Постанова

від 26.02.2013 по справі 2а-13655/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-13655/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А.

Суддя-доповідач: Безименна Н.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 лютого 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Безименної Н.В.,

суддів: Ісаєнко Ю.А. та Кучми А.Ю.,

при секретарі Проценко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кийтранс» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 листопада 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кийтранс» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000692250 від 17.08.2012 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2012 року позивач звернувся в Окружний адміністративний суд м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва від 17.08.2012 року №0000692250 на суму 953, 997 грн. (дев'ятсот п'ятдесят три тисячі дев'ятсот дев'яносто сім гривень); стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кийтранс» судовий збір в розмірі 2 146 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 листопада 2012 року у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду вмотивовано тим, що податковий кредит з ПДВ задекларований ТОВ «Кийтранс» по контрагентам ТОВ «Карбонові технології» та ТОВ «Структум-Груп» за лютий 2012 року у сумі 391860,0 грн. та за березень 2012 року у сумі 562137,0 грн., відповідно до п.198.3, 198.6 ст.198 Податкового Кодексу України сформований неправомірно та перевіркою не підтверджується.

Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема позивач зазначає, що судом не враховано, що порушення юридичними особами - контрагентами позивача вимог законодавства про оподаткування, якщо таке було не може призводити до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові та видаткові накладні.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити, постанову скасувати та постановити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Структум-груп» та ТОВ «Карбонові технології» здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної праводієздатності ТОВ «Структум-груп» та ТОВ «Карбонові технології», фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Структум-груп», ТОВ «Карбонові технології» та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Колегія суддів не погоджується із зазначеним висновком, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем проведено виїзну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Кийтранс» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ «Карбонові технології» (код ЄДРПОУ 37144663) та ТОВ «Структум-Груп»(ЄДРПОУ 37318149).

За результати перевірки 06.08.2012 року відповідачем складено акт 2217/22-520/31954450. Перевіркою встановлено, що позивачем порушено п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість по взаємовідносинах позивача з ТОВ «Карбонові технології» та ТОВ «Структум-Груп» на загальну суму 953997,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000692250 від 17.08.2012 року.

Скасовуючи вищенаведене податкове повідомлення - рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником);

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту абз. 1 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

На думку суду, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

При цьому, у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі № 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі № 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, наведена позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Колегія суддів дійшла до висновку, що матеріалами справи підтверджується факт реального здійснення господарської діяльності за договорами укладеними між позивачем з ТОВ «Структур-груп» та ТОВ «Карбонові технології».

Первинні документи, копії яких наявні в матеріалах справи, в силу приписів ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій та фіксують факти здійснення господарських операцій.

Наявні у позивача податкові накладні за вищевказаними господарськими операціями, оформлені у відповідності з вимогами п.п.12-18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року №165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.1997 року за №233/2037, та вимогами Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 року №969 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 року за №1401/18696, які були чинними у відповідних перевіряємих періодах, і містять всі обов'язкові реквізити.

Крім того, судом першої інстанції не враховано, що статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» встановлено що, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

На час здійснення спірних господарських операцій відповідно до реєстраційних документів ТОВ «Карбонові технології» та ТОВ «Структум-Груп» були зареєстровані як юридичні особи.

З врахуванням вищевикладеного та того, що факт здійснення господарських операцій між зазначеними суб'єктами господарювання підтверджується складеними належним чином первинними документами бухгалтерського обліку та податковими накладними, та враховуючи, що діюче законодавство не передбачає відповідальності одного платника податку за неправомірність дій іншого, колегія суддів дійшла до висновку про обґрунтованість позовних вимог, в зв'язку з чим, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду скасуванню з постановленням нової про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кийтранс» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 листопада 2012 року - скасувати та постановити нову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кийтранс» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000692250 від 17.08.2012 року - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва від 17.08.2012 року №0000692250 на суму 953, 997 грн. (дев'ятсот п'ятдесят три тисячі дев'ятсот дев'яносто сім гривень).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кийтранс» судовий збір в розмірі 2 146 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлено 4 березня 2013 року.

Головуючий суддя: Н.В. Безименна

Судді: Ю.А. Ісаєнко

А.Ю. Кучма

Головуючий суддя Безименна Н.В.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Кучма А.Ю.