Постанова

від 12.02.2013 по справі 2а/2370/4982/2012

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2013 року Справа № 2а/2370/4982/2012

11 год. 45 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Гаращенка В.В.,

при секретарі - Шалько І.П.,

за участю:

представника позивача: Старченка А.В. - за довіреністю,

представника відповідача: Левенець А.М. - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Партнер Україна» до державної податкової інспекції у місті Черкасах Черкаської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Партнер Україна» звернулося до суду з адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень-рішень державної податкової інспекції у місті Черкасах від 12.12.2012 року №0006172301 та №0006162301.

В позові зазначається, що ДПІ у м. Черкасах проведена документальна позапланова виїзна перевірка, результати якої зафіксовані в акті від 28.11.2012 року №344/22-14/30598882 та на підставі викладених висновків прийняті податкові повідомлення-рішення про збільшення сум грошового зобов'язання приватному підприємству «Партнер Україна» з податку на прибуток на загальну суму 301083 грн. та з податку на додану вартість на загальну суму 713853 грн. Вважаючи винесені податкові рішення неправомірними та такими, що підлягають скасуванню, позивач оскаржив їх до суду.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі, в обґрунтування заявлених вимог зауважив, що посилання відповідача на нікчемність укладених між позивачем та його контрагентами правочинів не відповідають дійсності, а викладені в акті перевірки висновки - необґрунтовані та направлені на безпідставне нарахування податкових зобов'язань, оскільки господарські операції, які ставляться під сумнів відповідачем, дійсно мали місце та підтверджуються належним чином оформленими документами та іншими доказами.

Під час вибору підприємств-контрагентів для постачання товарів ПП «Партнер Україна» здійснено перевірку контрагентів фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, ПП «Лєо-Сенс» і ТОВ «Компанія Благотранс» на предмет сумлінності їхньої роботи на офіційному сайті Державної податкової служби України, жодної негативно характеризуючої інформації щодо вказаних контрагентів не виявлено, у зв'язку з чим позивачем і прийнято рішення про співпрацю з даними господарюючими суб'єктами.

Посилання відповідача на статті 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України суперечать чинному законодавству України, оскільки вказані норми передбачають підстави недійсності правочину, проте в судах відсутній будь-який спір щодо визнання недійсним договору, укладеного між ПП «Партнер Україна» та кимось із його контрагентів.

Підтвердження, на основі якого можна зробити висновок про протиправний характер договорів з контрагентами на надання послуг в період, який перевірявся, не надано, висновки про порушення складені ревізорами на підставі непрямих доказів. Зазначений факт вказує на невідповідність дійсним обставинам справи та висновкам відповідача щодо укладання договорів ПП «Партнер Україна» з його контрагентами з метою отримання податкової вигоди.

На думку позивача, викладені в акті перевірки висновки є хибними в результаті неврахування всіх об'єктивних даних і первинних документів як доказів здійснення належної господарської діяльності позивачем та такими, що не можуть бути достатньою підставою для засвідчення відсутності між господарюючими суб'єктами фактичних відносин.

На основі викладеного оскаржені рішення є неправомірними та такими, що підлягають скасуванню.

В свою чергу, представник відповідача в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю, зазначивши при цьому, що в ході проведення перевірки правомірно встановлено порушення, оскільки до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого у зв'язку з придбанням товарів чи послуг, не підтверджених належними первинними документами та фактичним вчиненням господарської операції.

Підприємством надані податкові накладні по взаємовідносинах з його контрагентами, частина яких оформлена з порушенням, оскільки при візуальному огляді накладні містять різні підписи, а відповідно, на переконання відповідача, складалися не уповноваженою особою та не мають сили первинного документа, в результаті чого не можуть підтверджувати фактичне здійснення господарської операції. Оформлені неналежним чином і надані для перевірки товарно-транспортні накладні через відсутність в них таких даних як: відмітки фактичного часу прибуття та відправлення автомобіля з пункту завантаження та розвантаження, порядкові номери, серії та не зазначені точні повні адреси місць навантаження та розвантаження. Також представником відповідача зауважено, що недоліки містять і деякі інші первинні документи позивача, а решта документів, що підтверджують здійснення операцій (технічні паспорти, товарно-транспортні накладні, сертифікати якості на товар, документацію заводу виробника) не надані, в результаті чого не підтверджено реальність здійснення заявлених господарських операцій.

