Рішення

від 11.03.2013 по справі 27/46-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04.03.13р. Справа № 27/46-09

За позовом прокурора Петриківського району Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Петриківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області (смт. Петриківка, Петриківський район, Дніпропетровська область)

до приватного підприємства «Тавола» (м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область)

третя особа-1 - Лобойківська сільська рада (с. Лобойківка, Петриківський район, Дніпропетровська область)

третя особа-2 - Управління з контролю за використанням та охороною земель у Дніпропетровській області (м. Дніпропетровськ)

про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки

Головуючий колегії - суддя: Татарчук В.О.

Члени колегії - судді: Мілєва І.В., Кармазіна Л.П.

Секретар судового засідання Білан О.В.

Представники:

прокурор - Гандзюк А.В., посв. № 011525 від 25.10.12р.

від позивача - не з'явився

від відповідача - Чеславська Н.Г., дов. № 14 від 01.09.12р.

від третьої особи-1 - не з'явився

від третьої особи-2 - не з'явився

Суть спору:

Прокурор Петриківського району Дніпропетровської області звернувся з позовом в інтересах держави в особі Петриківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області до приватного підприємства «Тавола», третя особа-1 - Лобойківська сільська рада, третя особа-2 - управління з контролю за використанням та охороною земель у Дніпропетровській області про:

- визнання недійсним договору оренди земельної ділянки загальною площею 30,6632га, з них 23,9861га ріллі, 6,6771га пасовищ, яка розташована на території Лобойківської сільської ради з південно-східної сторони с. Лобойківка, вартістю 185448грн. (кадастровий номер 1223781700020010122), строком на 49 років між Петриківською райдержадміністрацією та ПП «Тавола»;

- зобов'язання відповідача протягом 10 днів повернути Петриківській райдержадміністрації земельну ділянку загальною площею 30,6632га, з них 23,9861га ріллі, 6,6771га пасовищ, яка розташована на території Лобойківської сільської ради з південно-східної сторони с. Лобойківка, вартістю 185448грн. (кадастровий номер 1223781700020010122).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що:

- спірний договір укладено з порушенням ст.ст. 15, 16 Закону України «Про оренду землі» і ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України за відсутності визначення меж земельної ділянки в натурі та проекту відведення земельної ділянки;

- надання земельної ділянки в оренду не погоджено з землекористувачем - Лобойківською сільською радою, природоохоронними та санітарно-епідеміологічними органами;

- договір укладено на підставі розпорядження голови Петриківської райдержадміністрації № 179-р-07 від 23.04.2007, яке скасовано розпорядженням заступника голови Петриківської райдержадміністрації № 335-р-08 від 03.07.2008;

- спірний договір підлягає визнанню недійсним на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України.

Позивач підтримує позовні вимоги прокурора.

Відповідач заперечує проти позову, посилаючись на наступне:

- відповідно до пункту 2 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 № 677 проект відведення земельної ділянки не розробляється у разі коли земельна ділянка, межі якої визначено в натурі (на місцевості), надається у користування або безоплатно передається у власність без зміни її цільового призначення;

- спірна земельна ділянка передана в оренду без зміни її цільового призначення;

- державна реєстрація договору оренди земельної ділянки від 27.04.2007 та акт приймання-передачі земельної ділянки в натурі посвідчені підписом голови Лобойківської сільської ради та печаткою останньої, що спростовує твердження позивача про надання спірної земельної ділянки в оренду без погодження з землекористувачем - Лобойківською сільською радою;

- згідно акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 26.01.2009 перевірка здійснювалась без участі представника відповідача, з вказаним актом ПП «Тавола» не ознайомлювалось і його копія підприємству не направлялась;

- у зазначеному акті перевірки не вказано в чому саме полягає порушення земельного законодавства;

- на час укладання спірного договору та його реєстрації розпорядження № 179-р-07 від 23.04.2007 було чинним.

Третя особа-1 підтримує позовні вимоги прокурора.

Третя особа-2 письмових пояснень щодо позову не надала.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2012 призначено розгляд справи колегіально.

Позивач і третя особа-1 заявили клопотання про розгляд справи без участі їх представників.

Позивач та треті особи не забезпечили явку представників у судове засідання.

Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників позивача та третіх осіб, які були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання.

У судовому засіданні 04.03.2013 оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представників відповідача та третьої особи-1, суд -

встановив:

23.04.2007 головою Петриківської районної державної адміністрації було прийнято розпорядження № 179-р-07 «Про надання земель в оренду».

