Рішення

від 27.02.2013 по справі 908/447/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 18/26/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.02.13 Справа № 908/447/13-г

за позовом державного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат» (69600, місто Запоріжжя, вул. Теплична, 18)

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Лігал» (69009, м. Запоріжжя, вул. Теплична, 21)

про стягнення 2 065,98 грн.,

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: Кіктенко О.В., довіреність № 64 від 21.11.2012 р., паспорт серії СВ № 297057 від 12.12.2000 р.;

від відповідача : не з'явився;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 31 січня 2013 р. звернулося ДП «Запорізький титано-магнієвий комбінат» з позовом до відповідача ТОВ «Лігал» про стягнення 2 065,98 гривень, які складаються з: 1 950,03 грн. основного боргу, 94,38 грн. пені, 18,92 грн. 3% річних та 2,65 грн. інфляційних втрат. Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням з боку відповідача своїх зобов'язань за договором № 48 про спільне використання технологічних електричних мереж від 28.07.2008 р. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на ст. ст. 526, 625 ЦК України, ст. ст. 193, 202 ГК України.

Ухвалою суду від 01.02.2013 р. порушено провадження у справі № 908/447/13-г, справі присвоєно номер провадження 18/26/13, судове засідання призначено на 27.02.2013 р.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, що зазначені в позові.

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, відзив на позов суду не надав, представник відповідача в судове засідання за викликом не з'явився. Про час та місце судового засідання відповідача повідомлено належним чином, в порядку ст. 64 ГПК України. Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 22.01.2013 р. № 15658289 адреса ТОВ з іноземними інвестиціями «ЛІГАЛ»: 69009, місто Запоріжжя, вул. Теплична, буд. 21. Саме на цю адресу надсилалась кореспонденція. Зазначене свідчить, що судом були вжиті всі заходи повідомлення відповідача про порушення провадження у справі та призначення судового засідання.

Справа розглянута в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

В судовому засіданні 27.02.2013 р. розгляд справи був закінчений, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, суд,

ВСТАНОВИВ:

На виконання постанови КМУ від 25.02.2009 р. № 154 «Про утворення Державної холдингової компанії «Титан України» та наказу Мінпромполітики України від 17.03.2009 р. № 200 «Про перетворення шляхом реорганізації КП «ЗТМК» казенне підприємство «Запорізький титано-магнієвий комбінат» було реорганізовано шляхом перетворення в державне підприємство «Запорізький титано-магнієвий комбінат». З урахуванням чого, ДП «Запорізький титано-магнієвий комбінат» є правонаступником усіх майнових та особистих майнових прав та обов'язків КП «ЗТМК».

Казенне підприємство «Запорізький титано-магнієвий комбінат» (Власник мереж, позивач у справі) та товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Лігал» (Користувач, відповідач у справі) 28 липня 2008 р. уклали договір про спільне використання технологічних електричних мереж, за умовами якого Власник мереж зобов'язується забезпечити технічну можливість передачі електричної енергії власними технологічними електричними мережами в точки приєднання електроустановок Користувача або інших суб'єктів господарювання, передачу електричної енергії яким забезпечує Користувач, а Користувач - своєчасно сплачувати вартість послуг Власника мереж з утримання технологічних електричних мереж спільного використання, за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії та інші послуги відповідно до умов цього договору.

Передача електричної енергії забезпечується відповідно до однолінійної схеми, наведеної в Додатку № 1 «Однолінійна схема». Власник мереж забезпечує передачу електричної енергії до межі балансової належності належних йому електричних мереж Додаток № 7 «Акт розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін» (п. 1.2 договору).

Пунктом 4.1 договору сторони визначили, що користувач зобов'язується здійснювати оплату за використання електричних мереж Власника мереж за розрахунковий період шляхом відшкодування частини витрат на утримання технологічних електричних мереж Власником мереж згідно з Додатком № 2 «Порядок розрахунку оплати обґрунтованих витрат Власника мереж на передачу електричної енергії». Плата за використання електричних мереж Власника мереж вноситься Користувачем на підставі рахунка, одержаного від Власника мереж. Тривалість періоду для оплати отриманого рахунка становить 5 робочих днів.

Відповідно до п. 7.12 договору оплата за використання електричних мереж та послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії здійснюється шляхом перерахування відповідачем грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача в термін 5 днів з моменту виставлення рахунку Власником мереж. Датою оплати вважається дата отримання коштів на розрахунковий рахунок Власника мереж.