Позивачем завищено витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, в результаті занижено податок на прибуток та занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету. На підставі викладеного податкові рішення щодо позивача винесені правомірно, а тому скасуванню не підлягають.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши подані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, судом встановлено наступне.

Приватне підприємство «Партнер Україна», ідентифікаційний код 30598882, зареєстроване як суб'єкт господарювання - юридична особа 29.09.1999 року та перебуває на обліку в державній податковій інспекції у м. Черкасах як платник загальнообов'язкових податків та зборів, в т.ч. податку на додану вартість згідно свідоцтва № 100095886 від 05.02.2008 року.

Податковою інспекцією згідно з пп. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП «Партнер Україна» з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинах з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (код НОМЕР_1) за період з 01.04.2012 по 30.06.2012 року, з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 (код НОМЕР_2) за період з 01.03.2011 по 31.07.2011 року, з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 (код НОМЕР_3) за травень 2011 року, з ПП «Лєо-Сенс» (код 34337987) за липень 2011 року та з ТОВ «Компанія Благотранс» (33594278) за червень 2011 року, за результатами якої складено акт перевірки від 28.11.2012 №344/22-14/30598882.

За висновками вказаного акту ПП «Партнер Україна» порушено вимоги пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 та п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 272236 грн., а також занижено податок на додану вартість в сумі 537777 грн.

12 грудня 2012 року на підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення за №0006172301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 301083,00 грн., у тому числі: за основним платежем - 272236,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 28847,00 грн., та №0006162301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 713853,00 грн., у тому числі: за основним платежем - 537777,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 176076,00 грн.

В ході дослідження доказів по справі судом встановлено, що фактичною підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугували відображені в акті перевірки висновки про визнання нікчемними правочинів, укладених між ПП «Партнер Україна» та його контрагентами, оскільки податковою інспекцією встановлено відсутність реального здійснення господарських операцій між зазначеними суб'єктами господарювання, що підтверджує безпідставність заявлення сум ПДВ до податкового кредиту та відповідного збільшення валових витрат.

За загальним правилом нікчемний правочин не породжує правових наслідків, що передбачено нормою ст. 216 Цивільного кодексу України, на яку посилається відповідач, а тому такий правочин підлягає виключенню з податкового обліку. При цьому виключення нікчемного правочину з податкового обліку повинно відбуватися в усіх учасників такого правочину.

Оцінюючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаного висновку відповідача і, відповідно, винесених на його підставі спірних рішень на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Необхідність поставки спеціалізованого обладнання і такої сировини як аміачна вода, на предмет чого укладалися договори між приватним підприємством «Партнер Україна» та його контрагентами, обумовлена господарською діяльністю позивача, до якої відноситься й оптова торгівля хімічними продуктами.

В матеріалах справи позивачем надані первинні документи на підтвердження реальності здійснених господарських операцій з виконання послуг, фактичне вчинення яких ставиться під сумнів відповідачем.

Одним з контрагентів, якому ПП «Партнер Україна» замовило виконання послуг по поставці мінерального добрива, а саме - аміачної та карбамідно-аміачної води, є фізична особа - підприємець ОСОБА_5 згідно договору поставки № 0104/4 від 01.04.2011 року.

