Постанова

від 26.02.2013 по справі 2а/0570/17768/2012

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2013 р. Справа №2а/0570/17768/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12:03

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Шинкарьової І.В.,

при секретарі судового засідання Заднепровської В.О.,

за участю представника позивача Лещенко С.В.

представника відповідача КузнецовД.В., Олійников С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нілс» до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень від 10 грудня 2012 року №000021154 та №0000301542, -

встановив:

Позивач, Товариства з обмеженою відповідальністю «Нілс», звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень від 10 грудня 2012 року №000021154 та №0000301542.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідачем було складено Акт перевірки №6229/22-5-31586176 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецстройтранс» (код за ЄДРПОУ 36615845) за період: листопад 2009 року - лютий 2010 року. Відповідно до Акту перевірки були зроблені висновки про порушення позивачем податкового законодавства, та визнання правочину №1/11 від 02 листопада 2009 року між позивачем та ТОВ «Укрспецстройтранс» нікчемним, заниження податку на додану вартість у сумі 89500,00 грн. та заниження податку на прибуток у сумі 111876,00 грн.

Позивач не згодний з такими висновками, вважає їх безпідставними та здійсненими на власних припущеннях та хибному трактуванні діючого законодавства, тому, позивач просить суд визнати недійсними податкові повідомлення-рішення №0000211540 та №0000301542 від 10 грудня 2012 року про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 139845,00 грн. та про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 111875,00 грн. відповідно.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні обставинам, викладеним в позовній заяві.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, надав заперечення (а.с.161), у яких зазначив, що до відповідача надійшов акт №1809/15-4/36615845 від 27 серпня 2012 року про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Укрспецстройтранс», складений Державною податковою інспекцією у Київському районі міста Донецьк щодо правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість з 01 серпня 2009 року по 31 липня 2012 року та податку на прибуток з 01 серпня 2009 року по 30 червня 2012 року, яким встановлено наступне: трудові ресурси, виробниче обладнання, складські та торгівельні приміщення, транспортні засоби у ТОВ «Укрспецстройтранс» відсутні; за юридичною та фактичною адресою підприємство відсутнє; реєстрацію платником податку на додану вартість анульовано 12 серпня 2010 року. Також акт перевірки містив інформацію щодо порушення кримінальної справи №69-150 за фактами вчинення групою осіб злочинів у сфері господарських відносин, матеріалами якої встановлено, що вказана група осіб на території міста Донецьк, діючи умисно, повторно, за попередньою змовою з іншими особами, протягом 2008-2010 років організувала схему незаконної діяльності, щодо сприяння платникам податків в ухилення від сплати до бюджету ПДВ та податку на прибуток, для функціонування якої зазначені особи створили суб'єкти підприємницької діяльності, за допомогою яких вони здійснювали прикриття незаконної діяльності, в тому числі - ТОВ «Укрспецстройтранс». Фахівцями Державної податкової інспекції у Київському районі м.Донецька зроблено висновок про відсутність умов для здійснення ТОВ «Укрспецстройтранс» господарських операцій та господарської діяльності взагалі, та що наведені взаємовідносини не мали реального характеру та є нікчемними. Одним з контрагентів ТОВ «Укрспецстройтранс» був позивач. В ході перевірки позивача, працівниками Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції встановлено, що на виконання умов договору №1/11 від 02 листопада 2009 року ТОВ «Укрспецстройтранс» зобов'язалося надати послуги з нанесення металевого покриття гальванічним способом на металеві вироби, з нанесення порошкової краски на металеві вироби, упакування металевих виробів. Договором передбачалось, що доставка виробів здійснюється за рахунок ТОВ «Укрспецстройтранс» на умовах EXW згідно «Інкотермс 2000». На підтвердження фактичного виконання умов договору позивачем під час перевірки надано податкові накладні, акти виконаних робіт. Документів, що підтверджували б оплату отриманих послуг під час перевірки не надано. Також не надано жодного доказу транспортування металевих виробів для виконання робіт. Відповідно до акту №1 від 31 травня 2010 року, заборгованість позивача перед ТОВ «Укрспецстройтранс» в сумі 655204,20 грн. погашається заборгованістю ТОВ «Укрспецстройтранс» перед позивачем в цій же сумі за отримані ТМЦ. При цьому, на думку відповідача, договором передбачено проведення розрахунків виключно в грошовій формі, однак ніяких додатків або додаткових угод до договору, які б передбачали можливість такого розрахунку (шляхом взаємозаліку) не надано.

