Ухвала

від 04.03.2013 по справі 1570/4024/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2013 р.Справа № 1570/4024/2012

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Токмілова Л. М.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,

суддів: Крусяна А.В., Шляхтицького О.І.,

при секретарі Востроконова О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2012 року по справі за адміністративним позовом державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000132500 від 23.05.2012 року, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання в сумі 2131,50 гривень та застосовано штрафну санкцію в сумі 175,25 гривень, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що покладені перевіряючими в основу акту перевірки висновки про безтоварність господарських операцій із контрагентами здійснені без належного аналізу характеру конкретних угод, їх товарності та реальності. При цьому, позивач вважає, що ним правомірно віднесено до податкового кредиту з податку на додану вартість сум по господарським операціям із ТОВ «Торговий дім «Грекова» та ТОВ «ТД «ОСА», та у зв'язку з чим просить скасувати спірне податкове повідомлення-рішення.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2012 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач надав до суду апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просять скасувати вищезазначене рішення та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до вимог пп.78.1.1 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Як вбачається з матеріалів справи державне підприємство «Іллічівський морський торгівельний порт» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Іллічівської міської ради Одеської області 30.12.1993 року (ідентифікаційний код 01125672), свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ № 1001300853 від 28.07.2008 року. З 02.01.92 року позивач перебуває на податковому обліку в Іллічівській ДПІ, станом на 26.03.2012 року перебуває на обліку в СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі за №1208.

З 11.04.2012 року по 03.05.2012 року працівниками СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі проведено позапланову виїзну перевірку позивача по питанню достовірності даних податкової декларації з податку на додану вартість за січень - лютий 2011 року, сформованих за рахунок взаємовідносин з ТОВ «Торговий дім «Грекова» та з питання достовірності даних податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2011 року, сформованих за рахунок взаємовідносин з ТОВ ТД «ОСА».

Висновками акту перевірки встановлено порушення підприємством:

ч.1, 5 ст. 203, ст. 215, ст. 228 Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 року зі змінами та доповненнями в частинні недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ДП «Іллічівський МТП» з ТОВ «Торговий дім «Грекова», як наслідок не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу до «вигодо набувача».

В порушення п.185.1 ст. 185, п.187.1 ст. 187, п.188.1 ст. 188, пп. «г»п.201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року, ДП «Іллічівський МТП» занижено податок на додану вартість, а саме на 2131, 5 гривень в тому числі: за лютий 2011 року - 1783 гривні; за вересень 2011 року - 348, 5 гривень.

На підставі зазначеного акту перевірки СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000132500 від 23.05.2012 року, за порушення вимог п. 185.1 ст. 185 , п.187.1 ст. 187, п.188.1 ст. 188, п.п. «г» п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 2306 грн. 75 коп. із них: 2131,50 грн. - основний платіж та 175,25 грн. -штрафна (фінансова) санкція (а.с.64).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на вищезазначений акт перевірки було подано заперечення за № 402/79.6 від 16.05.2012 року (а.с.48-50 Т.І). Листом від 17.05.2012 року № 2566/25-0 висновки акту перевірки були залишені без змін, а заперечення без задоволення (а.с. 51-63 Т.І). 31.05.2012 року за № 429/196 позивачем було подано скаргу на спірне податкове повідомлення-рішення (а.с. 65-70 Т.І), рішенням Державної податкової служби в Одеській області від 20.06.2012 року № 15474/10/10-2007 вказана скарга залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення залишено без змін (а.с.71-73 Т.І).

Приймаючи судове рішення суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції позивача з контрагентами суперечать актам цивільного законодавства, не відповідають дійсним намірам сторін і спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово - господарськими результатами.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду попередньої інстанції про правомірність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, в перевіряючий період позивач мав господарські відносини з ТОВ «Торговий дім «Грекова», ТОВ «ТД «ОСА».

Так, 10 серпня 2011 року між ТОВ «ТД «ОСА» та Представництвом Іллічівського морського торговельного порту в м. Києві було укладено договір поставки № 10/08 (а.с.31-32 Т.І), згідно умов даного договору продавець -ТОВ «ТД «ОСА» продає, а покупець купує продукти харчування, вказані в накладних, рахунках фактурах, що складають невід`ємну частину, на умовах, викладених у договорі. Позивачем в підтвердження товарності даного договору було надано суду накладну № 40 від 10.08.2011 року, рахунок фактуру № 1008-1 від 10.08.2011 року та платіжне доручення № 202 від 10 серпня 2011 року, акт від 30.09.2011 року та звіт за вересень 2011 року (а.с. 33-34, 36 Т.І, а.с.33, 34 Т.ІІ).

На виконання даного договору 10.08.2011 року було виписано податкову накладну (а.с.35 Т.І).

Крім того, 17.06.2010 року між ТОВ «ТД «Грекова» та ДП «Іллічівський морський торговельний порт» було укладено договір поставки № 27/528-ОТ (а.с.41-45 Т.І), згідно умов даного договору постачальник -ТОВ «ТД «Грекова» зобов'язаний поставити товар, в асортименті та за цінами, вказаними в додатку, який є невід`ємною частиною договору, а покупець зобов'язаний прийняти та сплатити за товар. Позивачем в підтвердження товарності даного договору було надано суду видаткову накладну № РН -0000017 від 03.02.2011 року, транспортний документ від 03.02.2011 року, картку складського обліку матеріалів № 90043, видаткові накладні, звіти про використання основних матеріалів в будівництві, довіреність та картку рахунку (а.с.37-38, 40, 177-251 Т.І, а.с.1-29 Т.ІІ).

У відповідності до п. 2.1, 22 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника ) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових результатів.

Обов'язковою умовою формування податкового кредиту з податку на додану вартість є не лише наявність податкових накладних та відповідних первинних документів, а й фактичність безпосередньої поставки товару. При цьому будь які документи, у тому числі договори, накладні, рахунки мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Тому податковою інспекцією вірно встановлено відсутність підтвердження фактичного отримання послуг, а сама по собі наявність податкових та видаткових накладних не є достатньою підставою вважати, що господарська операція реально відбулася та тягне настання реальних правових наслідків у вигляді права на формування валових витрат та податкового кредиту.

На підставі вищевикладеного колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що постанова Одеського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ч. 1 ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт» - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.

Повний текст ухвали складено 06.03.2013 року.

Головуюча суддя: Шевчук О.А.

Суддя: Крусян А.В.

Суддя: Шляхтицький О.І.