Постанова

від 28.02.2013 по справі 826/1241/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28 лютого 2013 року 12 год. 14 хв. № 826/1241/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Данилишина В.М., при секретарі судового засідання Стадницькій Ю.Є., за участю представників позивача та відповідача, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Авега" до державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування рішень відповідача.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (також далі за текстом - КАС України) у судовому засіданні 28 лютого 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 30 січня 2013 року надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Авега" (також далі за текстом - позивач) до державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби (також далі за текстом - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 16 січня 2013 року № 0000292220 та № 0000302220 (також далі за текстом - оскаржувані рішення) .

В обґрунтування позову законний представник позивача зазначила, що оскаржуваними рішеннями відповідач протиправно збільшив позивачу суми грошових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств та податку на додану вартість (також далі за текстом - ПДВ) (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у загальному розмірі 782494,00 грн.

Ухвалою суду від 31 січня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У судових засіданнях представники позивача позов підтримали та просили задовольнити його повністю.

Представник відповідача позов не визнала та просила відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду у судовому засіданні 11 лютого 2013 року. Пояснила, що оскаржувані рішення є правомірними, оскільки складені відповідачем у зв'язку з виявленням у ході перевірки позивача порушень ним податкового законодавства.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем у період із 17 по 21 грудня 2012 року проведено перевірку позивача, за результатами якої складено акт від 28 грудня 2012 року № 6100/22-222-31608964 про результати позапланової виїзної перевірки позивача з питань своєчасності, достовірності та повноти сплати податків і зборів по взаємовідносинах із товариством з обмеженою відповідальністю "Айсіпі" (також далі за текстом - ТОВ "Айсіпі") , товариством з обмеженою відповідальністю "Бумакс" (також далі за текстом - ТОВ "Бумакс") , приватним підприємством "Матрікс" (також далі за текстом - ПП "Матрікс") , товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Продсервісторг-Плюс" (також далі за текстом - ТОВ "ТД "Продсервісторг-Плюс") , приватним підприємством "Фірма "Матрікс Пресс" (також далі за текстом - ПП "Фірма "Матрікс Пресс") , товариством з обмеженою відповідальністю "Астана К" (також далі за текстом - ТОВ "Астана К") , товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Авертус" (також далі за текстом - ТОВ "Компанія Авертус") , товариством з обмеженою відповідальністю "Алієдора" (також далі за текстом - ТОВ "Алієдора") , товариством з обмеженою відповідальністю "Укртурпром ВС" (також далі за текстом - ТОВ "Укртурпром ВС") , товариством з обмеженою відповідальністю "КПТ МІГ" (також далі за текстом - ТОВ "КПТ МІГ"), товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислова компанія "Салтіс" (також далі за текстом - ТОВ "ТПК "Салтіс") за період із 01 жовтня 2009 року по 30 вересня 2012 року (також далі за текстом - акт перевірки) , відповідно до висновків якого позивачем:

- недодержано вимог ч.ч. 1, 5 ст. 203, ч.ч. 1, 2 ст. 215, ч. 1 ст. 216, ст.ст. 228, 626, 629, 650, 655, 658, 662 Цивільного кодексу України (також далі за текстом - ЦК України) у момент вчинення між позивачем та його контрагентами правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними;

- занижено ПДВ у загальному розмірі 357190,00 грн., у тому числі за: січень 2010 року - 11016,00 грн., лютий 2010 року - 6170,00 грн., березень 2010 року - 48163,00 грн., квітень 2010 року - 39169,00 грн., травень 2010 року - 50395,00 грн., червень 2010 року - 57944,00 грн., липень 2010 року - 45553,00 грн., серпень 2010 року - 54415,00 грн., вересень 2010 року - 49255,00 грн., жовтень 2010 року - 70349,00 грн., листопад 2010 року - 78629,00 грн., грудень 2010 року - 92600,00 грн., травень 2011 року, 80716,00 грн., червень 2011 року - 54068,00 грн., липень 2011 року - 71079,00 грн., чим порушено підпункт 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України (також далі за текстом - ПК України) ;

- занижено податок на прибуток у загальному розмірі 402694,00 грн., у тому числі за: IV квартал 2010 року - 30687,00 грн., І квартал 2011 року - 53739,00 грн., ІІ квартал 2011 року - 79513,00 грн., ІІ-ІІІ квартали 2011 року - 81869,00 грн., ІІ- IV квартали 2011 року - 95505,00 грн., І квартал 2012 року - 65925,00 грн., І-ІІ квартали 2012 року - 221606,00 грн., І-ІІІ квартали 2012 року - 222763,00 грн., чим порушено підпункт 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", підпункт 139.1.9 п. 1391 ст. 139 ПК України.

