Ухвала

від 16.12.2014 по справі 1570/4024/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

16 грудня 2014 р.м.ОдесаСправа № 1570/4024/2012

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Цховребова М. Г

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді Бойка А.В.,

суддів: Танасогло Т.М.,

Яковлєва О.В.,

за участю секретаря Авраменка А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Одесі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2014 року по справі за позовом державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

27.06.2012 року державне підприємство «Іллічівський морський торговельний порт» звернулось до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23 травня 2012 року №0000132500, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 2131,5 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкцій в розмірі 175,25 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки податкового органу про порушення ним вимог ст.ст. 185, 187, 188, 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за лютий, вересень 2011 року, є безпідставними, оскільки у позивача в наявності всі належним чином оформлені первинні документи по взаємовідносинах з контрагентами ТОВ «Торговий дім «Грекова» та ТОВ ТД «ОСА», зауважень щодо правильності оформлення яких в акті перевірки не зазначено. Відомості актів інших податкових інспекцій, а також довідки про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт» не можуть бути беззаперечним доказом порушення позивачем податкового законодавства.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 30.10.2014 року адміністративний позов державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт» задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, 07.11.2014 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів було подано апеляційну скаргу, обґрунтовану порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В своїй апеляційній скарзі апелянт зазначає, що наявна у позивача первинна документація щодо виконання господарських договорів з контрагентами ТОВ «Торговий дім «Грекова» та ТОВ ТД «ОСА» оформлена з порушеннями, у зв'язку з чим не може вважатися належним доказом поставки позивачу товарів вказаними контрагентами. При розгляді справи судом не надано відповідної правової оцінки відомостям, які містяться в акті Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції від 06.12.2011р. №3570/2301/34697905 «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Торговий дім «Грекова» з питань підтвердження відомостей, отриманих від ПП «Антре Едвертайзінг», яке мало правовідносини з ТОВ «Торговий дім «Грекова» у січні та лютому 2011 року», а також в довідці ДПІ у Дарницькому районі м.Києва №80/2200/35995417 від 21.11.2011р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «ТД «ОСА» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків - контрагентами за серпень 2011 року».

На підставі викладеного, в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови Одеського окружного адміністративного суду від 30.10.2014 року та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт» в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України, на підставі наказу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Одесі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів від 09.04.2012р. №11, у період з 11.04.2012р. по 03.05.2012р. головними державними податковими ревізорами-інспекторами відділу податкового супроводження підприємств функціонування інфраструктури водного транспорту було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП «Іллічівський морський торговельний порт» (код за ЄДРПОУ 01125672) з питання достовірності даних податкової декларації з податку на додану вартість за січень-лютий 2011 року, сформованих за рахунок взаємовідносин з ТОВ «Торговий дім «Грекова» (код за ЄДРПОУ 34697905) та з питання достовірності даних податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2011 року, сформованих за рахунок взаємовідносин з ТОВ «ТД «ОСА» (код за ЄДРПОУ 35995417), за результатами якої складено акт перевірки №29/25-0/01125672/3 від 10 травня 2012 року.

У висновках акту перевірки вказується на порушення позивачем п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.п. «г» п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на 2131,5 грн. (у тому числі: за лютий 2011 року - 1783 грн., за вересень 2011 року - 348,5 грн.). Також, зазначено про порушення ч.1, ч.5 ст.203, ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ДП «Іллічівський морський торговельний порт» з ТОВ «Торговий дім «Грекова», ТОВ «ТД «ОСА», як наслідок, не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

Зокрема, в акті перевірки зазначено, що в лютому 2011 року позивачем відображено суму податку на додану вартість в розмірі 7252,87 грн. по взаємовідносинах з контрагентом ТОВ «Торговий дім «Грекова» та віднесено до складу податкового кредиту 5065,08 грн. У вересні 2011 року позивачем відображено суму податку на додану вартість в розмірі 500 грн. по взаємовідносинах з контрагентом ТОВ «ТД «ОСА» та віднесено до складу податкового кредиту 348,5 грн. Податковою інспекцією від Ізмаїльської ОДПІ отримано акт від 06.12.2011р. №3570/2301/34697905 «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Торговий дім «Грекова» з питань підтвердження відомостей, отриманих від ПП «Антре Едвертайзінг», яке мало правовідносини з ТОВ «Торговий дім «Грекова» у січні та лютому 2011 року», яким встановлено, що у підприємства ПП «Антре Едвертайзінг» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за юридичною адресою та угоди з контрагентами за січень-лютий 2011 року мають ознаки нікчемності. Постачальник ПП «Антре Едвертайзінг» не може виконати свої зобов'язання по постачанню товарів покупцю ТОВ «Торговий дім «Грекова», який, в свою чергу, не може поставити такий товар позивачу. ТОВ «Торговий дім «Грекова» до перевірки не надано товарно-транспортні накладні та інші документи, які б підтверджували факт доставки та перевезення вантажу. Вказана в податкових накладних адреса ПП «Антре Едвертайзінг» не відповідає дійсності, тому виписані вказаним підприємством на адресу ТОВ «Торговий дім «Грекова» податкові накладні заповненні з порушенням вимог п.201.1 ст.201 ПК України та не можуть бути враховані перевіркою у складі податкового кредиту. Умовно придбані у ПП «Антре Едвертайзінг» товари в подальшому реалізовувались ТОВ «Торговий дім «Грекова» контрагенту ДП «Іллічівський морський торговельний порт»; задекларовані підприємством ТОВ «Торговий дім «Грекова» суми податкових зобов'язань з ПДВ в лютому 2011 року в сумі 1783 грн. підтвердити не можливо, так як ТОВ «Торговий дім «Грекова» є «транзитером», а його покупці виступають «вигодонабувачами». В ході позапланової невиїзної документарної перевірки ДП «Іллічівський морський торговельний порт» не надано товарно-транспортних накладних та інших документів, які б підтверджували факт доставки та перевезення вантажів.