Вказаний підприємець в результаті здійснення транспортування вантажу для ПП «Партнер Україна» виписав останньому податкові накладні на загальну суму 784418 грн., в т.ч. 130736,33 грн. ПДВ, зокрема у розмірі: 38108 грн. згідно податкової накладної №114 від 05.05.2012 року, 40833 грн. 33 коп. згідно податкової накладної №118 від 10.05.2012 року, 11053 грн. згідно податкової накладної №120 від 17.05.2012 року, 4456 грн. 67 коп. згідно податкової накладної №121 від 19.05.2012 року, 9800 грн. згідно податкової накладної №123 від 25.05.2012 року, 19000 грн. згідно податкової накладної №124 від 30.05.2012 року, 7485 грн. 33 коп. згідно податкової накладної №125 від 31.05.2012 року, на підставі яких дані суми ПДВ віднесені ПП «Партнер Україна» до податкового кредиту з ПДВ за відповідний період.

Стосовно правовідносин з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 в акті перевірки зроблено висновок про те, що належні докази реального вчинення указаним контрагентом позивача операцій з придбання та реалізації товару (робіт, послуг) відсутні.

Такі твердження відповідача ґрунтуються на висновку ГВПМ ДПІ у м. Черкасах від 25.05.2012 року №1254/07-510 та від 20.07.2012 року №2759/07-510 про порушення кримінальної справи за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України, з приводу чого суд зазначає наступне.

Доказом наявності вини сторони у формі умислу, який береться судом до уваги, може бути лише вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили.

Постанови про порушення кримінальних справ, пояснення осіб чи притягнення осіб в якості обвинувачених по кримінальній справі не є допустимими доказами в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки згідно з положеннями ст. 323 КПК України суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які розглянуті в судовому засіданні. При цьому, згідно ст. 76 КАС України, пояснення сторін, третіх осіб, їхніх представників про відомі їм обставини, що мають значення для справи, оцінюються поряд з іншими доказами в справі.

На момент розгляду даної справи відсутні будь-які судові рішення про притягнення до відповідальності чи вироки суду у кримінальній справі, які набрали законної сили та мають значення для розгляду спору по суті.

Як вбачається з договору про надання послуг автоперевезення №2 від 20.01.2012 року та актів надання послуг фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 виконувалися для позивача послуги перевезення КАС та аміачної води.

Даний факт підтверджується також відповідними товарно-транспортними накладними, доданими до матеріалів справи, згідно яких така сировина і була поставлена.

