Постанова

від 05.03.2013 по справі 2а-15670/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1 Вн. № 1/285

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(в порядку письмового провадження)

м. Київ

05 березня 2013 року 11:25 № 2а-15670/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клочкової Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до третя особа Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 11.07.2012 р. № 0001421704/4411 та № 0001431704/4410, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Дарницькому р-ні м. Києва ДПС), третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ у Печерському р-ні м. Києва ДПС) про скасування податкових повідомлень-рішень від 11.07.2012 р. № 0001421704/4411 та № 0001431704/4410 (далі - ППР № 0001421704/4411, ППР № 0001431704/4410).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.11.2012 р. позовну заяву у справі № 2а-15670/12/2670 залишено без руху та позивачу встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви до 28.11.2012 р.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.11.2012 р. відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-15670/12/2670.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.11.2012 р. закінчено підготовче провадження і призначено до судового розгляду адміністративну справу № 2а-15670/12/2670.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.12.2012 р. викликано в якості свідка по даній справі директора приватного підприємства "Еліс Транс Сервіс" (далі - ПП "Еліс Транс Сервіс") ОСОБА_3 та його явку в судове засідання визнано обов'язковою.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.01.2013 р. до свідка ОСОБА_3 застосовано заходи процесуального примусу у вигляді приводу до суду в приміщення Окружного адміністративного суду міста Києва через органи внутрішніх справ.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.02.2013 р. ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 3 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1 700,00 грн., який підлягає стягненню на користь Державного бюджету України.

05 лютого 2013 року судом постановлено окрему ухвалу внаслідок виявлення під час розгляду справи порушень законності та недоліків в роботі працівників Бориспільського МРВ ГУМВС України в Київській області.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.02.2013 р. до свідка ОСОБА_3 застосовано заходи процесуального примусу у вигляді приводу до суду в приміщення Окружного адміністративного суду міста Києва через органи внутрішніх справ.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.02.2013 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ДПІ у Печерському р-ні м. Києва ДПС та витребувано у неї низку додаткових доказів по даній справі.

В судове засідання 19.02.2013 р. прибула позивач, її представник та представник третьої особи. Представник відповідача в судове засідання 19.02.2013 р. не прибув, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце судового розгляду.

Згідно ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи положення ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 19.02.2013 р. суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

У період з 23.05.2012 р. по 06.06.2012 р. ДПІ у Дарницькому р-ні м. Києва ДПС було проведено виїзну планову перевірку позивача.

За результатами цієї перевірки був складений Акт про результати виїзної планової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2011 р. № 2937/17/4/НОМЕР_1 від 12.06.2012 р. (далі - Акт перевірки).

Податковим органом встановлено, що в порушення вимог п. 4 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" № 727/98 від 03.07.1998 р. із змінами та доповненнями, п. 19.1 "а" ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 р. № 889-IV із змінами та доповненнями позивач в період з 01.01.2009 р. по 31.12.2011 р. вела книгу обліку доходів та витрат неналежним чином, а саме: заповнювала з виправленнями та помарками; в порушення вимог п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI із змінами та доповненнями позивач віднесла до складу валових витрат за 2011 рік витрати на перевезення вапна підприємством ПП "Еліс Транс Сервіс" (код ЄДПРОУ 34691070) у сумі 71 666,65 грн. (без ПДВ), які не підтверджені документально, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб за 2011 рік на суму 12 183,33 грн.; в порушення вимог п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України позивач завищила податковий кредит з податку на додану вартість у перевіряємому періоді на суму 16 333,35 грн., в тому числі за липень 2011 р. - на суму 2 000,00 грн., за серпень 2011 р. - на суму 666,67 грн., за вересень 2011 р. - на суму 5 666,67 грн., за жовтень 2011 р. - на суму 3 666,67 грн., за листопад 2011 р. - на суму 1 166,67 грн., за грудень 2011 р. - на суму 3 166,67 грн., що призвело до заниження позитивної різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту за перевіряємий період на суму 16 333,35 грн., в тому числі за липень 2011 р. - на суму 2 000,00 грн., за серпень 2011 р. - на суму 666,67 грн., за вересень 2011 р. на суму 5 666,67 грн., за жовтень 2011 р. - на суму 3 666,67 грн., за листопад 2011 р. - на суму 1 166,67 грн., за грудень 2011 р. - на суму 3 166,67 грн.

Отже, за результатами перевірки донараховано: податку з доходів фізичних осіб - 12 183,33 грн. та податку на додану вартість - 16 333,35 грн.

На підставі вказаного Акту перевірки ДПІ у Дарницькому р-ні м. Києва ДПС прийнято ППР № 0001421704/4411 та ППР № 0001431704/4410, якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання, а саме: ППР № 0001431704/4410 на 15 229,16 грн.; ППР № 0001421704/4411 на 20 416,69 грн.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва погоджується з позовними вимогами ФОП ОСОБА_1, виходячи з наступних мотивів.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України; Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України); Податкового кодексу України (далі - ПК України); Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996-XIV); Закону України від 22.05.2003 № 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі - Закон № 889-IV); Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон № 168/97-ВР); Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон № 334/94-ВР); Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" від 26.12.1992 № 13-92 (далі - Декрет № 13-92).

