Рішення

від 06.03.2013 по справі 0538/10489/2012

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МАРІУПОЛЯ

Справа № 0538/10489/2012

Провадження № 2/265/462/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

06 березня 2013 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Адамової Т.С.,

при секретарі Хайтуловій Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі Донецької області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (далі за текстом ПАТ «ПУМБ») до Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовторгінвест», ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

29 грудня 2012 року представник позивача ПАТ «ПУМБ» звернувся до Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 25 травня 2007 року між Закритим акціонерним товариством «Донгорбанк» (правонаступником всіх прав та зобов'язань якого є ПАТ «ПУМБ») та ТОВ «Азовторгінвест» був укладений кредитний договір №1, згідно з умовами якого ТОВ «Азовторгінвест» було надано кредит у розмірі 800000 доларів США з процентною ставкою за строковою заборгованістю 12% річних, за простроченою заборгованістю 17% річних, строком повернення згідно Графіку (Додаток №1 до Кредитного договору), з остаточною датою повернення 24 травня 2012 року. У свою чергу, ТОВ «Азовторгінвест» зобов'язався прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути кредит Банку в строки та у порядку, передбаченому Кредитним договором. Позивач належним чином виконав свої договірні зобов'язання, передбачені Кредитним договором - своєчасно та в повному обсязі надав грошові кошти ТОВ «Азовторгінвест». Забезпеченням виконання зобов'язань ТОВ «Азовторгінвест» за Кредитним договором є порука ОСОБА_2, згідно з укладеним 27 лютого 2009 року договором поруки №1/3. Посилаючись на діюче законодавство та порушення ТОВ «Азовторгінвест» встановлених строків повернення грошових коштів по кредитному договору, з метою захисту порушених прав та інтересів ПАТ «ПУМБ», представник позивача просить стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором №1 від 25 травня 2007 року, яка станом на 09 вересня 2012 року становить 1018715,62 доларів США (з яких 800000 доларів США - заборгованість за сумою кредиту, 218715,62 доларів США - заборгованість за відсотками за користування кредитом) та заборгованості за сумою пені за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом у розмірі 106761,46 гривень (що станом на 09 вересня 2012 року є еквівалентом 13356,87 доларів США). Також просив суд стягнути з відповідачів витрати по оплаті судового збору, пов'язані із зверненням до суду з зазначеним позовом в сумі 3219 гривень.

У відкрите судове засідання представник позивача Ніколенко М.Ю., який діє на підставі нотаріально посвідченої довіреності, не з'явився, надав суду заяву де просив справу розглядати без його участі. Позов підтримав, просив його задовольнити, проти постановлення заочного рішення не заперечував.

Відповідачі у відкрите судове засідання не з'явилися за невідомих суду причин, про час та місце слухання справи повідомлялися своєчасно та належним чином.

Зі згоди представника позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 Цивільного процесуального кодексу України (зі змінами та доповненнями) (далі за текстом ЦПК України), згідно з якими у разі неявки в судове засідання відповідача, який був належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч.2 ст.197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України (що діє з 01 січня 2004 року, зі змінами та доповненнями) (далі за текстом ЦК України), кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Зокрема, ч.1 ст.11 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

25 травня 2007 року між Закритим акціонерним товариством «Донгорбанк» в особі директора філії в місті Маріуполі (правонаступником всіх прав та зобов'язань якого є ПАТ «ПУМБ») та ТОВ «Азовторгінвест» в особі директора Бабкіна Д.О. був укладений кредитний договір №1, згідно з умовами якого ТОВ «Азовторгінвест» було надано кредит у розмірі 800000 доларів США з процентною ставкою за строковою заборгованістю 12% річних, за простроченою заборгованістю 17% річних, строком повернення згідно Графіку (Додаток №1 до Кредитного договору), з остаточною датою повернення 24 травня 2012 року.

Як вбачається зі статуту ПАТ «ПУМБ», затвердженого Протоколом Загальних зборів акціонерів №62 від 23 серпня 2012 року, погодженого з Національним Банком України 21 вересня 2012 року та зареєстрованого державним реєстратором 27 вересня 2012 року, ПАТ «ПУМБ» є правонаступником за всіма правами та обов'язками Закритого акціонерного товариства «Донгорбанк» та Публічного акціонерного товариства «Донгорбанк».

Відповідно п.3.3.4 Кредитного договору проценти нараховуються на суму фактичної заборгованості за кредитом на кінець операційного дня, виходячи з фактичної кількості календарних днів у році, щомісячно в два етапи: проценти, нараховані в день першого нарахування, сплатити до початку наступного місяця, тобто до останнього робочого дня поточного місяця включно; проценти, нараховані в день другого нарахування, сплачувати до 10 числа включно місяця, наступного за місяцем нарахування.

Згідно рішення Кредитного комітету «Донгорбанк» з 07 серпня 2009 року заборгованість за кредитним договором була визнана простроченою, а процентна ставка встановлена у розмірі 0,001% річних.