Згідно з п. 1 розпорядження надано ПП «Тавола» в оренду строком на 49 років до 31.12.2056 земельну ділянку загальною площею 47,4236га, з неї 28,2226га ріллі, 19,2010га пасовищ для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель державного земельного запасу, яка розташована на території Лобойківської сільської ради з південно-східної сторони від с. Лобойківка.

27.04.2007 між Петриківською райдержадміністрацією (Орендодавець) та ПП «Тавола» (Орендар) був укладений договір оренди землі. Договір зареєстрований у Державному реєстрі земель 08.05.2007 за № 040702300486.

Відповідно до п. 1 договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель державного земельного запасу на підставі розпорядження голови Петриківської райдержадміністрації від 23.04.2007 № 179-р-07 «Про надання земель в оренду» на території Лобойківської сільської ради з південно-східної сторони від с. Лобойківка за межами населеного пункту.

Згідно з п. 2 договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 30,6632га, з них 23,9861га ріллі, 6,6771га пасовищ, розташовану на землях Лобойківської сільської ради за рахунок державного земельного запасу з південно-східної сторони с. Лобойківка.

Пунктом 7 договору передбачено, що договір укладено на 49 років та діє до 31.12.2056 року.

08.05.2007 вказані сторони підписали акт про приймання-передачу земельної ділянки в натурі.

Розпорядженням першого заступника голови Петриківської райдержадміністрації від 03.07.2008 № 335-р-08 було скасовано розпорядження голови Петриківської районної державної адміністрації від 23.04.2007 № 179-р-07 «Про надання земель в оренду».

Суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову з таких підстав.

На думку суду, прокурором та позивачем в ході вирішення спору не виконані вимоги ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України та не доведений факт наявності обставин, що можуть бути підставою для визнання недійсним спірного договору.

Так, прокурор посилається на порушення ст.ст. 123, 124 Земельного кодексу України і ст.ст. 15, 16 Закону України «Про оренду землі», оскільки при укладенні договору не визначені межі земельної ділянки в натурі та був відсутній проект відведення земельної ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України (в редакції на час укладення спірного договору) надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок.

Посилання прокурора на вказану норму Кодексу є безпідставним, оскільки в даному випадку мало місце надання земельної ділянки не у постійне користування, а в оренду.

Згідно зі ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу.

Наведена стаття дозволяє стверджувати про те, що при передачі земельної ділянки в оренду проект відведення повинен бути лише в разі зміни цільового призначення такої ділянки.

Однак, в даному випадку була відсутня зміна цільового призначення земельної ділянки.

Частиною ст. 15 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що невід'ємною частиною договору оренди землі є:

план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду;

кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів;

акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

акт приймання-передачі об'єкта оренди;

проект відведення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Законом.

В матеріалах справи міститься копія акту встановлення меж земельної ділянки в натурі від 24.04.2007. Згідно з вказаним актом було встановлено на місцевості межі земельної ділянки, переданої в оренду ПП «Тавола» на території Лобойківської сільської ради Петриківського району загальною площею 30,6632га в тому числі: 23,9861га ріллі, 6,6771га багаторічних насаджень, пасовищ.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 16 Закону України «Про оренду землі» передача земельної ділянки, межі якої визначено в натурі (на місцевості), в оренду без зміни її цільового призначення здійснюється без розроблення проекту її відведення. У разі зміни цільового призначення земельної ділянки надання її в оренду здійснюється за проектом відведення в порядку, встановленому законом.

Враховуючи, що цільове призначення земельної ділянки при передачі в оренду ПП «Тавола» не змінювалось, була відсутня необхідність розроблення проекту відведення такої ділянки.

Наведене свідчить і про відсутність зазначеного прокурором порушення Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації», постанови Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 № 677 та наказу Державного комітету України по земельних ресурсах від 03.12.2004 № 391.

Суд не приймає посилання прокурора на акт перевірки Дніпропетровського міжрайонного відділу з контролю за використанням та охороною земель від 26.01.2009 згідно з яким, відповідачем не використовувалась спірна земельна ділянка на час перевірки. Наведене може бути підставою для розірвання договору оренди, а не визнання його недійсним.

З приводу посилань прокурора на скасування розпорядження голови Петриківської райдержадміністрації № 179-р-07 від 23.04.2007 суд зазначає наступне.

