Постанова

від 26.02.2013 по справі 2а-6026/12/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 лютого 2013 року Справа № 2а-6026/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Харченко С.В., при секретарі: Луценко К.Ю., за участю:

представників позивача: Романюка С.Б., Войтовича І.В.,

представника відповідача - Дубовика В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «Євро Глас» до проБілоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ: Приватне підприємство «Євро Глас» звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 17.08.2012 № 0000400035/1640.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення, яким Приватному підприємству «Євро Глас» донараховано податкове зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 144542 грн. 00 коп. та застосовано до нього штрафні (фінансові) санкції у розмірі 36136 грн. 00 коп., на думку позивача, прийнято відповідачем з порушенням норм матеріального права та не відповідає вимогам закону, висновки податкового органу відносно факту вчинення підприємством правопорушення є помилковими, а тому вказане податкове повідомлення - рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

У судовому засіданні, призначеному на 26 лютого 2013 року, представники позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просили суд позов задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначив, що посадові особи Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийняте відповідачем правомірно, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, Приватне підприємство «Євро Глас» (ідентифікаційний код 34845803, місцезнаходження: 09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Петра Запорожця, буд. 359) зареєстроване державним реєстратором Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області як юридична особа 23.01.2007 (копія витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т. 1 а.с. 112).

Позивач перебуває на податковому обліку в Білоцерківській об'єднаній державній податковій інспекції Київської області Державної податкової служби та зареєстрований платником податку на додану вартість, про що свідчить наявна у матеріалах справи копія свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 10006984 серії НБ № 027757 (т. 1 а.с. 122).

Судом встановлено, що позивач здійснює господарську діяльність, пов'язану, зокрема, з виробництвом, формуванням, обробленням листового скла та іншими видами оптової торгівлі.

Зазначені обставини підтверджуються даними, наведеними у довідці Управління статистики у Білоцерківському районі Київської області серії АБ № 160353, копія якої наявна в матеріалах справи (т. 1 а.с. 113).

Судом встановлено, що у липні 2012 року посадовими особами Державної податкової служби у Київській області на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання Приватним підприємством «Євро Глас» податкового та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з Приватним підприємством «Протесілай» за період з 01.07.2009 по 31.04.2012.

За результатами перевірки складено акт від 07.08.2012 № 6/16/34845803 (далі - акт перевірки), в якому зафіксовано, що Приватним підприємством «Євро Глас» під час декларування податкових зобов`язань за господарськими операціями з купівлі у Приватного підприємства «Протесілай» товарно-матеріальних цінностей не дотримано вимог підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 та підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, що призвело до заниження позивачем податку на додану вартість за липень, серпень, жовтень - грудень 2009 року та січень 2010 року на загальну суму 144541 грн. 98 коп.

Так, у ході проведення контролюючого заходу органом державної податкової служби прийнято до уваги наявність вироку Солом`янського районного суду м. Києва від 24.04.2012 у кримінальній справі № 1-482/12, яким директора Приватного підприємства «Протесілай» Портянка Д.Ю. визнано винним у вчинені злочину, передбаченого частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво).

Відтак, податковим органом зроблено висновок, що позивачем безпідставно сформовано податковий кредит за наведеними вище господарськими операціями, оскільки правочини з придбання у Приватного підприємства «Протесілай» товарів фактично не відбулись та не створили жодних юридичних наслідків.

Відносно обставин, встановлених під час проведення перевірки, позивачем були подані до Державної податкової служби у Київській області заперечення, в яких зазначено, що висновки податкового органу стосовно вчинення Приватним підприємством «Євро Глас» податкового правопорушення є помилковими, оскільки нарахування податкового зобов`язання з податку на додану вартість та визначення ним сум податкового кредиту здійснено суб`єктом господарювання у відповідності до вимог чинного законодавства про оподаткування.

Вказані заперечення не були прийняті податковим органом до уваги.

