Постанова

від 05.03.2013 по справі 5011-26/15175-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" березня 2013 р. Справа№ 5011-26/15175-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Пашкіної С.А.

Сітайло Л.Г.

при секретарі Малайдах А.І.

за участю від позивача - Патрик Г.Г.

представників сторін: від відповідача - Попеску М.В.

розглянувши Товариства з обмеженою відповідальністю

апеляційну скаргу "Інвестиційна фірма "Інтерспецбуд"

на рішення

господарського суду міста Києва

від 27.12.2012 року

у справі № 5011-26/15175-2012 (суддя Пінчук В.І.)

за позовом Моторного (транспортного) страхового

бюро України

Товариства з обмеженою відповідальністю

до "Інвестиційна фірма "Інтерспецбуд"

про стягнення 3 256, 04 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.12.2012 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна фірма "Інтерспецбуд" (03035, м. Київ, площа Солом'янська, 2, офіс 602, код 32485571) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (02154, м. Київ, бульвар Русанівський, 8, код 21647131) 2756 (дві тисячі сімсот п'ятдесят шість) грн. 04 коп. понесених витрат у зв'язку з виплатою страхового відшкодування, 1362 (одну тисячу триста шістдесят дві) грн. 34 коп. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна фірма "Інтерспецбуд" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 27.12.2012 року скасувати частково в частині задоволення позову та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2013 року апеляційну скаргу прийнято до провадження. Розгляд справи призначено до розгляду.

Представником позивача подано заперечення на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.09.2008 р. о 12 год. 20 хв. на вулиці Миропильській в м. Києві трапилась дорожньо -транспортна пригода, внаслідок якої відбулося зіткнення автомобіля " ВАЗ " ( д. н. А.А 2313 АТ ), що належить на праві власності товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна фірма "Інтерспецбуд", під керуванням водія Левченка Сергія Васильовича, який перебував у трудових відносинах з останнім і цивільно - правова відповідальність якого не була застрахована, згідно Закону України " Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів " та автомобіля "Деу Ланос" ( д.н. АА 3438 АА ), що належить на праві власності Костомасі Олександру Івановичу, під керуванням водія Костомахи Антона Олександровича.

Внаслідок ДТП були завдані механічні пошкодження автомобілю "Деу Ланос" ( д.н. АА 3438 АА ).

Дорожньо -транспортна пригода відбулася з вини водія автомобіля "ВАЗ" (д. н. А.А 2313 АТ) - Левченка Сергія Васильовича, що підтверджується постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 20.10.2008 р. №3-32431/08.

Згідно звіту від 21.11.2008 р. № 3944 вартість відновлювального ремонту пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля "Деу Ланос" ( д.н. АА 3438 АА ) становить 3 307, 25 грн.

19.11.2008 р. потерпілий повідомив позивача про страховий випадок.

11.12.2008 р. з метою отримання страхового відшкодування потерпілий звернувся до позивача - Моторного ( транспортного ) страхового бюро України з відповідною заявою, а 12.01.2009 р. подав заяву про перерахування коштів на свій поточний рахунок. ( копії повідомлень та заяв знаходяться в матеріалах справи ).

Відповідно до п. 41.1 ст. 41 Закону України " Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ", МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Відповідно ч. 17 ст. 9 Закону України " Про страхування " страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Згідно платіжного доручення № 214 від 19.01.2009 р. позивач здійснив виплату страхового відшкодування потерпілому в розмірі 2756,04 грн.

Відповідно до п. 38.2.1 ст. 38 Закону України " Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів " МТСБУ після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.

З метою досудового врегулювання спору, позивач 12.06.2012 р. звернувся до відповідача з вимогою про відшкодування в порядку регресу витрат пов'язаних з виплатою страхового відшкодування.

Натомість, зазначена вимога залишена відповідачем без задоволення, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду першої інстанції про стягнення у судовому порядку з відповідача понесених витрат у зв'язку з виплатою страхового відшкодування в розмірі 2 756, 04 грн.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача понесені витрати за послуги аварійного комісара в розмірі 500,00 грн. та витрати на юридичні послуги в розмірі 1000, 00 грн.

Частиною 2. ст. 1187 Цивільного кодексу України, передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі ( право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо ) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України шкода завдана майну фізичної або юридичної особі відшкодується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 1172 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа відшкодує шкоду, завдану її працівником під час виконання ним своїх трудових обов'язків.

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно -правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги позивача є такими, що підлягають задоволенню лише частково, а саме в розмірі 2756,04 грн. понесених витрат у зв'язку з виплатою страхового відшкодування. В частині стягнення з відповідача витрат за послуги аварійного комісара в розмірі 500,00 грн., слід відмовити, оскільки зазначені витрати не можуть бути стягнути з відповідача в регресному порядку. Вказані витрати є господарські витрати самого позивача.

Суд першої інстанції також правомірно відмовив позивачу у стягненні з відповідача витрат на юридичні послуги, оскільки юридичні послуги надавались позивачу за контрактом № 24 від 11.02.2009 р., який припинив свою дію ще 10.02.2010 р., а позов поданий до суду першої інстанції в жовтні 2012 р.

Крім того, позивачем не надано доказів того, що надавались юридичні послуги позивачу безпосередньо у справі № 5011-26/15175-2012 за позовом Моторного ( транспортного ) страхового бюро України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна фірма "Інтерспецбуд".

Колегія суддів погоджується з твердженням відповідача про закінчення строку позовної давності за регресними вимогами позивача.

Левченко С.В. не є боржником у спірних зобов'язаннях і пред'явлення позивачем позову не перериває перебігу строку позовної давності на підставі ч. 2 ст. 264 ЦК України.

Але, враховуючи пояснення представника позивача щодо відсутності інформації на момент оформлення ДТП та підготовки позову до загального суду про перебування Левченко С.В. у трудових відносинах з відповідачем колегія суддів вважає, що відповідно до ч. 5 ст. 267 ЦК України причини пропущення позовної давності є поважними, а порушене право підлягає захисту. Пропущений строк позовної давності підлягає поновленню.

В шляховому листі (а.с. 25) зазначено, що Левченко С.В. 30.09.2008 року з 9-00 до 18-00 виконував трудові обов'язки, як водій відповідача.

Як вбачається з матеріалів даної справи, позивач подав позов до Левченка Сергія Васильовича в період дії строку позовної давності, тобто до 19.01.2012 р. і лише в судовому засіданні було з'ясовано, що Левченко С.В. перебував у трудових відносинах з відповідачем.

Тож, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають частковому задоволенню.

Доводи наведені відповідачем в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду м. Києва від 27.12.2012 року у справі № 5011-26/15175-2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу № 5011-26/15175-2012 повернути до господарського суду м. Києва.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя Баранець О.М.

Судді Пашкіна С.А.

Сітайло Л.Г.

Повний текст постанови складено 06.03.2013 року.