Ухвала

від 20.02.2013 по справі 1570/1321/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2013 р.Справа № 1570/1321/2012

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Юхтенко Л.Р.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Джабурія О.В., Крусяна А.В.,

при секретарі - Загоруйко Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 червня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ДАО Лоджістікс" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення форми "Р" № 0000072334 від 08.02.2012 року, -

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2012 року товариство звернулось з вищевказаним адміністративним позовом.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що на підставі акту перевірки від 23.01.2012 року № 134/23-34/34800689/5 "Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ "ДАО Лоджістікс", код ЄДРПОУ 34800689 з питань правових відносин з ТОВ "ВСТК", код ЄДРПОУ 35179825, ТОВ "Гражданпромспецпроект", код ЄДРПОУ 36502478, Приватним підприємством "Антре Едвертайзінг", код ЄДРПОУ 32086932 за період з 01.01.2011 року по 30.09.2011 року", Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Одеси було прийнято податкове повідомлення -рішення форми "Р"№0000072334 від 08.02.2012 року про збільшення позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 79292 грн. (основний платіж) та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 3788 грн.

Позивач не згоден з висновками акту перевірки та прийнятим на його підставі податковим повідомленням-рішення, оскільки вважає, що усі правочини укладені ТОВ "ДАО Лоджістікс"з контрагентами ТОВ "ВСТК", ТОВ "Гражданпромспецпроект", Приватним підприємством "Антре Едвертайзінг" є законними та направлені на реальне настання правових наслідків, виконання, яких підтверджується, в тому числі міжнародними автотранспортними накладними (CMR). За весь період діяльності ТОВ "ДАО Лоджістікс" належним чином та у встановлені законодавством терміни подавало податкову звітність та сплачувало до бюджету податки та збори, а зазначені договори укладалися з метою отримання від останніх виконання транспортно-експедиторських послуг та організацію перевозок автомобільним транспортом, (які воно фактично отримало), оскільки для задоволення господарських потреб клієнтів позивача у транспортно-експедиторських послугах та організації перевозок автомобільним транспортом у товариства недостатньо можливості виконати такі послуги самостійно в результаті чого було прийняте рішення укласти відповідні договори з третіми особами. Крім того, відповідачу не надано право визнавати дійсність договорів в залежності від наявності у сторін договору складів, чисельності персоналу, місця передачі товару та переходу права власності на нього, умови його транспортування тощо, а застосування положень про нікчемні правочини є по суті втручанням державних органів, що контролюють дотримання законодавства у публічно-правовій сфері податкового законодавства, у цивільно-правові відносини платників податків, тобто перевищенням своїх повноважень.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 06 червня 2012 року адміністративний позов було задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси форми "Р" №0000072334 від 08.02.2012 року.

Не погоджуючись з даною постановою суду податковий орган подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, не повно з'ясовані всі обставини справи, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ДАО Лоджістікс" має статус юридичної особи та, як платник податків перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби.

На підставі рішення керівника ДПІ у Київському районі м. Одеси, оформленого наказом від 13.01.2012 року №27-п та відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст.78, п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, фахівцями ДПІ у Київському районі м. Одеси була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ТОВ "ДАО Лоджістікс"з питань правових відносин з ТОВ "ВСТК", код ЄДРПОУ 35179825, ТОВ "Гражданпромспецпроект", код ЄДРПОУ 36502478, Приватним підприємством "Антре Едвертайзінг", код ЄДРПОУ 32086932 за період з 01.01.2011 року по 30.09.2011 року.

За результатами вказаної перевірки, перевіряючими був складений та підписаний акт від 23.01.2012 року № 134/23-34/34800689/5, згідно висновків якого було встановлено відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. 185,188, 200 Податкового кодексу України. Дані, наведені в деклараціях з податку на додану вартість за період 01.01.2011 року по 30.09.2011 року з відповідними додатками не підтверджують реальність здійснення фінансово-господарських операцій з Приватним підприємством "Антре Едвертайзінг", код ЄДРПОУ 32086932, ТОВ "ВСТК", код ЄДРПОУ 35179825, ТОВ "Гражданпромспецпроект", код ЄДРПОУ 36502478, порушення п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження ТОВ "ДАО Лоджістікс" суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість, в тому числі за рахунок завищення податкового кредиту на загальну суму 79 292,43 грн.