На підставі акта перевірки Білоцерківською об`єднаною державною податковою інспекцією Київської області Державної податкової служби прийнято податкове повідомлення - рішення від 17.08.2012 № 0000400035/1640, яким відповідно до приписів підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України позивачу визначено суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 144542 грн. 00 коп. та застосовано до нього штрафні (фінансові) санкції у сумі 36136 грн. 00 коп.

Позивач із вказаним податковим повідомленням - рішенням не погодився та оскаржив його в адміністративному порядку до Державної податкової служби у Київській області.

Рішеннями Державної податкової служби у Київській області від 29.10.2012 № 2676/10/10-206/586-1355 скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення - рішення Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 17.08.2012 № 0000400035/1640 - без змін.

Не погоджуючись із рішенням, прийнятим відповідачем, позивач оскаржив його до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини у даній справі охоплюють період, упродовж якого законодавче регулювання оподаткування податком на додану вартість та нарахування податкового кредиту визначалось Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі - Закон України № 168/97-ВР).

Так, Законом України № 168/97-ВР визначено, зокрема, платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Відповідно до пункту 2.1 статті 2 зазначеного Закону, платником податку на додану вартість є будь-яка особа, яка: а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку; б) підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку; в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті.

Відповідно до пунктів 1.6, 1.7 статті 1 Закону України № 168/97-ВР, податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом; податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з приписами підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України № 168/97-ВР, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України (який набрав чинності на момент проведення податковим органом перевірки) передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, під час проведення перевірки податковим органом встановлено, що у період з липня по грудень 2009 року позивачем придбано у Приватного підприємства «Протесілай» товарно-матеріальні цінності (скло, дзеркала, плівку захисну і декоративну, вольфрамову проволку, дистанційні рамки тощо) на загальну суму 867647 грн. 35 коп., у тому числі ПДВ - 144607 грн. 92 коп.

Придбання товару здійснювалось позивачем без укладення договорів на підставі рахунків-фактур від 01.07.2009 № 205/1, 03.08.2009 № 261/1, 01.09.2009 № 352/3, 01.10.2009 № 401, 02.11.2009 № 472, 01.12.2009 № 525, 15.12.2009 № 554, 17.12.2009 № 560 та 25.12.2009 № 573, що виписувались Приватним підприємством «Протесілай».

Прийняття позивачем вказаного товару у його контрагента здійснювалось у вказаний вище період шляхом підписання видаткових накладних від 01.07.2009 № 205/1, 03.08.2009 № 261/1, 01.09.2009 № 352/3, 01.10.2009 № 401, 02.11.2009 № 472, 01.12.2009 № 525, 15.12.2009 № 554, 17.12.2009 № 560 та 25.12.2009 № 573.

На підтвердження сум податку на додану вартість, що була сплачена позивачем у складі ціни товару, Приватним підприємством «Протесілай» виписано податкові накладні № 205/1 від 01.07.2009 на суму 130734 грн. 60 коп., у тому числі ПДВ - 21789 грн. 10 коп., № 261/1 від 01.08.2009 на суму 94153 грн. 88 коп., у тому числі ПДВ - 15692 грн. 31 коп., № 352/3 від 01.09.2009 на суму 21151 грн. 26 коп., у тому числі ПДВ - 3525 грн. 21 коп., № 401 від 01.10.2009 на суму 88819 грн. 51 коп., у тому числі ПДВ - 14803 грн. 19 коп., № 472 від 02.11.2009 на суму 188668 грн. 93 коп., у тому числі ПДВ - 31444 грн. 82 коп., № 525 від 01.12.2009 на суму 136251 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 22708 грн. 50 коп., № 554 від 15.12.2009 на суму 92184 грн. 53 коп., у тому числі ПДВ - 15364 грн. 09 коп., № 560 від 17.12.2009 на суму 65676 грн. 90 коп., у тому числі ПДВ - 10946 грн. 15 коп. та № 573 від 25.12.2009 на суму 50007 грн. 10 коп., у тому числі ПДВ - 8334 грн. 52 коп.