Є правомірним твердження відповідача про те, що вказане розпорядження було чинним при укладенні договору. Скасування розпорядження в подальшому не свідчить про незаконність такого акту на час укладення спірного договору - 27.04.2007. Розпорядження № 179-р-07 від 23.04.2007, як акт ненормативного характеру може бути визнано недійсним лише в судовому порядку, однак такі докази в матеріалах справи відсутні.

Як на момент укладення спірного договору, так і в подальший період з 27.04.2007 по 03.07.2008 розпорядження Петриківської районної державної адміністрації № 179-р-07 від 23.04.2007 було чинним. Отже, в даному випадку волевиявлення відповідного органу як орендодавця здійснено у формі рішення такого органу і реалізовано шляхом укладення договору оренди у зв'язку з чим, подальше його скасування не може свідчити про відсутність волевиявлення вказаного органу на час укладення спірного договору оренди.

Суд вважає необґрунтованими посилання прокурора на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 20.11.2012 по справі №2а-9233/33, як на судове рішення, яким встановлена незаконність розпорядження Петриківської районної державної адміністрації № 179-р-07 від 23.04.2007.

Предметом судового розгляду по вказаній справі була законність розпорядження Петриківської райдержадміністрації від 03.07.2008 № 335-р-08, а не розпорядження райдержадміністрації № 179-р-07 від 23.04.2007.

В ході вирішення спору прокурором не доведений факт порушення при укладенні спірного договору ч. 6 ст. 123 Земельного кодексу України у вигляді надання земельної ділянки в оренду без погодження з природоохоронними та санітарно-епідеміологічними органами.

Згідно з вказаною нормою (в редакції на час укладення спірного договору) проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.

Однак, як зазначалось вище в даному випадку була відсутня необхідність розроблення проекту відведення земельної ділянки.

Крім того, прокурором і позивачем не надано належних доказів перебування спірної земельної ділянки в санітарно-захисній зоні базового складу пестицидів та агрохімікатів ТОВ «Агросфера».

Слід зазначити, що згідно з п.1 розпорядження Петриківської районної державної адміністрації від 23.04.2007 № 179-р-07 надано ПП «Тавола» в оренду земельну ділянку загальною площею 47,4236га, з неї 28,2226га ріллі, 19,2010га пасовищ.

На підставі вказаного розпорядження між сторонами були укладені два договори оренди земельних ділянок від 27.04.2007 щодо оренди земельної ділянки загальною площею 30,6632га, (в т.ч. 23,9861га - ріллі і 6,6771га - пасовищ) і щодо оренди земельної ділянки загальною площею 16,7604га (в т.ч. 4,2365га - ріллі, 12,5239га - пасовищ).

Так, прокурор посилається виключно на інформацію головного санітарного лікаря Петриківського району Дніпропетровської області в якій вказується на те, що Петриківська райСЕС не узгоджувала договір оренди земель санітарно-захисної зони 1000м ТОВ «Агросфера» приватним підприємством «Тавола» і питання виділення земельної ділянки в оренду для ведення товарного сільгоспвиробництва відповідачем не погоджувався держепідслужбою району.

В свою чергу відповідач стверджує про те, що в санітарно-захисній зоні перебувала інша земельна ділянка, що була предметом спору по справі №10/201-08.

Наявні матеріали справи (план земельної ділянки додаток до договору від 27.04.2007) не дозволяють беззаперечно стверджувати про те, що спірна земельна ділянка перебуває в межах санітарно-захисної зони складу ТОВ «Агросфера».

Ухвалами суду від 05.02.2013 і 26.02.2013 прокурор та позивач зобов'язувалися надати докази перебування спірної земельної ділянки в санітарно-захисній зоні.

Однак, належних доказів надано не було. До суду лише надійшов лист Царичанського міжрайонного управління головного управління Держсанепідслужби у Дніпропетровській області від 28.02.2013 №146 в якому вказується на те, що на протязі 2007 - 2012 років звернення від ПП «Тавола» на погодження будь-якої документації, надання дозвільних документів не надходили, не розглядалися, не надавалися Петриківською райСЕС.

Наведена відповідь не є доказом перебування спірної земельної ділянки в санітарно-захисній зоні.

Відповідно до ч.ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Частиною 1 статті 215 вказаного Кодексу встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Таким чином, в ході вирішення спору прокурором і позивачем не доведена наявність обставин, що можуть бути підставою для визнання недійсним спірного договору.

З урахуванням викладеного, суд відмовляє в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст.49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

В позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 11.03.2013.

Суддя В.О. Татарчук

Суддя І.В. Мілєва

Суддя Л.П. Кармазіна