Також, на підставі отриманої від ДПІ у Дарницькому районі м.Києва довідки від 21.11.2011р. №80/2200/35995417 встановлено, що ТОВ «ТД «ОСА» відповідно до АІС «Облік» має стан 10 «Запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання)». Отримати копії первинної бухгалтерської документації по фінансово-господарським взаємовідносинам з суб'єктами господарювання - контрагентами не вдалось за можливе у зв'язку з відсутністю підприємства за адресою реєстрації. Первинні та бухгалтерські документи, що засвідчують здійснення господарської діяльності з контрагентами за серпень 2011 року відсутні; у ТОВ «ТД «ОСА» відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності. Згідно даних Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, та даних додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість рахуються розбіжності між податковими зобов'язаннями позивача та ТОВ «Торговий дім «Грекова», ТОВ «ТД «ОСА».

23 травня 2012 року, на підставі акту перевірки №29/25-0/01125672/3 від 10.05.2012р., Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м.Одесі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів прийнято податкове повідомлення-рішення №0000132500, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 2306,75 грн. (в т.ч. за основним платежем - 2131,5 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 175,25 грн.).

Задовольняючи позов ДП «Іллічівський морський торговельний порт» про визнання протиправним та скасування вказаного податкового повідомлення-рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, не доведено порушень позивачем, зафіксованих актом перевірки №29/25-0/01125672/3 від 10.05.2012р., так як будь-яких зауважень щодо наявності в позивача первинної документації актом перевірки не визначено, а право на віднесення сум ПДВ, сплачених в ціні товару, до складу податкового кредиту, з наявністю розбіжностей щодо декларування податкових зобов'язань та формування податкового кредиту з податку на додану вартість, чинне податкове законодавство не пов'язує.

Колегія суддів погоджується з такими висновками Одеського окружного адміністративного суду. При цьому, апеляційний суд виходить з наступного.

Пунктом 188.1 статті 188 ПК України встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2 ст.198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Кодексу податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст.201 ПК України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п. 201.6 ст.201 ПК України).

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують та підтверджують факти здійснення господарських операцій і які повинні мати визначені цим Законом та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, обов'язкові реквізити.

Як зазначалось вище, що у перевіряємому періоді позивач мав договірні відносини з контрагентами ТОВ «Торговий дім «Грекова» та ТОВ ТД «ОСА».

Зокрема, 17 червня 2010 року між ТОВ «Торговий дім «Грекова» (Постачальник) та ДП «Іллічівський морський торговельний порт» (Покупець) було укладено договір поставки №27/528-ОТ, за умовами якого Постачальник зобов'язаний поставити товар в асортименті та за цінами, вказаними в Додатку №1 (Специфікація № 1), який є невід`ємною частиною даного договору, а Покупець зобов'язаний прийняти та сплатити за товар. Поставка товару здійснюється Постачальником на умовах DDP - згідно з міжнародними правилами ІНКОТЕРМС в редакції правил 2000 року з урахуванням особливостей внутрішнього характеру поставки на склад Покупця за адресою: Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Транспортна, 15. При передачі товару Постачальник надає Покупцю рахунок-фактуру, товарно-транспортну накладну, податкову накладну, сертифікат якості.

