Ухвала

від 17.10.2006 по справі 5/1131-13/144

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5/1131-13/144

       ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

УХВАЛА

17.10.06                                                                                           Справа  № 5/1131-13/144

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді                                                             Бонк Т.Б.

суддів                                                                                Марко Р.І.

                                                                                Бойко С.М.

розглянув           апеляційну скаргу Військового прокурора Західного регіону в інтересах держави в особі державного підприємства МО України "Львівський бронетанковий ремонт", від 11.07.2006р. №3/1459

на постанову           Господарського суду Львівської області від 04.07.2006р.

у справі           № 5/1131-13/144

за позовом           Військового прокурора Західного регіону в інтересах держави в особі державного підприємства МО України "Львівський бронетанковий ремонт", м.Львів

до відповідача ДПІ у м.Львові, м.Львів           

про                     визнання права на звільнення від сплати земельного податку

за участю представників:

від позивача –Гривняк В.М.- юрисконсульт юридичного відділу;

від відповідача  –Гейшев О.О.- старший державний податковий інспектор юридичного відділу ;

Постановою Господарського суду Львівської області від 04.07.2006р. у справі №5/1131-13/144 в позові відмовлено повністю.

Постанова суду мотивована нормами ст.2, ст.13 Закону України "Про плату за землю" ст.ст.1,14 Закону України "Про систему оподаткування", ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними та державними цільовими фондами", а також тим, що оскільки земельний податок відноситься до загальнодержавних податків, а пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування, тому Закон України "Про державний бюджет на 2004рік" та Закон України "Про державний бюджет України на 2003рік" не можуть застосовуватись до даних правовідносин.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Господарського суду Львівської області від 04.07.2006р у справі №5/1131-13/144 та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задоволити. Позивач вважає, що дана постанова винесена з порушенням норм матеріального права, зокрема посилається на ст.55 Закону України "Про державний бюджет на 2003 рік" та ст. 75 Закон України "Про державний бюджет України на 2004 рік" відповідно до яких звільнені від сплати земельного податку підприємства Міністерства оборони України перелік яких, затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з відповідними органами місцевого самоврядування, при цьому погодженню підлягають розміри земельних ділянок та їх використання за цільовим призначенням, оскільки органами місцевого самоврядування несвоєчасно погоджено розмір земельної ділянки, що перебувала у користуванні Державного підприємства Міністерства оборони України "Львівський ремонтно-механічний завод" (правонаступником якого являється позивач), скаржник не мав можливості своєчасно надати всі необхідні документи до Міністерства оборони України для подальшого скерування у Кабінет Міністрів України. Також скаржник зазначає, що оскільки Львівською міською радою погоджені розміри земельної ділянки, що знаходиться в користуванні позивача та використовується за цільовим призначенням, чим фактично визнано право позивача на вказану пільгу.

ДПІ у м.Львові в поясненні на апеляційну скаргу просить відмовити скаржнику у задоволенні апеляційної скарги, оскільки постанова суду є законною та обґрунтованою, жодних неправомірних дій з боку ДПІ у м.Львові не було.

Представник скаржника у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив вимоги апеляційної скарги.

Обставини, що мають значення для справи, які встановлені судом першої інстанції.

Як встановлено місцевим господарським судом у постійному користуванні військової частини А-1565 «Львівській ремонтно-механічний завод»(правонаступником якої є ДП «Львівський бронетанковий ремонтний завод») у 2003році та 2004році перебувала земельна ділянка загальною площею 745613,5 кв.м., яка використовувалась за цільовим призначенням.

Позивач неодноразово звертався до Львівської міської ради для погодження розмірів земельної ділянки, які звільняються від сплати земельного податку у 2003році, однак з вини останнього розміри земельної ділянки погоджені не були.

Військовий прокурор Західного регіону України подав позов до Господарського суду Львівської області в інтересах держави в особі А-1565 «Львівській ремонтно-механічний завод»з вимогою спонукання Львівську міську раду надати погодження розмірів земельної ділянки та її використання за цільовим призначенням.

Рішенням від 22.09.2004року у справі №1/307-29/140 позов задоволено частково, зобов'язано Львівську міську раду погодити розмір земельної ділянки, що перебуває у постійному користуванні Державного підприємства МО України «Львівській ремонтно-механічний завод» та її використання за цільовим призначенням (а.с.11).

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27.12.2004р. рішення господарського суду Львівської області від 22.09.2004р. у справі №1/307-29/140 залишено без змін.(а.с.12-13)

20.12.2004р. Управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин погодило розмір земельної ділянки 745613,5 кв.м., яка використовується військовою частиною А-1565 «Львівській ремонтно-механічний завод»за цільовим призначенням протягом 2003р.та 2004р. (а.с.14).

Позивач 28.12.2004р. №461 звернувся до Департаменту державних підприємств Міністерства оборони України з супровідним листом, пакетом документів  та з клопотанням про внесення військової частини А-1565 «Львівській ремонтно-механічний завод»у відповідний список підприємств, що звільняються від сплати земельного податку для подання їх до Кабінету Міністрів України з метою внесення поправки у постанови Кабінету Міністрів України, якими затверджено список звільнених військових підприємств від сплати земельного податку (а.с.15-17).