Тому, на підставі викладеного просив у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нілс» є юридичною особою, зареєстровано Виконавчим комітетом Слов'янської міської ради Донецької області 08 листопада 2001 року №12771200000000842, ідентифікацій код юридичної особи 31586176, відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.116,118,120). Зареєстрований платником податку на додану вартість з 22 листопада 2001 року, про що свідчить свідоцтво №06583480 (а.с.30). Свою діяльність здійснює на підставі Статуту. (а.с.10,27)

Слов'янською об'єднаною державною податковою інспекцією Донецької області Державної податкової служби було проведено документальну невиїзну позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Нілс» (код за ЄДРПОУ 31586176) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецстройтранс» (код за ЄДРПОУ 36615845) за період: листопад 2009 року - лютий 2010 року. За результатами перевірки складено акт перевірки від 07 грудня 2012 року №6229/22-5-31586176 (а.с.54).

У висновках акту вказано, що перевіркою встановлено порушення

п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток (по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ТОВ «Укрспецстройтранс») на загальну суму 111876,00 грн., в т.ч. 4 кв. 2009 року 56592,00 грн., 1 квартал 2010 року у сумі 55284,00 грн.;

п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ТОВ «Укрспецстройтранс») на загальну суму 89500,00 грн., у тому числі: листопад 2009 - 17850,00 грн., грудень 2009 - 27423,00 грн., січень 2010 - 21737,00 грн., лютий 2010 - 22490,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було прийняті податкові повідомлення - рішення від 10 грудня 2012 року:

№0000301542, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у загальні сумі 111875,00грн., з якої основний платіж 89500,00грн. та штрафна санкція у розмірі 22375,00грн. (а.с.121) та

№0000211540, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у загальні сумі 139845,00грн., з якої основний платіж 111876,00грн. та штрафна санкція у розмірі 27969,00грн. (а.с.122).

Судом встановлено, що між позивачем (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрспецстройтранс» (Виконавець) укладено договір №1/11 від 02 листопада 2009 року (а.с.64).

Предметом договору є зобов'язання виконавця оказати Замовнику наступні послуги: з нанесення металевого покриття гальванічним способом (оцинковує) на металеві вироби; з нанесення порошкової окраски на металеві вироби; з пакування металевих виробів, а Замовник зобов'язується прийняти ці послуги та сплатити за них відповідно до умов договору. Загальна сума договору складає з загального об'єму виконаних послуг, та обумовлюється у акті до кожної партії, відповідно до об'єму. Ціна на товар не є фіксованою і може змінюватися, підставою для зміни ціни буде підвищення цін на енергоносії, пальне, та на матеріали, які використовуються у процесі надання послуг. Оплата відбувається на підставі рахунків, розрахунки відбуваються у Національній грошовій одиниці, у гривнях.

Виконавець після виконання послуг надає замовнику наступні документи: рахунок на оплату, податкову накладну, акт виконаних послуг, акт прийому-передачі.

Договір укладено строком до 31 грудня 2010 року.

