Рішення

від 01.03.2013 по справі 919/35/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2013 року справа № 919/35/13-г

За позовом приватного малого підприємства «Лазуріт»

(99014, м. Севастополь, вул. Рибаків, 5 -А)

до публічного акціонерного товариства «Севастопольський морський завод»

(99001, м. Севастополь, вул. Героїв Севастополя, 13)

про стягнення заборгованості у розмірі 149 420,59 грн

Суддя Плієва Н.Г.,

за участю:

представника відповідача - Крічун М.М., довіреність б/н від 25.09.2012

представник позивача - не з'явився

Суть спору:

Приватне мале підприємство "Лазуріт" звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовом до Публічного акціонерного товариства "Севастопольський морський завод" про стягнення заборгованості у розмірі 145 693,28 грн з яких: 142 606, 80 грн - заборгованість за договором № 0701-11 від 15.08.2011, 2572,07 грн - пеня і 514,41 грн - 3 % річних.

Позивач, з посиланням на статті 525, 526, 625 Цивільного кодексу України обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідач належним чином не виконав свої зобов'язання за договором № 0701-11 від 15.08.2011 в частині оплати виконаних робіт.

Ухвалою від 08.01.2013 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі, справу призначено до розгляду у судовому процесі на 06.02.2013.

В порядку частини третьої статті 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошувалась перерва 06.02.2013 до 25.02.2013, і 25.02.2013 до 01.03.2013.

В ході розгляду справи позивачем було збільшено позовні вимоги в частині нарахування пені та 3 % річних, остаточно просить стягнути на його користь заборгованість у розмірі 149 420,509 грн з яких: заборгованість за договором у розмірі 142 606,80 грн, 5678,16 грн - пеня і 1 135,63 - 3 % річних, крім того, просить стягнути витрати зі сплати судового збору.

Представник позивача в судовому засіданні збільшені позовні вимоги підтримав, наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позов, вважає, що при розрахунку періоду заборгованості позивачем не враховані положення частини другої статті 530 Цивільного кодексу України, а тому прострочення виконання зобов'язання слід рахувати за 28.11.2012, а не з 21.11.2012. Крім того, відповідач вважає що його зобов'язання за договором припинилось на суму 10 312,13 грн зарахуванням зустрічних вимог за заявою № 02/184 від 23.10.2012.

Позовні вимоги в частині основної заборгованості визнає на суму 132 294,67 грн.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази, перевіривши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

15.08.2011 між Публічним акціонерним товариством „Севастопольський морський завод" (далі - ПАТ «Севастопольський морський завод», ПАТ "Севморзвод", Замовник) та Приватним малим підприємством „Лазуріт" (далі - ПП «Лазуріт», Виконавець) укладений договір № 0701-11 (далі -Договір), відповідно до умов якого Виконавець зобов'язується виконати роботи зі зборки та монтажу фундаментів опори стріли та стійки лівого понтону на замовленні ПК г/п 1200 т проекту 50370 в обсязі черт 50370.362153.25.023, в обсязі Кошторису (Додаток №1 до Договору) (далі -роботи) відповідно до робочої конструкторської документації та ескізам Замовника, а Замовник зобов'язується прийняти та сплатити виконані роботи на умовах цього Договору. Кінцевий об'єм робіт уточнюється актом здачі - приймання робіт (пункт 1.1 Договору) (а.с. 11-16).

Згідно з пунктом 3.1 Договору Виконавець був зобов'язаний приступити до виконання робіт відповідно припису Замовника, виконати усі передбачені цим Договором роботи та здати їх в закінченому вигляді Замовнику відповідно до графіку виконання робіт, за умовами надання Виконавцю фронту робіт, необхідних матеріалів та оплати авансу відповідно до пункту 4.3 Договору. Початок робіт оформлюється відповідним двостороннім актом.

Пунктом 3.2 Договору сторони узгодили, що датою закінчення робіт вважається дата підписання уповноваженими представниками обох сторін Акта здачі-приймання виконаних робіт. На момент підписання Акта здачі-приймання виконаних робіт повинні бути повністю закінченні всі передбачені цим Договором роботи.

Орієнтовна вартість передбачена цим Договором робіт відповідно до кошторису зі зборки та монтажу фундаментів опори стріли та стійки лівого понтону в обсязі переліку робіт, встановленого кошторисом (Додаток №1 до цього Договору) складає 142 606,80 грн, у тому числі ПДВ 20%-23 767,80 грн. Вартість робіт за Договором є попередньою та підлягає уточненню за результатами оформлення Акту дефектації, а також Акту здачі - приймання робіт (пункти 4.1-4.2 Договору).