Такий висновок був зроблений перевіряючими, виходячи зі змісту актів надісланих ДПІ у Приморському районі м. Одеси на адресу ДПІ у Київському районі м. Одеси від 10.08.2011 року №2034/23-513/32086932 "Про неможливість проведення документальної невиїзної перевірки суб'єкта господарювання ПП "Антре Едвертайзінг", щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами у березні 2011 року", акт від 03.08.2011 року №1945/23-512/35179825 "Про неможливість проведення документальної невиїзної перевірки суб'єкта господарювання ТОВ "ВСТК", щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за квітень 2011 року", акт від 29.07.2011 року №1919/23-513/35179825 "Про неможливість проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ "ВСТК" щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за травень 2011 року", акт від 26.08.2011 року №2132/23-512/35179825 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "ВСТК" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за червень 2011 року", акту від 16.09.2011 року №2370/23-5/36502478 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Гражданпромспецпроект" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за липень 2011 року", та листа старшого слідчого з особливо важливих справ СВ ПМ ДПА України в Одеській області капітана податкової міліції Балахтіна І.М., зі змісту якого вбачається, що в ході досудового слідства встановлено, що підприємства, в тому числі ПП "Антре Едвертайзінг", ТОВ "ВСТК", ТОВ "Гражданпромспецпроект" мають ознаки фіктивності та входили до складу "конвертаційного центру", схема незаконної діяльності якої полягала в документальному оформленні неіснуючих операцій з продажу товарів (робіт, послуг).

З урахуванням встановлених фактів, ДПІ у Київському районі м. Одеси прийшла до висновку щодо безпідставного віднесення ТОВ "ДАО Лоджістікс" до складу податкового кредиту суми 79 292,43 грн., що призвело до фактичного ненадходження до Державного бюджету України податку на додану вартість у розмірі 79 292,43 грн.

Також встановлено, що на підставі акту перевірки від 23.01.2012 року № 134/23-34/34800689/5 року ДПІ у Київському районі м. Одеси було винесено відносно позивача податкове повідомлення-рішення форми "Р"№0000072334 від 08.02.2012 року про збільшення позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 79292 грн. (основний платіж) та 3788 грн. штрафні (фінансові) санкцій.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надані суду докази факту узгодженості дій позивача, як платника податків з недобросовісними платниками податків з метою незаконного отримання позивачем податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару (послуг) у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України, Податкового кодексу України.

Крім того, колегія суддів акцентує увагу на наступному.

За змістом п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За змістом п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках, такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201. 4 ст. 201 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 201.6. ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 201.8. ст. 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

За змістом пункту 11 підрозділу 2 Перехідних положень Податкового кодексу України, реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість -продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить понад 10 тисяч гривень -з 01 січня 2012 року, понад 100 тисяч гривень -з липня 2011 року. До платників податку, до яких на дату виписки накладної цим підрозділом не запроваджено обов'язковість реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, не застосовуються норми абзаців 8 і 9 п. 201.10 ст. 201 цього Кодексу.