За результатами розгляду заперечень в адміністративному (досудовому) порядку, висновки акту перевірки викладено у наступній редакції:

- недодержано вимог ч.ч. 1, 5 ст. 203, ч.ч. 1, 2 ст. 215, ч. 1 ст. 216, ст.ст. 228, 626, 629, 650, 65, 658, 662 ЦК України у момент вчинення між позивачем та його контрагентами правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними;

- занижено ПДВ у загальному розмірі 355708,00 грн., у тому числі за: листопад 2010 року - 3031,00 грн., грудень 2010 року - 21519,00 грн., січень 2011 року - 8001,00 грн., лютий 2011 року - 34990,00 грн., квітень 2011 року - 36410,00 грн., травень 2011 року - 32732,00 грн., липень 2011 року - 2049,00 грн., листопад 2011 року - 1290,00 грн., грудень 2011 року - 10567,00 грн., січень 2012 року - 16285,00 грн., лютий 2012 року - 26523,00 грн., березень 2012 року - 12941,00 грн., квітень 2012 року - 42147,00 грн., травень 2012 року - 16872,00 грн., червень 2012 року - 89249,00 грн., липень 2012 року - 1102,00 грн., чим порушено підпункт 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 ПК України;

- занижено податок на прибуток у загальному розмірі 322558,00 грн., у тому числі за: IV квартал 2010 року - 30687,00 грн., І квартал 2011 року - 53739,00 грн., ІІ квартал 2011 року - 79513,00 грн., ІІ-ІІІ квартали 2011 року - 81869,00 грн., ІІ-IV квартали 2011 року - 95505,00 грн., І квартал 2012 року - 65925,00 грн., І-ІІ квартали 2012 року - 141470,00 грн., І-ІІІ квартали 2012 року - 142627,00 грн., чим порушено підпункт 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", підпункт 139.1.9 п. 1391 ст. 139 ПК України.

На підставі акту перевірки, з урахуванням результатів розгляду в адміністративному (досудовому) порядку заперечень на нього, 16 січня 2013 року відповідачем складено оскаржувані рішення: № 0000292220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 322558,00 грн. за основним платежем та у розмірі 43330,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0000302220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 355708,00 грн. за основним платежем та у розмірі 60898,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Суд погоджується з доводами представників позивача щодо наявності підстав для визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень, виходячи з аналізу наявних у матеріалах справи документів та наступних положень і обставин.

Так, згідно з підпунктом 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, підпунктом 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, підпунктом 78.1.1 п. 78.1, п. 78.4 ст. 78 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальна позапланова перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

У ході судового розгляду справи з'ясовано, що наказ про проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача від 13 грудня 2012 року № 2099 вручено особисто під розписку уповноваженій особі позивача 17 грудня 2012 року, тобто з дотриманням ст. 78 ПК України.

Стосовно висновків відповідача про порушення позивачем податкового законодавства під час здійснення господарської діяльності суд зазначає наступне.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що такі висновки відповідача ґрунтуються на обставинах, зазначених в актах перевірок/звірок інших платників податків, а саме:

- від 31 березня 2011 року № 730/23-04/37146414 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "ТПК "Салтіс" з питання правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту за жовтень-грудень 2010 року, січень 2011 року;

- від 06 квітня 2011 року № 752/23-03/37270339 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Алієдора" з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ за період із 01 по 28 лютого 2011 року;

- від 21 червня 2011 року № 1515/23-08/37270449 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ "Астана К" з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту ПДВ за квітень 2011 року;

- від 13 липня 2011 року № 1655/23-04/37270433 про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ "Укртурпром ВС" з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту по ПДВ за травень 2011 року;

- від 27 липня 2011 року № 1723/23-04/37270359 про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ "Компанія Авертус" з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту по ПДВ за січень-травень 2011 року;

