Постанова

від 04.03.2013 по справі 5027/822/2012

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2013 р. Справа № 5027/822/2012

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Зварич О.В.

суддів Гриців В.М.

Якімець Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вольф» (надалі ТзОВ «Вольф») б/н і дати (вх. № 392 від 26.12.2012р.)

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 29.11.2012р.

у справі № 5027/822/2012

за позовом: Приватного акціонерного товариства «ДПД Україна» (надалі ПАТ «ДПД Україна»)

до відповідача: ТзОВ «Вольф»

про стягнення заборгованості та пені за прострочення платежу - 45 530,35 грн.,

за участю:

від позивача: Піскунова Л.М. - представник (довіреність № 18/01-13 від 18.01.2013р.);

від відповідача: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 29.11.2012р. у справі № 5027/822/2012 (суддя Швець М.В.) позов задоволено. Стягнуто з активів ТзОВ «Вольф» на користь ПАТ «ДПД Україна» основний борг в сумі 42 387,18 грн.; пені в сумі 2 679,81 грн.; 3% річних в сумі 463,36 грн.; судовий збір в сумі 1 609,50 грн.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач свої зобов'язання по оплаті отриманих послуг за договором виконав частково, внаслідок чого виникла заборгованість ТзОВ «Вольф» перед ПАТ «ДПД Україна», яку правомірно заявлено позивачем до стягнення.

Не погоджуючись, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій рішення суду першої інстанції вважає прийнятим з порушенням вимог чинного законодавства та без врахування дійсних обставин справи. Вказує, що, оскільки акти виконаних робіт не підписані сторонами, заявки не оформлені письмово з прикладенням печатки, а доказів про відсутність заперечень щодо наданих послуг немає, тому в суду першої інстанції не було підстав для одностороннього розгляду справи. Просить скасувати рішення господарського суду Чернівецької області від 29.11.2012р. у справі № 5027/822/2012 та постановити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач в запереченні (відзиві) проти апеляційної скарги вважає оскаржуване рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу - безпідставною. Звертає увагу суду на те, що в матеріалах справи містяться акти виконаних робіт (наданих послуг), які підписані та засвідчені печаткою відповідача без зауважень. Вказує про відсутність будь-яких доказів, які б підтвердили наявність у відповідача претензій до наданих послуг. Просить залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідач не забезпечив явки в судове засідання уповноваженого представника, про час, дату і місце розгляду апеляційної скарги належно повідомлений, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 23.01.2013р.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заперечення на апеляційну скаргу та заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відсутність підстав для скасування рішення господарського суду Чернівецької області від 29.11.2012р. у справі № 5027/822/2012 з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, 10 грудня 2009 року між ПАТ «ДПД Україна» (виконавець) та ТзОВ «Вольф» (клієнт) укладено договір № 11-12/09 про надання послуг з доставки відправлень, за умовами якого виконавець зобов'язується надавати послуги з організації та забезпечення доставки відправлень клієнта до пункту призначення за адресою, вказаною у вантажній квитанції, та у відповідності до умов доставки виконавця, викладених у додатку № 1, що є невід'ємною частиною даного договору та чинного законодавства України, а клієнт зобов'язується сплачувати за доставку відправлень встановлену плату у відповідності з узгодженими тарифами, викладеними у додатках до цього договору, які є його невід'ємною частиною (а.с. 16-20).

В п. 2.1 договору вказано, що відправлення - це кореспонденція або вантаж, який передано/прийнято до доставки, та який перевозиться за вантажною квитанцією за виключенням поштових переказів, простих та реєстрованих листів, поштових карток, бандеролей.

Вантажна квитанція - це транспортний документ, за яким здійснюється доставка відправлень, та яка належним чином оформлена клієнтом за формою, встановленою виконавцем (п. 2.2 договору).

Згідно п. 7.5 додатку № 1 до договору (умови доставки) факт прийому відправлення оформлюється вантажною квитанцією. Відправлення приймається до перевезення згідно загальної кількості вказаних у квитанції вантажних місць. Вантажна квитанція підписується обома сторонами.

Пунктом 4.3 розділу 4 договору (порядок розрахунків) передбачено, що оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця на підставі наданого рахунку-фактури.

Клієнт зобов'язується здійснювати оплату послуг впродовж 7 банківських днів з дати виставлення рахунків-фактур та актів виконаних робіт. Разом з рахунком клієнту надається два примірники акту виконаних робіт та податкова накладна. (п.п. 4.4, 4.5 договору).

У відповідності до п. 4.6 договору клієнт зобов'язаний розглянути акт виконаних робіт, підписати його і повернути виконавцеві один примірник або надати вмотивовані зауваження. При відсутності письмово викладених та надісланих на поштову адресу виконавця зауважень в семиденний строк з моменту отримання акту клієнтом, акт виконаних робіт вважається погодженим, а послуги прийнятими, відповідно до умов цього договору (п. 4.6 договору).

Сторони погодили, що пред'явлення претензій клієнтом до виконавця не впливає на розмір та строк оплати послуг виконавця клієнтом (сам факт пред'явлення претензії клієнтом до виконавця не може являтись підставою для не оплати послуг виконавця клієнтом за будь-який період). Клієнт зобов'язаний оплатити послуги виконавця на умовах та в строки, визначені даним договором. Виконавець зобов'язаний розглядати претензії клієнта у встановлений законодавством строк (п.3.5.1 договору).

