Постанова

від 20.02.2013 по справі 820/750/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 820/750/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2013 р. м. Харків

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевченко О.В.,

при секретарі - Нікітенко Л.Ю.,

за участі представників:

позивача - ОСОБА_1, відповідача - Дитиненко Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, фізична особа - підприємець ОСОБА_3 (далі за текстом - позивач, ФО-П ОСОБА_3), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі за текстом - відповідач, ДПІ Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000201702 від 23.01.2013 року.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що не згодний із висновками ДПІ Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС про безпідставність відображеного податкового кредиту за операціями з надання послуг з митного оформлення товарів, імпортованих ФО-П ОСОБА_3 на територію України, вважає їх помилковими, не доведеними належними доказами і такими, що спростовуються первинними документами підприємства.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив суд прийняти рішення про його задоволення в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, вважає його безпідставним та необґрунтованим з підстав, викладених у письмових запереченнях. Стверджував, що оскаржуване рішення винесено у відповідності до норм діючого законодавства, є таким, що відповідає фактичним обставинам справи та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення відповідача, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

В ході розгляду справи судом з'ясовано та підтверджено матеріалами справи, що ДПІ Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС проведено позапланову виїзну перевірку ФО-П ОСОБА_3 (код НОМЕР_1) щодо питання підтвердження господарських відносин із контрагентами-постачальниками та покупцями товару та повноти відображення в обліку за період жовтень 2012 року, та з питань взаємовідносин з ТОВ "Кариатида Групп" (код ЄДРПОУ 35475689), за результатами якої складено акт перевірки №121/17-207/НОМЕР_2 від 18.01.2013 року (а.с. 8 - 19).

Як свідчать матеріали справи, висновками акту позапланової виїзної перевірки №121/17-207/НОМЕР_2 від 18.01.2013 року встановлено порушення позивачем ч.1 ст. 203, 215, п.1 ст. 216, ст. 218 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ФО-П ОСОБА_3 з зазначених у акті перевірки постачальником, а також порушення п.198.1, 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2775-У1, із змінами та доповненнями, в результаті чого завищено податковий кредит в податковій декларації за червень - липень 2011 року на суму ПДВ 2721,00 грн.

На підставі встановлених порушень та висновків акту перевірки №121/17-207/НОМЕР_2 від 18.01.2013 року, ДПІ Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС винесено податкове повідомлення - рішення №0000201702 від 23.01.2013 року (а.с. 20), яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 2721,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1,00 грн.

Фактично висновок податкового органу про порушення діючого податкового законодавства ґрунтується на тому, що його контрагент - ТОВ "Кариатида Групп" мав господарські відносини з ТОВ "Промтехноопт".

Порядок формування податкового кредиту встановлено Податковим кодексом України, відповідно до п.п.14.1.181 п. 14.1 ст. 14 якого, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Норми п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України встановлюють, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну в момент виникнення податкових зобов'язань продавця, яка є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Положеннями п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм, суд зазначає, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Як з'ясовано в ході судового розгляду та підтверджено матеріалами справи, висновки відповідача про порушення ФО-П ОСОБА_3 вимог податкового законодавства, ґрунтуються на доводах про безпідставність включення позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість сум по взаємовідносинам з ТОВ "Кариатида Групп".

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення про збільшення суми грошового зобов'язання ФО-П ОСОБА_3 з податку на додану вартість в загальному розмірі 2721,00 грн., а також суджень, відображених суб'єктом владних повноважень в акті перевірки №121/17-207/НОМЕР_2 від 18.01.2013 року, на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

Під час розгляду справи судом встановлено, що з метою здійснення своєї господарської діяльності, позивач у травні - червні 2011 року мав фінансово-господарські відносини з ТОВ "Каріатида Груп".

З матеріалів справи вбачається, що ФО-П ОСОБА_3 (замовник) уклав договір на виконання робіт №13к11 від 10.03.2011 року із ТОВ "Кариатида Групп" (виконавець), згідно якого виконавець виконує для замовника усі необхідні роботи по митному оформленню товарів і майна замовника, таких як: оформлення вантажу у митному відношенні, організація робіт по сертифікації у системі УкрСЕПРО, проведенню фітосанітарного, екологічного, радіологічного, санітарно - епідеміологічного та інших видів державного контролю, дій, пов'язаних з організацією, розміщенням та зберіганням цих товарів і майна (у тому числі на складах тимчасового зберігання (а.с. 22 - 23).