На підтвердження виконання умов вказаного договору і подальшого використання у власній господарській діяльності придбаних у ТОВ «Торговий дім «Грекова» товарно-матеріальних цінностей, правильності декларування податкових зобов'язань з податку на додану вартість за спірними правовідносинами за перевіряємий період в матеріалах справи містяться: податкова накладна №1 від 03.02.2011р. на суму 43517,23 грн. (в т.ч. ПДВ 7252,87 грн.); видаткова накладна №РН-0000017 від 03.02.2011р.; транспортний документ №РН-0000017 від 03.02.2011р.; картка складського обліку матеріалів №90043, копії видаткових накладних на отримання матеріалів зі складу у кількості, з яких вбачається переміщення ТМЦ з одного складу в інший; копії звітів про використання основних матеріалів у будівництві, з яких вбачається реальне використання в порту товарно-матеріальних цінностей (плитки), отриманих від ТОВ «Торговий дім «Грекова»; бухгалтерські виписки щодо коштів на придбання ТМЦ від ТОВ «Торговий дім «Грекова»; копія журналу видачі довіреностей на отримання ТМЦ від ТОВ «Торговий дім «Грекова»; копія оголошення про планову закупівлю будівельних матеріалів та копія оголошення про результати торгів, за яким одним із переможців визнано ТОВ «Торговий дім «Грекова»; службовий лист про потужність складу №60, який приймав ТМЦ від ТОВ «Торговий дім «Грекова».

В акті перевірки №29/25-0/01125672/3 від 10.05.2012р. відсутні відомості щодо того, що на момент проведення перевірки позивачем не надано до перевірки податкові накладні, або податкові накладні оформлені із порушеннями ст.201 Податкового кодексу України.

Жодних зауважень з приводу наданих позивачем доказів та первинних документів відповідач в акті перевірки не зазначив, однак в апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що з видаткової накладної №РН-0000017 від 03.02.2011р. неможливо встановити особу, яка її підписала від імені ДП «Іллічівський морський торговельний порт». Колегія суддів не бере до уваги такі твердження апелянта, оскільки з матеріалів справи вбачається, що отримання товару (плитки) згідно видаткової накладної №РН-0000017 від 03.02.2011р. здійснював працівник позивача Кудлаєнко В.С. на підставі довіреності від 10.01.2011р. №2078, яка зареєстрована в журналі видачі довіреностей. Підпис зазначеної особи міститься також і в транспортному документі №РН-0000017 від 03.02.2011р.

Щодо посилань відповідача в акті перевірки про відсутність у ДП «Іллічівський морський торговельний порт» товарно-транспортних накладних, то колегія суддів не бере їх до уваги, оскільки відсутність товарно-транспортних накладних може бути підставою для висновку про безтоварність господарських операцій, оскільки ненадання такого документу як товарно-транспортна накладна чи надання його неоформленого належним чином, не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з поставки товару, оскільки відповідною транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з поставки ТМЦ.

Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., на які посилається апелянт, не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей. Правила не містять вказівок щодо того, що валові витрати та податковий кредит мають бути підтверджені тільки товарно-транспортними накладними.

10 серпня 2011 року між ТОВ «ТД «ОСА» (Постачальник) та ДП «Іллічівський морський торговельний порт» (Покупець) було укладено договір поставки №10/08, за умовами якого Продавець продає, а Покупець купує продукти харчування, вказані в накладних, рахунках-фактурах, що складають невід`ємну частину, на умовах, викладених у цьому договорі.

На підтвердження виконання умов вказаного договору в матеріалах справи містяться: податкова накладна №23 від 10.08.2011р. на суму 3000 грн. (в т.ч. ПДВ 500 грн.), накладна №40 від 10.08.2011р., рахунок-фактура №1008-1 від 10.08.2011р., платіжне доручення №202 від 10.08.2011р.

Жодних зауважень з приводу наданих позивачем доказів та первинних документів відповідач в акті перевірки не зазначив, однак в апеляційній скарзі СДПІ посилається на те, що накладна №40 від 10.08.2011р. підписана невідомою особою. Судова колегія критично ставиться до таких посилань апелянта, оскільки підпис в накладній №40 від 10.08.2011р. ідентичний підпису в податковій накладній №23 від 10.08.2011р., яка підписана від імені ТОВ «ТД «ОСА» директором Лихно В.В. Більше того, підписи в накладній №40 від 10.08.2011р. скріплено печатками підприємств.

Також, апелянт посилається на те, що в податковій накладній №23 від 10.08.2011р. не зазначено номеру договору, на виконання якого вона виписана. Колегія суддів не бере до уваги такі доводи апелянта, оскільки у вказаній накладній зазначено «договір поставки від 10.08.2011р.», і доказів укладення 10.08.2011р. інших договорів, аніж під №10/08 відповідачем не надано.

Актом перевірки №29/25-0/01125672/3 від 10 травня 2012 року не зафіксовано не проведення ДП «Іллічівський морський торговельний порт» розрахунків з ТОВ «ТД «ОСА» за договором №10/08 від 10.08.2011р., а тому посилання Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Одесі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів на неналежне оформлення платіжного доручення №202 від 10.08.2011р. суд апеляційної інстанції відхиляє.

