Рішення

від 20.11.2006 по справі 16-9/391-05-10584

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16-9/391-05-10584

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" листопада 2006 р.Справа  № 16-9/391-05-10584

Господарський суд Одеської області у складі:

Судді –Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань –Шевченко Г.В.

За участю представників сторін:

Від позивача:            Григор'єва С.В. по дов. № 4 від 25.07.2006 р.

Від відповідача:        Орез В.П. по дов. № 29 від 07.12.2005 р.

Від третьої особи:    не з'явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Одеського міжобласного відділення Національної спілки театральних діячів України до релігійної громади Євангельської пресвітеріанської церкви міста Одеси за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, управління охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації  про зобов'язання виконати певні дії, -  

ВСТАНОВИВ:

Одеське міжобласне відділення Національної спілки театральних діячів України (далі по тексту Одеське міжобласне відділення НСТДУ) звернулось до господарського суду Одеської області з позовними вимогами до Релігійної громади Євангельської пресвітеріанської церкви міста Одеси (далі по тексту РГЄПЦ) про зобов'язання відповідача відновити енерго- та водопостачання, займаних ним приміщень у будівлі, яка розташована за адресою м. Одеса, вул. Пастера, 62.

Заявою вих.№ 5 від 23.01.2006р. позовні вимоги були уточнені, у зв'язку з чим Одеське міжобласне відділення НСТДУ просить суд зобов'язати відповідача у подальшому не відключати  позивача від мереж енерго- та водопостачання.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 14.03.2006р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, було залучено Управління охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації.

Відповідачем згідно наданих під час судового розгляду справи пояснень позовні вимоги заперечуються у повному обсязі, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість, оскільки між сторонами по справі не встановлений порядок розрахунків за використану електроенергію та воду, та РГЄПЦ, на думку останньої,  не зобов'язана здійснювати енерго- та водопостачання Одеського міжобласного відділення НСТДУ через відсутність укладених між сторонами по справі договорів про постачання електричної енергії та води.

Клопотанням, наданим представником позивача у судовому засіданні 20.11.2006р., Одеським міжобласним відділенням НСТДУ позовні вимоги були змінені, у зв'язку з чим позивач просить суд  зобов'язати РГЄПЦ не створювати перешкоди у користуванні Одеським міжобласним відділенням НСТДУ електроенергією та водою; розрахунки за користування електроенергією та водою здійснювати згідно із показниками лічильників.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Вищенаведена редакція позовних вимог Одеського міжобласного відділення НСТДУ, згідно заяви про уточнення до позовної заяви, наданої представником позивача у судовому засіданні 20.11.2006р., є остаточною, у зв'язку з чим відповідно до ст. 22 ГПК України приймається господарським судом для розгляду по суті викладених в ній позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Відповідно до рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 26.11.1998р., яке набуло чинності 07.12.1998р. та додаткового рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 02.08.1999р. за РГЄПЦ було визнано право власності на будівлю колишньої  Євангельсько-Реформаторської церкви, загальною площею 1422, 2 кв.м., яка розташована за адресою м.Одеса, вул. Пастера, 62 (далі по тексту будівля). 13.08.1999р. Одеським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості було видано реєстраційне посвідчення про право власності відповідача на зазначену будівлю.

Одеське міжобласне відділення НСТДУ з 1988 року та на момент набуття відповідачем по справі права власності на будівлю займало у цій будівлі частину приміщень, загальною  площею 1281 кв.м. на підставі рішення  Одеської міської ради народних депутатів №311 від 07.09.1988р. та охоронно-орендного договору на використання нерухомого пам'ятника історії й культури, укладеного між Державною інспекцією з охорони пам'ятників Управління архітектури обласної державної адміністрації та Одеським міжобласним відділенням Спілки театральних діячів України від  01.08.1993р.

У відповідності до вимог п. 2.3 цього  договору строк користування пам'ятником архітектури був встановлений на період діяльності Одеського міжобласного відділення СТД України. При цьому, даний охоронно - орендний договір підлягав перереєстрації кожні 5 років з внесенням змін і доповнень, визначених діючим законодавством на момент перереєстрації.

19.05.1997р.   між   Управлінням   охорони   об'єктів   культурної   спадщини   Одеської обласної державної адміністрації і Одеським міжобласним відділенням СТД України було укладено додаткову угоду до охоронно-орендного договору від  01.08.1993р.

Згідно п. 2 додаткової угоди п. 3.1 охоронно-орендного договору від 01.08.1993р. було викладено у новій редакції, відповідно до якої відповідач зобов'язувався сплачувати орендну плату у розмірі 18,45 грн. за один календарний місяць із розрахунку 1% від добутку орендованої площі та 1,2 грн. за 1 кв.м. (з урахуванням ПДВ). До того ж, окрім орендної плати, відповідно до п.5 додаткової угоди Одеським міжобласним відділенням СТД України були прийняті на себе зобов'язання із  сплати  експлуатаційних витрат, комунальних послуг, витрат на утримання інженерних мереж та території на підставі окремих договорів, самостійно укладених відповідачем із відповідними організаціями.

Після набуття відповідачем права власності на будівлю колишньої Євангельсько- Реформаторської церкви, загальною площею 1422,2 кв.м., яка розташована за адресою м. Одеса, вул. Пастера, 62, у звязку зі зміною власника будівлі, 04.03.1999р. між позивачем та відповідачем було підписано додаткову угоду до охоронно-орендного договору на використання нерухомого пам'ятника історії й культури від 01.08.1993р. (далі то тексту - додаткова угода від 04.03.1999р.), якою охоронно-орендний договір на використання нерухомого пам'ятника історії й культури від 01.08.1993р. був викладений у новій редакції.

Відповідно до розділу 3 цієї додаткової угоди РГЄПЦ погодилася з тимчасовим розміщенням позивача у займаній на той час частині будівлі, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Пастера, 62.

При цьому, відповідно до розділу 4 додаткової угоди від 04.03.1999р. користування зазначеною частиною будівлі має для відповідача оплатний характер та передбачає відшкодування відповідачеві фактичних витрат з експлуатації займаних позивачем приміщень, при цьому розмір виплат не повинен був перевищувати розмір тих, що здійснювалися раніше.

Як вбачається з акту від 19.07.2005р., складеного за підписами представника позивача та головного інженеру житлового управління “Ренесанс” ЛТД-92, 18.07.2005р.  відповідачем  було здійснено відключення приміщень, які знаходяться у користуванні Одеського міжобласного відділення НСТДУ на підставі додаткової угоди від 04.03.1999р. від мереж енерго- та водопостачання.

Крім того, актом обстеження від 11.11.2005р., складеним за підписами представників Одеського міжобласного відділення НСТДУ та  житлового управління “Ренесанс” ЛТД-92, було встановлено відсутність у займаних позивачем на підставі додаткової угоди від 04.03.1999р.  приміщеннях будівлі, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Пастера, 62, енерго- та водопостачання.

Під час судового розгляду справи представником відповідача зазначені факти відключення РГЄПЦ приміщень позивача від мереж енерго- та водопостачання не заперечувалися.

Вважаючи відключення відповідачем  від мереж енерго- та водопостачання приміщень, які належать Одеському міжобласному відділенню НСТДУ на умовах оренди  відповідно до додаткової угоди від 04.03.1999р., таким, що перешкоджають  позивачу належним чином відповідно до його статутних завдань користуватися  зазначеними приміщеннями, Одеське міжобласне відділення НСТДУ звернулося до господарського суду Одеської області з позовними вимогами про зобов'язання РГЄПЦ не перешкоджати у користуванні Одеським міжобласним відділенням НСТДУ електроенергією та водою та встановити порядок розрахунків за спожиту позивачем електроенергію та воду у відповідності до показників лічильників.

Враховуючи зміст позовних вимог, суд вважає за доцільне надати, передусім, правовий аналіз додаткової угоди, укладеної між сторонами по справі 04.03.1999р.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а  підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договір, –це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямоване на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Статтею 41 ЦК України 1963р., в редакції яка діяла на час укладання додаткової угоди від 04.03.1999р., було визначено, що угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані  на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків. Угоди можуть бути односторонніми і дво - або  багатосторонніми (договори).

При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої  цивільні  права вільно на власний розсуд. Положеннями ст. 3 ЦК України передбачено, що загальними засадами цивільного законодавства є свобода договорів.  Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 256 ЦК України 1963р.  за  договором  майнового  найму  наймодавець   зобов'язується надати наймачеві майно у тимчасове користування за плату. Відповідно до ст. 268 ЦК України 1963р. при переході права власності  на  здане  в  найом  майно  від наймодавця до іншої особи договір найму зберігає чинність для нового власника.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі додаткової угоди від 04.03.1999 р. до охоронно-орендного договору на використання нерухомого пам'ятника історії й культури від 01.08.1993р. між позивачем та відповідачем виникли певні цивільні правовідносини.

Розділом 3 додаткової угоди від 04.03.1999р. встановлено, що відповідач згоден з тимчасовим розміщенням позивача в частині будівлі церкви, займаної ним до укладення цієї угоди. У відповідності до розділу 4 цієї угоди користування частиною будівлі носить для наймача відшкодувальний характер та передбачає відшкодування власнику фактичних затрат по експлуатації займаних приміщень. Крім того, розділом 5 додаткової угоди від 04.03.1999р. визначено, що  позивач зобов'язувався звільнити займані ним приміщення після надання йому еквівалентного (рівнозначного) і придатного для експлуатації приміщення.

Предметом даної додаткової угоди були частина  приміщень будівлі, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Пастера, 62, надана позивачу у користування відповідно до статутних завдань останнього.

Проаналізувавши зміст додаткової угоди від 04.03.1999р., суд доходить висновку, що остання відповідає ознакам договору найму /оренди/, правовий порядок укладання якого був врегульований положеннями ЦК України 1963р. Більш того, у преамбулі додаткової угоди від 04.03.1999р. сторонами було чітко зазначено, що угода є договором майнового найму та укладена відповідно до ст.ст. 256-272 ЦК України 1963р.

Згідно із ст. 759 ЦК  України від 16.01.2003р.  № 435-IV за  договором  найму  (оренди)  наймодавець  передає   або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Наведені положення чинного цивільного законодавства України, дозволяють суду дійти  висновку, що за договором майнового найму наймач отримує повноваження щодо володіння та користування одержаною за цим договором річчю.

Відповідно до ч. 1 ст. 395 ЦК України від 16.01.2003р.  № 435-IV речовими правами на чуже майно є: 1) право володіння; 2) право користування (сервітут); 3) право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); 4) право забудови земельної ділянки (суперфіцій).

Відповідно до ст. 396 ЦК  України від 16.01.2003р.  № 435-IV особа,  яка  має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 „Захист права  власності” цього Кодексу.

Крім того,  у відповідності до  ст. 28 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”  від 10.04.1992р. № 2269-XII в редакції закону України N 98/95-ВР від 14.03.95р. із наступними змінами та доповненнями, орендареві забезпечується  захист  його  права  на  майно, одержане ним за договором оренди, нарівні із захистом, встановленим законодавством щодо захисту права власності. Орендар може зажадати повернення орендованого майна з будь-якого незаконного володіння, усунення перешкод у користуванні ним, відшкодування шкоди, завданої майну громадянами і юридичними особами, включаючи орендодавця.

Згідно із ч.1 ст. 8 ЦК  України від 16.01.2003р.  № 435-IV якщо  цивільні  відносини  не  врегульовані  цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Наведені положення чинного законодавства України дозволяють суду дійти висновку щодо правомірності застосування до орендних правовідносин, які склалися між сторонами по справі,  за аналогією закону норми чинного цивильного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини та забезпечують позивачу   захист  прав на майно, одержане ним за додатковою угодою від  04.03.1999р.,  нарівні із захистом, встановленим законодавством щодо захисту права власності, у тому числі шляхом усунення перешкод у користуванні ним з боку орендодавця.

Крім того, ціла низка норм діючого законодавства України надає будь-якому суб'єкту цивільних правовідносин право на захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів. Відповідно до ст. 15 ЦК  України від 16.01.2003р.  № 435-IV кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до зазначених по тексту рішення вище положень додаткової угоди від 04.03.1999р., відповідач погодився з тимчасовим розміщенням позивача в частині будівлі церкви, займаної ним до укладення цієї угоди. Крім того, у відповідності до розділу 4 цієї угоди користування частиною будівлі носить для наймача відшкодувальний характер та передбачає відшкодування власнику фактичних затрат по експлуатації займаних приміщень.

Проаналізувавши зазначені положення додаткової угоди від 04.03.1999р., суд доходить висновку, що термін “експлуатація займаних приміщень” містить не лише повноваження позивача користуватися самими приміщеннями будівлі, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Пастера, 62, але й тими комунікаціями, які забезпечують життєдіяльність та можливість їх використання позивачем відповідно до цільового призначення.

Надавши згоду на платне використання Одеським міжобласним відділенням НСТДУ зазначених приміщень та передбачивши умовами додаткової угоду від 04.03.1999р. обов'язок  позивача відшкодувати  фактичні затрати з їх  експлуатації, за переконанням суду, відповідачем було надано наймачу право використання і відповідних комунікацій, у тому числі мереж енерго- та водопостачання, які є невід'ємною частиною приміщень, отриманих позивачем у користування на підставі додаткової угоди від 04.03.1999р.

Враховуючи, що позовні вимоги Одеського міжобласного відділення НСТДУ, за переконанням суду, передусім спрямовані на захист права користування та володіння  частиною  приміщень будівлі, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Пастера, 62, шляхом усунення перешкод створюваних відповідачем, судом не приймаються до уваги посилання  відповідача щодо відсутності укладених між сторонами по справі договорів про постачання електричної енергії та води, оскільки обов'язок  надати річ наймачеві у стані, що відповідає умовам договору найму та її призначенню, покладений на наймодавця відповідно до вимог  діючого цивільного  законодавства України та випливає із змісту існуючих між сторонами по справі  орендних правовідносин.

Проаналізувавши ситуацію, яка склалася між сторонами по справі, та враховуючи призначення приміщень, які були предметом додаткової угоди від 04.03.1999р.,  суд доходить висновку, що діями відповідача, якими приміщення будівлі, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Пастера, 62, були від'єднанні від мереж енерго- та водопостачання, порушуються права Одеського міжобласного відділення НСТДУ як наймача зазначених приміщень.

Відповідно до ст. 391 ЦК  України від 16.01.2003р.  № 435-IV власник  майна  має  право  вимагати  усунення  перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Згідно із ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та обов'язків  можуть бути, зокрема, припинення дії, яка порушує право та відновлення становища, яке існувало до порушення.

Наведене дозволяє суду здійснити висновок щодо правомірності та обґрунтованості позовних вимог Одеського міжобласного відділення НСТДУ та наявності підстав для їх задоволення в частині зобов'язання РГЄПЦ не перешкоджати у користуванні позивачем  електроенергією та водою.

Щодо позовних вимог про встановлення порядку розрахунків між сторонами у справі за спожиту позивачем електроенергію та воду у відповідності до показників лічильників, суд звертає увагу позивача на наступному.

Розділом 4 додаткової угоди від 04.03.1999р. встановлено, що користування частиною будівлі носить для наймача відшкодувальний характер та передбачає відшкодування власнику фактичних затрат по експлуатації займаних приміщень. При цьому розмір здійснюваних при цьому виплат не повинний перевищувати здійснюваних раніше.

Зазначені положення додаткової угоди від 04.03.1999р., дозволяють суду дійти висновку, що плата за користування спірним об'єктом складається з фактичних затрат відповідача по експлуатації займаних приміщень та не має чітко визначеного розміру, однак не повинна перевищувати здійснюваних раніше виплат.

Враховуючи, у додатковій угоді від 04.03.1999р. сторонами за цим договором був визначений порядок розрахунку розміру платежів за комунальні послуги, суд вважає неправомірними та безпідставними вимоги позивача щодо встановлення іншого порядку розрахунку  розміру платежів  за  спожиту ним електроенергію та воду.

Підсумовуючи зазначене, суд вважає за правомірне позовні вимоги Одеського міжобласного відділення НСТДУ відповідно до ст. ст. 28 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”  від 10.04.1992р. № 2269-XII в редакції закону України N 98/95-ВР від 14.03.95р. із наступними змінами та доповненнями, ст.16, 391 ЦК  України від 16.01.2003р.  № 435-IV задовольнити в частині зобов'язання РГЄПЦ не перешкоджати у користуванні позивачем  електроенергією та водою.  В частині позову про встановлення  порядку розрахунку за спожиту позивачем електроенергію та воду у відповідності до показників лічильників Одеському міжобласному відділенню НСТДУ слід відмовити.

Судові витрати по держмиту, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу розподілити між сторонами по справі  згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити  частково.

2.          Зобов'язати релігійну громаду Євангельської пресвітеріанської церкви міста Одеси /65023, м.Одеса, вул. Пастера, 62, код 245400221/ не  перешкоджати Одеському міжобласному відділенню Національної спілки театральних діячів України у користуванні електроенергією та водою, що постачаються до приміщень останнього.  

3.          В іншій частині позову  відмовити.

4.          Стягнути з релігійної громади Євангельської пресвітеріанської церкви міста Одеси /65023, м.Одеса, вул. Пастера, 62, код 24540221/ на користь Одеського міжобласного відділення Національної спілки театральних діячів України /65026, м.Одеса, вул. Пастера, 60, код ЕДРПОУ 03961846/ витрати по сплаті державного мита у сумі 42 грн. 50 коп. /сорок дві грн. 50 коп./ та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 59 грн. 00 коп. /п'ятдесят дев'ять грн. 00 коп./.

     Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

      Рішення підписане 24.11.2006р.Суддя                                                                                       Желєзна С.П.