На виконання умов договору відповідач мав компенсувати позивачеві вартість перетікання реактивної електричної енергії в період з 01.08.2012 р. по 31.08.2012 р. в кількості 32 931 000 Т.кВт/ч на суму 701,44 грн., в період з 01.09.2012 р. по 30.09.2012 р. в кількості 59 867 000 Т.кВт/ч на суму 1 248,59 грн. У відповідності до положень договору відповідачу були виставлені рахунки-фактури на оплату наданих послуг, а саме: № 12-000503 від 31.08.2012 р. на суму 701,44 грн. (отриманий відповідачем 02.10.2012 р.) та № 12-000598 від 28.09.2012 р. на суму 1 248,59 грн. (направлений відповідачу простим листом 30.11.2012 р.).

Однак, відповідач належним чином зобов'язання щодо оплати наданих послуг в узгоджений сторонами строк в повному обсязі не здійснив, чим порушив умови договору, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 1 950,03 грн.

Оцінивши надані докази, суд вважає, що вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 1 950,03 грн. основного боргу підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Нормами ст. 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати наданих послуг на його адресу 10.12.2012 р. була надіслана претензія № 25-02.02/4517 з проханням сплатити суму заборгованості.

Зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді, борг без оплати.

Таким чином, на момент розгляду справи, борг відповідача за надані послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії складає 1 950,03 грн. Факт наявності заборгованості у розмірі 1 950,03 грн. підтверджується матеріалами справи.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання. Зобов'язання відповідача оплатити надані послуги не припинено.

На день розгляду спору відповідач оплату послуг з компенсації перетікання реактивної електричної енергії в повному обсязі не довів, тому вимоги позивача про стягнення заборгованості у сумі 1 950,03 грн. суд визнає документально підтвердженими, нормативно обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором, позивачем заявлені вимоги про стягнення, у відповідності до п. 8.2.1 договору, пені у розмірі 94,39 грн. за період з 10.09.2012 р. до 23.01.2013 р.

Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно з положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Умовами п. 8.2.1 договору встановлено, що за внесення платежів, передбачених п. 4.1 цього договору, з порушенням термін, визначеного відповідним додатком до цього договору, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,5% за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на період начислення платежу.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Приписами п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до розрахунку позивача, пеня за прострочку внесення платежу на підставі рахунку-фактури № 12-000503 від 31.08.2012 р. (701,44 грн.) за період прострочення з 10.09.2012 р. по 23.01.2013 р. (136 днів) складає 39,11 гривень, на підставі рахунку-фактури № 12-000598 від 28.09.2012 р. (на суму 1 248,59 грн.) за період прострочення з 08.10.2012 р. по 23.01.2013 р. (108 днів) - 55,28 гривень.

В той же час, наданий позивачем розрахунок суми пені є невірним, оскільки як вже зазначалося вище сторони визначити порядок та строки оплати послуг за використання електричних мереж, а саме узгодили, що плата за використання електричних мереж Власника мереж вноситься Користувачем на підставі рахунка , одержаного від Власника мереж . Тривалість період для оплати отриманого рахунка становить 5 робочих днів. Отже, виходячи з зазначених положень, відповідач зобов'язаний здійснити платіж за надані йому послуги не пізніше 5 робочого дня з моменту отримання рахунку від позивача.

Позовні матеріали містять докази (арк. с. 25) того, що рахунок-фактура № 12-000503 від 31.08.2012 р. на суму 701,44 грн. був отриманий представником відповідача Горобець Н.Б. 02.10.2012 р., отже останнім днем внесення платежів є 09.10.2012 р., прострочка виконання зобов'язань починається з 10 жовтня 2012 р. Таким чином, сума пені яка підлягає задоволенню за період прострочення з 10.10.2012 р. по 23.01.2013 р. (106 днів) складає 30,49 грн., решта позовних вимог щодо стягнення пені за період з 10.09.2012 р. по 10.10.2012 р. в розмірі 8,62 гривень є безпідставно заявленою і задоволенню не підлягає.

Як доказ надсилання рахунку-фактури № 12-000598 від 28.09.2012 року на суму 1 248,59 грн. позивачем надана ксерокопія реєстру відправлення простої кореспонденції від 30.11.2012 р.

Пунктом 4.1 наказу Міністерства транспорту та зв'язку України «Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів» № 1149 від 12.12.2007 р, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 19.12.2007 р. за № 1383/14650, встановлені нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку): місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1; у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+1; між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+2; між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.

