Постанова

від 15.05.2013 по справі 812/1172/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Кравцова Н.В.

Суддя-доповідач - Міронова Г.М.

УКРАЇНА

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2013 року справа №812/1172/13-а

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Міронової Г.М., суддів Юрко І.В., Блохіна А.А., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05 березня 2013 року у справі № 812/1172/13-а за позовом Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Луганської області Державної податкової служби до Приватного підприємства «Валмі» про накладення арешту на кошти суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи в рахунок погашення податкового боргу у розмірі 530944,23 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Позивач 30.01.2013 року звернувся до суду з адміністративним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 22.07.2009 року проведено позапланову перевірку Приватного підприємства «Валмі». На підставі акту перевірки № 59/23-31805988 від 22.07.2009 року за порушення ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» прийнято рішення № 0000732301 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 530948,71 грн. Податковий борг, несплачений за вказаним рішенням на теперішній час складає 530944,23 грн. Відповідачем до Луганського окружного адміністративного суду подано адміністративний позов про скасування зазначеного рішення. Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 12 травня 2011 року у справі № 2а-24502/09/1270 у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання позивач виписав боржнику першу податкову вимогу від 04.09.2012 року № 28. Враховуючи те, що відповідачем сума заборгованості добровільно не сплачена, позивач просив суд накласти арешт на кошти суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи Приватного підприємства «Валмі» в рахунок погашення податкового боргу у розмірі 530944,23 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 05 березня 2013 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 68, 129 Конституції України, розділу І, ІІ Податкового кодексу України, ст. ст. 7, 8, 10, 86, 159, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, просив суд скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Відповідач не скористався своїм правом на надання заперечень.

За нормами пункту другого частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що Приватне підприємство «Валмі» є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому порядку, перебуває на податковому обліку у позивача.

Позивач має податкову заборгованість у загальній сумі 530948,71 грн., що підтверджується рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000732301 від 29.07.2009 року. ПП «Валмі» вказане рішення оскаржено у судовому порядку (а.с.18)..

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 12.05.2011 року у справі № 2а-24502/09/1270 у задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства «Валмі» до Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Луганської області про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій відмовлено (а.с. 22-23).

Податковий борг, несплачений за вказаним рішенням на час розгляду справи, складає 530944,23 грн.

04.09. 2012 року позивачем було сформовано податкову вимогу № 28. Вказану вимогу направлено відповідачу, однак на адресу ДПІ повернувся конверт з відміткою, що відповідач за зазначеною адресою не перебуває (а.с. 24).

Відповідно до Довідки про встановлення фактичного місцезнаходження платника податків від 19.12.2012 року ПП ««Валмі» за адресою реєстрації не знаходиться (а.с. 39).

Згідно довідок Лисичанського КП БТІ, МРЕВ м. Лисичанськ та управління Держкомзему у м. Лисичанську за ПП «Валмі» право власності на нерухоме майно, автотранспорт та земельні ділянки не зареєстроване (а.с. 26-28).

Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 20.1. Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ із змінами та доповненнями (далі - ПКУ) органи державної податкової служби мають право: п. 20.1.17. звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

З огляду на визначення понять і підстав застосування вказаних норм слід вважати, що п.20.1.17 є самостійним способом впливу податкового органу на несумлінних платників податку.

У ст. 94 ПКУ визначено механізм щодо адміністративного арешту майна.

Відповідно до п. 94.1. ст. 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків (далі арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Згідно із п. 94.2. ст. 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні свідоцтва про державну реєстрацію суб'єктів господарювання, дозволи (ліцензії) на її здійснення, торгові патенти, сертифікати відповідності реєстраторів розрахункових операцій; відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу, та/або акта опису (виділення) майна для його продажу.

Аналогічні норми містить Порядок застосування адміністративного арешту майна платника податків, затверджений наказом Міністерства фінансів України 07.11.2011 № 1398, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 04.01.2012 за № 9/20322, відповідно до п. 3.1. якого арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з вищезазначених обставин.

Згідно п. 94.6 ст. 94 Податкового кодексу України, адміністративний арешт застосовується керівником або заступником органу державної податкової служби за наявності однієї із семи наведених обставин.

За умови відсутності майна, за рахунок якого можливо погашення податкового боргу, п.п. 20.1.17. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України передбачено право податкового органу звертатися до суду з позовом про накладення арешту на кошти платника податків.

Відтак, не можна обмежувати реалізацію права податкового органу на звернення до суду з адміністративним позовом на підставі п.п.20.1.17 п.20.1 ПКУ, оскільки вона є самостійною нормою, без врахування вимог визначених ст. 94 ПКУ.

Відповідно до п. 87.2 ст. 87 Податкового кодексу України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Відповідно до п.п. 94.6.2 п. 94.6. ст. 94 Податкового кодексу України арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що боржник за місцем реєстрації не знаходиться, право власності на будь-яке майно за ним не зареєстроване, отже єдиним джерелом погашення податкового боргу є кошти на рахунках боржника.

Наявність у відповідача рахунків в банківських установах підтверджено належною довідкою (а.с. 9).

З огляду на наведене, колегія суддів зазначає, що висновок суду першої інстанції про необхідність наявності однієї з умов, визначених п.п. 94.2.1-94.2.7 п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України та наявності рішення керівника податкового органу для застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника є помилковим.

Реалізація права податкового органу на застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків може здійснюватися виключно шляхом безпосереднього звернення до адміністративного суду з позовом про накладення арешту на кошти на рахунку платника податків без додаткових рішень податкового органу.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 195, 197 , 195, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Луганської області Державної податкової служби на постанову постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05 березня 2013 року у справі № 812/1172/13-а - задовольнити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05 березня 2013 року у справі № 812/1172/13-а за позовом Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Луганської області Державної податкової служби до Приватного підприємства «Валмі» про накладення арешту на кошти, що знаходяться на рахунках в установах банків суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи в рахунок погашення податкового боргу у розмірі 530944,23 грн. - скасувати.

Позовні вимоги Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Луганської області Державної податкової служби - задовольнити.

Накласти арешт на кошти суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи Приватного підприємства «Валмі» (ідентифікаційний код 31805988), що знаходяться у банках, обслуговуючих дане підприємство в рахунок погашення податкового боргу у розмірі 530944,23 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.

Колегія суддів: Міронова Г.М. Юрко І.В. Блохін А.А.