15 липня 2011 року в результаті об'єднання «Донгорбанк» та ПАТ «ПУМБ» відсотки за користування кредитом нараховуються згідно п.1.1 Кредитного договору за ставкою у розмірі 17% річних. Відсотки, нараховані з моменту видачі кредиту по 26 грудня 2008 року погашені ТОВ «Азовторгінвест» у повному обсязі.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №1 від 25 травня 2007 року сума заборгованості ТОВ «Азовторгінвест» перед ПАТ «ПУМБ» станом на 09 вересня 2012 року складається з 1018715,62 доларів США (з яких 800000 доларів США - заборгованість за сумою кредиту, 218715,62 доларів США - заборгованість за відсотками за користування кредитом) та заборгованості за сумою пені за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом у розмірі 106761,46 гривень (що станом на 09 вересня 2012 року є еквівалентом 13356,87 доларів США).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Так, ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. При цьому, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частина 1 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п.1 ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Статтею 625 цього кодексу передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частина 1 ст.1056 ЦК України встановлює, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ст.ст.47, 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07 грудня 2000 року №2121-III (зі змінами та доповненнями) (далі за текстом Закон) банк здійснює діяльність, надає банківські та інші фінансові послуги в національній валюті, а за наявності відповідної ліцензії Національного банку України - в іноземній валюті, у тому числі розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик шляхом надання кредитів, що є однією з основних банківських операцій. В розумінні ст.2 Закону до коштів відносяться гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. При цьому, ст.49 Закону встановлено ряд обмежень і заборон, що стосується умов здійснення окремих банківських операцій. Натомість, приписи вказаної статті Закону не містять заборони на видачу кредитів у іноземній валюті (розміщення залучених коштів у іноземній валюті).

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому, Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Згідно до положень ч.2 статті 192 ЦК України - іноземна валюта може використовуватись в Україні у випадку і в порядку, встановлених законом. Частина 3 статті 533 ЦК України встановлює, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Основним законодавчим актом, що регулює правовідносини у сфері валютного регулювання та валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» №15-93 від 19 лютого 1993 року (далі за текстом Декрет).

Відповідно до ч.1 ст.5 Декрету на здійснення валютних операцій національним банком видаються відповідні ліцензії. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії на весь період дії режиму валютного регулювання. Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.

Тобто, виходячи з зазначених вище норм, чинне законодавство допускає можливість визначення зобов'язань у іноземній валюті, використання іноземної валюти в Україні, але визначає межі та конкретний порядок її використання.

Постановою Правління Національного банку України від 30 травня 2007 року №200 затверджено Правила використання готівкової іноземної валюти на території України та внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України» (Надалі Правила). Пунктом 8.12 Правил встановлено, що «Фінансові установи, які одержали генеральну ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій, і національний оператор поштового зв'язку можуть використовувати готівкову іноземну валюту для проведення валютних операцій відповідно до отриманих генеральних ліцензій Національного банку на здійснення валютних операцій». Пунктом 8.13 Правил передбачено, що «Фінансові установи, які одержали генеральну ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій, і національний оператор поштового зв'язку самостійно визначають для власних кас порядок розрахунку ліміту каси з урахуванням особливостей діяльності та режиму роботи, обсягів готівкових надходжень (видатків), строків здавання готівки тощо і на підставі зазначеного встановлюють розмір ліміту для власних кас».

Отже, банк як фінансова установа, отримавши у встановленому законом порядку (статті 19, 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність") банківську та генеральну ліцензії на здійснення валютних операцій або письмовий дозвіл на здійснення операцій із валютними цінностями, який до переоформлення Національним банком України відповідних ліцензій на виконання вимог пункту 1 розділу II Закону України від 15 лютого 2011 року № 3024-VI "Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків" є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, має право здійснювати операції з надання кредитів у іноземній валюті (пункт 2 статті 5 Декрету про валютне регулювання).

Щодо вимог підпункту "в" пункту 4 статті 5 цього Декрету, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії Національного банку України на здійснення операцій щодо надання та одержання резидентами кредитів у іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то, оскільки на цей час законодавством України не встановлено термінів і сум кредитів у іноземній валюті як критеріїв їх віднесення до сфери дії режиму індивідуального ліцензування, ця норма судом не застосовується. У зв'язку з наведеними нормами, суд приходить до висновку, що надання та одержання кредиту в іноземній валюті, сплата процентів за таким кредитом не потребують наявності індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу у жодної зі сторін кредитного договору.

Слід також відзначити, що право вибору валюти кредитування: національної, в доларах США або Євро залишається саме за клієнтом (тобто відповідачем по справі), який приймає на себе відповідальність за можливі коливання курсу вибраної ним валюти.

Разом з тим, відповідно до п.12 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин» у разі якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьої статті 533 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи, при укладенні кредитного договору ТОВ «Азовторгінвест» були відомі усі умови договорів, зокрема й процента ставка, та не існувало ніяких інших умов, які б примусили ТОВ «Азовторгінвест» прийняти умови на вкрай невигідних для себе умовах.

