Рішення

від 04.03.2013 по справі 2/122/1722/2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №: 2/122/1722/2012Головуючий суду першої інстанції:Заболотна Н.М. № провадження: 22-ц/190/763/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Горбань В. В.

"04" березня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді:Горбань В.В. Суддів:Летягіної О.В., Шестакової Н.В. При секретарі:Востріковій К.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_6, ОСОБА_7, приватного підприємства «Скіфія-Тур» про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_7 за довіреністю ОСОБА_8 на рішення Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 06 грудня 2012 року,

ВСТАНОВИЛА:

11 березня 2009 року Відкрите акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7, приватного підприємства «Скіфія-Тур» про стягнення заборгованості за кредитним договором. Вимоги мотивовані тим, що 10.08.2007 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» /правонаступник - ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», далі - Банк/ та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір, за умовами якого Банк надав ОСОБА_6 кредит у сумі 1 180 000 доларів США зі сплатою процентів у розмірі 14,5 % річних у валюті кредиту. У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_6 умов договору у неї виникла заборгованість за договором. У забезпечення виконання кредитного договору між Банком та ОСОБА_7, ПП «Скіфія-Тур» 10.08.2007 року були укладені договори поруки № 1 та № 2. За умовами зазначених договорів ОСОБА_7 та ПП «Скіфія-Тур» зобов'язалися відповідати перед Банком у повному обсязі за повне та своєчасне виконання зобов'язань ОСОБА_6 за кредитним договором та відповідають як солідарні боржники. Уточнивши позовні вимоги в процесі розгляду справи, просить стягнути солідарно з ОСОБА_6, ОСОБА_7, ПП «Скіфія-Тур» на користь Банку заборгованість, яка станом на 06.06.2012 року складає 57 117 603,32 грн. та складається з суми кредитної заборгованості у сумі 917 674,71 доларів США, що за курсом НБУ становить - 7 334 515,12 грн., суми нарахованих та непогашених відсотків - 438 715,86 доларів США, що за курсом НБУ становить 3 506 436,48 грн. суми нарахованої та непогашеної пені - 46 276 651,72 грн.

Рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 06 грудня 2012 року позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_6, ОСОБА_7, приватного підприємства «Скіфія-Тур» на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором № 2233/07/ИО-294 від 10.08.2007 року станом на 06.06.2012 року в розмірі 57027037 грн. 46 коп., яка складається із заборгованості за кредитом - 917674,71 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ станом на 06.06.2012 року складає 7 334 515,12 грн., простроченої заборгованості по нарахованим та несплаченим відсоткам 427384,50 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ станом на 06.06.2012 року складає 3415870,62 грн., пені 46276651,72 грн. В задоволенні іншої частини вимог відмовлено. Стягнуто в рівних частках з ОСОБА_6, ОСОБА_7, приватного підприємства «Скіфія-Тур» на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» судові витрати в розмірі по 1083 грн. з кожного. Стягнуто в рівних частках з ОСОБА_6, ОСОБА_7, приватного підприємства «Скіфія-Тур» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримське експертне бюро» витрати на проведення експертизи в розмірі 3187,27 грн. з кожного. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримське експертне бюро» витрати на проведення експертизи в розмірі 19 грн. 20 коп.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_7 за довіреністю ОСОБА_8 просить рішення суду скасувати з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», а саме стягнути з ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за тілом кредиту у розмірі 917 674,71 доларів США, що в еквіваленті складає 7334515,12 грн., за відсотками 438715,86 доларів США, що в еквіваленті складає 3506436,48 грн., а всього 10840951,60 грн. Відмовити ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» у стягненні пені. Відмовити у стягненні заборгованості з приватного підприємства «Скіфія-Тур», стягнути судові витрати з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права та неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи.

Відповідачі та їх представники в судове засідання не з'явилися, про час і місце судового засідання повідомлялися належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Як убачається з матеріалів справи, відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 повідомлені про розгляд справи 04.03.2012 року о 15-00 год., що підтверджується поштовим повідомлення /а.с. 107/, представник відповідача ОСОБА_7 за довіреністю ОСОБА_8 повідомлений про розгляд справи, що підтверджується відповідною розпискою /а.с. 105/, повідомлення відповідача ПП «Скіфія-Тур» про розгляд справи підтверджується повідомленням його засновника ОСОБА_6

Згідно з ч. 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутністю відповідачів, повідомлених про час і місце розгляду справи згідно з вимогами ст.ст. 74-76 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника позивача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості позовних вимог та їх доведеності. При цьому визнав встановленим, що відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 і приватне підприємство «Скіфія-Тур» як солідарні боржники за кредитним договором не виконують своїх зобов'язань із своєчасного повернення та сплати відсотків, а тому на вимогу банку повинні повернути всю суму заборгованості зі сплатою пені.