Оплату за придбані у Приватного підприємства «Протесілай» товарно-матеріальні цінності у загальному розмірі 867647 грн. 49 коп. здійснено позивачем у період з 18.08.2009 по 25.12.2009 у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки вказаної юридичної особи, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями банківських виписок (т. 1 а.с. 86 - 110).

Податок на додану вартість у загальному розмірі 144541 грн. 98 коп., сплачений у складі ціни придбаних у його контрагента товарів, включено позивачем до складу податкового кредиту підприємства за липень, серпень, жовтень, листопад, грудень 2009 року і січень 2010 року.

Під час судового розгляду справи представником відповідача не заперечувалось, що у ході контролюючого заходу аналіз поданих позивачем до перевірки первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, у тому числі, рахунків-фактур, видаткових накладних, податкових накладних, банківських виписок тощо на предмет їх відповідності вимогам податкового законодавства посадовими особами органу державної податкової служби не здійснювався, факти поставки товарів позивачу його контрагентом не перевірялись.

Єдиною підставою, на яку посилається податковий орган як на доказ незаконного формування Приватним підприємством «Євро Глас» об`єкту оподаткування податком на додану вартість, є вирок Солом`янського районного суду м. Києва від 24.04.2012 у кримінальній справі № 1-482/12, яким директора Приватного підприємства «Протесілай» Портянка Д.Ю. визнано винним у вчинені злочину, передбаченого частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України.

Так, відповідач звертає увагу на те, що Солом`янським районним судом м. Києва у своєму рішенні встановлено, що громадянин Портянко Д.Ю., будучи допитаним у судовому засіданні, свою вину у створенні фіктивного підприємництва визнав повністю, розкаявся у вчиненому і пояснив суду, що він у травні 2008 року за грошову винагороду погодився зареєструвати юридичну особу - Приватне підприємство «Протесілай» на своє ім'я без мети здійснення господарської діяльності. Документи для реєстрації підприємства він подав до державної податкової інспекції, у приміщенні банківської установи підписав документи про відкриття розрахункового рахунку підприємства, а печатку Приватного підприємства «Протесілай» у подальшому передав своєму знайомому.

Наведені вище обставини, на думку відповідача, свідчать про те, що Приватне підприємство «Протесілай» діяло без справжнього наміру проводити господарську діяльність, пов`язану з продажем товарно - матеріальних цінностей, виконанням робіт та наданням послуг, у зв`язку з чим правочини, укладені з позивачем, були спрямовані виключно на здійснення операцій, пов'язаних з незаконним наданням податкової преференції, зокрема, з метою формування податкового кредиту на користь позивача.

Відтак, відповідач вважає, що податковий кредит у сумі 144542 грн. 00 коп. сформовано позивачем за правочинами, що фактично не здійснювались, а відтак позивач не мав на меті використовувати отримані ним від його контрагента товарно-матеріальні цінності в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності.

Таким чином, податкове зобов`язання Приватного підприємства «Євро Глас» з податку на додану вартість за вказані звітні періоди, на думку податкового органу, підлягають коригуванню у сторону збільшення.

Оцінюючи твердження відповідача про те, що обставини, які встановленні вироком Солом`янського районного суду м. Києва від 24.04.2012 у кримінальній справі № 1-482/12, мають преюдиціальне значення для вирішення даної справи, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що в силу приписів частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, обов`язковість вироку суду у кримінальній справі під час розгляду судом адміністративної справи поширюються виключно на питання чи мало місце певне діяння та чи вчинено воно особою, щодо якої постановлено судове рішення.

Відтак, приписи частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачають обов`язковість врахування адміністративним судом обставин, встановлених вироком, якщо вони стосуються безпосередньої тієї особи, щодо якої ухвалено вирок. Водночас, встановлені вироком суду у кримінальній справі обставини, що свідчать про наявність складу злочину у діяннях фізичної особи, не можуть вважатися обов`язковими для адміністративного суду під час надання ним оцінки податковій поведінці юридичної особи, працівником або представником якої була фізична особа, щодо якої ухвалено вирок.