Приймаючи до уваги, що направлення рахунку-фактури № 12-000598 від 28.09.2012 р. на суму 1 248,59 грн. відбулося 30.11.2012 р. (п'ятниця), два дні поштового пробігу (3 та 4 грудня без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку 1 та 2 грудня) плюс п'ять робочих днів на здійснення платежу (05.12.2012 р. середа по 11.12.2012 р. вівторок, включно), то відповідно прострочення виконання зобов'язань відповідачем починається з 12.12.2012 р.

Між тим, позивачем ставляться вимоги про стягнення пені за період прострочення сплати 1 248,59 грн. з 08.10.2012 р., з огляду на зазначене вище, наданий позивачем розрахунок виконаний не вірно. Відповідно до розрахунку зробленого судом, за прострочення сплати 1 248,59 грн. до стягнення підлягає пеня за період прострочення з 12.12.2012 р. по 23.01.2013 р. (43 дні) у розмірі 22,04 грн., в іншій частині стягнення пені, а саме у стягненні 33,24 грн., суд відмовляє в задоволенні позову.

За порушення виконання відповідачем грошового зобов'язання, позивач просив стягнути 3% річних за період прострочення з 10.09.2012 року по 23.01.2013 року у розмірі 13,92 грн. (на підставі рахунку-фактури № 12-000503 від 31.08.2012 р. - 7,84 грн., рахунку-фактури № 12-000598 від 28.09.2012 року - 11.08 грн.), інфляційні втрати за період з 10.09.2012 р. по 01.01.2013 р. у розмірі 2,65 грн. (на підставі рахунку-фактури № 12-000503 від 31.08.2012 р. - 1,40 грн., рахунку-фактури № 12-000598 від 28.09.2012 р. - 1,25 грн.).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних - є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником. Вказана правова позиція викладена в інформаційному листі Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 року.

Наведений позивачем розрахунок 3% річних в сумі 18,92 грн. є невірним. При перерахунку судом 3% річних, за вказаний позивачем період, встановлено, що до стягнення належить 10,51 грн., в решті заявлених позовних вимог щодо стягнення 8,41 грн. 3% річних суд відмовляє в позові, оскільки позивачем не вірно визначений строк порушення виконання грошового зобов'язання відповідачем, з аналогічних підстав, що зазначені судом при вирішенні питання про стягнення пені.

Щодо вимог про стягнення інфляційних втрат в розмірі 2,65 гривень за період з 10.09.2012 р. по 01.01.2013 р., слід зазначити наступне: згідно з розрахунком, зробленим судом, інфляційні втрати за період з жовтня 2012 р. по грудень 2012 р. (включно) по двом рахункам-фактурам складають 3,20 грн. (на підставі рахунку-фактури № 12-000503 від 31.08.2012 р. - 0,70 грн. за період з жовтня по грудень 2012 р., рахунку-фактури № 12-000598 від 28.09.2012 р. - 2,50 грн. за грудень 2012 р.). Оскільки заявлена позивачем до стягнення сума інфляційних втрат є меншою (допущено помилки щодо дійсного індексу інфляції у певних місяцях), ніж розрахована судом та належна до стягнення, то суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат за зазначений позивачем період саме у розмірі 2,65 грн.

На підставі викладеного вище, позовні вимоги задовольняються судом частково.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач не надав суду доказів, які б спростовували повністю або частково позицію позивача.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до статті 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Лігал» (69009, м. Запоріжжя, вул. Теплична, 21, код ЄДРПОУ 32495291, р/р 26008050100182 в КБ «Приватбанк» в м. Дніпропетровськ, МФО 305299) на користь державного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат» (69600, місто Запоріжжя, вулиця Теплична, 18, код ЄДРПОУ 00194731, р/р 26000010155979 в ПАТ «ВТБ Банк», МФО 321767) 1 950,03 грн. (одну тисячу дев'ятсот п'ятдесят грн. 03 коп.) основного боргу, 22,04 грн. (двадцять дві грн. 04 коп.) пені, 10,51 грн. (десять грн. 51 коп.) 3% річних, 2,65 грн. (дві грн. 65 коп.) інфляційних втрат, 1 653,25 грн. (одну тисячу шістсот п'ятдесят три грн. 25 коп.) судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині позову - відмовити.

Суддя В.В. Носівець

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 06 березня 2013 р.