Проте з такими висновками суду першої інстанції в повному обсязі погодитися не можна.

З матеріалів справи вбачається, що 10.08.2007 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», та ОСОБА_6 був укладений кредитний договір № 2233/07/ИО-294, відповідно до якого їй було видано кредит у сумі 1 180 000 доларів США з відсотковою ставкою 14,5 річних у валюті кредиту (а.с. 7-11 т. 1).

Пунктом 3.2 кредитного договору передбачено, що позичальник зобов'язується повністю повернути кредитні ресурси, отримані за цим договором до 09.08.2022 року. Погашення проводиться шляхом зарахування відсотків суми на позичковий рахунок. Позичальник зобов'язується щомісячно, починаючи з січня 2009 року в термін з 26 по останнє число (включно) кожного місяця, здійснювати погашення позичкової заборгованості за виданими кредитними ресурсами у розмірі 7239,26 доларів США згідно з графіком зниження розміру заборгованості.

В якості забезпечення виконання зобов'язання за зазначеним договором, 10 серпня 2007 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_7 був укладений договір поруки № 1, відповідно до якого останній зобов'язався відповідати за невиконання ОСОБА_6 усіх зобов'язань перед банком за кредитним договором (а.с. 15-17 т. 1).

У забезпечення даного договору 10 серпня 2007 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та приватним підприємством «Скіфія-Тур» був укладений договір поруки № 2, відповідно до якого останнє зобов'язалося відповідати за невиконання ОСОБА_6 усіх зобов'язань перед банком за кредитним договором (а.с. 18-20 т. 1).

Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

При розгляді справи судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_6 отримала надані їй у кредит кошти в сумі 1 180 000 доларів США, але зобов'язання за вищезазначеним договором виконувала неналежним чином, оскільки протягом тривалого часу фактично не здійснювала щомісячні платежі та сплату відсотків.

Відповідно до частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Із матеріалів справи вбачається, що станом на 06.06.2012 року, заборгованість відповідачки ОСОБА_6 становила 1 345 059,21 доларів США, що за курсом НБУ станом на 06.06.2012 року становить 10 750 385,74 гривень, яка складається з:

- заборгованості за кредитом у розмірі 917 674,71 доларів США, що за курсом НБУ станом на 06.06.2012 року становить 7 334 515,12 гривень;

- заборгованості за відсотками 427 384,50 доларів США, що за курсом НБУ станом на 06.06.2012 року становить 3 415 870,62 гривень.

Також, заборгованість відповідачки за пенею за період з 01.06.2008 року по 06.06.2012 року складає 46 276 651,72 гривень.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем правильно зроблений розрахунок заборгованості в доларах США, яка станом на 06.06.2012 року становила 1 345 059,21 доларів США, що за курсом НБУ станом на 06.06.2012 року становить 10 750 385,74 гривень.

Однак при цьому не може погодитися з розрахунком заборгованості пені в сумі 46 276 651,72 гривень.

Відповідно до п. 6.1 зазначеного договору, за прострочення повернення кредитних ресурсів та/чи сплати процентів, позичальник сплачує банку пеню із розрахунку 1% від простроченої суми, за кожен день прострочення.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем нараховано суму пені за неповернення суми основного боргу та несплату процентів відповідно до пункту 6.1 договору за період з 01.06.2008 року по 06.06.2012 року.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За правилами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й доки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження невиконання правопорушення.

До вимог про стягненя нейустойки (штрафа, пені) зостосовується позовна давність тривалістю один рік (ч. 2 ст. 258 ЦК України).

Як убачається з матеріалів справи, представник відповідача ОСОБА_7 - ОСОБА_8 під час розгляду справи заявив письмове клопотання про застосування строку позовної давності щодо розрахунку пені.

За правилами ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язаний його початок.

Правова природа пені така, що строк позовної давності щодо її стягнення обчислюється за кожним днем (місяцем), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Між тим, суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про переривання перебігу позовної давності за вимогами позивача про стягнення пені.

З огляду на нгаведене, колегія суддів, виходячи з правил статей 253, 258, 549 ЦК України, вважає за можливе при визначенні розміру пені застосувати позовну давність тривалістю один рік за заявою представника відповідача ОСОБА_7, яка підлягає обрахуванню за останній рік невиконання основного зобов'язання.

Згідно висновку експерта № 196/12 від 16.11.2012 року, пеня за порушення строків повернення кредиту та відсотків за один рік за період з 06.06.2011 року по 05.06.2012 року складає 19 779 008, 32 гривень (а.с. 32-46 т. 2).