Враховуючи, що предметом доказування у даній справі є правомірність формування Приватним підприємством «Євро Глас» податкового кредиту за господарськими операціями з поставки товарів його контрагентом - Приватним підприємством «Протесілай», а не винність громадянина Портянка Д.Ю. у вчиненні злочину, зважаючи на те, що обставини здійснення господарських операцій між позивачем та Приватним підприємством «Протесілай» районним судом в рамках розгляду кримінальної справи № 1-482/12 не встановлювались, суд дійшов висновку, що вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 24.04.2012 не має доказового значення для цієї справи.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що у контексті даної справи правовідносини з приводу виконання правочинів з купівлі - продажу товарів виникли між двома юридичними особами, а фізичні особи, які вчиняли підписи на ділових паперах та податковій звітності, діяли як представники цих юридичних осіб.

В силу приписів частини четвертої статті 91 Цивільного кодексу України, цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Як встановлено під час судового розгляду справи, на момент укладення позивачем правочинів з Приватним підприємством «Протесілай», усі сторони правочинів були правоздатними та були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців як юридичні особи.

Відповідно до статті 241 Цивільного кодексу України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

При цьому, наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Згідно з приписами частини другої статті 1158 Цивільного кодексу України, особа, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, зобов'язана при першій нагоді повідомити її про свої дії. Якщо ці дії будуть схвалені іншою особою, надалі до відносин сторін застосовуються положення про відповідний договір.

Таким чином, сам лише факт того, що певні фізичні особи вчинили правочини (певні дії, що мають юридичне значення) в інтересах юридичної особи - Приватного підприємства «Протесілай» без його доручення або з перевищенням повноважень, не є підставою для визнання правочинів такими, що фактично не відбулись та не створили жодних юридичних наслідків.

Суд при вирішенні даної справи виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин в економічній сфері. У зв'язку із цим презюмується, що дії платника податків, які мають своїм результатом одержання певної податкової вигоди у спосіб повернення (заліку) або відшкодування податку з бюджету, є економічно виправданими, якщо таким платником податків під час декларування власних податкових зобов`язань перед бюджетом дотримано вимоги податкового законодавства України.

Так, в силу приписів підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України № 168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону, у разі, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Крім того, в силу приписів абзацу 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України № 168/97-ВР, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, якщо платник податку на додану вартість придбав товари (роботи, послуги) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, при цьому сплатив у складі вартості цих товарів (робіт, послуг) податок на додану вартість і це підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, він має право віднести сплачені ним суми податку до складу податкового кредиту.

Як встановлено судом під час судового розгляду справи, факт здійснення позивачем господарських операцій з його контрагентом підтверджено первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, а саме: рахунками - фактурами, видатковими накладними, податковими накладними, банківськими виписками тощо, які відповідають вимогам чинного законодавства та мають усі необхідні реквізити, необхідні для надання їм юридичної сили і доказовості.

Слід також зазначити, що в силу приписів пункту 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 165 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

У свою чергу, пунктом 2 зазначеного Порядку передбачено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість, тобто, у даному випадку - юридична особа, що отримала свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.

Як встановлено судом у ході судового розгляду справи, у період виконання Приватним підприємством «Протесілай» господарських зобов`язань перед позивачем вказана юридична особа була зареєстрована платником податку на додану вартість, а відтак і не була позбавлена права на складання первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, зокрема, податкових накладних.

Слід зазначити, що наявність у суб`єкта господарської діяльності первинних документів бухгалтерського обліку, зокрема, рахунків - фактур, видаткових накладних, податкових накладних, банківських виписок тощо, є підставою для відображення показників податкового кредиту підприємства за звітні періоди у регістрах бухгалтерського обліку та податковій звітності, якщо податковий орган не доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності.