Відповідно до п. 5.7 договору у випадку прострочення клієнтом строків виконання своїх грошових зобов'язань за цим договором, клієнт сплачує на користь виконавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент виникнення заборгованості, від суми простроченого платежу, за кожний день заборгованості.

Згідно п. 10.1 договір набуває чинності з моменту підписання представниками сторін і скріплення печатками, і діє до 31 грудня 2009 року, а в частині виконання зобов'язань - до повного й належного виконання.

Відповідно до п. 10.2 дія цього договору продовжується на кожен наступний календарний рік, якщо жодна зі сторін письмово не повідомить іншу сторону про намір розірвати даний договір за місяць до кінцевої дати його дії.

Сторони також погодили тарифи на доставку відправлень, підписавши додаток № 2 до договору № 11-12/09 від 10.12.2009р. (а.с.23-26).

Договір про надання послуг з доставки відправлень № 11-12/09 від 10.12.2009р. та додатки до нього підписані та скріплені печатками сторін, що свідчить про погодження ними всіх істотних умов даного договору.

На виконання вимог договору позивач надав відповідачу послуги з доставки відправлень, що підтверджується належним чином оформленими актами здачі-прийняття робіт (надання послуг): № 10 від 20.04.2012р. на суму 5 525,19 грн., № 11 від 28.04.2012р. на суму 4 820,99 грн., №12 від 11.05.2012р. на суму 7 348,37 грн., № 13 від 18.05.2012р. на суму 4 857,19 грн., № 14 від 25.05.2012р. на суму 5 177,13 грн., № 15 від 31.05.2012р. на суму 4 747,26 грн., № 16 від 08.06.2012р. на суму 8 421,00 грн., № 17 від 15.06.2012р. на суму 1 784,27 грн. (а.с. 30,34,38,42,46,50,54,58).

Вказані акти підписані сторонами без будь-яких застережень.

Одночасно було виставлено до оплати рахунки-фактури № 2925 від 20.04.2012р., №3198 від 28.04.2012р., № 3491 від 11.05.2012р., №3801 від 18.05.2012р., № 4088 від 25.05.2012р., № 4373 від 31.05.2012р., № 4656 від 08.06.2012р. та № 4956 від 15.06.2012р. на загальну суму 42 681,40 грн. (а.с.29,33,37,41,45,49,53,57).

Таким чином, в період з квітня по червень 2012 року (включно) позивач надав відповідачу послуги за вищевказаним договором на загальну суму 42 681,40 грн.

Відповідач провів часткову оплату наданих йому послуг з доставки відправлень в сумі 303,22 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку, копія якої додана до матеріалів справи (а.с.82-84), як наслідок у відповідача виник борг перед позивачем за надані послуги з доставки відправлень в сумі 42 378,18 грн.

В матеріалах справи відсутні і суду не надані докази сплати відповідачем заборгованості в сумі 42 378,18 грн., що і слугувало підставою звернення позивача до місцевого господарського суду з даним позовом.

При винесенні постанови, колегія суддів керувалася наступним:

Згідно ч. 2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із ст. 202 ГК України, ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності із ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що 10.12.2009р. між позивачем та відповідачем укладено договір про надання послуг з доставки відправлень № 11-12/09.

На виконання умов даного договору позивач в період з квітня по червень 2012 року (включно) надав відповідачу послуги з доставки відправлень на загальну суму 42 681,40 грн.

Однак, відповідач не здійснив повної оплати наданих позивачем послуг, станом на день подання ПАТ «ДПД Україна» даного позову заборгованість складає 42 378,18 грн.

Відповідачем не надано доказів про виконання зобов'язань за договором № 11-12/09 від 10.12.2009р. в повному обсязі.

Відтак, сума боргу згідно поданого розрахунку становить 42 378,18 грн. та підтверджується матеріалами справи.

Проаналізувавши вищенаведені приписи ЦК України, суд апеляційної інстанції приходить до висновку що місцевий господарський суд обґрунтовано задоволив позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 42 378,18 грн. основного боргу за надані послуги з доставки відправлень.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунку ціни позову, який не спростований відповідачем, ПАТ «ДПД Україна» нарахувало ТзОВ «Вольф» 463,36 грн. 3% річних (а.с.69-72).

З огляду на вищевикладене, судова колегія вважає, що судом першої інстанції правомірно задоволено вимоги позивача та стягнуто з відповідача на його користь 3% річних в сумі 463,36 грн.

Законним та обґрунтованим є оскаржуване рішення місцевого господарського суду також і в частині стягнення з відповідача пені в сумі 2 679,81 грн., з огляду на наступне:

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996р. №543/96-ВР з наступними змінами та доповненнями передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, який обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 5.7 договору у випадку прострочення клієнтом строків виконання своїх грошових зобов'язань за цим договором, клієнт сплачує на користь виконавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент виникнення заборгованості, від суми простроченого платежу, за кожний день заборгованості.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Всупереч вимог ст. 33 ГПК України відповідачем не надано суду доказів, які б спростували факти, наведені в позовній заяві.

Посилання апелянта на те, що акти виконаних робіт не підписані сторонами, не відповідає дійсним обставинам у справі.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права, тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги слід покласти на скаржника згідно вимог ст.49 ГПК України.

Керуючись, ст. ст. 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

Рішення господарського суду Чернівецької області від 29.11.2012р. у справі № 5027/822/2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Справу повернути в господарський суд Чернівецької області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 ГПК України.

Головуючий суддя Зварич О.В.

судді Гриців В.М.

Якімець Г.Г.