Позивачем на виконання умов договору до матеріалів справи були надані:

податкова накладна №301106 від 30 листопада 2009 року на послуги по нанесенню покриття, пакування на загальну вартість 107101,20 грн., в тому числі ПДВ 17850,20 грн. (а.с.65)

рахунок б/н за послуги по нанесенню покриття, пакування на загальну вартість 107101,20 грн., в тому числі ПДВ 17850,20 грн. (а.с.66)

акт виконаних робіт №301106 від 30 листопада 2009 року по нанесенню металевого покриття гальванічних засобом, порошкового фарбування на металеві вироби, пакування виробів за листопад 2009 року на загальну вартість 107101,20 грн., в тому числі ПДВ 17850,20 грн. (а.с.67)

податкова накладна №301202 від 30 грудня 2009 року на послуги по нанесенню покриття, по зняттю покриття, пакування на загальну вартість 164540,45 грн., в тому числі ПДВ 27423,41 грн. (а.с.68)

рахунок №301202 за послуги по нанесенню покриття, зняттю покриття, пакування на загальну вартість 164540,45 грн., в тому числі ПДВ 27423,41 грн. (а.с.69)

акт виконаних робіт №301202 від 30 грудня 2009 року по зняттю покриття, нанесенню металевого покриття гальванічних засобом, порошкового фарбування на металеві вироби, пакування виробів за грудень 2009 року на загальну вартість 164540,45 грн., в тому числі ПДВ 27423,41 грн. (а.с.70)

податкова накладна №290102 від 29 січня 2010 року на послуги по нанесенню покриття на загальну вартість 130420,32 грн., в тому числі ПДВ 21735,72 грн. (а.с.71)

рахунок №290102 за послуги по нанесенню покриття, пакування на загальну вартість 130420,32 грн., в тому числі ПДВ 21735,72 грн. (а.с.72)

акт виконаних робіт №290102 від 29 січня 2010 року по нанесенню металевого покриття гальванічних засобом, порошкового фарбування на металеві вироби, пакування виробів за січень 2010 року на загальну вартість 130420,32 грн., в тому числі ПДВ 21735,72 грн. (а.с.72а)

податкова накладна №260205 від 26 лютого 2010 року на послуги по нанесенню покриття на загальну вартість 134939,04 грн., в тому числі ПДВ 22489,84 грн. (а.с.73)

рахунок б/н за послуги по нанесенню покриття, пакування на загальну вартість 134939,04 грн., в тому числі ПДВ 22489,84 грн. (а.с.74)

акт виконаних робіт №260205 від 26 лютого 2010 року по нанесенню металевого покриття гальванічних засобом, порошкового фарбування на металеві вироби, пакування виробів за лютий 2010 року на загальну вартість 134939,04 грн., в тому числі ПДВ 22489,84 грн. (а.с.75)

Також, позивачем наданий акт взаємозаліку №1 від 31 травня 2010 року (а.с.76), відповідно до якого заборгованість замовника перед виконавче станом на 01 травня 2010 року відповідно до акту звірення №1 від 01 травня 2010 року (а.с.77) складає 875807,61 грн., з урахуванням ПДВ. Грошове зобов'язання замовника, яке виникло у відповідності до договору №1/11 від 02 листопада 2009 року на суму 655204,20 грн., з урахуванням ПДВ - 109200,70 грн., погашається заборгованістю виконавця за отриманими від замовника ТМЦ, відповідно до накладних №22 від 07 травня 2010 року (а.с.86), №23 від 31 травня 2010 року (а.с.80), №24 від 31 травня 2010 року (а.с.83) на суму 655204,20 грн., з урахуванням ПДВ 109200,70 грн.

Крім того, позивачем надані звіти про дебетові та кредитові операції по рахунку 26000375134001 від 22 жовтня 2009 року (а.с.87), від 07 травня 2009 року (а.с.88), від 01 липня 2010 року (а.с.89), від 22 липня 2010 року (а.с.20), реєстр прийнятих платіжних документів за період від 22 липня 2010 року (а.с.91), виписку/особовий рахунок за 22 липня 2010 року (а.с.92), платіжне доручення №589 від 22 жовтня 2009 року (а.с.93), платіжне доручення №590 від 22 жовтня 2009 року (а.с.94), платіжне доручення №591 від 22 жовтня 2009 року (а.с.95), платіжне доручення №412 від 07 травня 2010 року (а.с.96), платіжне доручення №568 від 01 липня 2010 року (а.с.97), №628 від 22 липня 2010 року (а.с.98), які підтверджують факт сплати (перерахування) грошових коштів ТОВ «Укрспецстройтранс» за послуги за договором №1/11 від 02 листопада 2009 року та за послуги по нанесенню покриття у загальній сумі 130400,00 грн.