Фактичне надання послуг за договором також підтверджені копіями вантажно - митних декларацій, прийнятих Харківською обласною митницею, згідно наявних штампів від 29.04.2011 року та від 20.06.2011 року, та з яких вбачається, що декларантом є ТОВ "Кариатида Групп".

У зв'язку із наданням ТОВ "Кариатида Групп" позивачу вищезазначених послуг, а саме: роботи по митному брокерському обслуговуванню, сторонами були складені акти виконаних робіт №131/1 від 29.04.2011 року на загальну суму 8164,80 грн., у тому числі: 1360,80 грн. - ПДВ, та №171/1 від 20.06.2011 року на загальну суму 8164,00 грн., у тому числі: 1360,67 грн. - ПДВ (а.с. 27 - 28), а позивачем здійснені оплати таких робіт ТОВ "Кариатида Групп", на підтвердження чого в матеріалах справи містяться виписки за особовим рахунком від 04.05.2011 року (а.с. 25) та від 23.06.2011 року (а.с. 26).

Наявність у платника податку (позивача у справі) виданих йому податкових накладних від 04.05.2011 року, та від 23.06.2011 року (а.с. 29 - 30) і сплата вартості отриманих послуг з податку на додану вартість, є достатніми підставами для визначення податкового кредиту, з урахуванням підтвердження реального здійснення господарської операції.

Суд зазначає, що податковим органом до суду не надано доказів, які б свідчили про відсутність реального характеру господарських операцій між позивачем та ТОВ "Кариатида Групп" та які б підтверджували висновки акту позапланової виїзної перевірки №121/17-207/НОМЕР_2 від 18.01.2013 року.

Суд встановив, що укладений договір на виконання робіт №13к11 від 10.03.2011 року не визнаний у встановленому законом порядку недійсним, інших відомостей, які б свідчили, зокрема, про необґрунтоване завищення позивачем в цьому випадку податкового кредиту з податку на додану вартість - матеріали справи також не містять.

Суд відмічає, що відповідачем не надано доказів фактичного нездійснення господарської операції, суми за якими позивач включив до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість. Наявні в матеріалах справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надано.

Підстав для висновку про те, що позивачем сформовано податковий кредит з податку на додану вартість в межах виконання угод, які суперечать вимогам Цивільного кодексу України та іншим актам цивільного законодавства, а тому є нікчемними, судом не встановлено.

У судовому засіданні представник позивача не надав жодних пояснень, яким чином факт господарських відносин ТОВ "Кариатида Групп" з ТОВ "Промтехноопт" пов'язаний з господарськими відносинами між позивачем та ТОВ "Кариатида Групп".

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, суд приходить до висновку, що правочин відповідає положенням норм чинного законодавства України. А отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ "Каріатида Груп" і правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість суми витрат на оплату вартості отриманих товарів, відповідно до первинних бухгалтерських документів та податкової накладної, яка виписана на виконання викладених вище умов договірних відносин.

Оскаржуване податкове повідомлення-рішення було прийнято відповідачем на підставі п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, за змістом якої контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків, якщо дані перевірок результатів діяльності такого платника податків свідчать про заниження зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях. Натомість, з досліджених в ході судового розгляду справи письмових доказів, пояснень представників сторін судом встановлено відсутність в діях позивача порушень положень п.198.1, п.198.2, п.198.3, ст. 198 Податкового кодексу України та, відповідно, відсутність факту заниження суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість. Висновки ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС, викладені в акті перевірки не ґрунтуються на приписах чинного законодавства, не підтверджені належними та допустимими доказами та спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до ст. 9, ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав до суду доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення щодо нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За таких обставин, висновки акту перевірки про порушення позивачем ч.1 ст. 203, 215, п.1 ст. 216, ст. 218 Цивільного кодексу України, а також порушення п.198.1, 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, є необґрунтованими, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про невідповідність вимогам ч.3 ст. 2 КАС України податкового повідомлення-рішення №0000201702 від 23.01.2013 року, винесеного ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС, що дає суду підстави для задоволення позову та скасування оскаржуваного правового акту індивідуальної дії.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 159, 160-164, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.01.2013 року №0000201702, винесене Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС.

Стягнути на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (код НОМЕР_1) з Державного бюджету України 114,70 (сто чотирнадцять) грн. 70 коп. сплаченого судового збору.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.

Якщо суб'єкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги.

Повний текст постанови виготовлено 25 лютого 2013 року.

Суддя Шевченко О.В.