Отже, Податковим кодексом України, передбачені випадки не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку: відсутність податкової накладної, оформлення її з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу, складання податкової накладної особою, яка у встановленому порядку не зареєстрована як платник податку на додану вартість та/або відсутність мети їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість даний кодекс не передбачає.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не враховані податкові накладні ТОВ "ДАО Лоджістікс", видані ТОВ "ВСТК", ТОВ "Гражданпромспецпроект", Приватним підприємством "Антре Едвертайзінг" та інша первинна документація щодо господарських операцій - організація транспортно-експедиторських послуг, оскільки актом перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 10.08.2011 року №2034/23-513/32086932 "Про неможливість проведення документальної невиїзної перевірки суб'єкта господарювання ПП "Антре Едвертайзінг", щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами у березні 2011 року", від 03.08.2011 року №1945/23-512/35179825 "Про неможливість проведення документальної невиїзної перевірки суб'єкта господарювання ТОВ "ВСТК", щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за квітень 2011 року", від 29.07.2011 року №1919/23-513/35179825 "Про неможливість проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ "ВСТК" щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за травень 2011 року", від 26.08.2011 року №2132/23-512/35179825 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "ВСТК"щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за червень 2011 року", від 16.09.2011 року №2370/23-5/36502478 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Гражданпромспецпроект" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за липень 2011 року", та листом старшого слідчого з особливо важливих справ СВ ПМ ДПА України в Одеській області капітана податкової міліції Балахтіна І.М., зі змісту якого вбачається, що в ході досудового слідства встановлено, що підприємства, в тому числі ПП "Антре Едвертайзінг", ТОВ "ВСТК", ТОВ "Гражданпромспецпроект" мають ознаки фіктивності та входили до складу "конвертаційного центру", схема незаконної діяльності якої полягала в документальному оформленні неіснуючих операцій з продажу товарів (робіт, послуг), було встановлено, що зазначені підприємства проводили операції з поставки товару, робіт (послуг) на адресу ТОВ "ДАО Лоджістікс" з метою наданням податкової вигоди третім особам, а фактичний продаж товарів, надання послуг не проводилося, а отже, відповідач дійшов до висновку, що угоди, укладені ТОВ "ДАО Лоджістікс" із зазначеними контрагентами мають ознаки нікчемності.

Суд першої інстанції не погодився з висновком ДПІ у Київському районі м. Одеси щодо вчинення ТОВ "ДАО Лоджістікс" з ТОВ "ВСТК", ТОВ "Гражданпромспецпроект", Приватним підприємством "Антре Едвертайзінг" правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, посилаючись на акти перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси.

Водночас відповідно до Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010р. №984, акт -це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів (п. 6 розділу І Порядку). Акт, на який робиться посилання в акті перевірки підприємства позивача свідчить лише про неможливість проведення звірки та не є таким документом, яким підтверджуються факти виявлених порушень. Тобто сам по собі акт перевірки є лише документом, що фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, та не містить у собі доказової бази щодо виявлених у ході перевірки обставин, які повинні підтверджуватись первинними документами.

В свою чергу, з матеріалів перевірки та матеріалів справи вбачається, що контрагенти позивача за спірний період були належним чином зареєстровані, як платники ПДВ, надані податкові накладні були належним чином оформлені, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців до видів діяльності контрагентів відноситься діяльність автомобільного вантажного транспорту, організація перевезення вантажів, також послуги (організація транспортно-експедиторських послуг) були придбані позивачем з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, що підтверджено відповідними первинними документами, наявними у позивача на час проведення перевірки.

Водночас відповідач не заперечує з приводу того, що послуги з організації транспортно-експедиторських послуг позивачем були надані основним замовникам, але вони не були здійснені саме контрагентами позивача - ТОВ "ВСТК", ТОВ "Гражданпромспецпроект", Приватним підприємством "Антре Едвертайзінг". Однак, такі висновки відповідача суд вважає хибними, оскільки відповідно до договорів про організацію перевезення автомобільним транспортом та транспортне - експедиторське обслуговування, укладених позивачем з вказаними підприємствами вбачається, що вказані підприємства зобов'язані організувати виконання перевезення вантажу та забезпечити доставку вантажу власними або залученими автомашинами. Із наданих суду міжнародних товарно-транспортних накладних вбачається, що перевізником виступали інші особи, що не суперечить умовам вищезгаданих договорів.

Також суд першої інстанції не сприйняв посилання представника відповідача на порушену кримінальну справу стосовно ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 за фактом організації фіктивного підприємництва та ухилення від сплати податків, що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету держави коштів в особливо великих розмірах за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України, протоколи допиту звинуваченого ОСОБА_2, допиту свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які погодились стати засновниками та директорами підприємств, оскільки відповідачем не надані суду докази факту узгодженості дій позивача, як платника податків з цими недобросовісними платниками податків з метою незаконного отримання позивачем податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару (послуг) у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань.

В свою чергу, допущені контрагентами позивача певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для них та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальникам товару (послуг).

Доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає не суттєвими та такими, що висновків суду першої інстанції не спростовують.

За таких обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "ДАО Лоджістікс" є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ч. 1 ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 червня 2012 року у справі № 1570/1321/2012 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Дата складення та підписання судового рішення в повному обсязі - 25 лютого 2013 року.

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: А.В. Крусян