Ухвала від 25.02.2013 по справі 2а-6688/12/0170/17

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-6688/12/0170/17

25.02.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Цикуренка А.С.,

суддів Іщенко Г.М. ,

Мунтян О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Феодосійської об`єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Папуша О.В. ) від 16.10.2012 року по справі №2а-6688/12/0170/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Борей-Крим" (Керченське шоссе, 44 а, Феодосія, Автономна Республіка Крим,98100)

до Феодосійської об`єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби (вул. Кримська, 82 В,Феодосія, Автономна Республіка Крим,98112)

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.10.2012 року задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Борей-Крим" до Феодосійської об`єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення.

Скасовано податкове повідомлення-рішення від 31.05.12 р. Феодосійської об`єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь, за рахунок коштів виділених Феодосійській об`єднаній державній податковій інспекції АР Крим Державної податкової служби, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Борей-Крим" на відшкодування витрат зів сплати судового збору 2 146 грн.

Не погодившись з даною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.10.2012 року та прийняти нове рішення по справі.

Сторони у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що сторони викликалися в судове засідання, але в суд не з'явилися, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності їх представників.

Відповідно статті 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, а також неповно з'ясовані обставини, що мають істотне значення для справи.

Відповідачем у період з 13.04.12р. по 20.04.12р. проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Борей-Крим", ЄДРПОУ 33373008, з питань правових відносин із ПП "Салют С" (ЄДРПОУ 37238908), ПАТ "Югцемент" (ЄДРПОУ 293031), ТОВ "Крим Конкорд" (ЄДРПОУ 24695053), ТОВ "Східнафтатрейд" (ЄДРПОУ 37070466) за період з 01.05.2011р. по 31.05.2011р. та із ПАТ "Югцемент" (ЄДРПОУ 293031), ФОП ОСОБА_3 (ЄДРПОУ НОМЕР_1), ТОВ "ІнвестКрим" (ЄДРПОУ 37127020), ПП "Технопласт плюс" (ЄДРПОУ 32641735) за період з 01.08.2011р. по 31.08.2011р., за результатами якої складено акт від 27.04.12р. № 343/22-03/33373008 (т.1 а.с.64-87).

Перевіркою ТОВ "Борей Крим" встановлено завищення податкового кредиту по податкових накладних отриманих від ПП "Салют-С" по операціях за травень 2011 року, що були включені в податковий кредит декларацій за: травень 2011р. на суму ПДВ 466 254,00 грн., червень 2011р. на суму ПДВ 155 472,00 грн., липень 2011р. на суму ПДВ 385 728,00 грн., серпень 2011р. на суму ПДВ 87 140,00 грн. в порушення п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, 201.4, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.10р., що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет усього на суму 1 094 594 грн.

На підставі акту перевірки від 27.04.12р. №343/22-03/33373008 заступником начальника Феодосійської ОДПІ АРК ДПС 31 травня 2012 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 00000802203, яким визначено ТОВ "Борей Крим" по податку на додану вартість суму грошових зобов'язань загальним розміром 1 331 030,00 грн., з яких 1 094 594 грн. - сума податку, 236 436,00 грн. - сума за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (т.1 а.с.91).

Позивач є суб'єктом господарювання, ідентифікаційний код юридичної особи 33373008, узятий на податковий облік в органах державної податкової служби з 26.04.05р., є платником податку на додану вартість, індивідуальний податковий номер 333730001115.

Згідно договору від 24.01.20011р. №11/01/24-1 приватне підприємство «Салют-С» передає у власність товариству з обмеженою відповідальністю «Борей-Крим» нафтопродукти відповідно до додатку к договору. Умови поставки регламентуються додатком, а саме: СРТ (пункт призначення) склад отримувача ТОВ «Борей-Крим»: м.Феодосія, Керченське шосе,44-а. Тобто умовами договору передбачається поставка силами приватного підприємства «Салют-С» нафтопродуктів на склад позивача.

У період, що перевірявся здійснено постачання мазуту у кількості 1460,149т, каменю 200од. та дизельного палива - 35385л. На підтвердження здійснення придбання нафтопродуктів в кількості, за вартістю та якістю, визначених у додатках до договору позивачем представлені: накладні № 12-30 (т.1 а.с.12-30) та податкові накладні № 12-30 (т.1 а.с.31-49), накопичувальна відомість по рахунку 631 - розрахунки з вітчизняними постачальниками (т.1 а.с.119-120), платіжні доручення (т.1 а.с.121-130), а також товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів (т.2 а.с. 2-49, 52-92)

Колегія суддів вважає, що представлені накладні (т.1 а.с.12-30), податкові накладні № 12-30 (т.1 а.с.31-49), накопичувальна відомість по рахунку 631 - розрахунки з вітчизняними постачальниками (т.1 а.с.119-120), платіжні доручення (т.1 а.с.121-130), товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів (т.2 а.с. 2-49, 52-92) підтверджують факт реальності господарської операції, а також переміщення нафтопродуктів на склад позивача в м.Феодосія, Керченське шосе,44-а.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Отримані товари оплачено ТОВ «Борей-Крим» безготівковим розрахунком та в подальшому реалізовано ДП «Металінвест», ТОВ «ТПК «Промторгсервіс», ТОВ «Топресурс». В результаті відповідних господарських операцій позивачем отриманий дохід.

