Ухвала

від 28.02.2013 по справі 2а-424/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2013 року Справа № 70967/12

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Макарика В.Я.

суддів Большакової О.О..

Глушка І.В.

за участю секретаря судового засідання - Ливак М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ДПІ у Шевченківському районі м.Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01.03.2012р. по справі № 2а-424/12/1370 за позовом ТзОВ" КСК" до ДПІ у Шевченківському районі м.Львова про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

16.01.2012 року ТзОВ "КСК" звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення за №0000922300/9651 від 13.04.2011 року, прийнятого ДПІ у Шевченківському районі м. Львова.

Позовні вимоги мотивовані тим, що орган державної податкової служби неправомірно прийшов до висновку про відсутність товарно-транспортних накладних на транспортування товарно-матеріальних цінностей, оскільки такі були долучені платником податків до заперечення на акт перевірки.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 01.03.2012 року позов задоволено повністю та визнано протиправним та скасовано, прийняте Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Львова, податкове повідомлення-рішення від 13.04.2011 року за №0000922300/9651, зобов'язано Головне управління Державного казначейства України у Львівській області стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з рахунка Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КСК"- 1172 грн. 78 коп. судового збору.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, відповідач ДПІ у Шевченківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби оскаржила її в апеляційному порядку та просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Апелянт свої вимоги мотивує тим, що судом 1 інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, висновки суду вважає необґрунтованими з підстав викладених в апеляційній скарзі, та порушено норми матеріального та процесуального права.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності згідно із ч.4 ст.196 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

За результатами виїзної позапланової документальної перевірки ТзОВ "КСК" з питань перевірки показників декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року, ДПІ у Шевченківсьому районі м. Львова складено акт від 30.03.2011 року за №524/88/23-118/32115863 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.04.2011 року за №0000922300/9651, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 117278 грн. 75 коп., в тому числі, за основним платежем - 93823 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 23455 грн. 75 коп.

Як вбачається з висновків акта перевірки, перевіряючими встановлено порушення товариством підп.7.4.1 п.7.4, підп.7.4.5 п.7.4, підп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість " від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, в результаті чого занижено податок на додану вартість за грудень 2010 року на суму 93823 грн. 00 коп.

Так, в акті перевірки орган державної податкової служби зазначає, що платник податку не представив необхідних супроводжуючих документів (товарно-транспортних накладних), актів виконаних робіт на транспортування товарно-матеріальних цінностей зі складу продавця, актів виконаних робіт по перевезенню сторонніми транспортними організаціями, довіреностей на отримання товару, надання інформації хто з працівників підприємства відпускав товар, хто проводив розвантажувально-навантажувальні роботи. Таким чином, продовжується в акті перевірки, відомості первинних документів та документів бухгалтерського обліку не відповідають дійсності , є сумніви щодо реальності вчинення такого правочину.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що між ТзОВ "Агрос КнК"(продавець) та ТзОВ "КСК"(покупець) 30.12.2009 року укладено договір купівлі продажу №01/10А згідно з умов якого продавець зобов'язується передати належний йому товар у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах Договору.

В підтвердження виконання вищенаведеного договору позивачем надано видаткові накладні за №1430 від 02.12.2010 року та за №1458 від 09.12.2010 року, податкові накладні від 02.12.2010 року за №1430 та від 09.12.2010 року за №1458, товарно-транспортні накладні від 09.12.2010 року та від 02.12.2010 року, виписки з банківського рахунку, реєстр отриманих та виданих податкових накладних.

Також колегія суддів зазначає, що товарно-транспортні накладні щодо транспортування товарно-матеріальних цінностей (арахісу) були надані податковому органу разом із запереченнями на акт перевірки, в підтвердження чого в матеріалах справи наявні заперечення на акт від 04.04.2011 року, опис документів вкладених в лист від 04.04.2011 року, повідомлення про вручення поштового відправлення, проте дані документи не були взяті відповідачем до уваги.

Таким чином, наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами підтверджується реальність поставки позивачеві товарно-матеріальних цінностей (арахісу), які були використані позивачем у своїй господарській діяльності.

Відповідно до підп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість " , чинного на момент оподаткування згаданих господарських операцій, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не дозволяється включення до податкового кредиту, згідно з підп. 7.4.4 п. 7.4 ст.7 даного Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Як стверджується матеріалами справи та встановлено судом першої інстанції , що позивачем на підтвердження обгрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевірений період були надані податкові накладні, що знаходяться в матеріалах справи, які не мали недоліків та, порядок заповнення яких, відповідав встановленому чинним законодавством.

Враховуючи вищенаведене та те, що в матеріалах справи наявні усі первинні бухгалтерські документи, в тому числі товарно-транспортні накладні, що підтверджують реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, висновки органу державної податкової служби про безпідставність включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по даних господарських операціях не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку , що спірне податкове повідомлення-рішення, яке прийняте на підставі акта перевірки, є протиправним та підлягає скасуванню.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги в цілому суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, 254 КАС України, Львівський апеляційний адміністративний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ДПІ у Шевченківському районі м. Львова залишити без задоволення , а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01.03.2012 року у справі № 2а-424/12/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.Я. Макарик

Судді О.О. Большакова

І.В. Глушко