Виходячи з того, що виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству, то наряду зі стягненням заборгованості в іноземній валюті суд має право стягнути й відсотки за кредитним договором (статті 1054 ЦК України) в іноземній валюті, оскільки такий відсоток не є фінансовою санкцією, а є платою за користування грошима.

Відповідно ст.549 ЦК України боржник у разі порушення ним зобов'язання повинен сплатити кредитору неустойку (штраф), розмір якої згідно ч.2 ст.551 ЦК України може бути встановлений договором.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» №543/96-ВР від 22 листопада 1996 року передбачено, що розмір пені за прострочення платежу обмежений подвійною ставкою Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, згідно п.5.1 Кредитного договору у разі порушення відповідачем строків виконання зобов'язань зі сплати процентів за користування кредитом, відповідач зобов'язаний сплатити на вимогу банку пеню у розмірі 0,05 % від суми заборгованості, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідний період, від суми прострочених виконанням зобов'язань за кожен день прострочення. Починаючи з 10 серпня 2010 року облікова ставка НБУ становить 7,75% річних, а починаючи з 23 березня 2012 року - 7,5% річних, розмір подвійної облікової ставки у даному випадку становить 7,5 х 2 / 365 = 0,04%. Таким чином, розрахунок пені здійснюється на суму простроченого виконанням зобов'язання за весь час прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Разом із тим, за змістом статті 549 ЦК України пенею є інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті, що полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Виходячи із того, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст.4 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»), тобто встановлення максимального розміру пені пов'язано з розміром облікової ставки Національного банку України, а чинним законодавством України Національному банку України не надано повноважень на встановлення облікової для іноземної валюти.

Аналіз вказаних норм права вказує на те, що індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а іноземна валюта, яка була предметом позики, індексації не підлягає, адже індекс інфляції - це показник, який характеризує динаміку загального рівня цін на товари і послуги, які купує населення для невиробничих цілей. Ціни в Україні встановлюються у національній валюті, тому вказана норма ЦК України може бути застосована лише у випадку прострочення грошового зобов'язання у гривні.

27 лютого 2009 року між Закритим акціонерним товариством «Донгорбанк» в особі керуючого філією №3 в місті Маріуполі (правонаступником всіх прав та зобов'язань якого є ПАТ «ПУМБ») та ОСОБА_2 був укладений договір поруки №1/3 з метою забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «Азовторгінвест» за Кредитним договором від 25 травня 2007 року №1.

Статтею 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Крім того, частиною 2 ст.553 ЦК України встановлено, що порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 та ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Зокрема, ч.3 та ч.4 ст.60 ЦПК України встановлено, що доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем ТОВ «Азовторгінвест» порушені умови Кредитного договору щодо повернення кредиту, внаслідок чого перед ПАТ «ПУМБ» станом на 09 вересня 2012 року утворилася заборгованість за кредитом та відсотками у розмірі 1018715,62 доларів США та заборгованість за пенею за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом у розмірі 106761,46 гривень (еквівалент 13356,87 доларів США), яка підлягає стягненню з відповідачів в солідарному порядку, тому суд вважає позов ПАТ «ПУМБ» обґрунтованим, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтвердженні судові витрати. Як встановлено ст.79 ЦПК України до судових витрат належить судовий збір. Таким чином, суд вважає, що з відповідачів підлягає стягненню на користь позивача сплачений останнім судовий збір за подання даного позову до суду в розмірі 3219 гривень, що підтверджується відповідним платіжним дорученням, в рівних частках з кожного.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 79, 88, ч.2 ст.197, 209, 212, 224-226 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ПАТ «ПУМБ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовторгінвест», ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути в солідарному порядку з Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовторгінвест» (код ЄДРПОУ 30832586), юридична адреса: Донецька область, місто Маріуполь, проспект Перемоги, будинок №36/23, квартира №3 , та ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1), який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, на користь Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», юридична адреса: 83001, місто Донецьк, вулиця Університетська, будинок №2-а (код ЄДРПОУ 14282829), заборгованість за кредитним договором №1 від 25 травня 2007 року яка складається з:

- заборгованості за кредитом та відсотками за користування кредитом у розмірі 1018715 (один мільйон вісімнадцять тисяч сімсот п'ятнадцять) доларів США 62 (шістдесят два) центи;

- заборгованості за пенею за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом у розмірі 106761 (сто шість тисяч сімсот шістдесят одна) гривень 46 (сорок шість) копійок (що є еквівалентом 13356,87 доларів США).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовторгінвест» та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» витрати по сплаті судового збору в розмірі 3219 гривень, в рівних частках з кожного по 1609 гривень 50 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто Орджонікідзевським районним судом міста Маріуполя Донецької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Позивачем рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області протягом десяти днів з дня проголошення рішення шляхом подачі апеляційної скарги через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області.

Суддя