Постанова

від 19.02.2013 по справі 826/118/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 лютого 2013 року 11:57 № 826/118/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі: судді Добрянської Я.І., секретаря судового засідання Корніюк А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія Мілавіца» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС провизнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0013632205 від 06.12.2012 р. за участю представників сторін:

від позивача: Сотник Т.Є. (довіреність № 184 від 28.12.2012 р.);

Репецька О.Є. (довіреність № 187 від 28.12.2012 р.)

від відповідача: Прокоф’єва Л.С. (довіреність № 6161/9/10.2-09 від 22.01.2013 р.)

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 19.02.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія Мілавіца» звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0008132205 від 22.08.2012 р. в частині, що залишена без змін рішенням ДПС у м. Києва про результати розгляду первинної скарги, та № 0013632205 від 06.12.2012 р. повністю.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.01.2013 р. суддею Добрянською Я.І. було відкрито провадження у справі № 826/118/13-а та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 19.02.2013 р. представниками позивача було подано письмову заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої ТОВ «Торгова компанія Мілавіца» просить суд:

- визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС № 0013632205 від 06.12.2012 р.

В судових дебатах представники позивача уточнені позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити їх в повному обсязі, а також просили стягнути на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 294 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представники позивача зазначили, що при проведенні перевірки відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, щодо завищення податкового кредиту з ПДВ в лютому 2011 року по операціях з придбання товарів на загальну суму 389 422,89 грн.

На думку позивача, висновки, викладені в Акті перевірки, є необґрунтованими та такими, що не підтверджуються допустимими доказами у справі, оскільки позивачем, у повній відповідності до вимог чинного законодавства, було включено до складу податкового кредиту суму сплачених коштів (суму ПДВ) по правовідносинах із контрагентом ТОВ «Нова Якість ЛТД», що підтверджується відповідними первинними документами, наявними в матеріалах справи, а також податковими накладними, виписаними належним чином, оскільки на час здійснення таких правовідносин та складання відповідних первинних документів зазначений контрагент позивача був у відповідності до вимог чинного законодавства зареєстрований платником податку на додану вартість; установчі документи такого контрагента не були визнані в судовому порядку недійсними; відсутній вирок суду щодо посадових осіб зазначеного контрагента; правовідносини відбувалися на підставі договорів, виконання яких підтверджується відповідним видатковими та податковими накладними.

Також представники позивача зазначили, що посилання відповідача в Акті перевірки на те, що контрагент ТОВ «Нова Якість ЛТД» не знаходиться за адресою реєстрації та не надав відповіді на запит податкового органу - не може бути єдиною та беззаперечною підставою для визнання таких правовідносин між позивачем та ТОВ «Нова Якість ЛТД» безтоварними, за наявності всіх необхідних первинних документів щодо підтвердження товарності операцій, та відсутності будь-яких допустимих доказів щодо їх нереальності.

Крім того, як зазначили представники позивача, відповідач особисто підтвердив той факт (та зазначене підтверджується наявними у справі доказами), що контрагентом позивача ТОВ «Нова Якість ЛТД» було в повному обсязі визначено всі податкові зобов'язання по правовідносинах із позивачем для сплати до Державного бюджету, а відповідно за наслідками таких правовідносин позивача із ТОВ «Нова Якість ЛТД» не було завдано шкоди Державному бюджету.

Відповідач позов не визнав, просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, та зазначив, що при проведенні документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Торгова компанія «Мілавіца» з питань правильності обчислення податкових зобов'язань та податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Нова Якість ЛТД» за період: лютий 2011 р., контролюючим органом було встановлено порушення позивачем вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, щодо завищення податкового кредиту з ПДВ в лютому 2011 року по операціях з придбання товарів на загальну суму 389 422,89 грн.

В обґрунтування своїх заперечень представник відповідача зазначив, що оскільки ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС було складено Акт № 2726/22-5/35811225 від 24.07.2012 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача ТОВ «Нова якість ЛТД» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за лютий 2011 року», з підстав не знаходження ТОВ «Нова Якість ЛТД» за його юридичною адресою та не надання відповіді на запит податкового органу, то відповідно контролюючим органом було зроблено висновок про не підтвердження реальності здійснення господарських відносин (їх товарності), а саме те, що такі угоди між позивачем та ТОВ «Нова Якість ЛТД» носять фіктивний характер.

Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва ДПС було проведено документальну невиїзну позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Мілавіца» з питань правильності обчислення податкових зобов'язань та податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Нова Якість ЛТД» за період: лютий 2011 р.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем було складено Акт перевірки № 594/2205/33597834 від 07.08.2012 р. , в якому встановлені порушення позивачем вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, щодо завищення податкового кредиту з ПДВ в лютому 2011 року по операціях з придбання товарів на загальну суму 389 422,89 грн.

За наслідками розгляду відповідачем заперечення позивача на Акт перевірки № 594/2205/33597834 від 07.08.2012 р., висновки зазначеного Акта перевірки були залишені без змін, а заперечення позивача - без задоволення.

