Рішення

від 05.03.2013 по справі 18пд/5014/3275/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05 березня 2013 року Справа № 18пд/5014/3275/2012

Суддя Корнієнко В.В., розглянувши матеріали справи за позовом приватного підприємця ОСОБА_1 , м. Лисичанськ Луганської області

до Сєвєродонецької міської ради , м. Сєвєродонецьк Луганської області

про визнання договору оренди землі недійсним

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 - підприємець, паспорт, свідоцтво про реєстрацію;

ОСОБА_2 за дов. від 06.10.2012;

від відповідача: не прибув.

Суть спору: позивачем заявлено вимоги про визнання недійсним договору оренди землі від 12.01.2010 № 041041900056 (державна реєстрація 04.02.2010 № 041041900056), який укладений між сторонами за позовом.

Відповідач витребувані матеріали суду не подав, його представник в судове засідання не прибув, не зважаючи на те, що його було своєчасно та належним чином повідомлено судом про час і місце розгляду справи.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, суд

В С Т А Н О В И В:

12.01.2010 між сторонами за позовом укладено договір оренди землі № 041041900056 (державна реєстрація від 04.02.2010 № 041041900056) згідно якому, відповідач передав позивачу в оренду строком на 25 років земельну ділянку площею 0,0796 га, під будівлі та споруди, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1

Пунктами 1 та 15 договору встановлено, що цільовим призначенням земельної ділянки є комерційне використання (землі комерційного використання).

Пунктом 5 договору встановлено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 184226,24 грн.

Пунктами 9 та 11 договору встановлено, що річна орендна плата складає 11053,57 грн., місячна орендна плата - 921,13 грн. відповідно.

Позивач у позовній заяві та додаткових письмових поясненнях від 24.01.2013 вказав, що в договорі невірно визначено цільове призначення земельної ділянки. В договорі вказано, що йому надана в оренду земельна ділянка, яка віднесена до земель комерційного призначення, а насправді, земельна ділянка, яка ним орендується, відноситься до земель промисловості, так як видами його підприємницької діяльності за КВЕД є виробництво меблів.

Позивач вважає, що пункти 1 та 15 договору (якими встановлено, що передана позивачу в оренду земельна ділянка відноситься до земель комерційного використання ) суперечать ст. 19 Земельного кодексу України (так як такої категорії земель - комерційного використання, цією статтею не передбачено) та ст. 66 Земельного кодексу України (так як цією статтею визначено правовий режим земель промисловості).

Позивач у позовній заяві та додаткових письмових поясненнях від 24.01.2013 також зазначив, що в зв'язку з невірним визначенням категорії земельної ділянки, що ним орендується, при розрахунку нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки невірно застосовано коефіцієнт функціонального використання цієї земельної ділянки.

Застосовано коефіцієнт у розмірі 2,5 (як для земель комерційного використання), а слід було застосовувати коефіцієнт 1,2 (як для земель промисловості).

Наслідком невірного визначення розміру нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки, розмір орендної плати також визначено в договорі невірно, так як останній залежить від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Позивач вважає, що пункти 5 (яким встановлено розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки ), 9 та 11 договору (якими встановлено розмір річної та місячної орендної плати ) суперечать Порядку нормативної грошової оцінки та ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» (якою визначено, що істотною умовою договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру ).

На підставі вказаних доводів позивачем заявлено вимоги про визнання недійсним договору оренди землі від 12.01.2010 № 041041900056 (державна реєстрація від 04.02.2010 № 041041900056), який укладений між сторонами за позовом.

Позивач у додаткових письмових поясненнях від 24.01.2013 вказав, що зміст наведених ним пунктів договору суперечить наведеним ним актам законодавства (ч. 1 ст. 203 ЦК України), тому, договір слід визнати недійсним на підставі ст. 215 ЦК України.

Відповідач відзив на позовну заяву суду не подав.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представника позивача, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню за таких підстав:

Згідно ч. 2 ст. 16 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, яка діяла на дату укладення оспорюваного договору ) укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Аналогічні положення містяться у ст. 124 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла на дату укладення оспорюваного договору ).

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу (ч. 3 ст. 124 ЗК України).

В порядку, встановленому ст. 123 ЗК України Сєвєродонецька міська рада (відповідач по справі) рішенням від 24.12.2009 № 3759 затвердила позивачу технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку під будівлі та споруди за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Жовтнева, 1-а, та передала в оренду позивачу вказану земельну ділянку.

Відповідно до технічної документації із землеустрою щодо вказаної земельної ділянки, функціональне використання останньої визначено як землі комерційного використання .

При цьому, технічне завдання на виконання землевпорядних робіт по оформленню правовстановлюючих документів на земельну ділянку (яке є складовою технічної документації із землеустрою ), яким визначено, що функціональним використанням земельної ділянки є комерційне використання , затверджено безпосередньо позивачем.

Довідкою управління Держкомзему у м. Сєвєродонецьк форми 6-зем від 23.11.2009 № 4596 (яка є складовою технічної документації із землеустрою ) також визначено, що земельна ділянка (яка орендується позивачем) після її відведення буде рахуватись у землях, які використовуються в комерційних цілях .

На підставі вказаної технічної документації із землеустрою відповідач (Сєвєродонецька міська рада) прийняв рішення від 24.12.2009 № 3759 про передачу позивачу в оренду вищевказаної земельної ділянки з функціональним використанням - землі комерційного використання (під будівлі та споруди).

Визначене вищевказаними технічною документацією із землеустрою та рішенням ради цільове призначення земельної ділянки - землі комерційного використання , у якості умов договору (пункти 1 та 15) було зафіксовано у договорі оренди землі, який оспорюється позивачем.

Разом з цим, згідно ч. 1 ст. 648 Цивільного кодексу України зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу місцевого самоврядування, обов'язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту .

Відповідно до ч. 1 ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду (ч. 2 ст. 144 Конституції України).

Аналогічні положення закріплені у ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Позивач не подав суду доказів того, що рішення Сєвєродонецької міської ради від 24.12.2009 № 3759, на підставі якого йому передано в оренду земельну ділянку та визначено її цільове призначення - землі комерційного використання , оскаржено до суду та визнано недійсним.

Таким чином, положення договору щодо цільового призначення земельної ділянки відповідають вимогам ст. 648 ЦК України та ст. 144 Конституції України.

Відповідно, доводи позивача, на підставі яких заявлено позовні вимоги, про те, що цільове призначення земельної ділянки, і як наслідок, розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки і розмір орендної плати визначено в договорі у супереч закону, не приймаються судом до уваги, в зв'язку з їх необґрунтованістю.

За таких обставин, в позові про визнання договору оренди недійсним слід відмовити в зв'язку з його необґрунтованістю та безпідставністю.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. В позові відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

05 березня 2013 р. було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 11 березня 2013 р. і може бути оскаржене протягом 10 днів з цієї дати.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя В.В. Корнієнко