Рішення

від 28.02.2013 по справі 1527/9552/12

СУВОРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 1527/9552/12

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2013 року Суворовський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого судді Гудіної Н.І.

при секретарі Мельніченко Г.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Одесі

справу за позовом

ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю « Охоронне агентство Адмірал» про стягнення заборгованості по ' заробітної платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди,

Установив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Охоронне агентство «Адмірал» про стягнення заборгованості по заробітній платі за період з 01.02.2011 року по 12 вересня 2011 року в сумі 10599,00 грн., середній заробіток у розмірі 12960,00 грн. за час затримки розрахунку за період з 13 вересня 2011 року по 13 червня 2012 року, моральну шкоду у розмірі 10000,00 грн.. Свої вимоги обґрунтовувала тим, що з 1 лютого 2011 року її було прийнято до Товариства з обмеженою відповідальністю « Охоронне агентство Адмірал» на посаду оператора пульта центрального спостереження та за сумісництвом прибиральницею.. З керівництвом даного підприємства була досягнута домовленість про наступний розмір заробітної плати: - за роботу на посаді оператора пульта центрального спостереження - мінімальний розмір заробітної, встановлений законодавством; за роботу прибиральницею - 50 % мінімального розміру заробітної, встановленого законодавством. Мінімальна заробітна плата з 01.01.2011р. складала 941 гривень, з 01.04.2011р. -960 гривень. Однак на порушення вимог трудового законодавства протягом ше сти місяців починаючи з лютого і по вересень 2011 року відповідач не сплачував заробітну плату, мотивуючи відсутністю коштів та пообіцявши сплатити відразу як тільки будуть гроші. Тому, на підставі ст.38 КЗпП України 13 вересня 2011 року вона розірвала трудовий договір з відповідачем за власним бажанням внаслідок порушення товариством законодавства про працю, в зв'язку з несвоєчасною виплатою зарплати.

В судовому засіданні позивач повністю підтримав заявлені вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, посилався на відсутність належних доказів та безпідставність заявлених вимог.

Вислухавши позивача, представника відповідача, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на підставі фактів, встановлених в судовому засіданні.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 в період з 01 лютого 2011 року по 13 вересня 2011 року працювала оператором пульта центрального спостереження Товариства з обмеженою відповідальністю „Охоронне агентство „Адмірал". Вищевказаний факт підтверджується копіями журналу приймання змін оператора, а також поясненнями позивачки.

Однак фактично між позивачкою та відповідачем не був укладений трудовий договір, а також відсутній наказ про її прийом на роботу. В той же час, відповідач фактично допустив позивачку до роботи.

Вищевказаний факт також підтверджується вироком Комінтернівського районного суду Одеської області від 10 квітня 2012 року, згідно якого колишній директор відповідача ОСОБА_3 був визнаний винним в скоєнні злочину передбаченого ст.172 ч.І КК України (а.с.33).

Згідно з ч.4 ст.61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, обов'язковий для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

З вироку Комінтернівського районного суду Одеської області від 10 квітня 2012 року вбачається, що ОСОБА_3 працюючи на посаді директора Товариства з обмеженою відповідальністю „Охоронне агентство „Адмірал" в період 01.02.2011р. по 06.09.2011р. включно використовував труд найманих працівників, у тому числі ОСОБА_1, фактично допустив їх до роботи без укладення трудових договорів та наступної сплати відповідних податків та загальнообов'язкових платежів (внесків) в бюджет та державні фонди.

Частиною першою ст.21 КЗпП України закріплено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Частинами 3,4 ст.24 КЗпП України передбачено, що укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

Таким чином, суд вважає доведений позивачкою факт, що вона працювала період з 01 лютого 2011 року по 13 вересня 2011 року оператором пульта центрального спостереження Товариства з обмеженою відповідальністю „Охоронне агентство „Адмірал". В той же час, суд вважає не доведеним факт роботи позивачки в якості прибиральниці, оскільки неможливо встановити чи покладалась згідно трудових обов'язків оператора, а також правилами внутрішнього розпорядку покладання обов'язку прибирання робочого місця.

Згідно зі ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцять календарних днів.

Відповідно до ст. 95 КЗпП України мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).

В судовому засіданні позивачка пояснила, що вона не отримувала заробітну плату з моменту фактичного допуску на роботу, а також після фактичного припинення трудових відносин тобто в період з 01 лютого 2011 року по 13 вересня 2011 року.

Згідно ст. 22 Закону України „Про державний бюджет на 2011р." від 23.12.2010р. № 2857-VI розмір мінімальної заробітної плати у 2011р. становив у місячному розмірі: з 1 січня - 941 гривня, з 1 квітня - 960 гривень, з 1 жовтня - 985 гривень, з 1 грудня - 1004 гривні.