За укладеним договором перевезення фізична особа - підприємець ОСОБА_3 доставив довірений йому вантаж з місця відправлення до пункту призначення, а ПП «Партнер Україна» - оплатило перевезення вантажу, сума послуг перевезення визначена згідно заявки та вказана в рахунку-фактурі фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, яким в результаті здійснення вказаних операцій надані ПП «Партнер Україна» податкові накладні на суми ПДВ у розмірі: 767 грн. згідно податкової накладної №2 від 02.04.2012 р., 1583 грн. 33 коп. згідно податкової накладної №3001 від 03.04.2012 року, 684 грн. згідно податкової накладної №3003 від 03.04.2012 року, 2468 грн. згідно податкової накладної №4 від 04.04.2012 року, 833 грн. 33 коп. згідно податкової накладної №4001 від 04.04.2012 року, 765 грн. згідно податкової накладної №4002 від 04.04.2012 року, 686 грн. згідно податкової накладної №5 від 05.04.2012 року, 770 грн. згідно податкової накладної №6 від 06.04.2012 року, 218 грн. згідно податкової накладної №10002 від 10.04.2012 року, 1149 грн. згідно податкової накладної №10001 від 10.04.2012 року, 1590 грн. згідно податкової накладної №10 від 10.04.2012 року, 1617 грн. згідно податкової накладної №11003 від 11.04.2012 року, 1829 грн. згідно податкової накладної №11001 від 11.04.2012 року, 800 грн. згідно податкової накладної №11002 від 11.04.2012 року, 2256 грн. згідно податкової накладної №13 від 13.04.2012 року, 1170 грн. згідно податкової накладної №13001 від 13.04.2012 року, 1583 грн. 33 коп. згідно податкової накладної №17001 від 17.04.2012 року, 756 грн. згідно податкової накладної №17 від 17.04.2012 року, 1133 грн. згідно податкової накладної №18001 від 18.04.2012 року, 1607 грн. згідно податкової накладної №18002 від 18.04.2012 року, 792 грн. згідно податкової накладної №18 від 18.04.2012 року, 334 грн. згідно податкової накладної №19 від 19.04.2012 року, 664 грн. згідно податкової накладної №19001 від 19.04.2012 року, 900 грн. згідно податкової накладної №19 від 19.04.2012 року, 900 грн. згідно податкової накладної №23 від 23.04.2012 року, 825 грн. згідно податкової накладної №23001 від 23.04.2012 року, 1131 грн. згідно податкової накладної №23005 від 23.04.2012 року, 550 грн. згідно податкової накладної №23005/1 від 23.04.2012 року, 1482 грн. згідно податкової накладної №24 від 24.04.2012 року, 217 грн. згідно податкової накладної №26 від 26.04.2012 року, 783 грн. 33 коп. згідно податкової накладної №3001 від 03.05.2012 року, 661 грн. згідно податкової накладної №3 від 03.05.2012 року, 1523 грн. згідно податкової накладної №7001 від 07.05.2012 року, 1666 грн. 67 коп. згідно податкової накладної №10 від 10.05.2012 року, 721 грн. згідно податкової накладної №11 від 11.05.2012 року, 758 грн. згідно податкової накладної №16002 від 16.05.2012 року, 1069 грн. згідно податкової накладної №16001 від 16.05.2012 року, 4320 грн. згідно податкової накладної №16 від 16.05.2012 року, 740 грн. згідно податкової накладної №16003 від 16.05.2012 року, 217 грн. згідно податкової накладної №16 від 16.05.2012 року, 752 грн. згідно податкової накладної №16003 від 16.05.2012 року, 780 грн. 40 коп. згідно податкової накладної №17001 від 17.05.2012 року, 781 грн. згідно податкової накладної №22 від 22.05.2012 року, 1533 грн. 33 коп. згідно податкової накладної №23 від 23.05.2012 року, 757 грн. згідно податкової накладної №24001 від 24.05.2012 року, 1017 грн. згідно податкової накладної №24002 від 24.05.2012 року, 2059 грн. згідно податкової накладної №3001 від 30.05.2012 року, 1666 грн. 67 коп. згідно податкової накладної №31001 від 31.05.2012 року, 217 грн. згідно податкової накладної №1003 від 01.06.2012 року, 757 грн. згідно податкової накладної №6 від 06.06.2012 року, 1666 грн. 67 коп. згідно податкової накладної №14 від 14.06.2012 року.

При цьому, відповідач посилається на порушення порядку складання первинних документів, оскільки ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідач вважає, що вказані первинні документи не є належними доказами правомірності формування валових витрат та податкового кредиту з огляду на те, що останні не містять таких обов'язкових реквізитів, як інформація про обсяги господарських операцій, щодо вказаного відповідачем недоліку оформлення податкової накладної, суд не вбачає в даному випадку вини позивача та можливості застосування до нього у зв'язку з цим негативних наслідків по неврахуванню визначених сум ПДВ до податкового кредиту.

Крім того, судом встановлено, що у виписаних фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 податкових накладних вірно вказані інші обов'язкові реквізити, такі як: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Такі реквізити дають змогу належним чином ідентифікувати проведену господарську операцію по суті договірних взаємовідносин між ПП «Партнер Україна» та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3

Приватне підприємство «Партнер Україна» у березні - липні 2011 року мало також господарські правовідносини з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 на підставі договору про надання послуг автоперевезення від 01.03.2011 року № 4 пу.