- від 28 липня 2011 року № 1742/23-04/37270370 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "КПТ МІГ" з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту за лютий-травень 2011 року;

- від 18 травня 2012 року № 435/22-40/36529861 про неможливість проведення перевірки ПП "Бумакс" з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинах із контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит, за січень 2012 року;

- від 14 червня 2012 року № 1353/22-521-31989368 про неможливість проведення перевірки суб'єкта господарювання ПП "Матрікс" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків - покупцями за лютий 2012 року;

- від 19 червня 2012 року № 609/22-40/32001026 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "ТД "Продсервісторг-Плюс" з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинах із контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит, за період із 01 січня по 30 квітня 2012 року;

- від 21 червня 2012 року № 1462/22-222-33107895 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Фірма "Матрікс Пресс" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків - покупцями за березень 2012 року;

- від 01 жовтня 2012 року № 1491/22-40/38123927 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Айсіпі" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за липень 2012 року.

Зокрема, відповідно до висновків перелічених вище актів, копії яких містяться у матеріалах справи, виявлено неможливість ТОВ "ТПК "Салтіс", ТОВ "Алієдора", ТОВ "Астана К", ТОВ "Укртурпром ВС", ТОВ "Компанія Авертус", ТОВ "КПТ МІГ", ПП "Бумакс", ПП "Матрікс", ТОВ "ТД "Продсервісторг-Плюс", ПП "Фірма "Матрікс Пресс" та ТОВ "Айсіпі" фактично здійснювати господарські операції у зв'язку з відсутністю майна та інших матеріально-технічних ресурсів, економічно необхідних для здійснення їх господарської діяльності. Також виявлено порушення ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 215, ч. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України у частині недодержання вимог викладених положень у момент вчинення правочинів, не спрямованих на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, укладених переліченими вище суб'єктами господарювання з їх контрагентами.

Як з'ясовано у ході судового розгляду справи та не заперечувалось представником відповідача, на підставі викладених обставин відповідач прийшов до висновку про порушення позивачем, зокрема, ст.ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України, а також про те, що укладені між позивачем та ТОВ "ТПК "Салтіс", ТОВ "Алієдора", ТОВ "Астана К", ТОВ "Укртурпром ВС", ТОВ "Компанія Авертус", ТОВ "КПТ МІГ", ПП "Бумакс", ПП "Матрікс", ТОВ "ТД "Продсервісторг-Плюс", ПП "Фірма "Матрікс Пресс" та ТОВ "Айсіпі" договори не спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених ними.

За переконанням суду, такий висновок відповідача є безпідставним та необґрунтованим, виходячи з наступних положень та обставин.

Зокрема, згідно з ч. 1 ст. 203, ст. 204, ч. 2 ст. 215, ч. 3 ст. 228 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 15 квітня 2009 року у справі № К-1470/09 зазначено, що сам по собі факт допущення, на думку податкового органу, суб'єктом господарювання порушень певних встановлених законом правил господарської діяльності, здійснюваної на підставі певного договору, не є безумовною підставою для висновку про укладення такого договору з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. Юридична відповідальність має здійснюватися на принципі законності, який полягає у тому, що така відповідальність настає за діяння, передбачені законом, та застосовується у спосіб, визначений законом.

Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї зі сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Як зазначено в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 07 березня 2012 року у справі № К/9991/69002/11, для висновку про нікчемність правочину, вчиненого відповідними підприємствами, необхідно встановити невідповідність такого правочину загальним умовам чинності правочину та наявність мети, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

У листі Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 16 вересня 2011 року № 7319 зазначено, що головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки. Вказані ж в актах податкових органів недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, роблячи висновок про невідповідність укладених між позивачем та його контрагентами договорів ст.ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України, відповідач, за переконанням суду, вийшов за межі своїх повноважень.

Стосовно відповідальності відповідача за можливі протиправні дії його контрагентів суд зазначає наступне.

Як зазначено в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 лютого 2010 року № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Згідно з правовою позицією, викладеною у листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року (06 травня 2011 року) № 742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України", для висновків про наявність порушень податкового законодавства у діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників ПДВ, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо).