Відповідно до товаротранспортних накладних позивач відвантажив ТОВ «Топресурс» дизельне паливо (т.1 а.с. 214,215)

Позивачем представлено два договору купівлі-продажу нафтопродуктів від 20.07.2010р. з дочірнім підприємством «Металінвест» та від 28.09.2010р. з ТОВ «ТПК «Промторгсервіс», якими підтверджується факт використання придбаного товару у господарської діяльності. За умовами договорів доставка товару здійснюється залізничним транспортом.

Окрім зазначених документів до матеріалів справи, на підтвердження реального виконання господарської операції позивачем надані копії залізничних квитанцій про отримання вантажу СЕ Кураховська ТЕС ТОВ «Востокенерго» від ТОВ «Крим-Конкорд»(т.1 а.с.152-171), договори купівлі-продажу нафтопродуктів від 20.07.2010р. позивача з дочірнім підприємством «Металінвест» та від 28.09.2010р. з ТОВ «ТПК «Промторгсервіс» про продаж нафтопродуктів (т.1 а.с. 191-199), податкові накладні за вказаними договорами (т.1 а.с. 200-207), товарні накладні(т.1 а.с.208, 211), товаротранспортні накладні, згідно яких позивач відвантажив ТОВ «Топресурс» дизельне паливо (т.1 а.с. 214,215), платіжні доручення про перерахування коштів від ДП «Металінвест» за мазут (т.1 а.с. 132-137), платіжні доручення про перерахування коштів від ТОВ «ТПК «Промторгсервіс» за мазут (т.1 а.с. 139-146), а також платіжне доручення про перерахування коштів від ТОВ «Топресурс» за дизпаливо згідно рахунку №86 від 27.05.2011р.; договори позивача з ТОВ «Крим-Конкорд» про надання останнім послуг щодо використання залізничної колії та надання у тимчасове користування резервуарів для збереження нафтопродуктів.

Відповідно до ст. 69 КАС України докази в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому докази повинні бути належними та обґрунтованими. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (ст. 70 КАС України).

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином, враховуючи зазначені обставини, колегія суддів вважає що господарська операція щодо поставки паливно-мастильних матеріалів в період, що перевірявся, за договором, укладеним між позивачем та приватним підприємством «Салют-С» від 24.01.20011р. №11/01/24-1 фактично відбулась.

У відповідності до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПКУ податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно п. 198.1 ст. 198 ПКУ виникає у разі здійснення операцій в т.ч. з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п.198.2. ст.198 ПКУ датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно п. 198.3. ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку в т.ч. з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПКУ встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Зібрані по справі докази дають підстави для висновку, що формування податкового кредиту ТОВ "Борей Крим" у травні - серпні 2011 року відбулось за товарними операціями на підставі належним чином оформлених документів, що надає підстави для включення сум ПДВ за отриманими податковими накладними до складу податкового кредиту та має всі необхідні документальні підтвердження розміру податкового кредиту.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивач правомірно сформував податковий кредит з ПДВ за укладеним з приватним підприємством «Салют-С» договором.

Таким чином, у позивача були правові підстави для формування податкового кредиту по операціях з приватним підприємством «Салют-С» за травень-серпень 2011р. на суму 1094594грн. У зв'язку з чим, відповідач неправомірно нарахував штрафні (фінансові) санкції в розмірі 236436грн., які застосовані відповідачем на підставі п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, відповідно до якого у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми податкового кредиту.

Що стосується нікчемності правочину. Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228).

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Ані акт перевірки, ані апеляційна скарга не містять таких посилань, не доводять умислу саме позивача на порушення публічного порядку, не містять посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки саме позивача у спірних правовідносинах при здійсненні господарських операцій із контрагентом до суду не подано.

Таким чином, зміст правочину з постачальником ПП «Салют-С» не суперечить законодавству, моральним засадам суспільства. У зв'язку з чим, доводи апеляційної скарги в зазначеної частині не підлягають задоволенню.

За таких підстав висновки відповідача, викладені в апеляційній скарзі про порушення позивачем норм Податкового кодексу України, є безпідставними.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін. У ст. 200 КАС України наведені підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У зв'язку з чим колегія судів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови без змін.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Феодосійської об`єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.10.2012 року по справі №2а-6688/12/0170/17 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис А.С. Цикуренко

Судді підпис Г.М. Іщенко

підпис О.І. Мунтян

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.С. Цикуренко