За результатами проведених операцій позивач отримав від вказаного контрагента податкові накладні, де визначені, зокрема, суми ПДВ у розмірі: 1350 грн. згідно податкової накладної №1 від 15.03.2011 року, 1643 грн. 33 коп. згідно податкової накладної №2 від 21.03.2011 року, 1055 грн. згідно податкової накладної №3 від 22.03.2011 року, 491 грн. 67 коп. згідно податкової накладної №4 від 24.03.2011 року, 946 грн. 67 коп. згідно податкової накладної №5 від 04.04.2011 року, 716 грн. 67 коп. згідно податкової накладної №6 від 05.04.2011 року, 1766 грн. 67 коп. згідно податкової накладної №7 від 07.04.2011 року, 1175 грн. 69 коп. згідно податкової накладної №24 від 11.04.2011 року, 932 грн. 83 коп. згідно податкової накладної №8 від 13.04.2011 року, 974 грн. згідно податкової накладної №9 від 13.04.2011 року, 924 грн. згідно податкової накладної №11 від 15.04.2011 року, 716 грн. 67 коп. згідно податкової накладної №10 від 15.04.2011 року, 366 грн. 67 коп. згідно податкової накладної №12 від 18.04.2011 року, 700 грн. згідно податкової накладної №12 від 18.04.2011 року, 920 грн. 33 коп. згідно податкової накладної №13 від 18.04.2011 року, 1972 грн. 91 коп. згідно податкової накладної №19 від 18.04.2011 року, 833 грн. 90 коп. згідно податкової накладної №20 від 20.04.2011 року, 1033 грн. 33 коп. згідно податкової накладної №14 від 21.04.2011 року, 1350 грн. 54 коп. згідно податкової накладної №20 від 21.04.2011 року, 9070 грн. згідно податкової накладної №15 від 22.04.2011 року, 1055 грн. 33 коп. згідно податкової накладної №16 від 22.04.2011 року, 839 грн. 80 коп. згідно податкової накладної №22 від 22.04.2011 року, 1834 грн. 46 коп. згідно податкової накладної №23 від 26.04.2011 року, 1368 грн. 83 коп. згідно податкової накладної №25 від 28.04.2011 року. 1047 грн. 59 коп. згідно податкової накладної №26 від 28.04.2011 року, 1033 грн. 33 коп. згідно податкової накладної №18 від 29.04.2011 року, 1471 грн. згідно податкової накладної №27 від 04.05.2011 року, 1034 грн. згідно податкової накладної №28 від 04.05.2011 року, 1065 грн. 83 коп. згідно податкової накладної №35 від 04.05.2011 року, 1011 грн. 67 коп. згідно податкової накладної №29 від 05.05.2011 року, 1037 грн. 67 коп. згідно податкової накладної №30 від 05.05.2011 року, 1050 грн. 50 коп. згідно податкової накладної №31 від 06.05.2011 року, 1028 грн. 17 коп. згідно податкової накладної №33 від 07.05.2011 року, 1034 грн. 83 коп. згідно податкової накладної №32 від 07.05.2011 року, 1120 грн. 50 коп. згідно податкової накладної №34 від 07.05.2011 року, 1033 грн. 33 коп. згідно податкової накладної №36 від 12.05.2011 року, 2625 грн. згідно податкової накладної №37 від 13.05.2011 року, 1151 грн. 33 коп. згідно податкової накладної №38 від 13.05.2011 року, 158 грн. 33 коп. згідно податкової накладної №39 від 18.05.2011 року, 1258 грн. 83 коп. згідно податкової накладної №40 від 23.05.2011 року, 1600 грн. згідно податкової накладної №41 від 25.05.2011 року, 750 грн. згідно податкової накладної №43 від 25.05.2011 року, 400 грн. згідно податкової накладної №42 від 25.05.2011 року, 1333 грн. 33 коп. згідно податкової накладної №44 від 01.06.2011 року, 4130 грн. 83 коп. згідно податкової накладної №45 від 03.06.2011 року, 1083 грн. 33 коп. згідно податкової накладної №46 від 06.06.2011 року, 536 грн. 98 коп. згідно податкової накладної №47 від 08.06.2011 року, 2103 грн. 83 коп. згідно податкової накладної №48 від 14.06.2011 року, 1083 грн. 33 коп. згідно податкової накладної №49 від 16.06.2011 року, 777 грн. 87 коп. згідно податкової накладної №50 від 17.06.2011 року, 787 грн. 20 коп. згідно податкової накладної №51 від 20.06.2011 року, 1432 грн. 80 коп. згідно податкової накладної №53 від 21.06.2011 року, 781 грн. 93 коп. згідно податкової накладної №52 від 21.06.2011 року, 697 грн. 47 коп. згідно податкової накладної №54 від 22.06.2011 року, 1051 грн. 50 коп. згідно податкової накладної №56 від 23.06.2011 року, 537 грн. 30 коп. згідно податкової накладної №55 від 23.06.2011 року, 536 грн. 98 коп. згідно податкової накладної №62 від 06.07.2011 року.

