Постанова

від 29.05.2007 по справі 16-9/391-05-10584

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

16-9/391-05-10584

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

29 травня 2007 р.                                                                                   № 16-9/391-05-10584  

Вищий господарський суд України у складі:  суддя Селіваненко В.П.- головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.  

розглянув касаційну скаргу релігійної громади євангельської пресвітеріанської церкви м. Одеси, м. Одеса (далі -  релігійна громада)

на рішення господарського суду Одеської області від 20.11.2006 та

постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06.02.2007

зі справи  № 16-9/391-05-10584

за позовом Одеського міжобласного відділення Національної спілки театральних діячів України, м. Одеса (далі -  відділення НСТДУ)

до релігійної громади

про зобов'язання виконати певні дії,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача –Управління охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації, м. Одеса (далі -  Управління).

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача –Григор'євої С.В.,

відповідача –Ореза В.П.,

третьої особи –не з'яв.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.06.2006 рішення господарського суду Одеської області від 15.02.2006 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.03.2006 зі справи                    № 9/391-05-10584 скасовано і цю справу передано на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

У новому розгляді справа одержала номер 16-9/391-05-10584.

Відділенням НСТДУ також неодноразово змінювалися позовні вимоги зі справи. В остаточній редакції (згідно з клопотанням від 20.11.2006) назване відділення просило господарський суд зобов'язати громаду: не створювати перешкоди у користуванні відділенням НСТДУ електроенергією та водою; розрахунки за користування електроенергією та водою здійснювати згідно з показниками лічильників.

Рішенням господарського суду Одеської області від 20.11.2006 (суддя Желєзна С.П.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 06.02.2007 (колегія суддів у складі: Мацюра П.Ф. - головуючий, судді Андреєва Е.І. і Ліпчанська Н.В.), позов задоволено частково: релігійну громаду зобов'язано не перешкоджати відділенню НСТДУ у користуванні електроенергією та водою, що постачаються до приміщень цього відділення; в іншій частині позову відмовлено. У прийнятті зазначених рішення та постанови попередні судові інстанції з посиланням на приписи статей 3, 6, 8, 11, 12, 15, 16, 391, 395, 396, 759 Цивільного кодексу України (далі -  ЦК України), статей 4, 41, 256 Цивільного кодексу Української РСР (далі -  ЦК УРСР), статті 28 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” виходили з обґрунтованості позовних вимог у задоволеній їх частині; що ж до вимоги про здійснення розрахунків за користування електроенергією та водою згідно з показаннями лічильників, то її судами відхилено з посиланням на те, що порядок розрахунків визначено укладеною сторонами угодою.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України релігійна громада просить скасувати оскаржувані рішення та постанови попередніх судових інстанцій з даної справи та передати останню на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. Скаргу мотивовано прийняттям цих судових рішень порушенням норм матеріального і процесуального права, в тому числі статей 8, 19, 129 Конституції України, статей 4, 16, 41, 153, 256, 469 ЦК УРСР, статей 395, 759 ЦК України, статей 20, 277 Господарського кодексу України (далі -  ГК України), пунктів 3.1, 4.22, 4.23, 4.26, 9.11, 12.13, 12.16, 13.5 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 01.07.1994 № 65, статей 42, 47, 33, 34, 38, 43, 84, 11112 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень і прийняття нового рішення з огляду на таке.

Судовими інстанціями у справі встановлено, що:

- згідно з рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 26.11.1998, яке набуло чинності 07.12.1998, та додатковим рішенням названого суду від 02.08.1999 за релігійною громадою було визнано право власності на будівлю колишньої Євангельсько-реформаторської церкви загальною площею 1 422, 2 кв. м, розташовану за адресою: м. Одеса,                   вул. Пастера, 62 (далі -  Будівля); релігійною громадою 13.08.1999 одержано реєстраційне посвідчення про право власності на Будівлю;

- відділення НСТДУ з 1988 року займало в Будівлі частину приміщень загальною площею 1 281 кв. м на підставі рішення Одеської міської ради народних депутатів від 07.09.1988 № 311 та охоронно-орендного договору на використання нерухомого пам'ятника історії та культури, від 01.08.1993       (далі -  Договір від 01.08.1993), укладеного Державною інспекцією з охорони пам'ятників Управління архітектури Одеської обласної державної адміністрації і відділенням НСТДУ;

- за пунктом 2.3 цього договору строк користування пам'ятником архітектури було встановлено на період діяльності відділення НСТДУ з перереєстрацією договору кожні 5 років та внесенням до нього змін і доповнень, “визначених діючим законодавством на момент перереєстрації”;