Пунктом 4.3 Договору визначено, що розрахунки за договором здійснюються в наступному порядку:

- перший платіж - передоплата в розмірі 30% від загальної суми цього Договору здійснюється протягом 5 банківських днів з моменту підписання Договору.

- кінцевий розрахунок - після підписання Акту здачі -приймання.

Оплата здійснюється за рахунками Виконавця шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Виконавця (пункт 4.4 Договору).

Пунктом 7.2 Договору сторони погодили порядок кінцевої здачі-приймання виконаних робіт.

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до моменту виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань (пункт 11.1 Договору).

У порушення умов договору, свої зобов'язання до теперішнього часу ПАТ «Севастопольський морський завод» не виконало, не оплатило у повному обсязі отримані за договором роботи, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, виходячи з наступних мотивів.

Відповідно до частини першої статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з пунктом першим частини другої цієї статті підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 Цивільного кодексу України, стаття 180 Господарського кодексу України).

Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами частини першої статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Дані правовідносини між сторонами виникли з приводу виконання договору № 0701-11 від 15.08.2011, предметом якого є виконання робіт зі зборки та монтажу фундаментів опори стріли та стійки лівого понтону на замовленні ПК г/п 1200 т проекту 50370 в об'ємі черт 50370.362153.25.023, в об'ємі Кошторису, таким чином, укладений сторонами договір за своєю правовою природою є договором підряду, правовідносини якого регулюються положеннями глави 61 Цивільного кодексу України.

Згідно з положеннями статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Отже, підтвердженням виконання договору підряду є передача результату робіт замовникові.

Згідно з частиною четвертою статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що позивач приступив до виконання робіт за Договором без отримання передоплати, що відповідачем також не заперечувалося.

Позивач виконав свої зобов'язання за Договором у повному обсязі, виготовив фундаменти опори стріли та стійки лівого понтону, на підставі чого 02.12.2011 сторонами підписано Акт № 1 здачі-приймання виконаних робіт за Договором № 0701-11 від 15.08.2011, з якого слідує, що роботи на суму 142606,80 грн виконані в строк та належної якості, зауважень немає.

Цей акт є підставою для проведення розрахунків між Замовником та Виконавцем (а. с. 18).

Акт № 1 здачі - приймання виконаних робіт від 02.12.2011 підписаний обома сторонами та скріплений їх печатками.

Умовами договору передбачено, що остаточний розрахунок за виконані роботи здійснюється протягом 5 днів після підписання Акту здачі-приймання виконаних робіт та отримання рахунку від виконавця, тобто чіткій термін виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати виконаних робіт договором не визначений.

Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що рахунок № 140 від 02.12.2011 на суму 142 606,80 грн був отриманий відповідачем 20.11.2012, а тому відповідач повинен був оплатити отримані ним роботи в порядку статті 530 Цивільного кодексу України протягом семі днів з дня його отримання, тобто в строк до 27.11.2012 включно.

Крім того, судом встановлено, що 23.10.2012 відповідач звернувся до ПМП «Лазуріт» з заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 10 312,13 грн, яку позивач був зобов'язаний сплатити ПАТ «Севастопольський морський завод» за отримані ним вуглекислоти та кисень за наказом-накладній № 96 від 14.11.2011 і довіреністю серії НАІ № 213258.

З заяви вбачається, що відповідач заявляє про зарахування зустрічних однорідних вимог, внаслідок чого зобов'язання ПМП "Лазуріт" перед ПАТ "Севморзавод" по оплаті вартості товарів, переданих за наказом-накладній № 96 від 14.11.2011 припиняється повністю, а зобов'язання ПАТ "Севморзавод" перед ПМП "Лазуріт" по оплаті вартості робіт, виконаних за договором № 0701-11 від 15.08.2011 припиняється частково в сумі 10312,12 грн (а.с.45).

З урахуванням наведеного, відповідач визнає основну заборгованість за договором № 0701-11 від 15.08.2011 у розмірі 132294,67 грн.