Колегія суддів вважає, що ДП «Іллічівський морський торговельний порт» первинними документами доведено наявність всіх необхідних умов на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару у контрагентів ТОВ «Торговий дім «Грекова» та ТОВ «ТД «ОСА», до податкового кредиту, зокрема, щодо фактичності придбання товару, наявності податкових накладних на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ, а також подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Заперечуючи проти позову та в обґрунтування вимог апеляційної скарги СДПІ зазначає, що контрагент позивача ТОВ «Торговий дім «Грекова» не міг здійснювали господарську діяльність, з огляду на встановлений факт відсутності у нього необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів. Колегія суддів критично ставиться до таких тверджень апелянта, оскільки такі висновки взято відповідачем з акту Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції від 06.12.2011р. №3570/2301/34697905 без самостійної перевірки таких обставин та без наявності жодного документального підтвердження таких доводів. Більше того, сама по собі наявність або відсутність у контрагентів окремих документів, транспортних засобів, нерухомості, земельних ділянок, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю.

Безпідставними являються доводи апелянта про відсутність контрагента позивача ТОВ «ТД «ОСА» за місцезнаходженням, оскільки позивачем доведено, що при укладенні договору підприємство-контрагент було зареєстроване у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, а також зареєстроване як платник податку на додану вартість і мало право на видачу податкових накладних.

З наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що зміна місцезнаходження ТОВ «ТД «ОСА» відбулася 01.03.2012р., а до цього часу зазначене підприємство знаходилось за адресою, зазначеною в договорі №10/08 від 10.08.2011р.

Доводів протилежного Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів не надано.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

При укладені договорів головним для суб'єкта господарювання є предмет договору, цінова політика, строки та спосіб доставки (виконання) предмету договору, розрахунки по договору (угоді), а також реєстрація постачальника як суб'єкта господарювання в органах виконавчої влади та допоміжна інформація про реєстрацію платником податку на додану вартість у органах податкової служби. Тому відповідач не має права наполягати на отримані додаткової інформації позивачем від його контрагента - постачальника товарів (робіт, послуг).

Порушення прямими контрагентами позивача порядку здійснення господарської діяльності, не можуть впливати на результати діяльності позивача та не можуть бути підставою для притягнення його до відповідальності, оскільки будь - яка юридична відповідальність особи, згідно до ст.61 Конституції України, має індивідуальний характер. У разі невиконання контрагентом (іншими особами - учасниками господарських операцій з контрагентами позивача в ланцюгу постачання товару) добросовісного платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету, негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього.

При цьому, господарські відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на факт реальності господарської операції, вчиненої між останнім в ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Що ж до наявності розбіжностей у податковій звітності позивача та його контрагентів, зокрема, щодо складу податкового кредиту, то колегія суддів звертає увагу, що законодавцем визначений перелік обставин - підстав, з настанням (здійсненням) яких пов'язано виникнення права платника податку на податковий кредит. Даний перелік є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає. При цьому, з будь-якою залежністю із правильністю (своєчасністю, правомірністю тощо) декларування податкових зобов'язань та формування податкового кредиту з податку на додану вартість, сплатою податкових зобов'язань підприємствами-контрагентами платника цього податку тощо - законодавець не пов'язує.

Щодо висновків акту перевірки на укладення ДП «Іллічівський морський торговельний порт» угод без мети настання реальних наслідків колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюванний правочин).

Згідно ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочини, якщо його недійсність установлено законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. Нікчемний правочин є недійсним на підставі закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами; правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Оскільки встановлено, що договори ДП «Іллічівський морський торговельний порт» з контрагентами ТОВ «Торговий дім «Грекова» та ТОВ «ТД «ОСА» укладені у письмовій формі, виконання вказаних договорів підтверджується первинними документами, тому суд апеляційної інстанції вважає, що сторони договору діяли виключно для досягнення економічних результатів та з метою отримання прибутків у відповідності до ст.3 ГК України. Укладені договори відповідають вимогам ст.203 ЦК України, не порушують публічний порядок, не спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, недійсність таких договорів прямо законом не встановлена, а також такі договори судом недійсними не визнавалися, а отже є чинними.

Варто зазначити, що ані актом перевірки, ані іншими матеріалами справи не встановлено жодного фактичного порушення саме позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування податкового кредиту, яке б позбавляло його права на формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Торговий дім «Грекова» та ТОВ «ТД «ОСА».

З огляду на все вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 23 травня 2012 року №0000132500, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 2131,5 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкцій в розмірі 175,25 грн., прийнято відповідачем необґрунтовано, а тому воно підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 184, 185, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2014 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: А.В. Бойко

Судді: Т.М. Танасогло

О.В. Яковлєв