- 19.05.1997 Управлінням охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації і відділенням НСТДУ було укладено додаткову угоду (далі -  Додаткова угода від 19.05.1997) до Договору від 01.08.1993;

- згідно з пунктом 2 Додаткової угоди від 19.05.1997 пункт 3 Договору від 01.08.1993 було викладено в новій редакції, за якою відділення НСТДУ зобов'язувалося сплачувати орендну плату в розмірі 18, 45 грн. за один календарний місяць; відповідно до пункту 5 зазначеної Додаткової угоди назване відділення зобов'язалося, крім внесення орендної плати, сплачувати експлуатаційні витрати, комунальні послуги, витрати на утримання інженерних мереж та території на підставі окремих договорів, самостійно укладених з відповідними організаціями;

- після набуття релігійною громадою права власності на Будівлю 04.03.1999 цією громадою і відділенням НСТДУ було підписано додаткову угоду (далі -  Додаткова угода від 04.03.1999) до Договору від 01.08.1993;

- згідно з розділом 3 Додаткової угоди від 04.03.1999 релігійна громада погодилася з тимчасовим розміщенням відділення НСТДУ у займаній останнім на той час частині Будівлі; за розділом 4 цієї ж угоди користування відповідною частиною Будівлі має для відділення НСТДУ оплатний характер та передбачає відшкодування фактичних витрат з експлуатації займаних приміщень, причому розмір витрат не повинен був перевищувати розмір тих, що здійснювалися раніше;

- згідно з актом від 19.07.2005, складеним за підписами представника відділення НСТДУ та головного інженера житлового управління “Ренесанс” ЛТД-92, 18.07.2005 релігійною громадою було здійснено відключення приміщень, які знаходилися у користуванні відділення НСТДУ на підставі Додаткової угоди від 04.03.1999, від мереж енерго- та водопостачання;

- актом обстеження від 11.11.2005, складеними за підписами представників відділення НСТДУ і названого житлового управління, встановлено відсутність у цих приміщеннях енерго- та водопостачання;

- факт відключення зазначених приміщень від енерго- та водопостачання релігійною громадою не заперечувалися;

- розділом 5 Додаткової угоди  від 04.03.1999 визначено, що відділення НСТДУ зобов'язується звільнити займані ним приміщення після надання йому еквівалентного (рівнозначного) і придатного для експлуатації приміщення.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частина друга цієї ж статті містить перелік способів захисту цивільних прав та інтересів і зазначає, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Частиною другою статті 20 ГК України також передбачено шляхи (способи) захисту суб'єктом господарювання своїх прав і законних інтересів та визначено можливість такого захисту й іншими способами, передбаченими законом.

Закон не передбачає таких способів захисту права і законних інтересів, як зобов'язання не створювати перешкод у користуванні електроенергією та водою і зобов'язання здійснювати розрахунки за користування електроенергією та водою згідно з показаннями лічильників.

З установлених господарськими судами обставин вбачається, що зазначені способи захисту прав та інтересів не визначалися також і шляхом укладення договору між сторонами.

До того ж попередніми судовими інстанціями не зазначено в оскаржуваних рішеннях, у чому конкретно полягали відповідні перешкоди.

Верховним Судом України у постановах, зокрема, від 13.07.2004                № 04/338 та від 13.07.2004 № 10/732 викладено правову позицію, згідно з якою суд, дійшовши висновку, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, повинен відмовити в позові.

Таким чином, у розгляді даної справи попередні судові інстанції припустилися неправильного застосування статті 16 ЦК України і не застосували статтю 20 ГК України, що призвело до прийняття неправильного рішення по суті спору і згідно з частиною першою статті 11110 ГПК України є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень. У задоволенні ж позову з урахуванням наведеного слід відмовити.

Згідно із статтею 49 ГПК України судові витрати зі справи покладаються на позивача – відділення НСТДУ.

Керуючись статтями 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України       

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу релігійної громади євангельської пресвітеріанської церкви м. Одеси задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Одеської області від 20.11.2006 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06.02.2007 зі справи № 16-9/391-05-10584 скасувати.

3. У задоволенні позову відмовити.

4. Стягнути з Одеського міжобласного відділення Національної спілки театральних діячів України на користь релігійної громади євангельської пресвітеріанської церкви м. Одеси 42, 50 грн. державного мита, сплаченого з апеляційної скарги, і 42, 50 грн. державного мита, сплаченого з касаційної скарги, всього 85, 00 грн.

Видачу відповідного наказу доручити господарському суду Одеської області.

Суддя                                                                                              В. Селіваненко

Суддя                                                                                              І. Бенедисюк

Суддя                                                                                              Б. Львов