Постанова

від 26.02.2013 по справі 1570/6772/2012

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 1570/6772/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2013 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Білостоцького О.В.

При секретарі: Бушанському А.В.

За участю сторін:

Представника позивача: Іванової С.В.

Представника відповідача: Вацкова М.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом державного підприємства «Одеський науково-дослідний та проектній інститут землеустрою» до Державної фінансової інспекції в Одеській області про визнання неправомірними та скасування п. 2 та п. 3 вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство (далі ДП) «Одеський науково-дослідний та проектній інститут землеустрою» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної фінансової інспекції в Одеській області (далі ДФІ в Одеській області) про визнання неправомірними та скасування п. 2 та п. 3 вимоги Державної фінансової інспекції в Одеській області про усунення виявлених порушень від 10.08.2012 року № 15-07-34-14/7755.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в період з 07.06.2011 року по 01.08.2012 року ДФІ в Одеській області було проведено планову ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності ДП «Одеський науково-дослідний та проектній інститут землеустрою» за період з 01.04.2010 року по завершений звітний період 2012 року, про що було складено акт ревізії № 07-19/410 від 07.08.2012 року, в якому зафіксовані виявлені під час ревізії з боку підприємства порушення. Зокрема в акті зазначено, що в порушення вимог п.1, п.2 ст. 193 Господарського кодексу (далі ГК України), п.1 ст. 526 Цивільного кодексу (далі ЦК України) ДП «Одеський науково-дослідний та проектній інститут землеустрою» впродовж дії договору оренди з Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель в Одеській області (з 01.05.2011 року по 25.02.2012 року) та без ініціювання розірвання договору (з 26.02.2012 року по теперішній час) без відображення в бухгалтерському обліку дебіторської заборгованості, бере на себе покриття витрат на комунальні послуги, погашення податку за землю за орендаря, що призвело до необґрунтованих витрат та збитків підприємству в загальній сумі 27 624,94 грн. Крім того, в порушення п.1 ст.ст. 611, 612 ЦК України, п. 2 ст. 216, п.3 ст. 232 ГК України, п. 5.13 Статуту ДП «Одеський науково-дослідний та проектній інститут землеустрою», посадовими особами підприємства не нараховувались штрафні санкції та не вживалися заходи щодо їх стягнення за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 24.04.2009 року № б/н - Державній інспекції з контролю за використанням і охороною земель в Одеській області, внаслідок чого минув термін позовної давності і підприємством недоотримано доходу у вигляді штрафних санкцій на загальну суму 15 996,81 грн. У зв'язку з цим, ДФІ в Одеській області пунктами 2 та 3 вимоги, направленої на адресу позивача листом від 10.08.2012 року № 15-07-34-14/7755, зобов'язало підприємство відобразити в обліку дебіторську заборгованість за Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель в Одеській області в сумі 27 624,94 грн. та провести претензійно-позовну роботу щодо стягнення цих коштів, в іншому випадку стягнути з осіб винних у безпідставному покритті за рахунок коштів підприємства витрат сторонніх юридичних осіб на суму 27 624,94 грн. шкоду у порядку та розмірі встановленому ст.ст. 130-136 КЗпПУ; а також відобразити дебіторську заборгованість за нестягнутими штрафними санкціями по Державній інспекції з контролю за використанням і охороною земель в Одеській області та стягнути штрафні санкції в сумі 15 996,81 грн. за невиконання умов договору в судовому порядку.

Позивач вважає, що пункт п. 2 та п. 3 вимоги Державної фінансової інспекції в Одеській області про усунення виявлених порушень від 10.08.2012 року № 15-07-34-14/7755 є необґрунтованими, протиправними та такими, що підлягають скасуванню. При цьому позивачем зазначено, що 26.11.2010 року Державна інспекція з контролю за використанням і охороною земель в Одеській області була ліквідована внаслідок державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації за рішенням засновників без правонаступництва. Таким чином, вимога відповідача про зобов'язання ДП «Одеський науково-дослідний та проектній інститут землеустрою» звернутися з позовом щодо стягнення заборгованості до ліквідованої юридичної особи не відповідає чинному господарсько-процесуальному законодавству. Також є необґрунтованою вимога щодо зобов'язання позивача нарахувати дебіторську заборгованість за Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель в Одеській області за 2011-2012 роки згідно договору оренди, оскільки зазначений договір не є діючим з моменту ліквідації зазначеної юридичної особи.

Представник позивача у судовому засіданні, посилаючись на обґрунтування, викладені у адміністративному позові, підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити.

Представники відповідача позовні вимоги не визнали з підстав, викладених у запереченнях на адміністративний позов (а.с. 30-35), наполягали, що оскаржувані пункти 2 та 3 вимоги від 10.08.2012 року № 15-07-34-14/7755 є законним та обґрунтованим. Зазначили, що в ході проведення ревізії фінансово-господарської діяльності ДП «Одеський науково-дослідний та проектній інститут землеустрою» за період з 01.04.2010 року по завершений звітний період 2012 року було виявлено порушення ДП «Одеський науково-дослідний та проектній інститут землеустрою»: п.1, п.2 ст. 193 ГК України, п.1 ст. 526 ЦК України у вигляді не відображення в бухгалтерському обліку дебіторської заборгованості по покриттю витрат на комунальні послуги та погашення податку за землю за Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель в Одеській області за договорами оренди офісних приміщень, що призвело до необґрунтованих витрат та збитків в загальній сумі 27 624,94 грн.; п.1 ст.ст. 611, 612 ЦК України, п. 2 ст. 216, п.3 ст. 232 ГК України, п. 5.13 Статуту ДП «Одеський науково-дослідний та проектній інститут землеустрою» у вигляді не нарахування посадовими особами підприємства штрафних санкцій та невжиття заходів щодо їх стягнення за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 24.04.2009 року № б/н - Державній інспекції з контролю за використанням і охороною земель в Одеській області, внаслідок чого минув термін позовної давності і підприємством недоотримано доходу у вигляді штрафних санкцій на загальну суму 15 996,81 грн. У зв'язку з цим, ДФІ в Одеській області пунктом 2 вимоги від 10.08.2012 року № 15-07-34-14/7755 зобов'язало ДП «Одеський науково-дослідний та проектній інститут землеустрою» відобразити в обліку дебіторську заборгованість за Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель в Одеській області в сумі 27 624,94 грн. та провести претензійно-позовну роботу щодо стягнення цих коштів, в іншому випадку стягнути з осіб винних у безпідставному покритті за рахунок коштів підприємства витрат сторонніх юридичних осіб на суму 27 624,94 грн. шкоду у порядку та розмірі встановленому ст.ст. 130-136 КЗпПУ; відобразити за Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель в Одеській області дебіторську заборгованість за нестягнутими штрафними санкціями та стягнути штрафні санкції в сумі 15 996,81 грн. за невиконання умов договору в судовому порядку.

Судом під час офіційного з'ясування обставин у справі встановлено наступне:

В період з 07.06.2012 року по 01.08.2012 року посадовими особами ДФІ в Одеській області ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на підставі плану контрольно-ревізійної роботи відповідача на 2 квартал 2012 року та на підставі направлень від 05.06.2012 року № 642, від 07.06.2012 року № 646 та № 647, проведено планову ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності ДП «Одеський науково-дослідний та проектній інститут землеустрою» за період з 01.04.2010 року по завершений звітний період 2012 року.

За результатами ревізії складено акт ревізії № 07-19/410 від 07.08.2012 року, у якому відображено виявлені під час ревізії порушення фінансово-господарської діяльності ДП «Одеський науково-дослідний та проектній інститут землеустрою» (а.с. 110-149).

В акті зазначено, що ревізією правильності та достовірності операцій з орендних відносин встановлено, що ДП «Одеський науково-дослідний та проектній інститут землеустрою» в порушення п.1, п.2 ст. 193 ГК України, п.1 ст. 526 ЦК України впродовж дії договору оренди з Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель в Одеській області № 20984091745 від 25.03.2009 року (з 01.05.2011 року по 25.02.2012 року) та без ініціювання розірвання договору (з 26.02.2012 року по теперішній час) без відображення в бухгалтерському обліку дебіторської заборгованості, бере на себе покриття витрат на комунальні послуги, погашення податку за землю за орендаря, що призвели до необґрунтованих витрат та збитків підприємству в загальній сумі 27 624,94 грн. Крім того, в порушення п.1 ст.ст. 611, 612 ЦК України, п. 2 ст. 216, п.3 ст. 232 ГК України, п. 5.13 Статуту ДП «Одеський науково-дослідний та проектній інститут землеустрою», посадовими особами підприємства не нараховувались штрафні санкції та не вживалися заходи щодо їх стягнення за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 24.04.2009 року № б/н - Державній інспекції з контролю за використанням і охороною земель в Одеській області, внаслідок чого минув термін позовної давності і підприємством недоотримано доходу у вигляді штрафних санкцій на загальну суму 15 996,81 грн.

На підставі акту ревізії № 07-19/410 від 07.08.2012 року за наслідками перевірки ДФІ в Одеській області на адресу ДП «Одеський науково-дослідний та проектній інститут землеустрою» листом від 10.08.2012 року № 15-07-34-14/7755 направлено вимогу щодо усунення порушень, виявлених під час ревізії фінансово-господарської діяльності (а.с. 7-10).

Так, пунктом 2 вимоги зобов'язано ДП «Одеський науково-дослідний та проектній інститут землеустрою» відобразити в обліку дебіторську заборгованість за Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель в Одеській області в сумі 27 624,94 грн., провести претензійно-позовну роботу щодо стягнення коштів з Державної інспекцією з контролю за використанням і охороною земель в Одеській області в сумі 27 624,94 грн. В іншому випадку стягнути з осіб, винних у безпідставному покритті за рахунок коштів підприємства витрат сторонніх юридичних осіб на суму 27 624,94 грн., шкоду у порядку та розмірі встановленому ст.ст. 130-136 КЗпПУ.

Пунктом 3 вимоги зобов'язано ДП «Одеський науково-дослідний та проектній інститут землеустрою» відобразити за Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель в Одеській області дебіторську заборгованість за нестягнутими штрафними санкціями та стягнути штрафні санкції в сумі 15 996,81 грн. за невиконання умов договору, у тому числі в судовому порядку.

Заслухавши пояснення представника позивача та представників відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ДП «Одеський науково-дослідний та проектній інститут землеустрою» підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу» від 26 січня 1993 року № 2939-XII (далі Закон України № 2939-XII) головним завданням контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Частинами 2 та 5 статті 2 Закону України № 2939-XII передбачено, що державний фінансовий контроль реалізується державною контрольно-ревізійною службою через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування. Інспектування здійснюється у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально-відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

Згідно п. 7 ст. 10 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» Головному контрольно-ревізійному управлінню України, контрольно-ревізійним управлінням в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах надається право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Частиною 2 ст. 15 Закону України № 2939-XII передбачено, що законні вимоги службових осіб державної контрольно-ревізійної служби є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що ревізуються.

Щодо порушень, виявлених в ході ревізії ДП «Одеський науково-дослідний та проектній інститут землеустрою», які безпосередньо складають предмет позовних вимог позивача, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

В акті ревізії № 07-19/410 від 07.08.2012 року, контролюючим органом зазначено, що ДП «Одеський науково-дослідний та проектній інститут землеустрою» в період з 01.05.2011 року по 25.02.2012 року та з 26.02.2012 року не відображало в бухгалтерському обліку за орендарем - Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель Одеській області дебіторську заборгованість по покриттю витрат на комунальні послуги та сплаті податку за землю, які орендар повинен відшкодовувати підприємству згідно договору від 24.04.2009 року № б/н, у зв'язку з чим необґрунтовано понесло витрати в сумі 27 624,94 грн., у тому числі за 2011 рік - 12 133,34 грн. та за 2012 рік - 15 491,60 грн. Таким чином, контролюючий орган дійшов висновку про порушення ДП «Одеський науково-дослідний та проектній інститут землеустрою» вимог п.1, п.2 ст. 193 ГК України, п.1 ст. 526 ЦК України. Крім того, контролюючий органом зазначено, що в порушення п.1 ст.ст. 611, 612 ЦК України, п. 2 ст. 216, п.3 ст. 232 ГК України посадовими особами ДП «Одеський науково-дослідний та проектній інститут землеустрою» не нараховувались штрафні санкції за невиконання орендарем договору від 24.04.2009 року № б/н за період з 05.04.2010 року по 01.08.2012 року, внаслідок чого підприємством недоотримано доходу у загальній сумі 15 996,81 грн.

Представник позивача, заперечуючи проти вищезазначених висновків ДФІ в Одеській області зазначила, що у відповідача на час розгляду справи відсутні підстави для виконання зазначеної вимоги контролюючого органу, оскільки Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель у Одеській області з 26.11.2010 року була ліквідована без правонаступництва.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України (далі ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 193 ГК України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Згідно ч. 3 ст. 232 ГК України вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією.

Цивільним кодексом України передбачено, що однією з підстав припинення зобов'язання є ліквідація юридичної особи, яка є стороною такого зобов'язання.

Так, згідно ст. 609 ЦК України зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15.05.2003 року № 755-IV юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням державного органу, прийнятим у випадках, передбачених законом. Юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Судом було встановлено, що на підставі договору оренди нерухомого майна, що належить до Державної власності № б/н 25.03.2009 року Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області відповідно до акту приймання-передачі від 25.03.2009 року було передано Управлінню з контролю за використанням та охороною земель у Одеській області в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення 1 поверху, площею 42,8 кв.м (каб. № 105-35,7 кв.м та каб. № 111а - 7,1 кв.м) та нежитлові приміщення 3 поверху, площею 178,4 кв.м (каб. № № 303, 304, 305, 306, 307, 308, 309); загальною площею 221,2 кв.м за адресою: м. Одеса, вул. Космонавтів, 34, які знаходяться на балансі ДП «Одеський науково-дослідний та проектній інститут землеустрою» з метою розміщення Управління з контролю за використанням та охороною земель у Одеській області (а.с. 11-15, 16).

Відповідно до п.10.6 зазначеного договору чинність цього договору припиняється у разі ліквідації орендаря.

24.04.2009 року сторонами було укладено договір про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до Державної власності № б/н 25.03.2009 року, відповідно до якого було внесено зміни в преамбулу договору - орендарем визначено Державну інспекцію з контролю за використанням та охороною земель у Одеській області.

24.04.2009 року між ДП «Одеський науково-дослідний та проектній інститут землеустрою» (балансоутримувач) та Державною інспекцією з контролю за використанням та охороною земель у Одеській області (орендар) також було укладено договір № б/н про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, яким було передбачено обов'язок орендаря компенсувати експлуатаційні витрати балансоутримувача, витрати за надані комунальні послуги та витрати по сплаті земельного податку пропорційно займаній орендарем площі будівлі (а.с. 19).

Згідно п.1.2, п.2.2.3 зазначеного договору перерахування компенсації витрат баласоутримувача на утримання будівлі, витрат по сплаті податку на землю та витрат за комунальні послуги здійснюються на підставі виставлених балансоутримувачем рахунків. Орендар зобов'язаний здійснювати оплату рахунків не пізніше 5-ти днів з моменту їх отримання. За умови несвоєчасної оплати рахунків орендар сплачує пеню.

Відповідно до інформації Головного управління статистики в Одеській області, з 26.11.2010 року Державну інспекцію з контролю за використанням та охороною земель у Одеській області було припинено, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців був внесений запис № 15561110009014262 (а.с. 22).

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що з моменту припинення юридичної особи - Державної інспекції сільського господарства в Одеській області, а саме з 26.11.2010 року, договір оренди нерухомого майна, що належить до Державної власності № б/н 25.03.2009 року та відповідно укладений на його підставі договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № б/н від 24.04.2009 року втратили чинність.

Зазначені обставини також було підтверджено Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (а.с. 104).

З цих підстав, суд вважає необґрунтованим висновок ДФІ в Одеській області щодо того, що позивач був зобов'язаний відображати в бухгалтерському обліку згідно договору оренди від 25.03.2009 року № б/н дебіторську заборгованості по покриттю витрат на комунальні послуги, погашення податку за землю в загальній сумі 27 624,94 грн. за Державною інспекцією сільського господарства в Одеській області за період з 01.05.2011 року по 01.08.2012 року, оскільки зазначений договір вже не діяв через ліквідацію орендаря.

При цьому, як було з'ясовано під час судового розгляду справи, ДФІ в Одеській області в ході проведення ревізії ДП «Одеський науково-дослідний та проектній інститут землеустрою» не було з'ясовано відомостей щодо підприємства або установи, якими використовувалось приміщення за адресою: м. Одеса, вул. Космонавтів, 34, після припинення Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель у Одеській області. Не було зазначено таких відомостей і представником відповідача під час судового розгляду справи.

Як зазначила представник позивача в судовому засіданні, після державної реєстрації припинення Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель в Одеській області будівлю за адресою: 65078, м. Одеса, вул. Космонавтів, 34, що знаходиться на балансі ДП «Одеський науково-дослідний та проектній інститут землеустрою», займала до кінця 2012 року Державна інспекція сільського господарства в Одеській області.

Разом з тим, згідно інформації Державної інспекції сільського господарства України, її було зареєстровано 10.01.2012 року та зазначена установа не є правонаступником Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель в Одеській області. Крім того, Державна інспекція сільського господарства в Одеській області не укладала з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області договору оренди приміщення за адресою: 65078, м. Одеса, вул. Космонавтів, 34, що знаходиться на балансі ДП «Одеський науково-дослідний та проектній інститут землеустрою» та договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг. Зазначена будівля Державною інспекцією сільського господарства в Одеській області після її створення на протязі 2012 року не займалась та не використовувалась (а.с. 77, 78-92, 93-94).

У зв'язку з тим, що договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № б/н від 24.04.2009 року між ДП «Одеський науково-дослідний та проектній інститут землеустрою» та Державною інспекцією з контролю за використанням та охороною земель у Одеській області припинив дію з 26.11.2010 року, у відповідача, на думку суду, відсутні підстави для виконання дій вказаних у п.2 вимоги ДФІ в Одеській області щодо відображення за Державною інспекцією з контролю за використанням та охороною земель у Одеській дебіторської заборгованості по покриттю витрат на комунальні послуги, погашення податку за землю за період з 01.05.2011 року по 01.08.2012 року в загальній сумі 27 624,94 грн. та відповідно стягувати зазначені кошти із зазначеної юридичної особи.

Крім того, з огляду на встановлені у судовому засіданні обставини, відповідачем не було доведено факту покриття витрат сторонніх юридичних осіб, та як наслідок понесення ДП «Одеський науково-дослідний та проектній інститут землеустрою» необґрунтованих витрат та завдання підприємству збитків у сумі 27 624,94 грн.

Що стосується вимоги контролюючого органу, зазначеної в п.3 оскаржуваної вимоги, щодо зобов'язання позивача відобразити дебіторську заборгованість за нестягнутими штрафними санкціями по Державній інспекції з контролю за використанням та охороною земель у Одеській області в сумі 15 996,81 грн. та стягнути їх, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість за ДП «Одеський науково-дослідний та проектній інститут землеустрою» відповідно до договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № б/н від 24.09.2009 року виникла станом на 26.11.2010 року та була відображена в бухгалтерському обліку підприємства станом на цей час у розмірі 23736,36 грн. (а.с. 47; 105-106), однак суд, виходячи з положень частини 6 ст. 232 ГК України, якою передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, вважає, що правові підстави для нарахування відповідних штрафних санкцій як на момент проведення ревізії ДФІ в Одеській області, так і на момент розгляду справи судом у позивача відсутні. Крім того, зазначену у вимозі суму штрафних санкцій у розмірі 15 996,81 грн., ДФІ в Одеській області було розраховано необґрунтовано, з урахуванням періоду часу, коли договори від 24.09.2009 року оренди нерухомого майна та відшкодування витрат балансоутримувача на його утримання втратили чинність.

При цьому суд не приймає до уваги посилання відповідача в обґрунтування заперечень на адміністративний позов на те, що ДП «Одеський науково-дослідний та проектній інститут землеустрою» самостійно відображало в бухгалтерському обліку дебіторську заборгованість за Державній інспекції з контролю за використанням та охороною земель у Одеській області до 2011 року включно, з огляду на пояснення представника ДП «Одеський науково-дослідний та проектній інститут землеустрою» щодо отримання позивачем інформації про припинення Державній інспекції з контролю за використанням та охороною земель у Одеській області лише у травні 2011 року.

З вищевикладених підстав суд вважає, що вимоги ДФІ в Одеській області про проведення позивачем претензійно-позовної роботи щодо стягнення з Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель у Одеській області, яка на даний час припинена, заборгованості та штрафних санкцій, не відповідають вимогам чинного законодавства .

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Згідно з ч. 1 ст. 69 та ч. 1 ст. 70 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З урахуванням встановлених у судовому засіданні обставин суд доходить висновку, що оскаржувані позивачем пункти вимоги Державної фінансової інспекції в Одеській області винесені на підставі необґрунтованих висновків відповідача щодо виявлених ревізією порушень з боку позивача, без урахування фактичних обставин, що мають значення, а тому вони є такими, що не відповідають чинному законодавству. З цих підстав адміністративний позов ДП «Одеський науково-дослідний та проектній інститут землеустрою» про визнання протиправними та скасування п. 2 та п. 3 вимоги ДФІ в Одеській області від 10.08.2012 року № 15-07-34-14/7755 підлягає задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 7-14, 122, 158-163, 186, 254 КАС України , суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов державного підприємства «Одеський науково-дослідний та проектній інститут землеустрою» до Державної фінансової інспекції в Одеській області про визнання неправомірними та скасування п. 2 та п. 3 вимоги - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати п. 2 та п. 3 вимоги Державної фінансової інспекції в Одеській області № 15-07-34-14/7755 від 10.08.2012 року про усунення виявлених ревізією порушень законодавства.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України - з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на постанову, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 26 лютого 2013 року.

Суддядпис/ Білостоцький О.В.