Ухвала

від 25.02.2013 по справі 2а-6464/12/0170/30

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-6464/12/0170/30

25.02.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Дудкіної Т.М. ,

Цикуренка А.С.

секретар судового засідання Бондаренко К.С.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Корус"- Васенко Максим Миколайович, довіреність № б/н від 10.05.12

представник відповідача, Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби- Коверко Ілона Сергіївна, довіреність № 16/9/10-0 від 20.08.12

представник третьої особи, Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврійський інститут комплексних соціально-економічних досліджень"- не з'явився, до початку судового засідання надав суду клопотання про розгляд справи у його відсутність,

представник третьої особи, Товариство з обмеженою відповідальністю "СІДІСІ"- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

представник третьої особи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Крим-Ірей"- не з'явився, до початку судового засідання надав суду клопотання про розгляд справи у його відсутність,

представник третьої особи, Державного підприємства "Спеціалізована державна експертна організація-Центральна служба Української державної будівельної експертизи"- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши апеляційну скаргу Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Суворова С.В. ) від 13.08.12 у справі № 2а-6464/12/0170/30

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Корус" (вул. Гоголя, 10, місто Білогірськ, Автономна Республіка Крим,97600)

до Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (вул. Бєлова, 2 а, селище Мирне, Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим,97503)

треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Таврійський інститут комплексних соціально-економічних досліджень" (вул. Морська, 1, а/с 109, місто Ялта, Автономна Республіка Крим,98600)

Товариство з обмеженою відповідальністю "СІДІСІ" (вул. Б. Хмельницького, 16-22, корпус Б, кімната 325, місто Київ, 01030)

Товариство з обмеженою відповідальністю "Крим-Ірей" (вул. Леніна, 25, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95001)

Державне підприємство "Спеціалізована державна експертна організація-Центральна служба Української державної будівельної експертизи" (вул. Л. Українки, 26, місто Київ 133,01133)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.08.2012 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Корус» задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000612301 від 14.02.2012 Державної податкової інспекції в Білогірському районі Автономної Республіки Крим про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за жовтень 2011 року у розмірі 85 333,00грн. та листопад 2011 року у розмірі 222 307,00 грн,, вирішено питання про судові витрати.

На зазначене судове рішення від Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Корус" (далі-позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (далі-відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000612301 від 14.02.2012, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Корус" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за жовтень 2011 року у розмірі 85 333,00 грн. та за листопад 2011 року у розмірі 222 307,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню, оскільки висновки, викладені в акті перевірки,на підставі яких прийняте оскаржуване рішення, є необґрунтованими та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

Як свідчать матеріали справи 14.02.2012 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0000612301, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за жовтень 2011 року у розмірі 85333,00 грн. та за листопад 2011 року у розмірі 222 307,00 грн.

Передумовою зменшення позивачу розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість став акт №125/23-02/36499440 від 31.01.2012 позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності декларування від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за період з 01.07.2010 по 30.09.2011 та з питань достовірності формування від'ємного значення з податку на додану вартість за період з 01.10.2011 по 30.11.2011.

Перевіркою встановлені порушення позивачем підпунктів: 14.1.36, 14.1.185, 14.1.203, пункту14.1 статті 14, пункту198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит за жовтень 2011 року у сумі 85 333,00 грн., за листопад 2011 року у сумі 222 307,00 грн. та встановлено відповідне завищення від'ємного значення.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як свідчать матеріали справи позивачем з контрагентами: ТОВ "Крим-Ірей", ДП "Спеціалізована державна експертна організація Центральна служба Української державної будівельної експертизи", ТОВ "Таврійський інститут комплексних соціально-економічних досліджень", ТОВ "СІДІСІ" протягом 2010-2011 років були укладені договори на виконання робіт, надання послуг, проведення яких необхідно перед початком будівництва Тургенівської вітряної електростанції.

Неспроможними визнаються доводи апеляційної скарги про здвоєння позивачем податкового кредиту через наступне.

Як вбачається з матеріалів справи метою діяльності позивача є будівництво на території Білогірського та Красногвардейського районів Автономної Республіки Крим вітряної електростанції-Тургенівської ВЕС (як складного об'єкту-сукупності електроустановок ВЕУ) потужністю до 200 МВт для виробництва електричної енергії з відновлюваних джерел (вітру) та подальшого її постачання (продажу). На підтвердження реалізації інвестиційного проекту будівництва Тургенівської ВЕС Білогірською та Красногвардейською районними державними адміністраціями в Автономній Республіці Крим прийняті відповідні розпорядження, які вказують на проведення роботи з пошуку земельних ділянок, підготовки відповідних документів, для чого позивач укладав договори з контрагентами.

