Рішення

від 24.05.2013 по справі 1527/9552/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження № 22-ц/785/4079/13

Головуючий у першій інстанції Кисельов В. К.

Доповідач Погорєлова С. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.05.2013 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого судді: Погорєлової С.О.

суддів: Мизи Л.М., Сєвєрової Є.С.

при секретарі - Криворучці Ю.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронне агентство «Адмірал» на рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 28 лютого 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронне агентство «Адмірал» про стягнення заборгованості по заробітної платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди,-

встановила:

У червні 2012 року ОСОБА_2 звернулась до Суворовського районного суду м.Одеси з позовом до ТОВ «Охоронне агентство «Адмірал» та просила стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі за період з 01.02.2011 року по 12 вересня 2011 року в сумі 10599 гривень, середній заробіток у розмірі 12960 гривень за час затримки розрахунку за період з 13 вересня 2011 року по 13 червня 2012 року, моральну шкоду у розмірі 100000 грн. (а.с.1-2)

Рішенням Суворовського районного суду м.Одеси від 28 лютого 2013 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Охоронне агентство «Адмірал» на користь ОСОБА_2 заробітну плату в сумі 7098 грн., за затримку у виплаті заробітної плати 16045,65 гривень, та моральну шкоду в сумі 2000 гривень, а всього 25143,65 гривень. Стягнуто з ТОВ «Охоронне агентство «Адмірал» на користь держави судовий збір в сумі 286,77 гривень. (а.с.96-100).

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням ТОВ «Охоронне агентство «Адмірал» подало апеляційну скаргу в якій просить про його скасування з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального права. (а.с.103-106)

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ТОВ «Охоронне агентство «Адмірал» підлягає відхиленню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що доведеним є факт роботи позивача в ТОВ з 01 лютого 2011 року, що заробітна плата за період роботи з 01 лютого 2011 року по 12 вересня 2011 року не виплачувалась, розрахунок при звільненні не проведений, у зв'язку з чим вона має право на стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди.

Указані висновки суду відповідають матеріалам справи і вимогам закону, проте, при здійсненні розрахунку заборгованості по заробітної платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку була допущена помилка.

Трудовий договір може укладатися як в усній, так і в письмовій формі. Закон передбачає подвоєння форми трудового договору: укладання трудового договору відповідно до ч.3 ст.24 КЗпП України, оформляється наказом або розпорядженням власника про зарахування працівника на роботу. Водночас, відповідно до ч.4 ст.24 КЗпП України трудовій договір вважається укладеним, якщо наказ або розпорядження про зарахування працівника на роботу не було видано, але працівника фактично було допущено до роботи.

Пленум Верховного Суду в постанові «Про практику розгляду судами трудових спорів» №9 від 06 листопада 1992 року, роз'яснив, що фактичний допуск до роботи може бути прирівняний до укладання трудового договору тільки в тому випадку, якщо працівника допущено до роботи з відома власника або уповноваженого ним органу.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 в період з 01 лютого 2011 року по 12 вересня 2011 року працювала оператором пульта центрального спостереження ТОВ «Охоронне агентство «Адмірал». Підприємство працювало позмінно. Трудовий договір з нею не укладався, а також відсутній наказ про прийом її на роботу. Указані факти знайшли своє відображення у вироку Комінтернівського районного суду від 10 квітня 2012 року, зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_3, працюючи на посаді директора ТОВ «Охоронне агентство «Адмірал», в період з 01.02.2011 року по 06.09.2011 року включно використовував труд найманих працівників, в тому числі ОСОБА_2, фактично допустив їх до роботи без укладання трудових договорів та наступної сплати відповідних податків та загальнообов'язкових платежів (внесків) в бюджет та державні фонди.

Згідно з ч.4 ст.61 ЦПК України, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що є доведеним той факт, що позивачка працювала в період з 01 лютого 2011 року по 12 вересня 2011 року оператором пульта центрального спостереження ТОВ «Охоронне агентство «Адмірал». В той же час, суд вважає недоведеним факт роботи позивачки у якості прибиральниці, оскільки неможливо становити обсяг трудових обов'язків, у зв'язку з відсутністю посадової інструкції і правил внутрішнього трудового розпорядку.

Відомостей про отримання заробітної плати за період роботи і розрахунку при звільненні матеріали справи не містять.

За правилами ч.1 ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно ст.22 Закону України «Про державний бюджет на 2011 рік» від 23.12.2010 року розмір мінімальної заробітної плати у 2011 році становив у місячному розмірі: з 01 січня - 941 гривня, з квітня - 960 гривень, з жовтня - 985 гривень, з грудня - 1004 гривні. Враховуючи розмір мінімальної заробітної плати, визначений законом, розмір заборгованості по заробітної платі за період з 01 лютого 2011 року по 12 вересня 2011 року, яка підлягає стягненню на користь ОСОБА_2, становить 6682 гривень, у зв'язку з чим рішення в цій частині підлягає зміні.

Відповідно до п.8 Постанови КМ України, від 08.02.1995, № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», нарахування виплат, у разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, але помилково визначив його розмір у сумі 16045,65 гривень

Середньоденна заробітна плата ОСОБА_2 складає 201,6 гривен (1440+576/10). Позивачка відпрацювала 69 змін. Таким чином, середній заробіток за час затримки розрахунку складає 13910,4 гривень (69 змін х 201,6). Зазначена сума підлягає стягненню з відповідача на користь ОСОБА_2, у зв'язку з чим рішення в цій частині підлягає зміні.

Довід апеляційної скарги ТОВ «Охоронне агентство «Адмірал» про те, що ОСОБА_2 пропустила тримісячний строк, який встановлений законом для звернення працівника до суду із заявою про вирішення трудового спору є неспроможним.

Так, за правилами ч.1 ст.233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року N 9 (з наступними змінами та доповненнями) «Про практику розгляду судами трудових спорів» встановлені ст. ст. 228, 233 КЗпП строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін.

Відповідно до роз'яснень, викладених в ч. 5 п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року N 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», не проведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

Указані роз'яснення Пленуму кореспондуються з тлумаченнями, який надав Конституційний суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року N 4-рп/201, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 116, 117, 237 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Ураховуючи те, що на час звернення до суду фактично відповідач з ОСОБА_2 не розрахувався, а також встановлену вироком суду вину підприємства в порушенні трудового законодавства, колегія суддів приходить до висновку про те, що позивачка строк звернення до суду не пропустила.

Довід в апеляційної скарзі про те, що період перебування ОСОБА_2 в трудових відносинах з ТОВ «Охоронне агентство «Адмірал» залишився недоведеним з боку позивачки не кореспондується з матеріалами справи. Факт виконання службових обов'язків, і, відповідно, перебування позивачки у трудових відносинах з ТОВ «Охоронне агентство «Адмірал» в період з 01 лютого 2011 року по 12 вересня 2011 року підтверджується копіями Журналу приймання змін оператора, зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_2 в цій період приймала та здавала зміни, писала рапорти, в яких звітувала за чергування.

Інших доводів апеляційна скарга не містить.

В решті рішення суду першої інстанції постановлено з додержання норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права, у зв'язку з чим підстав для його скасування судова колегія не вбачає.

Керуючись п.2 ч.1 ст. 307, п.п.3,4 ч.1 ст.309, ст.ст.314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронне агентство «Адмірал» - задовольнити частково.

Рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 28 лютого 2013 року - в частині стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку - змінити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронне агентство «Адмірал» на користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітної платі в сумі 6682 гривень, середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 13910,40 гривень.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий Погорєлова С.О.

Судді Миза Л.М.

Сєвєрова Є.С.