Згідно тверджень відповідача податкові накладні, надані фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4, при візуальному огляді містять різні підписи, з чого вбачається, що вказані первинні документи складалися не уповноваженою особою і, відповідно, наведені операції щодо придбання послуг - недійсні.

Такі доводи відповідача не можуть бути взяті судом до уваги, адже в силу норми ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В даному випадку підтвердити наявність або відсутність обставин, на які посилається відповідач, можливо лише в результаті проведення у встановленому законом порядку відповідної експертизи особою, яка наділена офіційними повноваженнями на вчинення таких дій.

Крім того, відповідач вказує на неналежне оформлення товарно-транспортних накладних, наданих для перевірки, оскільки в них відсутні відмітки фактичного часу прибуття та відправлення автомобіля з пункту завантаження та розвантаження, відсутні порядкові номери, серії та не зазначені точні та повні адреси місць навантаження та розвантаження.

З цього приводу суд зазначає, що вказані відповідачем недоліки заповнення товарно-транспортних накладних не мають принципового значення в розрізі питання ідентифікації господарської операції та сторін, які брали участь у її здійсненні, адже в підтвердження здійснення такої операції в накладних наявні основні необхідні відомості як то сторони здійснюваної операції з перевезення товару, обсяг та назва сировини, яка перевозиться.

Крім того, позивач не може нести відповідальність за порядок оформлення такого роду документації його контрагентом, що узгоджується з положенням, викладеним в листі Державної адміністрації автомобільного транспорту від 10.08.2010 року №3845-01/09/19-10 «Щодо використання товарно-транспортної накладної», де зазначено, що відповідальність за відповідність марки автомобіля, зазначеної у реєстраційному документі (технічному паспорті) і записаної у дорожньому листі, а також за достовірність нормоутворюючих експлуатаційних факторів (пробіг автомобіля, транспортна робота, умови руху тощо) несе безпосередньо власник транспортного засобу (керівник підприємства, посадові особи, відповідальні за експлуатацію транспортних засобів).

Окрім викладеного, позивачем укладено з ПП «Лео-Сенс» договір №21 від 09.02.2011 року на поставку технологічного обладнання для виготовлення органічно-мінерального добрива.

Оплату за договором здійснено шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ПП «Лео-Сенс», що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

По вказаних операціях ПП «Партнер Україна» визначено суми ПДВ згідно наступних податкових накладних: №1 від 06.07.2011 у розмірі 16666 грн. 67 коп., №2 від 07.07.2011 у розмірі 18333 грн. 33 коп., №3 від 14.07.2011 у розмірі 333333 грн. 33 коп., №4 від 14.07.2011 у розмірі 71666 грн. 70 грн.

Також у червні 2011 року ПП «Партнер Україна» замовило послуги у ТОВ «Компанія Благотранс», в результаті чого позивачем визначено ПДВ по наданих транспортних послугах згідно податкової накладної №57 від 30.06.2011 року у розмірі 2603 грн. 33 коп., що також підтверджується актом надання послуг від 30.06.2011 року.