За таких обставин колегія суддів вважає за необхідне зменшити розмір визначеної пені за порушення строків повернення кредиту та відсотків з 46 276 651, 72 гривень до 19 779 008, 32 гривень.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За підпунктом 3.4 кредитного договору банк має право вимагати дострокового повернення кредитних ресурсів, сплати нарахованих відсотків по ним, неустойки відповідно до умов договору у випадку коли: позичальник у період дії договору порушував якісь умови, пов'язані з порядком погашення заборгованості по кредиту та процентам.

Частиною 1 статті 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до частини 1 статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно зі частинами 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частиною 3 статті 554 ЦК України передбачено, що особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

З матеріалів справи вбачається, що між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та поручителями ОСОБА_7 і ПП «Скіфія-Тур» було укладено два окремі договори поруки.

Задовольняючи позов та стягуючи з поручителів в солідарному порядку кошти, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що ОСОБА_7 і ПП «Скіфія-Тур» як поручителі, з якими укладено окремі договори поруки, не є солідарними боржниками між собою. Кожен з них несе солідарну відповідальність з боржником.

За таких обставин колегія суддів вважає, що неправильне застосування норм матеріального права в цій частині є підставою для зміни оскаржуваного рішення в частині визначення порядку стягнення коштів за кредитним договором № 2233/07/ИО-294 від 10.08.2007 року, зазначивши, що підлягають стягненню на користь банку солідарно з ОСОБА_6 і ОСОБА_7 та солідарно з ОСОБА_6 і ПП «Скіфія-Тур».

Що стосується доводів апеляційної скарги про наявність підстав для закриття провадження у справі в частині позовних вимог позивача до ПП «Скіфія-Тур» відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 205 Цивільного процесуального кодексу України у зв'язку з неможливістю об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства (між юридичними особами), колегія суддів вважає їх безпідставним, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм процесуального права.

Так, пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 2 постанови № 5 від 30 березня 2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" роз'яснив, що оскільки у спорах, що виникають із кредитних правовідносин, сторонами є як юридичні, так і фізичні особи та з урахуванням вимог статей 15-16, частини другої статті 118 Цивільного процесуального кодексу України при визначенні судової юрисдикції суди мають виходити з того, що такі справи підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства у разі, якщо однією зі сторін є фізична особа, а вимоги є взаємопов'язані між собою і окремий їх розгляд неможливий.

Зокрема, це можуть бути позови банку (іншої фінансової установи) до фізичної особи - позичальника і до юридичної особи - поручителя чи навпаки, які виникли з одних і тих самих правовідносин - отримання кредиту.

Оскільки вимоги банком пред'явлені до позичальника - фізичної особи і поручителів, один із яких є юридичною особою за окремим договором поруки, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що така справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що додатковою угодою № 1 від 01 вересня 2008 року були внесені зміни до кредитного договору від 10 серпня 2007 року і ці зміни до кредитного договору не були узгоджені з поручителем - приватним підприємством «Скіфія-Тур», колегія суддів вважає неприйнятним, оскільки представник відповідача ОСОБА_7 - ОСОБА_8 не є представником ПП «Скіфія-Тур» і не має повноважень на представлення його інтересів у суді апеляційної інстанції.

За таких обставин, оскільки рішення суду в частині визначення розміру пені та визначення порядку стягнення коштів за кредитним договором № 2233/07/ИО-294 від 10.08.2007 року ухвалено з порушенням норм матеріального права, тому воно підлягає на підставі п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України зміні.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 309, 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 за довіреністю ОСОБА_8 задовольнити частково.

Рішення Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 06 грудня 2012 року змінити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_6 /ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_2, ОСОБА_7 /ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» /МФО 384889, ОКПО 26537861, р/рахунок № 290992621/ заборгованість за кредитним договором № 2233/07/ИО-294 від 10.08.2007 року в розмірі 30 529 394,06 грн., яка складається з заборгованості за кредитом - 917674,71 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ станом на 06.06.2012 року складає 7 334 515,12 грн., простроченої заборгованості по нарахованим та несплаченим відсоткам 427384,50 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ станом на 06.06.2012 року складає 3415870,62 грн., пені за порушення строків повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними ресурсами 19 779 008,32 грн.

Стягнути солідарно з ОСОБА_6 /ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_2, приватного підприємства «Скіфія-Тур» /ідентифікаційний код 33434277/ на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» /МФО 384889, ОКПО 26537861, р/рахунок № 290992621/ заборгованість за кредитним договором № 2233/07/ИО-294 від 10.08.2007 року в розмірі 30 529 394,06 грн., яка складається з заборгованості за кредитом - 917674,71 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ станом на 06.06.2012 року складає 7 334 515,12 грн., простроченої заборгованості по нарахованим та несплаченим відсоткам 427384,50 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ станом на 06.06.2012 року складає 3415870,62 грн., пені за порушення строків повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними ресурсами 19 779 008,32 грн.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.

Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді

Горбань В.В. Летягіна О.В. Шестакова Н.В.