Постанова

від 14.02.2013 по справі 808/193/13-а

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

14 лютого 2013 року (12 год. 45 хв.) Справа № 808/193/13-а м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Киселя Р.В.,

при секретарі судового засідання - Кай К.В.,

за участю представників:

позивача - Похваленко О.В.,

відповідача - Сергієнко Т.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтекомашпром» до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби про визнання протиправними дій та рішення суб'єкта владних повноважень та скасування рішення суб'єкта владних повноважень.

10.01.2013 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтекомашпром» (далі - позивач) до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби (далі - відповідач), в якому позивач просить визнати протиправними дії відповідача щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача, за результатами якої складено акт №322/22-1421/37167371 від 20.12.2012 «Про результати документальної позапланової перевірки ТОВ «Інтекомашпром», код за ЄДРПОУ 37167371, з питань документального підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ «Україна Ойл», код ЄДРПОУ 37359046, їх реальності та повноти відображення в обліку за період серпень, листопад 2011 р.»; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача форми «Р» №0000872214/12755 від 17.12.2012 з податку на додану вартість в сумі 28732,50 грн., у тому числі за основним платежем 22986,00 грн., та штрафні (фінансові) санкції - 5746,50 грн., стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір, сплачений за розгляд цього позову.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що позивачем за відсутності правових підстав було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача, оскільки на обов'язковий запит відповідача позивачем були надані всі запитувані відповідачем документи. Крім того, відповідачем було невчасно повідомлено позивача про проведення перевірки. За наслідками перевірки відповідачем був складений акт від 20.12.2012 №322/22-1421/37167371 (далі - Акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем вимог пп. пп. 14.1.36, 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п.п. 44.1, 44.3, 44.6 ст. 44, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, ст. 201 ПК України, наказу Державної податкової адміністрації від 25.01.2011 №41 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення та подання», а саме завищення податкового кредиту за серпень 2011 року на суму ПДВ 8934 грн., за листопад 2011 року на суму ПДВ 14052 грн., який сформований від ТОВ «Україна Ойл», що призвело до: заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ (р. 18 податкової декларації з ПДВ) за серпень 2011 року на суму 8934 грн., за листопад 2011 року на суму 14052 грн.; заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду за серпень 2011 року на суму 8934 грн., за листопад 2011 року на суму 14052 грн.; документально не підтверджено реальність взаємовідносин з ТОВ «Україна Ойл» у період листопад 2011 року на суму ПДВ 110172 грн. та, відповідно, вбачається нереальність здійснення господарських відносин з контрагентом покупцем ПП «Бердянський морський торговий порт» у листопаді 2011 року на суму ПДВ - 115368 грн. На підставі Акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000872214 від 27.12.2012, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 28732,50 грн., з яких за основним платежем - 22986 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 5746,50 грн. Позивач повністю не згодний з висновками Акту перевірки, вважає їх необґрунтованим та безпідставними, оскільки документами первинного бухгалтерського обліку підтверджується факт реальності постачання ТОВ «Україна Ойл» позивачу товарно-матеріальних цінностей та факт оплати такого постачання. Транспортування зазначених товарів відбувалось засобами позивача. Висновки відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на припущеннях осіб, які здійснювали перевірку позивача.

Ухвалою судді від 11.01.2013 провадження у справі було відкрите, судове засідання призначене на 23.01.2013.

У судове засідання 23.01.2013 представник відповідача, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового розгляду, не прибув.

Ухвалою від 23.01.2013 за клопотанням відповідача провадження у справі було зупинене до 30.01.2013.

Ухвалою від 30.01.2013 провадження у справі поновлене, судове засідання призначене на 30.01.2013.

У судовому засіданні оголошувались перерви до 07.02.2013 та до 11.02.2013.

Ухвалою від 11.02.2013 за клопотанням представника відповідача провадження у справі було зупинене до 14.02.2013.

Ухвалою від 14.02.2013 провадження у справі було поновлене, судове засідання призначене на 14.02.2013.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві, зокрема зазначивши, що на запит відповідача позивачем були надані всі витребувані документи та пояснення з приводу взаємовідносин позивача із ТОВ «Україна Ойл». Всупереч вимогам пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України відповідачем була призначена та проведена перевірка позивача. Оскільки правовою підставою для проведення перевірки відповідачем була визначена вищезазначена норма, то за відсутності визначених цією нормою підстав, дії відповідача щодо проведення перевірки позивача є неправомірними. Висновки відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства є лише припущеннями відповідача, оскільки не ґрунтуються на даних документів первинного бухгалтерського обліку позивача. Відтак, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є неправомірним, а тому таким, що підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечив з підстав викладених у письмових запереченнях проти позову, зокрема зазначивши, що перевірка позивача була проведена на підставі наказу начальника відповідача. Дії відповідача щодо проведення перевірки позивача є правомірними, а висновки щодо заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету, обґрунтованими. А тому позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

У судовому засіданні 14.02.2013 було проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності,

ВСТАНОВИВ:

01.07.2011 між позивачем та ТОВ «Україна Ойл» був укладений договір постачання №01/07, за умовами якого ТОВ «Україна Ойл» зобов'язалось на платній основі поставити в позивачу товар, визначений в специфікаціях до договору. Умови поставки були визначені сторонами, як - склад продавця.

На виконання умов зазначеного договору 16 серпня 2011 року ТОВ «Україна Ойл» передало позивачу товар, визначений у специфікації № 1 до договору №01/07, на суму 53604,67 грн., в тому числі ПДВ - 8934,11 грн. Про що ТОВ «Україна Ойл» були виписані податкова та видаткова накладні №70 на зазначену суму.

29.11.2011 ТОВ «Україна Ойл» передало позивачу товар, визначений у специфікації № 2 до договору №01/07, на суму 84312,00 грн., в тому числі ПДВ - 14052,00 грн. Про що ТОВ «Україна Ойл» були виписані податкова та видаткова накладні №155 на зазначену суму.

30.11.2011 ТОВ «Україна Ойл» передало позивачу товар, визначений у специфікаціях № 3-7 до договору №01/07. Про що ТОВ «Україна Ойл» були виписані: податкова та видаткова накладні №200 на суму 304074,00 грн., в тому числі ПДВ 50679,00 грн., податкова та видаткова накладні №201 на суму 67586,40 грн., в тому числі ПДВ 11264,40 грн., податкова та видаткова накладні №202 на суму 79704,00 грн., в тому числі ПДВ 13284,00 грн., податкова та видаткова накладні №203 на суму 36672,00 грн., в тому числі ПДВ 6112,00 грн. та податкова та видаткова накладні №204 на суму 172994,40 грн., в тому числі ПДВ 28832,40 грн.

Загалом ТОВ «Україна Ойл» поставило позивачу товару на суму 798947,47 грн.

Факт оплати поставки товарів за договором №01/07 підтверджується копіями платіжних доручень №117 від 17.08.2011, №186 від 29.11.2011, №187 від 30.11.2011, №188 від 30.11.2011, №189 від 01.12.2011, №190 від 02.12.2011, №191 від 02.12.2011, №192 від 05.12.2011, №193 від 05.12.2011, № 197 від 06.12.2011, №204 від 09.12.2011, №205 від 09.12.2011, №206 від 12.12.2011, №207 від 12.12.2011, №208 від 13.12.2011, №209 від 13.12.2011 та №210 від 14.12.2011.

Пакувальні матеріали, отримані позивачем за специфікаціями №№ 1, 2, позивачем було використано для пакування отриманих за зовнішньоекономічним контрактом електричні лампи та реалізовано позивачем ТОВ «Компанії «Просвіт» ЛТД та ТОВ НВП «Індустрія Інвест», про що свідчать наявні в матеріалах справи акти списання, договори, видаткові та податкові накладні.

Товари отримані позивачем за специфікаціями №№3-7 було реалізовано позивачем ДП «Бердянський морський торговий порт», про що свідчать договір, видаткові та податкові накладні.

Всі вищевказані документи наявні в матеріалах справи.

За рахунок операцій з ТОВ «Україна Ойл» позивачем був сформований податковий кредит з податку на додану вартість за серпень 2011 року в сумі 8934,11 грн., в листопаді 2011 року в сумі 124223,80 грн.

Листом від 05.10.2012 №8934/10/22-1413/1008 відповідач запитав у позивача надання інформації та її документального підтвердження щодо взаємовідносин позивача із ТОВ «Україна Ойл» за період серпень, листопад 2011 року.