В акті перевірки по спірних правовідносинах зроблено висновок про те, що ПП «Партнер Україна» не підтверджується факт придбання послуг у ТОВ «Компанія Благотранс» з посилань на акт перевірки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 02.09.2011 року №974/3/23-40-33594278, щодо перевірки дотримання законодавства ТОВ «Компанія Благотранс» у березні - квітні 2011 року.

Водночас, суд звертає увагу, що період здійснення господарювання вказаним контрагентом позивача, за який проведено перевірку згідно акту ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 02.09.2011 року, та період існування правовідносин між ТОВ «Компанія Благотранс» і ПП «Партнер Україна» не співпадають у часі, що загалом вказує на неналежність зазначеного акту перевірки як доказу по спірних взаємовідносинах з позивачем.

Стосовно посилання податкової служби на матеріали перевірок контрагентів позивача - ПП «Лео-Сенс» і фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, якими встановлено їх неможливість фактично здійснювати господарські операції через відсутність трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, необхідно зазначити наступне.

На думку суду, порядок та спосіб виконання контрагентами ПП «Партнер Україна» своїх договірних зобов'язань, ким та за рахунок яких ресурсів вони виконані, а також належне чи неналежне виконання контрагентом обов'язків, покладених на нього законом як на суб'єкта підприємницької діяльності - як то подача звітності, сплата податків та інше, не впливає на дійсність та значимість господарської операції для самого позивача, постільки така операція фактично мала місце і була направлена на досягнення конкретної економічної та господарської мети.

Порушення порядку здійснення господарської діяльності контрагента тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, оскільки, у відповідності до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

У разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність.

Операції, обов'язок виконання яких був покладений на контрагентів позивача, ними фактично виконані і зауважень щодо якості та вчасності їх здійснення з боку позивача відсутні.

Надані документи засвідчують, що укладені з контрагентами договори на виконання транспортних послуг направлені на досягнення позивачем конкретної економічної мети в його господарській діяльності.

В пункті 201.8 Податкового кодексу України зазначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Так, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник даного податку у передбаченому законом порядку.

В період існування у позивача господарських відносин з його контрагентами і отримання податкових накладних останні мали чинний статус платників податку на додану вартість, що ніяк не спростовано відповідачем, і позивач, як покупець послуг, зареєстрований як платник ПДВ, мав право на включення до податкового кредиту відповідних витрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

Суд зауважує, що контрагенти позивача виконали покладені на них зобов'язання за домовленістю з ПП «Партнер Україна», що свідчить про реальність здійснення господарських операцій і також спростовує твердження податкової інспекції про наявність умислу позивача, направленого на вчинення дій для отримання податкової вигоди в частині штучного формування податкового кредиту та валових витрат.

Безпосередньо факт виконання транспортних послуг для ПП «Партнер Україна» нічим не спростовується, а тому твердження відповідача про недійсність описаних вище договорів через невчинення господарських операцій між позивачем та його контрагентами - безпідставне.

Організація транспортування придбаної для використання ПП «Партнер Україна» у господарській діяльності сировини здійснена його контрагентами, що підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, актами здачі-прийняття робіт, товарно-транспортними накладними, зі змісту яких випливає який саме вантаж перевозився, а також можливо визначити постачальників і замовників таких послуг.

Документальним підтвердженням обліку і транспортування вантажу є транспортна накладна, поняття якої визначене Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, які затверджені Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 (далі по тексту - Правила).

Так, згідно Правил товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку та шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно пункту 13.1 Правил перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною.

Сторони виконали свої зобов'язання за договорами, що свідчить про необ'єктивність твердження відповідача стосовно того, що укладені правочини не направлені на реальне настання правових наслідків. Їх належне виконання підтверджується відповідними документами, в тому числі й указаними вище податковими накладними.

Порушень законодавства при здійсненні описаних господарських операцій згідно договорів не встановлено, що свідчить про їх наповненість належним юридичним змістом і тягне за собою настання передбачених законом правових наслідків, зокрема, в частині оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів в Україні, вичерпний перелік таких податків і зборів та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - Кодекс).