Судом першої інстанції безспірно встановлено, що виконання укладених о 2010 році договорів позивача із ТОВ "Крим-Ірей" та ДП "Спеціалізована державна експертна організація-Центральна служба Української державної будівельної експертизи" підтверджується поясненнями третіх осіб, письмовими доказами, які не оспорюються відповідачем.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що договори, укладені позивачем у 2010 році із: ТОВ "Крим-Ірей" (договір №4з-5к/10 від 15.10.2010, договір №4з-2к/10 від 05.07.2010), ДП "Спеціалізована державна експертна організація-Центральна служба Української державної будівельної експертизи" (договір №475-2010/ПБ від 14.10.2010, договір №475-2010/ПБ-К від 15.10.2010) та договори, укладені у 2011 році із: ТОВ "ТІКСІ" (Договір №14/01 від 03.10.2011 року від 03.10.2011, ТОВ "СІДІСІ" (договір №03-1/10 від 26.10.2011, договір №14/01 від 01.09.2011, договір №04-1/10 від 31.10.2011) не є тотожними, оскільки в них відсутні ознаки ідентичності, проте вищевказані договори пов'язані між собою наступним.

Слід зазначити, що пов'язаність вищевказаних договорів зумовлена здійсненням позивачем єдиної за своєю сутністю господарської діяльності, спрямованої на спорудження на території Білогірського та Красногвардійського районів Автономної Республіки Крим Тургенівської вітряної електростанції потужністю до 200 МВт для виробництва електричної енергії з відновлюваних джерел та подальшого її постачання.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що сутність наданих послуг контрагентами позивача:ТОВ "Крим-Ірей", ДП "Спеціалізована державна експертна організація- Центральна служба Української будівельної експертизи" у 2010 році не співпадають із послугами, наданими ТОВ "Таврійський інститут комплексних соціально-економічних досліджень" та ТОВ "СІДІСІ" відповідно до договорів у 2011 році.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що договори, укладені позивачем із контрагентами у 2010 році та 2011 році відрізняються не лише власне характером та сутністю послуг, які надавалися позивачу третіми особами, а й вартістю послуг і сумою сплаченого податку на додану вартість, тобто, відповідачем при перевірки фактично було проведено аналіз лише предмету договору, а не всіх його умов , не визначено саму сутність послуг, які надавалися позивачу його контрагентами.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту14.1.статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Статтею 198 Податкового кодексу України визначено вимоги щодо формування платниками податків податкового кредиту.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що позивачем було віднесено до складу податкового кредиту за жовтень та листопад 2011 року суми сплаченого податку на додану вартість у зв'язку зі спорудженням Тургенівської ВЕС як майбутнього основного фонду (основного засобу). Податкові накладні оформлені у відповідності з приписами статті 201 Податкового кодексу України, що надає право позивачу відносити до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені у жовтні 2011 року та листопаді 2011 року.

Не заслуговують на увагу твердження в апеляційній скарзі щодо неправомірного віднесення позивачем сум податку на додану вартість (за жовтень 2011 року-85 333,00 грн., за листопад 2011 року-222 308,00 грн.) до складу податкового кредиту за жовтень 2011 року та за листопад 2011року у зв'язку з недоведеністю та безпідставністю та спростовуються матеріалами справи,

У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, зокрема, не доведено неправомірність віднесення позивачем сум податку на додану вартість за жовтень 2011 року -85 333,00 грн., за листопад 2011 року - 222 308,00 грн. до складу податкового кредиту за жовтень 2011 року та за листопад 2011року, а надані позивачем письмові пояснення, зокрема, щодо неправомірності висновку відповідача про здвоєння податкового кредиту та щодо неправильного тлумачення і розуміння відповідачем сутності господарської діяльності позивача, є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінюючи дії Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0000612301 від 14.02.2012, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за жовтень 2011 року у розмірі 85 333,00 грн. та за листопад 2011 року у розмірі 222 307,00 грн., суд повинен керуватися вимогами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже, "на підставі"означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Отже, "у межах повноважень"означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

Отже, "у спосіб"означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог, оскільки відповідач, як суб'єкт владних повноважень, при прийнятті податкового повідомлення-рішення №0000612301 від 14.02.2012, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за жовтень 2011 року у розмірі 85 333,00 грн. та за листопад 2011 року у розмірі 222 307,00 грн., діяв в не порядку статті 19 Конституції України, тобто, не на підставі діючого законодавства України.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі, а тому постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.08.2012 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 195, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.08.2012 у справі № 2а-6464/12/0170/30 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 04 березня 2013 р.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис Т.М. Дудкіна

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко