від ТОВ „Прінт-Експрес" до контрагента-покупця, у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) договорів про господарську діяльність, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також їх первинних документів.

Перевіркою встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

У зв'язку з відсутністю виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, матеріалів (сировини), товарних запасів, трудових ресурсів здійснення основного виду діяльності не є можливим.

Таким чином, на думку податкового органу фінансово - господарські взаємовідносини ТОВ „Прінт-Експрес" з контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Проте, з даними висновками податкового органу суд не погоджується з наступних підстав.

Відповідно до п. 201.8. ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованими як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи на момент укладення договорів ТОВ „Прінт-Експрес" мало Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Крім того, відповідно до п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України, підставою для нарахування податкового кредиту, є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно з п.п. 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Згідно з п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. .

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями.

Зокрема згідно з п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; є) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Таким чином, необхідною умовою для віднесення сплачених (нарахованих) у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів, вартість яких відноситься до валових витрат підприємства. Отже, для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість витрати платника щодо сплати (нарахування) відповідної суми податку у складі ціни товару мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Також, слід зауважити, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку контрагентом чи неподання ним звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2011 у справі №К-12509/08.

При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливої недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому, слід враховувати вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ „Прінт-Експрес" зареєстровано як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

На думку суду, позивач, не може нести відповідальність ні за несплату податків контрагентами, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови необізнаності щодо неї.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Крім того, в судовому засіданні в якості свідків допитані ОСОБА_8 - генеральний директор ТОВ „Прінт-Експрес" та ОСОБА_9 - засновник ТОВ „Прінт-Експрес", які підтвердили фінансово - господарську діяльність ТОВ „Прінт-Експрес" з ДП «Веймакс Україна», що здійснювалась в перевіряємий період.

З урахуванням всього вищенаведеного, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ „Прінт-Експрес" податкових накладних, за висновком суду, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

Щодо позовної вимоги про визнання дії відповідача по зменшенню податкового кредиту з ПДВ на суму 376 669грн. неправомірними, представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що податковою інспекцією зазначена сума податкового кредиту з облікової картки платника податків на додану вартість ДП «Веймакс Україна» не знімалась, податкове повідомлення - рішення за даним фактом не виносилось. Крім того про зняття податкового кредиту в самому Акті перевірки не зазначається.

В судовому засіданні представник позивача просив суд позов задовольнити частково, в частині позовної вимоги про визнання дії відповідача по зменшенню податкового кредиту з ПДВ на суму 376 669грн. неправомірними - відмовити.

Відтак, з огляду на встановлені судом в ході розгляду спору обставини, викладений в Акті перевірки висновок податкового органу про порушення позивачем п. 198.6 статті 168 ПК України, що призвело до заниження ПДВ за грудень 2011 року в розмірі 11 672грн., є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення від 24.10.2012р. №0005102230 є безпідставним та неправомірним, а тому позовні вимоги Дочірнього підприємства «Веймакс Україна» підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини четвертої статті 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесених ним спірних податкових повідомлень-рішень.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Дочірнього підприємства «Веймакс Україна» задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0005102230 від 24.10.2012р.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Повний текст постанови виготовлений 04.03.2013р.

Суддя В.В. Амельохін