Відповідно до Акту перевірки відповідачем встановлено, що позивачем були допущені порушення стосовно віднесення до валових витрат та податкового кредиту суми, що були сплачені у взаємовідносинах з ПП "Еліс Транс Сервіс".

Такий висновок податкового органу ґрунтується на тому, що відповідно до Акту від 25.04.2012 р. № 1015/22-4/34691070 "Про неможливість проведення зустрічної перевірки TOB "Еліс Транс Сервіс" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період березень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2011 року" ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва службовою запискою № 1784/вих./26-06/38 від 08.02.2012 р. надано висновок спеціаліста № 50 від 02.12.2012 р. стосовно наявності ознак фіктивності та відсутності факту реального здійснення господарських операцій ПП "Еліс Транс Сервіс", тобто фінансово-господарська діяльність ПП "Еліс Транс Сервіс" здійснюється поза межами правового поля, що, в свою чергу, свідчить про ненабуття належним чином цивільної правоздатності ПП "Еліс Транс Сервіс", фінансово-господарські взаємовідносини між ПП "Еліс Транс Сервіс" та контрагентами є такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цими правочинами.

На думку відповідача, вищевикладене свідчить про відсутність у ПП "Еліс Транс Сервіс" адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладених угодах та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. Тобто, угоди носять фіктивний характер.

За таких обставин ДПІ у Дарницькому р-ні м. Києва ДПС дійшла висновку, що на підставі Акту від 25.04.2012 р. № 01015/2204/34691070 встановлено нікчемність угод, укладених між ПП "Еліс Транс Сервіс" та його контрагентами, в тому числі з позивачем.

Разом з тим, пунктом 176.1 ст. 176 ПК України передбачені обов'язки платників податку, а саме:

вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов'язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку.

Форми такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом державної податкової служби;

отримувати та зберігати протягом строку давності, встановленого цим Кодексом, документи первинного обліку, в тому числі на підставі яких визначаються витрати при розрахунку інвестиційного прибутку та формується податкова знижка платника податку;

подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов'язковим.

На вимогу органу державної податкової служби та в межах його повноважень, визначених законодавством, платники податку зобов'язані пред'являти документи і відомості, пов'язані з виникненням доходу або права на отримання податкової знижки, обчисленням і сплатою податку, та підтверджувати необхідними документами достовірність відомостей, зазначених у податковій декларації з цього податку;

подавати особам, які згідно з цим Кодексом визначені відповідальними за утримання (нарахування) та сплату податку до бюджету, документи на підтвердження права платника податку, який отримує такі доходи, на застосування соціальних податкових пільг;

у порядку, визначеному законом, допускати посадових (службових) осіб органу державної податкової служби на територію або до приміщень, що використовуються платником податку для отримання доходів від провадження господарської діяльності;

здійснювати заходи, передбачені цим Кодексом, у разі зміни підстав для отримання податкової соціальної пільги;

своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов'язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих органом державної податкової служби, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку;

подавати податкову декларацію за результатами звітного року у строки, передбачені для платників податку на доходи фізичних осіб, якщо протягом календарного року дохід, що оподатковується за ставками, встановленими пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу, виплачується платнику податку двома або більше податковими агентами, і при цьому загальна сума такого доходу за будь-який календарний місяць перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року.

Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця (п. 177.2 ст. 177 ПК України).

Згідно пп. 177.5.2 п. 177.5 ст. 177 ПК України фізичні особи - підприємці, які зареєстровані протягом року в установленому законом порядку або перейшли із спрощеної системи оподаткування на загальну систему оподаткування чи сплачували фіксований податок до набрання чинності цим Кодексом, подають податкову декларацію за результатами звітного кварталу, в якому розпочата така діяльність або відбувся перехід на загальну систему оподаткування. Вперше зареєстровані підприємці в податковій декларації також зазначають інформацію про майновий стан та доходи за станом на дату державної реєстрації підприємцем. Платники податку розраховують та сплачують авансові платежі у строки, визначені підпунктом 177.5.1 пункту 177.5 цієї статті, що настануть у звітному податковому році.

В період, що перевірявся, позивач надавала послуги з перевезення вантажів та послуги з транспортно-експедиційного обслуговування.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, між ПП "Еліс Транс Сервіс" та позивачем було укладено договір транспортного експедирування № 1475 від 29.07.2011 р. (далі - Договір експедирування).

Пунктом 4.2 Договору експедирування встановлено, що Експедитор пред'являє Замовнику для оплати рахунки.

Пунктом 4.3 Договору експедирування визначено, що кошти, які отримані від Замовника на розрахунковий рахунок Експедитора, за виключенням винагороди, транзитні та використовуються для розрахунку з Перевізником.

Виходячи з положень ч. 5 ст. 8, ч. 2 ст. 9 Закону № 996-XIV та п. 2.4, п. 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинний документ повинен мати такий обов'язковий реквізит, як особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, обов'язковими реквізитами у праві визнаються обов'язкові дані, які мають бути в будь-якому документі для визнання його дійсним, таким, що має юридичну силу (значимість).

Відтак, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, одним з обов'язкових реквізитів яких є особистий підпис уповноваженої особи, яка підписала цей документ на підтвердження фактичного здійснення господарської операції.

Підписання первинних документів уповноваженою особою на підтвердження фактичного здійснення операції надає документу юридичну силу, робить його дійсним та, відповідно, є підставою для виникнення відповідних податкових наслідків за фактично здійсненою операцією.

Наявність/відсутність у позивача підстав для формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ за спірними операціями регулювалися на момент їх вчинення ст. 13 Декрету № 13-92, Законом № 889-IV та ст. 7 Закону № 168/97-ВР.

Так, згідно ст. 13 Декрету № 13-92 оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву. До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до пп. "а" п. 19.1 ст. 19 Закону № 889-IV (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) платники податку зобов'язані вести облік доходів і витрат у обсягах, достатніх для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі коли такий платник податку зобов'язаний цим Законом подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податковий кредит.

Пунктом 1.16 Закону № 889-IV передбачено, що податковий кредит - сума (вартість) витрат, понесених платником податку - резидентом у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів - фізичних або юридичних осіб протягом звітного року (крім витрат на сплату податку на додану вартість та акцизного збору), на суму яких дозволяється зменшення суми його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року, у випадках, визначених цим Законом.

Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 889-IV до складу податкового кредиту включаються фактично понесені витрати, підтверджені платником податку документально, а саме: фіскальним або товарним чеком, касовим ордером, товарною накладною, іншими розрахунковими документами або договором, які ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) та визначають суму таких витрат.

Відповідно до п. 5.1 та п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

За змістом абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В матеріалах справи міститься уся первинна документація, а саме: рахунки-фактури №№ СФ-0001475 від 25.07.2011 р., СФ-0001758 від 12.08.2011 р., СФ-0002144 від 12.09.2011 р., СФ-0002220 від 19.09.2011 р., СФ-0002268 від 26.09.2011 р., СФ-0002580 від 12.10.2011 р., СФ-0002624 від 19.10.2011 р., СФ-0002694 від 25.10.2011 р., СФ-0002749 від 19.10.2011 р., СФ-0003115 від 28.11.2011 р., СФ-0003346 від 05.12.2011 р., СФ-0003447 від 19.12.2011 р.; акти здачі-приймання робіт (надання послуг) №№ ОУ-0001475, ОУ-0001758, ОУ-0002144, ОУ-0002220, ОУ-0002268, ОУ-0002580, ОУ-0002624, ОУ-0002694, ОУ-0002749, ОУ-0003115, ОУ-0003346, ОУ-0003447, які оформлені позивачем відповідно до чинного законодавства.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про протиправність ППР № 0001431704/4410.

Стосовно ППР № 0001421704/4411, відповідно до якого встановлені порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 ПК України внаслідок завищення, на думку відповідача, податкового кредиту з податку на додану вартість у перевіряємому періоді на суму 16 333,35 грн., суд зазначає наступне.

Згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Зі змісту положень п. 201.10 ст. 201 ПК України вбачається, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

В матеріалах справи містяться податкові накладні № 195 від 29.07.2011 р., № 92 від 12.08.2011 р., № 93 від 12.09.2011 р., № 157 від 19.09.2011 р., № 210 від 26.09.2011 р., № 90 від 12.10.1011 р., № 142 від 19.10.2011 р., № 205 від 25.10.2011 р., № 271 від 31.10.2011 р., № 219 від 28.11.2011 р., № 31 від 05.12.2011 р., № 133 від 19.12.2011 р.

Допитаний судом в якості свідка ОСОБА_3, який обіймав посаду директора ПП "Еліс Транс Сервіс" на момент вчинення спірних операцій, підтвердив реальність операцій та факт підписання первинних документів, наявних в матеріалах справи.

Відтак, податкові накладні видані позивачу його контрагентом у відповідності з порядком, встановленим ст. 201.4 ПК України, реквізити даних податкових накладних відповідають вимогам первинних документів, які передбачено ст. 9 Закону № 996-XIV.

Крім того, ПП "Еліс Транс Сервіс" на час вчинення правочинів було зареєстровано у встановленому порядку платником податку на додану вартість, а отже мало право видавати податкові накладні.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що ППР № 0001421704/4411 також підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним спірного рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Враховуючи все вищевикладене у своїй сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 2, 9, 69-72, 86, 94, 128, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби від 11.07.2012 р. № 0001421704/4411, № 0001431704/4410.

3. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 324,27 грн. (триста двадцять чотири грн. 27 коп.).

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Строк, встановлений для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду звіту про виконання постанови - три місяці з дня набрання постановою законної сили.

Суддя Н.В. Клочкова