На підставі встановлених в Акті перевірки висновків про порушення позивачем вимог чинного податкового та іншого законодавства, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення:

- № 0008132205 від 22.08.2012 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» в розмірі 389 423,00 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 97 356,00 грн.

За результатами розгляду Державною податковою службою у м. Києві первинної скарги позивача на податкове повідомлення-рішення № 0008132205 від 22.08.2012 р., податковим органом вищого рівня було прийнято рішення від 29.10.2012 № 7067/10/12-114, яким скасоване податкове повідомлення-рішення № 0008132205 від 22.08.2012 р. в частині застосування штрафних санкцій в сумі 97 355,00 грн., та в іншій частині оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

За наслідками зазначеного (рішення ДПС у м. Києві про результати розгляду первинної скарги позивача), Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва ДПС було прийнято податкове повідомлення-рішення:

- № 0013632205 від 06.12.2012 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» в розмірі 389 423,00 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1,00 грн.

Однак, не погоджуючись із прийнятим ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС зазначеним податковим повідомленням-рішенням № 0013632205 від 06.12.2012 р., позивач оскаржив його в судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, зважаючи зокрема на наступне.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, в якості єдиного обґрунтування висновків про порушення позивачем вказаних вимог податкового та іншого законодавства, відповідачем в Акті перевірки зазначено про те, що ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС було складено Акт № 2726/22-5/35811225 від 24.07.2012 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача ТОВ «Нова якість ЛТД» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за лютий 2011 року», з підстав не знаходження ТОВ «Нова Якість ЛТД» за його юридичною адресою та не надання відповіді на запит податкового органу, зважаючи на що контролюючим органом було зроблено висновок про не підтвердження реальності здійснення господарських відносин (їх товарності), а саме те, що такі угоди між позивачем та ТОВ «Нова Якість ЛТД» носять фіктивний характер.

Проте, вивчивши наявні матеріали справи та норми відповідного законодавства, чинного на момент виникнення спірних відносин, суд не може погодитися із таким висновком контролюючого органу, зважаючи на наступне.

Згідно вимог чинного податкового законодавства, та позиції Вищого адміністративного суду, що викладена в його рішеннях, Акт перевірки не має юридичного характеру, оскільки безпосередньо не стосується прав і обов'язків суб'єктів господарювання, не містить обов'язкового для нього припису, та не є правовим актом індивідуальної дії, а відтак висновки Акта перевірки не можуть апріорі бути доказовою базою при розгляді справи в суді, крім випадків коли факти, встановлені в Акті, підтверджені відповідним судовим рішенням (що набрало законної сили), якого відповідачем в даному випадку надано не було. А отже, висновки, викладені в Акті перевірки, повинні підтверджуватися контролюючим органом в судовому засіданні допустимими доказами.

Відповідно до частини другої ст. 19 Конституції України, органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 3 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» передбачено, що органи державної податкової служби в Україні у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади з питань оподаткування, виданими в межах їх повноважень.

Як підтверджується наявними матеріалами справи, в перевіряємому періоді позивач ТОВ «Торгова компанія Мілавіца» мав правовідносини з контрагентом ТОВ «Нова якість ЛТД».

Так, між ТОВ «ТК «Мілавіца» та ТОВ «Нова якість ЛТД» було укладено договори від 14.02.2011 р. № 14/02 та від 16.02.2011 р. № 16/02 на поставку товару.

Постачальником за наявними у справі видатковими накладними відвантажено замовнику товару на загальну суму 5 336 333,8 грн., в т.ч. ПДВ 889 388,97 грн.

В подальшому, на виконання зазначених Договорів, ТОВ «Нова якість ЛТД» було виписано на адресу ТОВ «Торгова компанія Мілавіца» відповідні податкові накладні (копії яких містяться в матеріалах справи), на підставі яких позивачем у лютому 2011 р. було сформовано податковий кредит з ПДВ у розмірі 389 423,00 грн.

Як підтверджується наявними матеріалами справи, та не було допустимими доказами заперечено відповідачем, під час здійснення таких правовідносин позивача із ТОВ «Нова якість ЛТД», зазначений контрагент позивача був у відповідності до вимог чинного законодавства зареєстрований платником податку на додану вартість, установчі документи такого контрагента не були визнані в судовому порядку недійсними, відсутній вирок суду щодо посадових осіб зазначеного контрагента.

Крім того, відповідачем не було надано суду жодних доказів щодо невизначення контрагентом позивача ТОВ «Нова якість ЛТД» сум податкових зобов'язань по правовідносинах із позивачем для сплати до Державного бюджету, а відповідно жодними допустимими доказами не було доведено суду, що за наслідками таких правовідносин позивача ТОВ «Нова якість ЛТД» було завдано шкоди Державному бюджету.