Таким чином, з 01.01.2011 року по 01.04.2011 рік позивачка повинна була отримати заробітну плату у розмірі (941,00*2) 1882,00 грн.; з 01.04.2011 року по 01.09.2011 рік (960,00*5) 4800,00 грн.; з 01.09.2011 року по 13.09.2011 рік, враховуючи 13 робочих днів в місяць та мінімальну заробітну плату у розмірі 960,00 гривень, за кожний робочий день повинно було виплачуватись сума у розмірі (960/30=32,00) 32 гривень 00 копійка. Позивачка працювала з 01.09.2011р., тобто 13 р.д., в зв'язку з чим, повинна була отримати заробітну плату у розмірі (32,00*13=731,36) 416 гривню 00 копійок. Всього заборгованість по заробітної платі становить - 7098,00 грн.

На підставі викладеного, з відповідача на користь позивачки необхідно стягнути заборгованість по виплаті заробітної плати з 01.02.2011 року по 13 вересня 2011 року.

Нормами ст.117 КЗпП України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розмір належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Отже, без правових на те підстав, не виконавши перед працівником зобов'язання передбачене ч.І ст.116 КЗпП України, підприємство повинно нести відповідальність за ч.І ст.117 КЗпП України.

Згідно останніх позовних вимог позивачка просила стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки з дня звільнення по день ухвалення судового рішення, оскільки заробітна плата їй до теперішнього часу не виплачена.

З моменту звільнення позивачки до дати вирішення справи минуло 16 місяців 15 робочих днів. При визначенні середнього заробітку суд виходить з розміру мінімальної заробітної плати за період роботи позивачки, тобто 960 гривень. Таким чином, середній заробіток за весь час затримки склав суму у розмірі ((16*960= 15360,00 гривень) + (15*45,71=685,65)= 16045,65 гривень 07 копійок.

При цьому, суд вважає, що посилання відповідача на рішення Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу, від 22.02.2012р. №4-рп/2012 на має правового значення для вирішення справ.

Так, згідно вищевказаного рішення Конституційного суду України встановлено, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Однак відповідач взагалі офіційно не працевлаштовував позивачку, відомості про отримання заробітної плати вона не підписувала. Крім того, будь-якого повідомлення зі сторони відповідача на адресу позивачки з вказівкою можливості отримання заробітної плати вона не отримала, а також доказів відправлення такої пропозиції зі сторони відповідача суду не надано.

Крім того, позивачка звернулась до суду 19.06.2012р., тобто в межах трьохмісячного строку, після постановлення обвинувального вироку щодо колишнього директора відповідача, який допустив порушення законодавства про працю, у тому числі щодо затримки виплати заробітної плати позивачці. Вищевказані обставини є підставами заявленого позову, оскільки раніше позивачка не мала доказів порушення її трудових прав.

Таким чином, суд вважає, що позивачка не пропустила строки звернення з позовними вимоги до суду.

Позивачкою також заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 10000 гривень, оскільки заробітна плата для неї є єдиним джерелом для влаштування свого життя та життя своєї родини. Відсутність грошових коштів привело до втрати нормальних життєвих зв'язків та до докладання додаткових зусиль для організації життя.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», на підставі ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення законних прав працівника, які привели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, зобов'язання по відшкодуванню моральної шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган.

Суд вважає, що позивачка перенесла моральні страждання, оскільки заробітна плата для неї є єдиним джерелом для влаштування свого життя та життя своєї родини. Відсутність грошових коштів у позивачки привело до втрати нормальних життєвих зв'язків та до докладання додаткових зусиль для організації життя.

В той же час, суд оцінює розмір позовних вимог в цій частині як не відповідний їх характеру, тривалості і тяжкості, в зв'язку з цим, з відповідача повинно бути стягнуто 2000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Крім того, з Товариства з обмеженою відповідальністю „Охоронне агентство „Адмірал" (код ЄДРПОУ № 36970388, 67584 Одеська область, Комінтернівський район, с. Ліски, вул. Вишнева, 2) необхідно стягнути судовий збір 286,77 грн..

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10,11,209,212-215 ЦПК України іст.ст. 21,24 94, 95, 116,117, 235, 237-1 КЗпП України, суд, -

Вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю « Охоронне агентство Адмірал» про стягнення заборгованості по заробітної платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю « Охоронне агентство Адмірал»( код ЄДРПОУ № 36970388) на користь ОСОБА_1 заробітну плату в сумі 7098,00 грн., за затримку у виплаті заробітної плати 16045,65 грн., та моральну шкоду в сумі 2000,00 грн., а всього 25143,65грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю « Охоронне агентство Адмірал» (код ЄДРПОУ № 36970388) на користь держави судовий збір в сумі 286,77 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через суд Суворовського району міста Одеси шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги .

Суддя