09.11.2012 позивач надав відповідачу всю запитувану у нього інформацію та її документальне підтвердження.

13.12.2012 відповідачем був прийнятий наказ №1270 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача, в якому в якості нормативного обґрунтування причин проведення перевірки відповідачем було зроблено посилання на норми пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 ПК України.

На підставі зазначеного наказу відповідача та повідомлення від 13.12.2011, направлених позивачу 13.12.2012, відповідачем в період з 13.12.2012 по 20.12.2012 була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань документального підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ «Україна Ойл», їх реальності та повноти відображення в обліку за період серпень, листопад 2011 року.

Копію зазначеного наказу, повідомлення про проведення перевірки та повідомлення про необхідність прибуття для підписання акту (довідки) про результати перевірки було вручено позивачу 19.12.2012.

20.12.2012 відповідачем був складений Акт перевірки, відповідно до висновків якого відповідачем встановлено порушення позивачем вимог пп. пп. 14.1.36, 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п.п. 44.1, 44.3, 44.6 ст. 44, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, ст. 201 ПК України, наказу Державної податкової адміністрації від 25.01.2011 №41 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення та подання», а саме завищення податкового кредиту за серпень 2011 року на суму ПДВ 8934 грн., за листопад 2011 року на суму ПДВ 14052 грн., який сформований від ТОВ «Україна Ойл», що призвело до: заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ (р. 18 податкової декларації з ПДВ) за серпень 2011 року на суму 8934 грн., за листопад 2011 року на суму 14052 грн.; заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду за серпень 2011 року на суму 8934 грн., за листопад 2011 року на суму 14052 грн.; документально не підтверджено реальність взаємовідносин з ТОВ «Україна Ойл» у період листопад 2011 року на суму ПДВ 110172 грн. та, відповідно, вбачається нереальність здійснення господарських відносин з контрагентом покупцем ПП «Бердянський морський торговий порт» у листопаді 2011 року на суму ПДВ - 115368 грн.

25.12.2012 відповідачем були подані заперечення на зазначений Акт перевірки.

26.12.2012 відповідач надав відповідь на зазначені заперечення, якою відмовив у їх задоволенні.

На підставі Акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000872214 від 27.12.2012, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 28732,50 грн., з яких за основним платежем - 22986 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 5746,50 грн.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В обґрунтування вимог про визнання неправомірними дій відповідача щодо проведення перевірки позивач посилається на відсутність правових підстав для її проведення, визначених нормою пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України, а саме на те, що на обов'язковий запит відповідача позивачем були надані всі наявні у нього витребувані відповідачем документи та пояснення.

Суд зазначає, що позивачем в даному позові не оскаржується наказ на проведення перевірки, а норма пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України регламентує саме питання призначення позапланової документальної перевірки платника податків.

Разом з тим, нормою п. 79.1 ст. 79 ПК України визначено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Тобто посилання позивача на недотримання відповідачем вимог зазначеної норми не має правового зв'язку із діями відповідача по проведенню цієї перевірки, які є наслідком наказу про її призначення.

Стосовно посилання позивача на те, що його не було завчасно повідомлено про проведення цієї передвіки, суд зазначає, що нормами п.п. 79.2, 79.3 ст. 79 ПК України визначено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.

Судом встановлено, що копія наказу та повідомлення про проведення перевірки були надіслані відповідачем в адресу позивача 13.12.2012, тобто на час початку перевірки.

Крім того, з пояснень представників сторін судом встановлено, що з приводу висновків відповідача щодо документального не підтвердження реальності взаємовідносин з ТОВ «Україна Ойл» у період листопад 2011 року на суму ПДВ 110172 грн. та, відповідно, висновку про нереальність здійснення господарських відносин з контрагентом покупцем ДП «Бердянський морський торговий порт» у листопаді 2011 року на суму ПДВ - 115368 грн., відповідачем будь-яких рішень не приймалось, дій не вчинялось.

Отже, відповідачем були дотримані вимоги ст. 79 ПК України, а відтак підстави для задоволення вимог позивача про визнання дій відповідача щодо проведення перевірки неправомірними - відсутні.

Щодо вимоги позивача про визнання оскаржуваного податкового повідомлення-рішення протиправним та його скасування, суд зазначає наступне.

Оскільки підставою прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стали висновки Акту перевірки, то для вирішення позовних вимог необхідним є дослідження обґрунтованості цих висновків.