В свою чергу позивачем до матеріалів справи були надані докази щодо повного та належного визначення його контрагентом ТОВ «Нова якість ЛТД» податкових зобов'язань з ПДВ в розрізі правовідносин із позивачем, для їх сплати до Державного бюджету (податкова декларація ТОВ «Нова якість ЛТД» за лютий 2011 р. із додатком № 5).

Також, на підтвердження спрямованості таких взаємовідносин із ТОВ «Нова якість ЛТД» на реальне настання правових наслідків, реальності (товарності) торгівельних операцій, позивачем до матеріалів справи було надано докази щодо подальшого продажу таких товарів, придбаних у ТОВ «Нова якість ЛТД», а саме їх реалізації ТОВ «Білрегіонторг» (первинні документи: видаткові накладні, довіреності на отримання ТМЦ, тощо).

Жодних допустимих доказів щодо неможливості таким контрагентом позивача ТОВ «Нова якість ЛТД» здійснювати поставку товару, зважаючи на відсутність або матеріальних, або трудових ресурсів, - відповідачем до матеріалів справи надано також не було.

Крім того, відповідач не наголошував на невідповідності оформлення ТОВ «Нова якість ЛТД» податкових накладних та інших первинних документів по взаємовідносинах із позивачем вимогам чинного законодавства.

Згідно вимог п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового Кодексу визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Правовий аналіз наведених норм законодавства дає підстави зробити висновок, що суб'єкт господарювання може розраховувати на податковий кредит, якщо в нього є в наявності податкові накладні та вони виписані особами, які у встановленому порядку зареєстровані як платники податку.

Як було встановлено судом, та не було допустимими доказами заперечено відповідачем, податок на додану вартість в сумі 389 423,00 грн. по правовідносинах із ТОВ «Нова якість ЛТД», що був включений позивачем до складу податкового кредиту за лютий 2011 року, та був сплачений позивачем у вартості ціни товару (послуг) на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виписаних суб'єктом господарювання, зареєстрованого платником ПДВ у встановленому порядку, який в свою чергу визначив таке податкове зобов'язання в своїй податковій звітності для сплати до Державного бюджету.

Крім того, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, жодними допустимими доказами по справі не була доведена безтоварність зазначеної господарської операції за наслідками правовідносин позивача із ТОВ «Нова якість ЛТД», натомість як позивачем було надано до матеріалів справи підтвердження фактичності наданих ТОВ «Нова якість ЛТД» послуг (постачання товару) на користь ТОВ «ТК «Мілавіца», та використання таких отриманих послуг в подальшій господарській діяльності позивача, а саме шляхом подальшого продажу такого товару іншому контрагенту ТОВ «Білрегіонторг».

Відповідно до частини першої ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним:

1) невідповідністю його змісту вимогам закону;

2) наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства;

3) укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин. який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

З приводу наведеного суд вважає, що оскільки відповідачем не надано допустимих доказів визнання укладених позивачем та ТОВ «Нова якість ЛТД» правочинів недійсними, посилання на їх фіктивність є безпідставними та до уваги братися не можуть.

Відповідно до ст. 228 ЦК України, правочин вважаться таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України, міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Однак, відповідачем не було надано суду доказів наявності вироку суду відносно посадових осіб ТОВ «Нова якість ЛТД».

Відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частіші.

Також, відповідно до презумпції правомірності правочину, всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного га всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, та не було допустимими доказами заперечено відповідачем, укладені між позивачем та ТОВ «Нова якість ЛТД» правочини не віднесені законом до нікчемних, а також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.

Таким чином, відповідач, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, неправомірно виходив з фіктивності (нікчемності) спірних правочинів, а висновок про те, що зазначені угоди очевидно суперечать інтересам держави та суспільства не підтверджений відповідачем допустимими доказами та рішеннями суду про визнання їх такими.

В силу положень ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Також, відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»: «…при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі».

Як було зазначено вище, та підтверджується наявними матеріалами справи, відповідачем не було надано суду доказів наявності вироку суду відносно посадових осіб ТОВ «Нова якість ЛТД».

Згідно Постанови Верховного суду України від 08.09.2009 р. у справі № 21-737во09, про необґрунтованість податкової вигоди може свідчити відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, а також письмові заперечення посадових осіб контрагентів, що будь-яких документів, угод, платіжних доручень, банківських та господарських документів.

Проте, як вбачається з наявних матеріалів справи, відповідачем не було допустимими доказами доведено факт відсутності в контрагента позивача ТОВ «Нова якість ЛТД» необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС № 0013632205 від 06.12.2012 р. - є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки висновки Акта перевірки позивача є необґрунтованими, та такими що спростовуються доказами наявними у справі..

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів суду правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення № 0013632205 від 06.12.2012 р..

Натомість представник позивача надав суду обґрунтовані пояснення, підтверджені допустимими доказами, щодо протиправності винесення відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0013632205 від 06.12.2012 р.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС № 0013632205 від 06.12.2012 р.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія Мілавіца» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 294 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 11.03.2013 р.