14.11.2012 ПМП «Лазурит» надіслало на адресу ПАТ «Севастопольський морський завод» листа, в якому позивач підтвердив отримання товару на суму 10 312,13 грн, однак зазначив, що оскільки між сторонами існує укладений договір № 1013-11 від 13.10.2011, який позивачем виконаний у повному обсязі на суму 39100,32 грн, а відповідачем зобов'язання за договором виконане лише частково на суму 27796,46 грн, а тому заборгованість ПАТ «Севморзавод» перед ПМП «Лазуріт» за цим договором складає 11 303,86 грн. Виходячи з наведеного, позивачем були зараховані зустрічні однорідні вимоги на суму 10 312,13 грн за договором № 1013-11 від 13.10.2011. Зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 10 312,13 грн за спірним договором позивачем не погоджено.

Проте суд вважає таку позицію позивача помилковою з наступних підстав.

Згідно з частиною третьою статті 203 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. Аналогічні правила містить і стаття 601 Цивільного кодексу України.

Як зазначено в п. 31 листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008 № 01-8/211 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України" заява однієї сторони про зарахування зустрічної однорідної вимоги є одностороннім правочином, який має наслідком припинення зобов'язань. Якщо друга сторона вважає, що заява першої сторони є нікчемним правочином, а відтак не припиняє зобов'язання (наприклад, за відсутністю зобов'язання другої сторони або в разі недопустимості зарахування зустрічних вимог згідно з частинами четвертою, п'ятою статті 203 Господарського кодексу України, статтею 602 Цивільного кодексу України), то друга сторона вправі звернутися до суду з позовом про примусове виконання зобов'язання першою стороною в натурі або про застосування інших способів захисту, встановлених законом.

У зв'язку з тим, що зарахування є одностороннім правочином, для нього достатньо заяви однієї сторони та згоди іншої сторони для зарахування не потрібно, суд вважає протиправною відмову позивача у зарахуванні 10 312,13 грн в рахунок погашення заборгованості за договором № 0701-11 від 15.08.2011.

Враховуючи, що визначення за яким саме договором відбудеться зарахування зустрічних однорідних вимог, це право відповідача, та у листі про зарахування зустрічних однорідних вимог відповідач зазначив про зарахування грошових коштів у розмірі 10 312,13 грн в рахунок погашення заборгованості за договором № 0701-11 від 15.08.2011, суд вважає що ця сума повинна бути зарахована саме за вказаним договором.

За таких обставин, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню, з урахуванням заліку зустрічних однорідних вимог, основна заборгованість у розмірі 132 294, 67 грн (142 606,80 - 10 312, 13).

Також суд зазначає, що позивач не позбавлений можливості звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором № 1013-11 від 13.10.2011 у встановленому законом порядку.

Крім суми основної заборгованості позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 5 678,16 грн та 3% річних в сумі 1 135,63 грн за весь час прострочення.

Відповідно до статті 610, частини третьої статті 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 9.5 Договору передбачено, що за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань замовник оплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючий в період за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірені розрахунки пені та 3 % річних надані позивачем та відповідачем та визначено, що розрахунок, наданий ПАТ «Севастопольський морський завод» є правильним. Отже, з відповідача на користь позивача за період з 28.11.2012 по 25.02.2013 підлягає стягненню пеня у розмірі 4 888,17 грн та 3 % річних у розмірі 977,41 грн.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги приватного малого підприємства «Лазуріт» підлягають задоволенню частково, з публічного акціонерного товариства «Севастопольський морський завод» підлягає стягненню заборгованість у розмірі 138 160,25 грн, з яких: 132 294,67 грн - сума основного боргу, 4 888,17 грн - пеня та 977,41 грн - 3% річних.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 763,21 грн.

На підставі наведеного, керуючись статтями 43, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Севастопольський морський завод" (99001, м. Севастополь, вул. Героїв Севастополя, 13, ідентифікаційний код 14312370, р/р 2600813708 в ПТА «Райффайзен Банк Аваль» м. Сімферополь, МФО 324021, або з будь-якого іншого рахунку ) на користь приватного малого підприємства "Лазуріт" (99014, м. Севастополь, вул. Рибаків, 5 -А, ідентифікаційний код 16508611, р/р 26002280268 в АТ «Райффайзен Банк Аваль» м. Київ, МФО 380805, або на будь-який інший рахунок) заборгованість у розмірі 138 160,25 грн (сто тридцять вісім тисяч сто шістдесят грн 25 коп), з яких: 132 294,67 грн - заборгованість за договором, 4 888,17 грн - пеня, 977,41 грн - 3 % річних, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 763,21 грн (дві тисячі сімсот шістдесят три грн 21 коп).

У задоволенні решти вимог відмовити.

Повне рішення складено 06.03.2013.

Суддя Н.Г. Плієва