20.10.2005р. позивач звернувся до Департаменту економічної та господарської діяльності Міністерства оборони України з супровідним листом, пакетом документів  та з клопотанням про внесення військової частини А-1565 «Львівській ремонтно-механічний завод» у відповідний список підприємств, що звільняються від сплати земельного податку для подання їх до Кабінету Міністрів України з метою внесення поправки у постанови Кабінету Міністрів України, якими затверджено список звільнених військових підприємств від сплати земельного податку.

Департаменту економічної та господарської діяльності надав відповідь в якій зазначив, що внесення поправок у постанови Кабінету Міністрів України, якими у 2003 та 2004роках затверджувались списки звільнених від земельного податку військових підприємств суперечить нормам ст.58 Конституції України, а також рішенню Конституційного Суду України від 09.12.1999р. №1-рп/99 (а.с.22).

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні,  апеляційний господарський суд прийшов до висновку про те, що рішення господарського суду є законним та обґрунтованим, відповідає обставинам та матеріалам справи, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.55. Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з ч.3 ст.8 Конституції України норми Конституції є норми прямої дії.

Відповідно до ч.2 ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Таким чином  поширення юриздикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституціїйного звернення слід розуміти так, що право особи (громадяна україни, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно із ст.19 Конституції України органи державної влади та органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З приписів ст.10, 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»вбачається, що державному податкового органу не надано повноважень по звільненню від сплати земельного податку.

Відповідно до ч.3 ст.75 Закону України «Про державний бюджет України на 2004рік»звільняються як виняток у 2004 році, від сплати земельного податку військові частини, військові навчальні заклади, науково-дослідні установи, які утримуються за рахунок бюджету та належать до сфери управління військових формувань, утворених відповідно до законів України, а також підприємства Міністерства оборони України та органів і установ виконання покарань. Перелік зазначених підприємств із визначенням розмірів земельних ділянок затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням цієї пільги з відповідними органами місцевого самоврядування, а на території Автономної Республіки Крим - за погодженням з Верховною Радою Автономної Республіки Крим.

Відповідно до ч.3 ст.55 Закону України «Про державний бюджет України на 2003 рік » звільняються, як виняток у 2003 році, від сплати земельного податку військові частини, військові навчальні заклади, науково-дослідні установи, які утримуються за рахунок бюджету та належать до сфери управління Міністерства оборони України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також підприємства Міністерства оборони України та органів і установ виконання покарань, державні професійно-технічні навчальні заклади, на земельних ділянках яких знаходяться приміщення, що надаються в оренду орендарям, які сплачують єдиний податок. Перелік зазначених підприємств з визначенням розмірів земельних ділянок затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з відповідними органами місцевого самоврядування, а на території Автономної Республіки Крим - за погодженням з Верховною Радою Автономної Республіки Крим. При цьому земельні ділянки, які використовуються не за цільовим призначенням, враховуючи земельні ділянки, надані в оренду, або земельні ділянки під будівлями (спорудами), наданими в оренду третім особам, обкладаються земельним податком у встановленому порядку.

Як випливає з матеріалів справи та незаперечується позивачем, він не був включений до переліку підприємств звільнених від сплати земельного податку ні в 2003 ні в 2004 роках.

Згідно з п. «в»ст.96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Відповідно до частин 1, 2 статті 2 Закону України "Про плату за землю" (чинного на момент винекнення правовідносин) використання землі в Україні є платним; плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель; власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок. Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (стаття 13 цього Закону).

Юридичні особи самостійно обчислюють суму земельного податку в порядку, визначеному цим Законом за формою, встановленою Державною податковою адміністрацією України, щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого подають дані відповідному органу державної податкової служби (стаття 14 цього Закону). Грошова оцінка земельної ділянки проводиться Державним комітетом України по земельних ресурсах за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України; грошова оцінка земельної ділянки щороку станом на 1 січня уточнюється на коефіцієнт індексації, порядок проведення якої затверджується Кабінетом Міністрів України (стаття 23 цього Закону).

Також слід зазначити, що відповідно до ч.3 ст.1 Закону України «Про систему оподаткування»ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Відповідно до п.8 ст.14 вищезазначеного закону до загальнодержавних належать такі податки і збори плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності);

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рпостанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 69,71,86,198,200,205,206 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Львівський апеляційний господарський суд  УХВАЛИВ:

Постанову Господарського суду Львівської області від 04.07.2006 р. у справі №  5/1131-13/144 залишити без змін, а апеляційну скаргу  військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський бронетанковий ремонтний завод»- без задоволення.

Дана ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку і строки, визначені ст.ст. 212, 254 КАС України.

Матеріали справи повернути в місцевий суд.

Головуючий-суддя                                                                      Бонк Т.Б.

                   суддя                                                                      Марко Р.І.

                   суддя                                                                      Бойко С.М.