При цьому, обов'язок доведення таких фактів покладається на податковий орган у спосіб проведення перевірки та оформлення її результатів шляхом складення акту, який є носієм доказової інформації та повинен містити усі відомості про виявлені порушення законодавства, у тому числі, аналіз товарності правочинів та реальності настання їх умов.

В силу приписів частини першої статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним.

Згідно з частиною першою статті 228 цього Кодексу, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (частина друга статті 228 Цивільного кодексу України).

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що висновок податкового органу про нікчемність правочинів ґрунтується на твердженнях про безтоварність господарських операції позивача та його контрагента, відсутність наміру учасників правочинів досягти реальних правових наслідків, а також оцінкою фінансово - господарської діяльності постачальника товарів.

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності суду факту поставки товарно-матеріальних цінностей за господарськими операціями з їх придбання у Приватного підприємства «Протесілай», за результатами здійснення яких позивачем сформовано податковий кредит.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як встановлено судом під час судового розгляду справи, факт поставки позивачу товарів з боку Приватного підприємства «Протесілай» та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Крім того, про отримання позивачем товару від Приватного підприємства «Протесілай» свідчать також докази його подальшого зберігання, обробки та реалізації.

Так, у матеріалах справи наявні: картки рахунку «Сировина та матеріали» із відображеними показниками надходження продукції від Приватного підприємства «Протесілай» та його обліку; попередні калькуляції вартості виробництва продукції, що свідчать про використання отриманої продукції (скла, дзеркал, плівки захисної і декоративної, вольфрамової проволки, дистанційної рамки тощо) у виробництві однокамерних та двокамерних склопакетів; рахунки-фактури та видаткові накладні, що підтверджують реалізацію виготовленої позивачем продукції наступним контрагентам - одержувачам.

Про можливість використання позивачем отриманої від Приватного підприємства «Протесілай» продукції у його господарській діяльності, пов`язаній, зокрема, з виробництвом, формуванням і обробленням листового скла та іншими видами оптової торгівлі, свідчать також наявні у матеріалах справи докази оренди позивачем виробничого обладнання - лінії склопакетної, ротаційного столу, станків для різки дистанційної рамки та прямолінійного фасетування скла, екструдерів, верстатів для фацетування.

Зазначені обставини підтверджують можливість здійснення позивачем операцій з придбання у Приватного підприємства «Протесілай» товарів, з урахуванням видів його економічної діяльності, та використання вказаних матеріальних активів безпосередньо у господарській діяльності платника податку на додану вартість.

Суд також звертає увагу на те, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами.

Так, позивач, в силу покладеного на нього обов`язку сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, визначені податковим законодавством, вступає у відповідні податкові правовідносини з державою та не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а отже не володіє інформацією відносно виконання контрагентом власних податкових зобов'язань перед бюджетом, та, як наслідок, не може зазнавати негативних наслідків у зв`язку з протиправними діяннями інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи, що твердження податкового органу про відсутність факту поставки товару на користь позивача у судовому засіданні були спростовані, зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентом у ході господарської операції, відповідають вимогам чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а отже і підтверджують суму податкового кредиту, заявленого позивачем за липень, серпень, жовтень, листопад, грудень 2009 року і січень 2010 року, суд дійшов висновку про відсутність з боку позивача порушень вимог законодавства про оподаткування під час визначення ним податкового зобов`язання з податку на додану вартість за вказані звітні періоди.

За таких обставин, податкове повідомлення - рішення Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 17.08.2012 № 0000400035/1640, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 144542 грн. 00 коп. та застосовано до нього штрафні (фінансові) санкції у сумі 36136 грн. 00 коп., суд вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Таким чином, виходячи з межі заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, пояснень, наданих представниками сторін, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

З огляду на викладене, витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 1806 грн. 78 коп., підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Податкове повідомлення - рішення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 17.08.2012 № 0000400035/1640, - визнати протиправним та скасувати.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Євро Глас» витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 1806 (одна тисяча вісімсот шість) грн. 78 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Харченко С.В.

Постанову складено у повному обсязі 1 березня 2013 року.