Постанова

від 05.03.2013 по справі 812/1172/13-а

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

8.1.3

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 березня 2013 року Справа № 812/1172/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Кравцової Н.В.,

при секретарі: Бойко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Луганської області Державної податкової служби до Приватного підприємства «ВАЛМі» про накладення арешту на кошти та інші цінності суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи в рахунок погашення податкового боргу у розмірі 530944,23 грн., -

ВСТАНОВИВ:

30 січня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Луганської області Державної податкової служби до Приватного підприємства «ВАЛМі» про накладення арешту на кошти та інші цінності суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи в рахунок погашення податкового боргу у розмірі 530944,23 грн.

В обґрунтування позову позивач послався на те, що відповідач зареєстрований у якості юридичної особи, на підставі акту перевірки № 59/23-31805988 від 22.07.2009 за порушення ст.1 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» донараховано рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000732301 від 29.07.2009 штрафних (фінансових) санкцій в сумі 530948,71 грн. Податковий борг, несплачений за вказаним рішенням на теперішній час складає 530944,23 грн.

Відповідачем до Луганського окружного адміністративного суду подано адміністративний позов про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій. Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 12 травня 2011 року у справі №2а-24502/09/1270 у задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства «ВАЛМі» до Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Луганської області про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій відмовлено.

Після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання ДПІ виписала боржнику першу податкову вимогу від 04 вересня 2012 року № 28 на суму 530944,23 грн., яка була отримана особисто уповноваженою особою боржника 02.09.2012 року.

Враховуючи те, що відповідачем сума заборгованості добровільно не сплачена, позивач просить накласти арешт на кошти та інші цінності суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи в рахунок погашення податкового боргу у розмірі 530944,23 грн.

У судове засідання представник позивача не прибув, до суду надав заяву про розгляд справи без його участі, згідно якої просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, заперечень проти позову суду не надав.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства зборів, регулює Податковий кодекс України.

Підпунктами 16.1.3, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України встановлено обов'язок платників податків подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, а також сплачувати податки та збори у строк та в розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами з питань митної справи.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Судом встановлено, що відповідач - Приватне підприємство «ВАЛМі» є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому порядку, перебуває на податковому обліку у позивача.

У відповідача виникла податкова заборгованість у загальній сумі 530948,71 грн., що підтверджується рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000732301 від 29.07.2009 штрафних (фінансових) санкцій в сумі 530948,71 грн. (арк. справи 18).

ПП «ВАЛМі» вказане рішення оскаржено у судовому порядку.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 12 травня 2011 року у справі №2а-24502/09/1270 у задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства «ВАЛМі» до Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Луганської області про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій відмовлено (арк. справи 22-23).

Податковий борг, несплачений за вказаним рішенням на час розгляду справи, складає 530944,23 грн.

04 вересня 2012 року позивачем було сформовано податкову вимогу № 28. Вказану вимогу направлено відповідачу, однак на адресу ДПІ повернувся конверт з відміткою, що відповідач за зазначеною адресою не проживає (арк. справи 24).

З метою погашення податкового боргу позивачем були зроблені запити до Лисичанського КП БТІ, МРЕВ м. Лисичанськ та управління держкомзему у м. Лисичанську.

Згідно довідок Лисичанського КП БТІ, МРЕВ м. Лисичанськ та управління держкомзему у м. Лисичанську за ПП «ВАЛМі» право власності на нерухоме майно, автотранспорт та земельні ділянки не зареєстроване (арк. справи 26, 27, 28).

Таким чином, судом встановлено, що за відповідачем дійсно існує податковий борг, про який він повідомлений. Водночас, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Пунктами 95.1-95.3 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Позивачем по даній справі не заявляється вимога про стягнення з відповідача в рахунок погашення його податкового боргу коштів з рахунків у банках, обслуговуючих платника податків, а також не ставиться питання про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Вимоги податкового органу стосуються виключно накладення арешту на кошти та інші цінності у банках, обслуговуючих ПП «ВАЛМі», у рахунок погашення податкового боргу платника податків - відповідача.