Відповідач у висновках Акту перевірки посилається на недотримання, позивачем вимог пп. пп. 14.1.36, 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п.п. 44.1, 44.3, 44.6 ст. 44, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, ст. 201 ПК України.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Будь-яких доказів щодо нездійснення позивачем під час виконання договору №01/07, укладеного із ТОВ «Україна Ойл», відповідачем не надано та не зазначено в Акті перевірки.

Згідно із пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно до 44.3 ст. 44 ПК України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

У разі ліквідації платника податків документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, за період діяльності платника податків не менш як 1095 днів, що передували даті ліквідації платника податків, в установленому законодавством порядку передаються до архіву.

Згідно із п. 44.6 ст. 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

На час перевірки у позивача були наявні всі первинні бухгалтерські документи, які підтверджують правомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість по операціях в серпні, листопаді 2011 року із ТОВ «Україна Ойл».

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Матеріалами справи підтверджується факт використання у господарській діяльності позивача придбаних у ТОВ «Україна Ойл» товарів.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

В матеріалах справи наявні копії податкових накладних, виданих позивачу ТОВ «Україна Ойл», на суму визначеного в податковій звітності позивача податкового кредиту з податку на додану вартість за серпень, листопад 2011 року, про що безпосередньо зазначено в Акті перевірки.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового Кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Стаття 201 ПК України містить вимоги до податкової накладної.

Ані Актом перевірки, ані поясненнями представника відповідача не спростовується факт додержання позивачем та ТОВ «Україна Ойл» вимог ст. 201 ПК України.

В обґрунтування висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства відповідач посилається на акт перевірки контрагента позивача, а саме на акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Україна Ойл» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Пей Нет», ТОВ «Варта-СК» за період квітень 2011 року січень 2012 року, складений відповідачем 26.04.2012 за №164/22-14/34359046.

За приписами ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до вимог ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Суд зазначає, що на даний час у суду відсутні відомості щодо наявності судового рішення, яке б спростовувало факт реальності виконання договору, укладеного між позивачем та ТОВ «Україна Ойл».

Відповідачем зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентом - що є лише припущенням.

Суд зазначає, що у разі, якщо контрагент підприємства порушив законодавство при нарахуванні та сплаті своїх податкових зобов'язань, відповідальність за це несе виключно він, можливості покладення відповідальності на інших осіб законодавством України не тільки не передбачено, але прямо заборонено. Таким чином, несплата податків однією із сторін правочину чи їх приховування не є підставою для висновку про порушення вимог податкового законодавства іншою стороною цього правочину.

Отже, висновок відповідача про нереальність укладеного позивачем правочину зроблений з огляду на діяльність його контрагентів, який ґрунтується лише на припущеннях відповідача, є безпідставним та не обґрунтованим.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» від 16.07.1999 №996-ХІV (далі - Закон України №996-ХІV) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закон України №996-ХІV визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

У позивача як на момент проведення перевірки, так і під час судового розгляду даної справи були в наявності всі податкові накладні та інші первинні документи (їх копії наявні в матеріалах справи), які підтверджують факт виконання умов договору.

З наведених вище підстав суд доходить висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог щодо протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та необхідність його скасування, а відтак про необхідність часткового задоволення вимог позивача, а саме в наведений вище частині.

За приписами ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Доданим до матеріалів справи платіжним дорученням №ПН823 від 09.01.2013 документально підтверджується факт сплати позивачем судового збору в сумі 321,74 грн.

З врахуванням часткового задоволення позовних вимог присудженню з Державного бюджету України користь позивача підлягає сума 287,33 грн., що відповідає вимогам про скасування податкового повідомлення-рішення.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтекомашпром» до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби про визнання протиправними дій та рішення суб'єкта владних повноважень та скасування рішення суб'єкта владних повноважень задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби від 27.12.2012 №0000872214/12755, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Інтекомашпром» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 28732,50 грн., у тому числі за основним платежем - 22986,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 5746,50 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтекомашпром» (код ЄДРПОУ 37167371, зареєстроване: 69035, м.Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, буд. 66) судовий збір у сумі 287,33 грн. (двісті вісімдесят сім гривень 33 коп.).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Р.В. Кисіль

Постанова виготовлена у повному обсязі 19.02.2013.