Крім того, згідно з п. 71 рішення Європейського Суду з прав людини (п'ята секція) від 22 січня 2009 року по справі "Булвес" АД проти Болгарії (заява № 3991/03), компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати повторно ПДВ разом з пенею. Такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Викладені положення, за переконанням суду, свідчать про неможливість понесення відповідальності одним платником податків за іншого.

Стосовно підтвердження фактичного здійснення позивачем господарських операцій суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

Відповідно до підпунктів 14.1.27, 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, підпункту 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.6 ст. 198 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Не включаються до кладу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 22 лютого 2012 року у справі № К/9991/68389/11 зазначено, що підставою для включення сум ПДВ до податкового кредиту є належним чином оформлена податкова накладна, яка не позбавлена правового значення і в тому разі, якщо контрагентом покупця товарів (робіт, послуг) не виконується зобов'язання щодо декларування податкових зобов'язань з ПДВ.

З викладених положень вбачається два випадки невключення до складу податкового кредиту сплаченої суми ПДВ, яким є відсутність податкової накладної або оформлення такої накладної з порушенням ст. 201 ПК України. Інших підстав для невключення до складу податкового кредиту сум ПДВ положеннями ПК не передбачено.

Згідно з п. 201.4 ст. 201 ПК України, податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Як зазначено в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 08 лютого 2012 року у справі № К-9189/08, незначні недоліки в заповненні податкових накладних, одержаних від постачальників, не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених покупцем витрат до податкового кредиту, оскільки підставою для відповідальності платника податку є непідтвердження сум ПДВ, включених до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. При цьому, відповідальність за правильність виписування податкової накладної покладена не на покупця, а на продавця товарів.

Дослідивши зміст акту перевірки суд з'ясував, що відповідачем не конкретизовано в чому саме полягає порушення позивачем п. 201.4 ст. 201 ПК України.

До того ж, у матеріалах справи наявні копії як податкових накладних, виписаних контрагентами позивача на підставі укладених між ними договорів, з яких вбачається, що такі накладні відповідають вимогам ст. 201 ПК України, так і інших первинних документів позивача, як свідчать про фактичне здійснення ним господарської діяльності, а саме: договорів, видаткових накладних, актів здачі-прийняття виконаних робіт, рахунків на оплату, рахунків-фактур, виписок по рахунках позивача, карток складського обліку матеріалів.

У листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року (06 травня 2011 року) № 742/11/13-11 зазначено, що наявність укладеного між учасниками господарської операції договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум ПДВ є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Отже, витрати, для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з ПДВ за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Як зазначено у Постанові Верховного Суду України від 07 лютого 2012 року № 21-425во10, наявність у позивача податкових накладних, виданих контрагентом, за умови встановлення судом факту нездійснення самої господарської операції, не є підставою для віднесення зазначених у цих накладних сум до податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

За переконанням суду, у ході судового розгляду справи представники позивача надали достатньо належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовується позов.

Представник відповідача у ході судового розгляду справи, за переконанням суду, не надала належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються заперечення про позову.

На підставі викладених положень та обставин, суд прийшов до висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Авега" до державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування рішень відповідача є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). У зв'язку з тим, що позивачем та його представниками не заявлено вимогу про стягнення судового збору за рахунок бюджетних коштів, суд не присуджує на його користь здійснені ним судові витрати.

Керуючись ст.ст. 7-12, 69-71, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Задовольнити повністю позов товариства з обмеженою відповідальністю "Авега" до державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування рішень відповідача.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби від 16 січня 2013 року: № 0000292220, яким товариству з обмеженою відповідальністю "Авега" (ідентифікаційний код 31608964) збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств (код платежу 3011021000) (з урахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у загальному розмірі 365888,00 грн. (Триста шістдесят п'ять тисяч вісімсот вісімдесят вісім гривень 00 копійок); № 0000302220, яким товариству з обмеженою відповідальністю "Авега" (ідентифікаційний код 31608964) збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) (код платежу 3011021000) (з урахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у загальному розмірі 416606,00 грн. (Чотириста шістнадцять тисяч шістсот шість гривень 00 копійок).

3. Копії постанови у повному обсязі направити (вручити) сторонам у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин

Постанова у повному обсязі складена 05 березня 2013 року