З огляду на вищенаведені положення статті 95 Податкового кодексу України суд вважає за необхідне зазначити, що Податковим кодексом України встановлено певний порядок вжиття податковим органом заходів щодо погашення податкового боргу: спочатку вживаються заходи щодо стягнення коштів з рахунків платника податків, а лише в разі їх недостатності погашення податкового боргу здійснюється за рахунок майна платника, що перебуває в податковій заставі. Арешт коштів та інших цінностей, що знаходяться у банку, про який позивач просить, є способом забезпечення погашення податкового боргу, що має застосовуватися при неможливості погашення податкового боргу зазначеними заходами.

Доказів вжиття позивачем будь-яких заходів щодо погашення податкового боргу відповідачем, ніж надіслання запитів до Лисичанського КП БТІ, МРЕВ м. Лисичанськ та управління держкомзему у м. Лисичанську, в тому числі і визначених статтею 95 Податкового кодексу України, суду не надано.

Згідно з підпунктом 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Отже, зазначеною нормою чітко передбачено обставини, за яких у податкового органу виникає право на звернення до суду з позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків: у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Крім виключного переліку обставин, за наявності яких у податкового органу виникає право на звернення до суду з позовом про накладення арешту на кошти, Податковим кодексом України закріплено також особливий порядок накладення такого арешту.

Зазначене зумовлене тим, що адміністративний арешт майна (складовою якого є в тому числі кошти платника податків), у відповідності до статті 94 Податкового кодексу України, є винятковим способом забезпечення виконання платником податків своїх податкових зобов'язань.

У відповідності до підпункту 94.4 статті 94 Податкового кодексу України арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Згідно з пунктом 94.6 статті 94 Податкового кодексу України арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Відповідно до пунктів 7.1, 7.3 розділу 7 Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.11.2011 № 1398, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 04.01.2012 за № 9/20322, арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду. Для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган державної податкової служби подає до суду позовну заяву у порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Отже, з аналізу наведених вище норм слідує, що, на відміну від арешту майна платника податків, який застосовується за рішенням керівника податкового органу, реалізація права податкового органу на застосування арешту коштів платника податків здійснюється виключно шляхом безпосереднього звернення до адміністративного суду з позовом про накладення арешту на кошти на рахунках платника податків - в день прийняття керівником податкового органу відповідного рішення про накладення арешту на майно платника податку. При цьому, арешт коштів на рахунку платника є різновидом адміністративного арешту, а тому підстави для його застосування, визначені пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, є загальними як для арешту майна, так і для арешту коштів платника податків.

Так, відповідно до пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, арешт майна може бути застосований органами державної податкової служби лише за наявності обставин, вичерпний перелік яких наведено у підпунктах 94.2.1-94.2.7 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, а саме, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

Аналогічні норми містить Порядок застосування адміністративного арешту майна платника податків (пункт 3.1 розділу 3).

Отже, підсумовуючи вищевикладене, суд робить висновок, що адміністративний арешт коштів на рахунках платника податків може бути застосовано судом за позовною заявою податкового органу лише за умов: наявності однієї з обставин, визначених підпунктами 94.2.1-94.2.7 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України; наявності рішення керівника податкового органу про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Позивач не надав суду доказів наявності жодної з перелічених вище умов, за настання яких суд може прийняти рішення про арешт коштів відповідача. Таких обставин не встановлено й судом.

Позивачем також не зазначено в позові та не надано суду завіреної належним чином копії рішення про накладення арешту на майно ПП «ВАЛМі», оскільки у органу ДПС виникає право на звернення до суду з вимогами щодо накладення арешту на кошти на рахунку платника податків в день прийняття такого рішення.

Відповідно до п. 7.3 Порядку для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган державної податкової служби подає до суду позовну заяву у порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Таким чином, необхідною умовою для набуття права звернення до суду із адміністративним позовом про накладення арешту коштів на рахунку платника податків є прийняття керівником податкового органу рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

На підставі викладених обставин у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Питання про розподіл судових витрат не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому законом порядку, а їх стягнення з відповідача в даному випадку не передбачено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 11, 17, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Луганської області Державної податкової служби до Приватного підприємства «ВАЛМі» про накладення арешту на кошти та інші цінності суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи в рахунок погашення податкового боргу у розмірі 530944,23 грн. відмовити за необґрунтованістю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Н.В. Кравцова