Пунктом 44.1 ст. 44 Кодексу визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Підпунктом 133.1.1 п. 133.1 ст. 133 Кодексу визначено, що платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

В свою чергу, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 р. визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Сама ж господарська операція викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Реальні зміни майнового стану платника податків як ознака фактичного вчинення господарської операції передбачена і нормами Кодексу, зокрема, згідно з п. 138.2 ст. 138 Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому в силу пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Кодексу не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Кодексу податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

Відповідно до приписів п. 198.1 ст. 198 Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає в тому числі і в разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пункт 198.2 ст. 198 Кодексу визначає, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В силу п. 198.3 ст. 198 Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно ч. 2 п. 198.3 ст. 198 Кодексу право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За нормами п. 198.6 ст. 198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Первинні документи позивача оформлені згідно вимог вище зазначених норм законодавства, а тому являються підставою для включення відповідних сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту та валових витрат виробництва.

Отже, всі податкові накладні по вищенаведених операціях виписані особами, які являлись платниками податку на додану вартість станом на момент спірних правовідносин, підприємства-контрагенти під час здійснення господарських операцій перебували на обліку в органах ДПІ, на час вчинення угод знаходилися в ЄДРПОУ. Доказів зворотного в акті не надано, даний факт нічим не спростовано.

Крім того, відповідачем не надано рішень, що набрали законної сили, які б свідчили про притягнення до кримінальної відповідальності осіб, які неправомірно діяли від імені вказаних вище суб'єктів господарювання за ухилення від сплати податків (ст.212 КК України), проведення фіктивного підприємництва (ст.205 КК України), службове підроблення (ст.366 КК України) чи підроблення документів, печаток, штампів та бланків підприємства (ст.358 Кримінального кодексу України), що свідчить про необґрунтованість доводів відповідача щодо протиправної діяльності контрагентів позивача, направленої на безпідставне формування податкових зобов'язань чи несплату податків.

Суд зазначає, що зміст договорів, укладених між позивачем та його контрагентами не суперечить актам цивільного законодавства, фактів, які свідчили б про те, що предмет договорів не відповідає дійсним намірам сторін, і що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначеного договору, судом не встановлено, вказаних доказів у відповідності до положень статті 71 КАС України відповідачем не надано.

Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних.

Відповідачем не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, в розумінні статей 69, 70 КАС України, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди.

Отже, наявність у платника податку (позивача у справі) виданої йому податкової накладної є достатніми підставами для формування податкового кредиту, з урахуванням підтвердження реального здійснення господарської операції.

Таким чином, суд вважає наявними підстави для правомірного формування податкового кредиту з ПДВ за період, що перевірявся, адже таке формування здійснене на підставі належним чином оформлених первинних документів.

В акті перевірки, як в документі, на підставі якого визначаються податкові зобов'язання особи, щодо якої така перевірка здійснюється, не допускається відображення необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень, які не мають підтверджених доказів.

В даному випадку контролюючий орган не довів та не встановив на підставі належних доказів, що відомості, які містяться в наданих позивачем первинних документах, неповні, недостовірні або суперечливі і є наслідком укладення нікчемних правочинів або, що такі відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Судом встановлено, що суб'єкт владних повноважень, не довів обґрунтованості складених висновків і відповідно прийняття спірних рішень, а тому, зважаючи на обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, докази щодо їх підтвердження, керуючись актами законодавства щодо цих правовідносин, суд дійшов висновку, що заявлені в адміністративному позові вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 70, 71, 86, 94, 159, 162, 163, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Податкові повідомлення - рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби №0006172301 від 12.12.2012 року та №0006162301 від 12.12.2012 року - скасувати.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Партнер Україна» 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а в разі проголошення судом вступної та резолютивної частини постанови апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 07 березня 2013 року.

Суддя В.В. Гаращенко