Ухвала

від 06.03.2013 по справі 1715/17748/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2013 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі :

головуючого судді Григоренка М.П.,

суддів : Ковальчук Н.М., Собіни І.М.,

секретар судового засідання Пиляй І.С., за участю позивача та його представника ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємства „Фраго" на рішення Рівненського міького суду від 14 грудня 2012 року в справі за позовом ОСОБА_2 до приватного підприємства „Фраго" про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки заробітної плати та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А :

26 вересня 2012 року ОСОБА_2 звернулася в Рівненський міський суд з позовною заявою, в якій вказала, що відповідач 03 січня 2012 року звільнив її з роботи, але при цьому не виплатив їй нараховану заробітну плату, в розмірі 12578,18 грн., в зв*язку із чим просила стягнути із останього на її користь вказану заборгованість по заробітній платі, середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, який на момент звернення до суду із позовом становить 18100 грн., а також 5000 грн., в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди.

Рішенням Рівненського міського суду від 14 грудня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_2 - задоволено частково.

Стягнуто з ПП „Фраго" на користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі ,в розмірі 12578, 18 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку, в розмірі 18100 грн., а також 2000 грн., в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди.

В частині стягнення середньої заробітної плати за один місяць рішення суду допущено до негайного виконання.

Провадження № 22-ц/787/ 291 /2013 Головуючий у 1 інстанції : Крижова О.Г.

Доповідач : Григоренко М.П.

Стягнуто з ПП „Фраго" судовий збір в сумі 214,60 грн. в прибуток держави.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В поданій на рішення суду апеляційній скарзі ПП „Фраго" покликається на його незаконність, через порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи.

Вказує, що місцевим судом не в повному обсязі з"ясовано обставини справи.

Зазначає, що суд першої інстанції не відобразив в оскаржуваному рішенні той факт, що ПП „Фраго" не може погасити заборгованість по заробітній платі, в зв"язку з важким фінансовим становищем підприємства та відсутністю коштів на розрахунковому рахунку.

Вважає, що позивачкою пропущено тримісячний строк звернення до суду.

Також вказує, що позивачкою не було надано відповідного розрахунку розміру спричиненої їй моральної шкоди, а також жодного доказу, що підтверджує завдану їй моральну шкоду (медична довідка чи медичний висновок лікарів чи медичних комісій та ін.).

Крім того, зазначає, що позивачка є особою пенсійного віку (70 років) та отримує пенсію, тому вона не змогла працевлаштуватися через поважний вік, а не з вини відповідача.

Вважає, що місцевим судом при ухваленні рішення не було враховано того, що позивачка отримує пенсію і не позбавлена джерел для існування.

Із цих підстав просить скасувати оскаржуване рішення суду.

В ході апеляційного розгляду справи позивач та її представник просили апеляційну скаргу відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Заслухавши доповідача, пояснення позивача та її представника, перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Повністю задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 щодо стягнення заборгованності по заробітній платі та середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач визнав факт наявності заборгованості по заробітній платі, в розмірі 12578,18 грн., яка позивачу не була виплачена при звільненні з роботи з вини ПП „Фраго", а тому останнє, відповідно до положень статті 117 КЗпП України, повинно виплатити своєму колишньому працівнику середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Стягуючи із відповідача на користь позивача 2000 грн., в рахунок відшкодування моральної шкоди, яка була завдана останній через не виплату їй належної заробітної плати при звільненні з роботи, суд першої існтанції керувався положеннями статті 237-1 КЗпП України і вказав, що саме такий розмір шкоди відповідає характеру, обсягу, тривалості і глибини фізичних та душевних страждань порушення прав і інтересів позивача, які остання зазнала з вини відповідача.

З висновками оскаржуваного рішення погоджується і колегія суддів.

Доводи апеляційної скарги також не спростовують правильності висновків оскаржуваного рішення, оскільки згідно зі ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, установивши під час розгляду справи про стягнення середнього заробітку у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі непроведення його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

З матеріалів справи вбачається, що на день ухвалення оскаржуваного рішеня відповідач заборгованність по заробітній платі позивачу так і не виплатив, тому твердження ПП „Фраго" про пропуск останньою тримісячного строку на звернення до суду із позовною заявою є безпідставним, так як цей строк обраховуєтся із дня фактичного розрахунку, а не з дня зільнення.

Посилання відповідача на те, що позивач отримує пенсію, а тому відсутні підстави для покладення на нього обов*язку відшкодувати завдану моральну шкоду, також не заслуговують на увагу, оскільки в даному випадку безперечно встановлено факт порушення ПП „Фраго" законних прав та інтересі позивача на своєчасне отримання винагороди за свою працю, які гарантовані Конституцією України та КЗпП України і не можуть ущемлятись з тих підстав, що остання вже досягла пенсійного віку та отримує пенсію.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, ухвалив рішення з дотриманням вимог ст. 213 ЦПК України.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-314, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу приватного підприємства „Фраго" відхилити .

Рішення Рівненського міського суду від 14 грудня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають право оскаржити ухвалу апеляційного суду та рішення суду першої інстанції до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвали апеляційної інстанції

Головуючий

Судді :