Позивачем до Державної податкової інспекції м.Слов'янськ надані Декларації з податку на прибуток підприємства за 2009 рік (а.с.31), за 1 квартал 2010 року (а.с.34), Податкові декларації з податку на додану вартість за жовтень, листопад, грудень 2009 року, січень, лютий 2010 року (а.с.36,40,48).

Спір виник через висновки податкового органу про нікчемність договору №1/11 від 02 листопада 2009 року, через суперечність інтересам держави та суспільства, а також у зв'язку з відсутністю товарно-транспортних накладних та сумнівністю діяльності контрагента - Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецстройтранс».

Заслухавши пояснення представників сторін, повно та всебічно дослідивши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

У перевіряємому періоді бланк товарно-транспортної накладної був виключений із переліку бланків суворої звітності, у зв'язку з втратою чинності Наказу Міністерства статистики та Міністерства транспорту від 07 серпня 1996 року № 228/253 «Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи».

Крім того, Відповідачем не було враховано припис акту цивільного законодавства України, викладений в частині 1 статті 204 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року було звернено увагу на наступне: «...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака -специфічна мета -порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника -фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідач в акті перевірки та у своїх запереченнях вказує на порушення кримінальної справи №69-150 за фактами вчинення групою осіб злочинів у сфері господарських відносин, матеріалами якої встановлено, що вказана група осіб на території міста Донецьк, діючи умисно, повторно, за попередньою змовою з іншими особами, протягом 2008-2010 років організувала схему незаконної діяльності, щодо сприяння платникам податків в ухилення від сплати до бюджету ПДВ та податку на прибуток, для функціонування якої зазначені особи створили суб'єкти підприємницької діяльності, за допомогою яких вони здійснювали прикриття незаконної діяльності, в тому числі - ТОВ «Укрспецстройтранс». Позивачем надані протокол допиту свідка від 20 липня 2012 року, протокол додаткового допиту свідка від 26 липня 2012 року. Однак, у матеріалах справи відсутні докази порушення кримінальної справи або вироку відносно керівників ТОВ «Укрспецстройтранс».

Відповідачем не надано доказів, фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та ТОВ «Укрспецстройтранс» правочинів.

Таким чином, відповідачем не доведено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Крім того, необхідно зазначити, що можливий захист порушеного права шляхом звернення до суду із позовом про визнання нікчемного правочину дійсним стосується лише нікчемних правочинів з дефектом форми та правочинів без необхідного схвалення (параграф 2 глави 16 ЦК України).

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що за Договором №1/11 від 02 листопада 2009 року проведення розрахунків здійснюється виключно в грошовій формі, оскільки це твердження спростовується умовами цього Договору.

Відповідачем не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Крім того, посилання відповідача на ст. 203, ст. 215, ст. 216 ЦК України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Вказані висновки підтверджуються і ст. 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Відповідно до пп. 7.2.6. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що «податкова накладна видається платником податку, який поставляє товар (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту...».

Відповідно до пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а також «... у разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами».

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 87, 94 КАС України підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України судові витрати, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 254Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Нілс» до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень від 10 грудня 2012 року №000021154 та №0000301542, задовольнити.

Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 10 грудня 2012 року №0000211540 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 139845,00 грн. з яких податкові зобов'язання 111876,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 27969,00 грн.

Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 10 грудня 2012 року №0000301542 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 111875,00 грн. з яких податкові зобов'язання 89500,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 22375,00 грн.

Стягнути з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нілс» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2146,00 грн.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 26 лютого 2013 року в присутності представників сторін.

Постанову у повному обсязі складено 01 березня 2013 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Шинкарьова І.В.